Вірші, поеми, проза, аналітика
Автори /
Олена Хвиля
|
|
-
Авторська
-
Поезія (27)
-
Поеми (0)
-
Аналітика (0)
-
Проза (0)
-
Рецензії (0)
-
Огляди (0)
-
Усі коментарі
-
Інтерв’ю
Інфо
| Народний рейтинг: | 5.15 |
| Рейтинг "Майстерень": | 5.01 |
| Авторський статус: | Любитель поезії |
| Статус від редакторів: | Любитель поезії |
| Переглядів сторінки автора: | 5077 |
| Дата реєстрації: | 2006-11-28 23:22:29 |
| Звідки: | Кіровоград |
| У кого навчаюсь: | Є.Маланюк, В.Стус, |
| Група: | Користувач |
| Е-mail: | << Для контакту з автором зареєструйтеся >> |
| Автор востаннє на сайті | 1999.11.30 00:00 |
| Автор у цю хвилину | відсутній |
Про автора
Привіт усім!
Вдячна, що завітали!
Я з найкращого міста Кіровограда, я з найкращої країни України.
Я щаслива з того, що я є, що ви є, бо радіти потрібно кожній людині, кожній хвилині, кожному слову.
Радіймо разом!!!
Вдячна, що завітали!
Я з найкращого міста Кіровограда, я з найкращої країни України.
Я щаслива з того, що я є, що ви є, бо радіти потрібно кожній людині, кожній хвилині, кожному слову.
Радіймо разом!!!
Найновіший твір
***
Мій гарячий полковнику – щит нагород і медалей,
ти достойно прожив ці сто років земної краси.
Віють спогадом стіни і німо всміхаються кралі
із пожовклих світлин через подвигу твого часи.
Не під силу тобі цей прихід змолоділих формацій,
зовсім інше життя без вогню, канонад, блокпостів -
залишився самотній без роду, без племені й нації
тільки вперто чекаєш нізвідки порожніх листів.
Мабуть, важко збагнути, що світ цей, відкритий для тебе,
породив лиш один вибір – в Лету, чи мертво жити,
Що для когось твій подвиг - яскравий салют зрідка в небо
і дешевий букет раз на рік під гранітні плити.
Що не буде ні залпів, ні зброї… і пам’ять притише
смерть усіх сподівань, втрату віри, надії, друга…
Ні, полковнику любий, ніхто вже тобі не напише!
Тож попереду ще таких самих сто років туги.
Мій гарячий полковнику – щит нагород і медалей,
ти достойно прожив ці сто років земної краси.
Віють спогадом стіни і німо всміхаються кралі
із пожовклих світлин через подвигу твого часи.
Не під силу тобі цей прихід змолоділих формацій,
зовсім інше життя без вогню, канонад, блокпостів -
залишився самотній без роду, без племені й нації
тільки вперто чекаєш нізвідки порожніх листів.
Мабуть, важко збагнути, що світ цей, відкритий для тебе,
породив лиш один вибір – в Лету, чи мертво жити,
Що для когось твій подвиг - яскравий салют зрідка в небо
і дешевий букет раз на рік під гранітні плити.
Що не буде ні залпів, ні зброї… і пам’ять притише
смерть усіх сподівань, втрату віри, надії, друга…
Ні, полковнику любий, ніхто вже тобі не напише!
Тож попереду ще таких самих сто років туги.