This version of the page http://maysterni.com/user.php?id=25&t=1 (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-09-29. The original page over time could change.
Поезія - Віталій Круглов - Поетичні майстерні
  Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, поеми, проза, аналітика
Автори /
Віталій Круглов
  • Авторська
  • Поезія (37)
  • Поеми (0)
  • Аналітика (0)
  • Проза (0)
  • Рецензії (0)
  • Огляди (0)
  • Усі коментарі
  • Інтерв’ю



Поезія ⁄ Переглянути все

  •   ***
    Незведені кінці — не вірити й прощати…
    Обірваний мій сніг над сміхом потерчати. "
  •   ***
    Подаруєш обіцяне — більше нічого не маєш,
    майже ртутне повітря повільно вертаєш назад. "
  •   ***
    Не намагайтеся лишатись,
    коли лишатись — очевидно. "
  •   ***
    Трава й отрута.
    Втрачене отут, "
  •   ***
    Тримаєш відчай і не віриться —
    минає манія імен. "
  •   ***
    Пробачити зуроч, пірнати світанням
    в забілений ранок знеболеним «ти». "
  •   ***
    Повії не бавляться в бабине літо,
    і вулиці голос — згасаючий спокій. "
  •   ***
    Будинки роз’їдає до кісток
    корозія січневих резервацій. "
  •   ***
    Як надивився на ці пустелі
    в очах порожніх, "
  •   ***
    Не варто питати засніженим пізнім зітханням –
    зіткали таке полотно і не плач, а плати, "
  •   ***
    І це звершилось – видали патент
    злітати вниз і падати угору, "
  •   ***
    У твоїй поблажливості повільно пливуть срібні Євангелія.
    Страшно не від забуття свого народження чи ненародження. "
  •   ***
    Дивна земля , що пройшла моє серце навиліт,
    кулею літа, так швидко, як тільки змогла. "
  •   ***
    Напередодні впасти у крамолу,
    серед речей, що дихають, як хворі, "
  •   ***
    Знати і кількість і якість
    у нерозумних речах. "
  •   ***
    Третє зречення котиться: «Ні, я не з Ним».
    День, як інша зупинка, ідеш помирати. "
  •   ***
    Так далеко, що аж
    чути дихання в спину. "
  •   ***
    Відчуваю: вросла у роль
    п’яна осінь. "
  •   ***
    Ти повертаєшся, оберти робить земля — осягай.
    Бачиш сузір’я дозріли чужі та вітчизни. "
  •   ***
    Без тіла, як без простору – на цвях
    почеплять душу, і дощити в борг "
  •   ***
    А я досі живу, хоч життя розсмішило до смерті.
    Постирало сліди, і дивуєшся часом собі – "
  •   ***
    Сприймай це тікання, як хвилю, як простір, як щось.
    Не матимеш сили — не знати напевно і довго. "
  •   ***
    Згадалося-забулося.
    Бува... "
  •   ***
    Пробач.
    Зима друкує снігом "
  •   ***
    Вповзаємо у час, як у нору, —
    нерадісні, недобрі і німі. "
  •   ***
    Раптом скажу: буває,
    потім додам: бувай. "
  •   ***
    Сніг зникає. Шлях звикає. Все невічне.
    Дні полічать. Неохоче. Не повірять. "
  •   ***
    Коли ти вдягнешся, як місто,
    неначе вивірений постріл, "
  •   ***
    Пливе нелітня повінь, і плоти
    похлюпують долонями шорсткими, "
  •   ***
    У чарці, де стільки втоплено,
    а вени пульсують втраченим, "
  •   ***
    За перехрестям, за хрестом вікна ще мить,
    ще ми такі теперішньо незрілі "
  •   ***
    Повертають дарунки ніким недаровані навіть
    І гортають альбоми нежитих без пам’яті літ. "
  •   ***
    Мляво ступати, пірнати в глибини калюж,
    лежачи в них, мудрувати й нічого не їсти. "
  •   ***
    Моря в’їдалися у плоть,
    коли їх гладив. "
  •   ***
    Танцюєш день і ніч – і не змовкає ритм,
    порепалась земля, і ноги – міра болю. "
  •   ***
    Спочити спочатку.
    А вчити латину – рутина, "
  •   * * *
    Рифи і Рільке...
    Рибалити більше не можу... "
  • Переглянути все