Вірші, поеми, проза, аналітика
Автори /
Григорій Іванович Лютий
|
|
-
Авторська
-
Поезія (34)
-
Поеми (0)
-
Аналітика (0)
-
Проза (0)
-
Рецензії (0)
-
Огляди (0)
-
Усі коментарі
-
Інтерв’ю
Інфо
| Народний рейтинг: | 5.6 |
| Рейтинг "Майстерень": | 5.43 |
| Авторський статус: | Майстер-клас |
| Статус від редакторів: | R2 |
| Переглядів сторінки автора: | 3572 |
| Дата реєстрації: | 2007-07-24 13:59:26 |
| Звідки: | Запоріжжя |
| У кого навчаюсь: | Іван Діденко |
| Група: | Користувач |
| Е-mail: | << Для контакту з автором зареєструйтеся >> |
| Автор востаннє на сайті | 1999.11.30 00:00 |
| Автор у цю хвилину | відсутній |
Про автора
Григорій Іванович Лютий народився в Гуляйполі на Запоріжжі 7 лютого 1949 року в сім’ї вчителів. Видав поетичні книги “Крилатий корінь”, “Крона вічності”, “Червона літера вогню”, “Хліб любові”, “Я воду пив з твого лиця”, “Гуляйполе”, дитячу збірку “Світлана” та разом із співаком і композитором Анатолієм Сердюком — пісенник “Пісні гуляйпільського краю”.
Представляв українську поезію на багатьох всеукраїнських і міжнародних форумах. В тому числі був єдиним делегатом од Спілки письменників України на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві в 1985 році.
Нині живе в Запоріжжі, очолює Запорізьку письменницьку організацію.
Член Спілки письменників України із 1984 року.
Представляв українську поезію на багатьох всеукраїнських і міжнародних форумах. В тому числі був єдиним делегатом од Спілки письменників України на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві в 1985 році.
Нині живе в Запоріжжі, очолює Запорізьку письменницьку організацію.
Член Спілки письменників України із 1984 року.
Найновіший твір
Уривок з роману "Мама Марія"
– Посуньтесь, куме, – він сказав і ліг, –
Віки зоріти нам під яворами.
І буде низько нахилятись глід,
Але він буде нам – як за горами…
Посуньтесь, куме. Вважте ще хоч раз.
Я розкажу останні всі новини.
Розквітла дітьми Гайчура гора,
І перейшла з городу в двір калина…
Посуньтесь, куме. Я би Вас прийняв.
Вступив би й неба клапоть між гілками…
Ці небеса навіки нам рідня,
Цей запах сліз жасминово-гіркавий…
Звиняйте, я нічого не приніс.
Гостинці всі в дорозі відібрали…
Не говоріть образливого “ні”,
Помирить нас трава під яворами…
– Посуньтесь, куме, – він сказав і ліг, –
Віки зоріти нам під яворами.
І буде низько нахилятись глід,
Але він буде нам – як за горами…
Посуньтесь, куме. Вважте ще хоч раз.
Я розкажу останні всі новини.
Розквітла дітьми Гайчура гора,
І перейшла з городу в двір калина…
Посуньтесь, куме. Я би Вас прийняв.
Вступив би й неба клапоть між гілками…
Ці небеса навіки нам рідня,
Цей запах сліз жасминово-гіркавий…
Звиняйте, я нічого не приніс.
Гостинці всі в дорозі відібрали…
Не говоріть образливого “ні”,
Помирить нас трава під яворами…