2.5. Розвиток корпоративного управління

Тенденції розвитку та загальна характеристика стану корпоративного управління на ринку цінних паперів

Останнім часом в економіці України відбулися суттєві зміни в структурі та обсягах капіталу, що зумовило необхідність вироблення міжнародних загальноприйнятих стандартів, які допомогли б визначити інвестиційну привабливість підприємств, побудувати систему їх ефективного управління та контролю. Все це сприяло розвитку та становленню корпоративного управління як самостійного економіко-правового інституту, системи, через яку спрямовуються та контролюються акціонерні товариства.

Протягом останніх років науковцями та практиками було вироблено багато форм та підходів до окремих питань функціонування корпоративного сектору, однак на сьогодні єдиної моделі ефективного корпоративного управління не існує. Це зумовлено, насамперед, сутністю відносин, що входять до системи корпоративного управління і об'єктивно існують в обраній державою правовій системі. У той же час, на сьогодні вироблено загальновизнані стандарти, що використовуються в різних економічних, політичних та правових умовах.

Більшість із стандартів, які використовуються у різних корпоративних, національних та міжнародних документах, притримуються однакових позицій та лише доповнюють один одного.

Україною взято курс на запровадження національних Принципів корпоративного управління, метою яких є викладення на підставі загальноприйнятих міжнародних стандартів корпоративного управління та з урахуванням українських особливостей і досвіду принципів та рекомендацій, необхідних для розвитку ефективної практики корпоративного управління в Україні. У затвердженому рішенням Комісії 11грудня 2003 року документі визначено важливі принципи та рекомендації щодо якісного та прозорого управління товариством, дотримання яких має допомогти товариствам у підвищенні їх інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності.

У той же час, законодавство України регулює обмежене коло правовідносин у сфері корпоративних відносин. Згідно з результатами досліджень, проведених інституційними інвесторами та міжнародними організаціями станом на жовтень 2003 року, Україна належить до держав з найнижчими показниками відповідності законодавства міжнародним стандартам корпоративного управління. В свою чергу в період становлення корпоративних відносин, який досі переживає Україна, саме встановлені законодавчо вимоги найбільшою мірою впливають на стан корпоративного управління, оскільки їх дотримання забезпечується державою.

В Україні розпочали свою діяльність інститути спільного інвестування, взято напрям на реформування пенсійної системи, тривають дискусії щодо налагодження ефективної системи управління державними корпоративними правами.

Окремими указами Президента визначено заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України, розвитку фондового ринку, розвитку корпоративного управління, більшість з положень яких досі не реалізовано. Динаміка корпоративних конфліктів, що вирішуються правовими методами та не тільки, постійно зростає. При цьому різні підходи щодо вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства в частині регулювання діяльності акціонерних товариств, часто зумовлені не низькою кваліфікацією та необ'єктивністю суддів, а прогалинами в правовій базі регулювання корпоративних правовідносин. Все це показує, що питання, які так чи інакше торкаються корпоративного управління, стоять на порядку денному в Україні досить гостро та вимагають негайного вирішення.

Одним з визначальних чинників впливу на практику корпоративного управління є стан законодавства, що спрямоване на регулювання відносин щодо створення та діяльності акціонерних товариств.

Регулювання відносин у сфері корпоративного управління в Україні здійснюється на основі таких законодавчих актів:

• Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV;

• Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV;

• Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-ІІ;

• Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201-ХІІ;

• Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року № 710/97-ВР;

• Закон України «Про Державну програму приватизації» від 18 травня 2000 року № 1723-III.

Аналізуючи стан нормативного регулювання, потрібно також враховувати, що правовий статус багатьох акціонерних товариств визначається також банківським, страховим, інвестиційним, валютним законодавством, законодавством, що регулює професійну діяльність на ринку цінних паперів, тощо. Окреме місце в цій системі займають нормативні документи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, яка, відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР, здійснює державне регулювання ринку цінних паперів.

Основними нормативно-правовими актами Комісії у галузі корпоративного управління є:

• Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затверджене рішенням ДКЦПФР від 8 квітня 1998 року № 44 (у редакції рішення Комісії від 16 жовтня 2000 року № 158);

• Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств, затверджене рішенням Комісії від 30 грудня 1998 року № 221;

• Положення про проведення контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах акціонерних товариств, затверджене рішенням Комісії від 23 грудня 1998 року №199.

Основні напрями вдосконалення правових засад корпоративного управління в акціонерних товариствах визначаються Указом Президента «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 21 березня 2002 року № 280/2002 та Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо реалізації пріоритетних напрямів розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах” від 18 січня 2003 року № 25-р.

Разом з тим, незважаючи на велику кількість наведених нормативних документів, чинне законодавство України не врегульовує повною мірою усі аспекти діяльності акціонерних товариств, в тому числі питання корпоративного управління. Така ситуація пояснюється, насамперед, недосконалістю Закону України «Про господарські товариства», прийнятого у 1991 році. Закон, що вважався прогресивним на етапі започаткування економічних реформ в Україні, явно не відповідає вимогам щодо регулювання корпоративних відносин сьогодення.

Робота над підготовкою реформи корпоративного законодавства розпочалась у середині 90-х років, після створення робочих груп із розробки Цивільного та Господарського кодексів.

Поряд з роботою над кодексами, які повинні були визначити основні засади законодавства, з кінця 90-х років велась робота над законопроектом «Про акціонерні товариства», перший етап якої закінчився двома невдалими спробами прийняти законопроект у 2001 році.

Подальша робота над законопроектом була зосереджена на усуненні розбіжностей з кінцевими проектами Цивільного та Господарського кодексів та пошуку компромісів з противниками законопроекту.

Внаслідок цієї роботи законопроект втратив декілька суттєвих положень, однак і це не посприяло його прийняттю. 18.12.2003 р. до Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України в черговий раз внесено законопроект «Про акціонерні товариства».

Проблемні питання та заходи, що пропонуються та впроваджуються для подолання проблем.

Однією з найважливіших проблем корпоративного сектора ринку цінних паперів України є недосконала законодавча база, якій притаманні такі риси:

• Цивільний кодекс протирічить Господарському кодексу

• Відсутність Закону “Про акціонерні товариства”

• Недосконале законодавство про іпотечне кредитування (Закон України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” необхідно привести у відповідність з Законом “Про іпотеку”, необхідно прийняти Закон “Про іпотечні цінні папери”, щоб встановити засади випуску іпотечних цінних паперів та захисту прав інвесторів).

Український фондовий ринок гостро потребує надійних і ліквідних фінансових інструментів для розвитку фінансового посередництва між внутрішніми та іноземними джерелами інвестицій.

У 2005 році з метою сприяння розвитку внутрішнього ринку цінних паперів, розвитку нових та більш надійних фінансових інструментів, вдосконалення регуляторної та наглядової системи для небанківських фінансових установ управління корпоративних фінансів планує:

• розробити та затвердити Положення про порядок проведення конвертації іпотечних сертифікатів;

• розробити та затвердити Положення про вимоги до бланку іпотечних сертифікатів;

• затвердити Положення про порядок реєстрації випуску іпотечних сертифікатів та інформації про їх випуск, що випускаються в бездокументарній формі;

• затвердити Положення про порядок реєстрації випуску сертифікатів ФОН та інформації про їх випуск (проспекту емісії);

• розробити та затвердити Зміни до Правил випуску та обігу фондових деривативів, затверджених рішенням Комісії від 24.06.1997 року №13;

• розробити та затвердити Положення про вимоги до бланку сертифікату ФОН;

• розробити та затвердити Положення про порядок скасування реєстрації випуску сертифікатів ФОН;

• розробити та затвердити Положення про порядок ведення реєстру забезпечення іпотечних сертифікатів;

• розробити та затвердити Методологічні засади та системи впровадження рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки та суб'єктів господарювання (термін виконання – грудень 2005 року).

Не менш важливим завданням є введення міжнародних визнаних принципів корпоративного управління, захисту дрібних акціонерів від свавілля керівників, великих власників та інших учасників ринку.