Черновецький повідав, що на Подолі живуть чорти, які проникають у тіла депутатів

– Леоніде Михайловичу, я вас люблю! – зізнається на Андріївському Узвозі Ленідові Черновецькому одна старенька беззуба бабуня.

– І я вас люблю! – відповідає взаємністю Леонід Михайлович. Вони з жінкою цілуються…

Так, старі, перестарілі, знедолені – це, як відомо, електорат Леоніда Черновецького, але, мабуть, його команда підказала, що для солідності варто й ще трохи інтелігенції собі прибавити. Тож учора градоначальник Києва подався на Андріївський Узвіз «вирішувати проблеми митців»…

Пан Черновецький зі своєю свитою з мерії пройшовся майже до кінця Узвозу, заглянув у святая-святих художників – їхні майстерні, галереї, поговорив з ними душевно і наробив великого їм добра.

Взагалі, треба сказати, люблю і я Леоніда Михайловича. Коли йду на якусь подію за його участю - знаю, що обов’язково буде весело. Особливо люблю, коли пан Черновецький спілкується з митцями. Пам’ятаю, одного разу художник Іван Марчук (визнаний, між іншим, генієм) проводив для столичного градоначальника екскурсію своєю виставкою. Марчук щиро ділиться своїми переживаннями під час того, як малює картину, а Черновецький йому й каже: «Я вас чудово розумію, адже я теж художник, я фотографую».

На Узвозі Черновецький, про те, що він « теж художник», уже не згадував, але своїм зізнанням все-таки потішив:

– Ось думаю собі, покинув би все і організував би галерею. Хороша це все-таки справа! – каже градоначальник у галереї №36, яку прийшов «врятувати від Подільської райдержадміністрації».

Так, у всіх проблемах, які накопичилися на Андріївському Узвозі, винна, за словами Леоніда Черновецького, Подільська районна адміністрація…

Можливо, відвідини Узвозу Черновецьким – це не тільки його піар-кампанія, можливо, його справді мистецтво зачепило за душу…

(У пана Черновецького є дивовижна особливість висловлювати свою думку. Терпець вривається навіть його підлеглим, аби довго не думав, вони йому по швидше стараються підказати слова).

– Знаєте, мене мистецтвознавці вчили, що картину потрібно просто сприймати … серцем (підказує Журавський), тобто на рівні підсвідомості. Якщо це щось хороше, значиме, воно тебе цепляє. Коли я був у Ленінграді на екскурсії по … Ермітажу (підказує Журавський), деякі виставки,.. я не дуже добре розумію концептуалізм, проте коли почав дивитися … уважно (підказує Журавський), то, в принципі, деякі речі почав розуміти. Але це вартувало мені сильних зусиль, бо це такий потужний, розумовий процес, що від результату цього розуміння у мене аж закрутилася голова.

Черновецький учора призупинив продаж низки галерей, зокрема, галереї «Карась», №36, Дому художників.

Так, це хороша справа! Але чому тільки зараз?! Черновецький звинувачує в «захопленні» цих галерей Подільську районну адміністрацію, і що, мовляв, досі він нічого не міг вдіяти. Проте, що саме змінилося, які механізми впливу на Подільську адміністрацію знайшов мер, аби призупиняти її рішення, нам не повідав.

– Галерея «Карась», Дім художників… – це проблеми не першомісячної давності. Про це ще вже більше півроку говорилося в пресі на всю країну, проводилися демонстрації під вікнами мерії… Чому Ви вирішили тільки зараз їм допомогти? – поцікавилася я.

– Художники, в основному, звертаються до Господа Бога… Але коли вони звертаються в Київську державну адміністрацію, вони отримують позитивну відповідь, – сказав Леонід Михайлович, і при цих словах розсміявся.

Пан Черновецький підходить до продавців сувенірів, цікавився, як іде їхній бізнес і дякує їм, що вони ним займаються.

– Та який це бізнес? - Це мистецтво! Ми підтримуємо традицію, – відповідає йому продавець. –  Купіть що-небудь своїй коханій жінці! Недорого, я для вас знижку зроблю.

– Зі знижкою я через принцип не куплю. Справа в тому, що те, що ви продаєте, називається українські сувеніри. А я хто? Стовідсотковий українець. То навіщо мені купляти українські сувеніри?! Я зараз думаю про те, аби створити для вас кращі умови, – люб’язно відмовився мер.

«Винуватець» у проблемах Узвозу  голова Подільського району Юрій Романюк весь час ходив поряд із делегацією з мерії, проте сказати слова на свій захист йому ніхто не давав. А мер все думав, хто ж таки дозволив машинам заїжджати на Андріївський...

– Це ви дозволили тут машини ставити? – запитав Черновецький у Романюка.

– Ні. Андріївський Узвіз має статус звичайної вулиці, тому тут не вимагається спеціального дозволу на проїзд автомобілів…

– То це ви все-таки дозволили!

– Та район не має права давати подібних дозволів… – намагався пояснити пан Романюк. Але його ніхто не слухав.

Неабияк мера розчарувало будівництво «Театру на Подолі». Він довго не міг втямити, хто його будує. Нарешті дізнається, що театр будується за кошти міста, а розпорядником коштів є Управління культури міста Києва, начальник якого – Світлана Зоріна.

– А хто взагалі веде будівництво? То Зоріна веде будівництво?!

– До цього воно велося 13 років, – каже Світлана Зоріна.

– Почекайте, мене це не цікавить, скільки воно велося до цього часу. Де робочі?

– Їх тільки сьогодні немає…

– Та у вас їх ніколи немає… І взагалі все те, що ви робите, викликає у мене тільки роздратування, – сказав градоначальник своїй підлеглій.

Леонід Михайлович навідався в Дім художників.

– Ми вже 20 років живемо напроти будинку Булгакова. Це наші майстерні… Зараз з нами трапилося нещастя, нас хочуть вигнати, – скаржиться мерові художниця Лариса Годунова.

– А хто вас хоче вигнати? Хто ця людина? – здивовано цікавиться Черновецький.

– Подільська адміністрація не хоче, аби ми тут далі працювали…

– Я максимум, що міг зробити, – це написати листа Президенту, аби голові Подільського району оголосили рішення. Вигнати його я не маю повноважень, тому що є рішення Конституційного Суду і, на превеликий жаль, я змушений його терпіти. Але я хочу вас запевнити, що в мене для вас є хороша новина: я підписав розпорядження і захищатиму ваші права. Крім того, що ми будемо судитися, ми ще й не видамо документ на право власності тому, кому продали цю будівлю. Як юрист, я вас запевняю, що ви маєте першочергове право на придбання приміщення, – повідав мер.

– Якщо ви вже тут, у художників, то дозвольте нам подарувати картину «Андріївський узвіз»…

– Я у вас прийму її тоді, коли заберу у Подільської райдержадміністрації це приміщення.

…Леонід Михайлович уже в наступній галереї…

– Пишу з натури… У мене така традиційна школа, я вчився у Трохименка, – розповідає художник «художникові». –  Ось зараз шукаю спонсора, хочу написати картину, але її потрібно годувати…

–  А як її годувати? - цілком серйозно поцікавився мер.

– Ну розумієте, для того, аби мені написати велику річ, потрібно за щось жити, купити фарби.

Надивившись мистецтва, перейнявшись проблемами митців, пан Черновецький підбив підсумки.

– У Києві дуже багато різних проблем, до яких ми постійно доходимо, отримуючи різні пропозиції від різних верств населення через «кол-центр». Відкриття «кол-центру» дозволило нам звернути увагу і на проблему Андріївського Узвозу. Я, на жаль, дуже завантажений і не можу всюди бувати. Але я дуже вдячний усім художникам і всім тим, хто продає витвори мистецтва, наші українські сувеніри і всім тим, які присутні на цій вулиці, не зважаючи на перешкоди, які їм створює Подільська адміністрація.

На превеликий жаль, я не можу сьогодні відповідати за рішення Подільської адміністрації, до якої дуже багато претензій. Але низку проблем сьогодні самій адміністрації ми створимо, а для киян і приїжджих це буде одне задоволення.

По-перше, ми надамо цій зоні особливий статус, оскільки киянам вона подобається і іноземці знають, куди йти за покупками сувенірів і живопису. І таким чином дізнаються про Україну.

Я сьогодні дам розпорядження з приводу того, щоб ми покращили тут все, що бачать люди, які сюди приходять, зробили комплексну... реконструкцію (підказує Журавський) усього того, що ви бачили.

Я подивився і залишився незадоволеним тим, як будується Театр на Подолі. На жаль, інформація, що до нас він будувався довше, мене не влаштовує, бо я не побачив тут робочих, а вони повинні працювати, причому, цілодобово. І для цього в нас є кошти, просто немає ентузіазму в тих, хто цим займається. Крім того, ми захистимо беззахисних художників. Вони всі - люди творчі, непрактичні, живуть в іншому світі, у якомусь космічному.

Гадаю, що ще не одна така вулиця з’явиться в Києві за ті п’ять років, які були мене відведені в Києві. Я вже маю декілька проектів вулиць, подібних Андріївському Узвозі.

Уся справа в діях Подільської районної адміністрації, яку я не можу зняти. У мене замало повноважень. Мені потрібна більшість у Київраді.

Недарма Булгаков писав, що в Подільському районі водяться чорти. І вони водяться, в основному, в районній державній адміністрації, і проникають у тіла депутатів, разом з головою...

No comment...

Ксеня Лесів

Фото Сергія Світлицького/УНІАН