This version of the page http://maysterni.com/user.php?id=238 (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-09-29. The original page over time could change.
Авторська - Лариса Вировець - Поетичні майстерні
  Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, поеми, проза, аналітика
Автори /
Лариса Вировець
Жити під гаслом «чудес не буває»,
слухати співи дощів безупинних,
перебирати перлини-слова і
заново світ сотворяти із піни...

  • Авторська
  • Поезія (53)
  • Поеми (0)
  • Аналітика (2)
  • Проза (0)
  • Рецензії (0)
  • Огляди (0)
  • Усі коментарі
  • Інтерв’ю

Інфо
Народний рейтинг: 5.49
Рейтинг "Майстерень": 5.41
Авторський статус: Майстер-клас
Статус від редакторів: R2
Переглядів сторінки автора: 10989
Дата реєстрації: 2006-04-08 09:04:05
Звідки: Харків
Веб сторінка: http://www.stihi.ru/author.html?larisaviro
У кого навчаюсь: Моїми найулюбленішими поетами в різні періоди були Левітанський, Мандельштам, Євген Плужник, Леся Українка, Д. Биков, І. Євса та багато інших. Мабуть, вони і є моїми вчителями. Та ще (в якусь мить життя) - харківський філолог-педагог О. Охріменко.
Група: Редактор
Номінація:
П.М.2006
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2008.09.18 10:12
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Художник, дизайнер. Найбільше захоплення, що посилюється з роками — самота, що як напевно і щастя, дається дуже рідко і ненадовго :)
Вірші пишу з підліткового віку. Маю кілька книжок, одна з яких під назвою «ЯКБИ» вийшла нещодавно в харківському видавництві «Едена».

Найновіший твір
Глиняні письмена (переписані :)
Коли Ви прийдете вдруге,
я можу не впізнати Вас.

С. Пасічник «Голгофа»


Послабить ніч усі попруги,
сповільнить метушливий час.
Коли Ви прийдете удруге,
я можу не впізнати Вас.

Вода всесвітнього потопу
відхлине, залишивши мул,
і Зевс пливтиме по Європу,
і янгол дутиме в сурму.

Доба п’ятитисячолітня
як ніч бурхлива промайне,
і доки небо не розквітне,
Ви не згадаєте мене.

Румовища і попелища
зрівняє зваженість пустель,
і не кажіть мені, навіщо
колись тут пальма проросте.

Усе пройшло. Шумерська глина
не зберегла ні плач ні спів.
Отак і я усе спалила...
Крім слів.