Вірші, поеми, проза, аналітика
Автори /
Віталій Круглов
|
-
Авторська
-
Поезія (37)
-
Поеми (0)
-
Аналітика (0)
-
Проза (0)
-
Рецензії (0)
-
Огляди (0)
-
Усі коментарі
-
Інтерв’ю
Поезія ⁄ Переглянути все
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
* * *
Переглянути все
Незведені кінці — не вірити й прощати…
Обірваний мій сніг над сміхом потерчати. "
Обірваний мій сніг над сміхом потерчати. "
Подаруєш обіцяне — більше нічого не маєш,
майже ртутне повітря повільно вертаєш назад. "
майже ртутне повітря повільно вертаєш назад. "
Не намагайтеся лишатись,
коли лишатись — очевидно. "
коли лишатись — очевидно. "
Трава й отрута.
Втрачене отут, "
Втрачене отут, "
Тримаєш відчай і не віриться —
минає манія імен. "
минає манія імен. "
Пробачити зуроч, пірнати світанням
в забілений ранок знеболеним «ти». "
в забілений ранок знеболеним «ти». "
Повії не бавляться в бабине літо,
і вулиці голос — згасаючий спокій. "
і вулиці голос — згасаючий спокій. "
Будинки роз’їдає до кісток
корозія січневих резервацій. "
корозія січневих резервацій. "
Як надивився на ці пустелі
в очах порожніх, "
в очах порожніх, "
Не варто питати засніженим пізнім зітханням –
зіткали таке полотно і не плач, а плати, "
зіткали таке полотно і не плач, а плати, "
І це звершилось – видали патент
злітати вниз і падати угору, "
злітати вниз і падати угору, "
У твоїй поблажливості повільно пливуть срібні Євангелія.
Страшно не від забуття свого народження чи ненародження. "
Страшно не від забуття свого народження чи ненародження. "
Дивна земля , що пройшла моє серце навиліт,
кулею літа, так швидко, як тільки змогла. "
кулею літа, так швидко, як тільки змогла. "
Напередодні впасти у крамолу,
серед речей, що дихають, як хворі, "
серед речей, що дихають, як хворі, "
Знати і кількість і якість
у нерозумних речах. "
у нерозумних речах. "
Третє зречення котиться: «Ні, я не з Ним».
День, як інша зупинка, ідеш помирати. "
День, як інша зупинка, ідеш помирати. "
Так далеко, що аж
чути дихання в спину. "
чути дихання в спину. "
Відчуваю: вросла у роль
п’яна осінь. "
п’яна осінь. "
Ти повертаєшся, оберти робить земля — осягай.
Бачиш сузір’я дозріли чужі та вітчизни. "
Бачиш сузір’я дозріли чужі та вітчизни. "
Без тіла, як без простору – на цвях
почеплять душу, і дощити в борг "
почеплять душу, і дощити в борг "
А я досі живу, хоч життя розсмішило до смерті.
Постирало сліди, і дивуєшся часом собі – "
Постирало сліди, і дивуєшся часом собі – "
Сприймай це тікання, як хвилю, як простір, як щось.
Не матимеш сили — не знати напевно і довго. "
Не матимеш сили — не знати напевно і довго. "
Згадалося-забулося.
Бува... "
Бува... "
Пробач.
Зима друкує снігом "
Зима друкує снігом "
Вповзаємо у час, як у нору, —
нерадісні, недобрі і німі. "
нерадісні, недобрі і німі. "
Раптом скажу: буває,
потім додам: бувай. "
потім додам: бувай. "
Сніг зникає. Шлях звикає. Все невічне.
Дні полічать. Неохоче. Не повірять. "
Дні полічать. Неохоче. Не повірять. "
Коли ти вдягнешся, як місто,
неначе вивірений постріл, "
неначе вивірений постріл, "
Пливе нелітня повінь, і плоти
похлюпують долонями шорсткими, "
похлюпують долонями шорсткими, "
У чарці, де стільки втоплено,
а вени пульсують втраченим, "
а вени пульсують втраченим, "
За перехрестям, за хрестом вікна ще мить,
ще ми такі теперішньо незрілі "
ще ми такі теперішньо незрілі "
Повертають дарунки ніким недаровані навіть
І гортають альбоми нежитих без пам’яті літ. "
І гортають альбоми нежитих без пам’яті літ. "
Мляво ступати, пірнати в глибини калюж,
лежачи в них, мудрувати й нічого не їсти. "
лежачи в них, мудрувати й нічого не їсти. "
Моря в’їдалися у плоть,
коли їх гладив. "
коли їх гладив. "
Танцюєш день і ніч – і не змовкає ритм,
порепалась земля, і ноги – міра болю. "
порепалась земля, і ноги – міра болю. "
Спочити спочатку.
А вчити латину – рутина, "
А вчити латину – рутина, "
Рифи і Рільке...
Рибалити більше не можу... "
Рибалити більше не можу... "