Вірші, поеми, проза, аналітика
Автори /
Віталій Круглов
|
-
Авторська
-
Поезія (37)
-
Поеми (0)
-
Аналітика (0)
-
Проза (0)
-
Рецензії (0)
-
Огляди (0)
-
Усі коментарі
-
Інтерв’ю
Інфо
| Народний рейтинг: | 5.37 |
| Рейтинг "Майстерень": | 5.41 |
| Авторський статус: | Майстер-клас |
| Статус від редакторів: | R2 |
| Переглядів сторінки автора: | 4223 |
| Дата реєстрації: | 2005-12-11 18:55:21 |
| Звідки: | Харків |
| Група: | Користувач |
| Номінація: | П.М.2006 |
| Е-mail: | << Для контакту з автором зареєструйтеся >> |
| Автор востаннє на сайті | 1999.11.30 00:00 |
| Автор у цю хвилину | відсутній |
Найновіший твір
***
Незведені кінці — не вірити й прощати…
Обірваний мій сніг над сміхом потерчати.
Поетові синці від немовчання — злоті,
початок і кінець для того, хто не проти.
У кожному з облич є пауза розмови,
є імені дощі, де босим тепло бігти
по вулицях душі і падати…
І знову…
Втікатимеш од тих, кого любить не зміг ти.
Розстріляний фасад, і рани з вікон світять,
невже отак і ми — як яблука із віття,
не в змозі зачекать, утиснуті в минуле…
Дві миті до землі…
Мов осінню війнуло…
Незведені кінці — не вірити й прощати…
Обірваний мій сніг над сміхом потерчати.
Поетові синці від немовчання — злоті,
початок і кінець для того, хто не проти.
У кожному з облич є пауза розмови,
є імені дощі, де босим тепло бігти
по вулицях душі і падати…
І знову…
Втікатимеш од тих, кого любить не зміг ти.
Розстріляний фасад, і рани з вікон світять,
невже отак і ми — як яблука із віття,
не в змозі зачекать, утиснуті в минуле…
Дві миті до землі…
Мов осінню війнуло…