Вірші, поеми, проза, аналітика
Автори /
Василь Герасим'юк
|
-
Авторська
-
Поезія (29)
-
Поеми (0)
-
Аналітика (0)
-
Проза (0)
-
Рецензії (2)
-
Огляди (0)
-
Усі коментарі
-
Інтерв’ю
Інфо
| Народний рейтинг: | 5.52 |
| Рейтинг "Майстерень": | 5.69 |
| Авторський статус: | Майстер-клас |
| Статус від редакторів: | R1 |
| Переглядів сторінки автора: | 4723 |
| Дата реєстрації: | 2006-01-31 14:59:00 |
| Звідки: | Київ |
| Веб сторінка: | http://poetyka.uazone.net/herasymyuk/ |
| Група: | Користувач |
| Номінація: | Ш.Пр2003 |
| Від редактора: | Лауреат Шевченківської премії_2003 |
| Е-mail: | << Для контакту з автором зареєструйтеся >> |
| Автор востаннє на сайті | 1999.11.30 00:00 |
| Автор у цю хвилину | відсутній |
Про автора
Василь Герасим’юк – один з найсамобутніших і найавторитетніших сучасних українських поетів із покоління 80-х.
Народився 18 серпня 1956 року у м. Караганда (Казахстан), куди були вислані його батьки.
Незабаром родина повернулася в рідне село Прокурава на Гуцульщині.
Закінчив філологічний факультет Київського університету.
Ще з перших журнальних публікацій постійно перебуває під увагою критиків та літературознавців.
Bважає, що “поетом приємно бути хоч би тому, що поезія – мстива”.
Член літературної майстерні “Пси святого Юра”, тяжіє до модерністських способів нарації, коли метафоричність форми набуває самостійного ціннісного значення. Пластика поетичного формування у Герасим’юка межово лаконічна, але щільність образно-знакового ряду здебільшого умовна. Поезіям Герасим’юка притаманний особливий рід декламаційності – declamatia allegata (зв’язане проголошення), в котрій прагнення відкритої поетичної маніфестальності обмежене смаковим периметром дозволеного до говоріння. Саме declamatiа allegata породжує ефект стриманої ясної ескізності у творах Герасим’юка.
Автор поетичних книг:
“Смереки” (1982)
“Потоки” (1986)
“Космацький узір” (1989)
“Діти трепети” (1992)
“Осінні пси Карпат” (1999)
“Серпень за старим стилем” (2000)
«Поет у повітрі» (2003)
Автор і ведучий радіопрограми “На межі тисячоліть”.
Лауреат кількох літературних премій, зокрема, премії ім. П.Тичини.
Видана львівською «Кальварією» збірка Василя Герасим’юка «Поет у повітрі» здобула 2003 року всі мислимі премії: після жюрі Національної премії імені Тараса Шевченка її відзначили й експерти акцій «Книжка року» та «Київський рахунок».
_____________________________________
Творчість анонсується редакцією "Поетичних Майстерень".
Автор, при бажанні, може отримати ключик для перебування в зручний для нього час.
Народився 18 серпня 1956 року у м. Караганда (Казахстан), куди були вислані його батьки.
Незабаром родина повернулася в рідне село Прокурава на Гуцульщині.
Закінчив філологічний факультет Київського університету.
Ще з перших журнальних публікацій постійно перебуває під увагою критиків та літературознавців.
Bважає, що “поетом приємно бути хоч би тому, що поезія – мстива”.
Член літературної майстерні “Пси святого Юра”, тяжіє до модерністських способів нарації, коли метафоричність форми набуває самостійного ціннісного значення. Пластика поетичного формування у Герасим’юка межово лаконічна, але щільність образно-знакового ряду здебільшого умовна. Поезіям Герасим’юка притаманний особливий рід декламаційності – declamatia allegata (зв’язане проголошення), в котрій прагнення відкритої поетичної маніфестальності обмежене смаковим периметром дозволеного до говоріння. Саме declamatiа allegata породжує ефект стриманої ясної ескізності у творах Герасим’юка.
Автор поетичних книг:
“Смереки” (1982)
“Потоки” (1986)
“Космацький узір” (1989)
“Діти трепети” (1992)
“Осінні пси Карпат” (1999)
“Серпень за старим стилем” (2000)
«Поет у повітрі» (2003)
Автор і ведучий радіопрограми “На межі тисячоліть”.
Лауреат кількох літературних премій, зокрема, премії ім. П.Тичини.
Видана львівською «Кальварією» збірка Василя Герасим’юка «Поет у повітрі» здобула 2003 року всі мислимі премії: після жюрі Національної премії імені Тараса Шевченка її відзначили й експерти акцій «Книжка року» та «Київський рахунок».
_____________________________________
Творчість анонсується редакцією "Поетичних Майстерень".
Автор, при бажанні, може отримати ключик для перебування в зручний для нього час.
Найновіший твір
* * *
Я прокинувся в серпні
з холодних космацьких отав...
І в багряному Києві як би мені не жилося,
це неспинене місто дитинства твого –
як волосся,
я над росами вгледів
і в росах космацьких зібрав.
Наче буковий ліс,
я під ранок шепочу: “Не плач...”
Я нагадував блазня і сном,
і премудрістю лісу...
А на жовтому склі тебе
знову закутало місто –
все із літер малих,
як гарольд, коли йдеться про плащ.
Теплі камені осені.
Ранок! – на запах, на гул.
Плечі голі, як сіно...
І видно ж тебе – на півсвіта!
Ти на вранішнім вітрі лежиш...
Ти лежиш розповита,
як роса!..
Так лежиш ти одна,
з тих, що знав і забув.
...Та невже не притулю ніколи
до жовтих озер
два листки?..
Все летять,
пропадають у леготах, стуках
на світанку,
коли доростаєм до тих,
що на буках...
ніби вчора...
Ще тепле каміння
плечима повзе.
Що ж, ми в серпні живем.
У повітрі, де кожен згорав.
Тут багато від кожного.
Тільки під ранок не досить...
Втім, це, може, тому,
що душа на світанку попросить...
І такої попросить –
з холодних космацьких отав.
Я прокинувся в серпні
І в багряному Києві як би мені не жилося,
це неспинене місто дитинства твого –
я над росами вгледів
Наче буковий ліс,
Я нагадував блазня і сном,
А на жовтому склі тебе
все із літер малих,
Теплі камені осені.
Плечі голі, як сіно...
Ти на вранішнім вітрі лежиш...
як роса!..
...Та невже не притулю ніколи
два листки?..
на світанку,
ніби вчора...
Що ж, ми в серпні живем.
Тут багато від кожного.
Втім, це, може, тому,
І такої попросить –