This version of the page http://maysterni.com/user.php?id=1296 (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-09-29. The original page over time could change.
Авторська - Ванда Нова - Поетичні майстерні
  Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, поеми, проза, аналітика
Автори /
Ванда Нова
  • Авторська
  • Поезія (101)
  • Поеми (0)
  • Аналітика (0)
  • Проза (14)
  • Рецензії (0)
  • Огляди (0)
  • Усі коментарі
  • Інтерв’ю

Інфо
Народний рейтинг: 5.52
Рейтинг "Майстерень": 5.44
Авторський статус: Любитель поезії
Статус від редакторів: R2
Переглядів сторінки автора: 9936
Дата реєстрації: 2007-07-25 11:17:27
Звідки: Місто Лева
Веб сторінка: http://wanda-nova.livejournal.com
У кого навчаюсь: О.Забужко, М. Савка, М. Фішбейн, Т. Федюк
Група: Користувач
Номінація:
П.М.2008
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2008.09.28 22:08
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Жінка-стихія. Жінка-настрій. Жінка-розповідь.

Львів’янка, з'явилася на світ 9 липня 1982 р.

Інколи - дитячкувата мрійниця, але частіше – перфекціоністка і скептик. За освітою – міжнародник-політолог (ЛНУ ім. І.Франка), за професією - фахівець із public relations, за творчим покликанням – поетка, прозаїк і перекладач.

Пише з дитинства, публікації на літресурсах Інтернету, в журналах "Київська Русь", "Четвер"(вересень 2008), "Склянка часу"(червень 2008).

Перекладає з англійської та шведської. Захоплення: альтернативна музика, кінематограф, театр, психологія та подорожі.

Улюблені цитати:

«Не бійтеся ідеалу – вам його не досягти» (Сальвадор Далі).
«Майте сміливість робити помилки» (Інґвар Кампрад).

Найновіший твір
Країна мандаринових дерев
а нас дурили мандаринові дерева,
а ще бананові ховали в лаполисті.
над мінаретом застигали білі мрева:
і нам ввижалися то гарпії, то леви -
і Пам'ять танула у далечі імлистій,

чи забувалася за трубкою кальяну
і, зір утішивши гаремним диво-танцем,
до раю линула замріяна і п'яна...
а я носила біля серця згадку тьмяну,
як ти ставав моїм обранцем, а не бранцем,

і між дерев я одягла твої кайдани,
що діамантами під місяцем блищали:
солодкий жереб - не шайтаном - небом даний?
та не для мене! - так негадано-неждано
у скроню думка, наче влучили з пищалі...

і важко гепають об землю мандарини,
неначе сонця, чи то ангели безкрилі,
голодний гріх кусає лікті та коліна,
лютує демон, і тече отруйна слина:
такий банкет - запеклі грішники на грилі!

зелену хустку, як бажання безнадійне,
скидаю геть - мені не бути серед гурій...
дарма провадити ці сльозогінні війни,
деревам падаю безпам'ятно в обійми -
нехай вони мене в останній раз обдурять.