|
Купили коня, а тут і хомут на шию надягають…
Сценаріїв при купівлі автівки в кредит, як правило, два. Перший: ви звертаєтесь у банк, де вам пропонують вибрати автосалон і страхову компанію. Другий: прямуєте до салону, де визначаєтесь з банком і, знову-таки, страховою компанією. Таким чином, без страхової компанії, як говорять, нікуди. Проте під час страхування вашого новенького авто можуть виринути неприємні детальки, що зіпсують святковий настрій від покупки.
Несподіванки починаються, коли в салоні або банку пропонують 1—2 страхові компанії, які нібито ”акредитовані”, але їх умови страхування, м’яко кажучи, не зовсім прийнятні для вас. Крім того, трапляються випадки, коли банк вимагає укласти ще й договір страхування життя позичальника. Можливо, нічого страшного в цьому й нема, якби це не робили вашим коштом.
Звичайно, ви вправі не погодитися підписувати угоди саме із цими компаніями, адже існує багато інших, чиї умови вигідніші для вас. У відповідь банк пригрозить відмовити вам у кредиті, проте такі дії незаконні.
У вас є два шляхи: відстоювати власні законні права або ж пристати на умови банку та застрахувати автомобіль у зазначеній страховій компанії. Однак не виключено, що її тарифи, порівняно із середньоринковими, виявляться на порядок вище, а ось відповідальності у неї буде мінімум.
Якщо віддасте перевагу другому варіанту, то далі цю статтю можете й не читати. Адже у ній йтиметься про те, як захистити свої інтереси під час страхування автомобіля, придбаного в кредит.
Що ховається за посмішками банкірів
Відповідно до ст. 1 Закону України ”Про заставу” від 02.10.92 р. № 2654-XII (далі — Закон про заставу) застава є способом забезпечення зобов’язань. У даному разі через заставу автомобіля кредитор забезпечує можливість повернення коштів боржником.
Згідно зі ст. 5 Закону України ”Про страхування” від 07.03.96 р. № 85/96-ВР (далі — Закон про страхування) воно ділиться на обов’язкове і добровільне. І ось тут починається найцікавіше — як з’ясувалося, відповідно до цього Закону ні страхування автомобіля, ні страхування життя позичальника не є обов’язковими видами страхування. Більше того — та сама стаття прямо забороняє здійснення обов’язкових видів страхування, що не згадані в Законі про страхування.
Разом з тим ст. 6 того ж Закону передбачає, що добровільне страхування в конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
За ст. 10 Закону про заставу, якщо предмет застави не підлягає обов’язковому страхуванню, його дозволено застрахувати за згодою сторін на погоджену суму, але не більшу за його ринкову вартість. Отже, ця стаття диктує як обов’язкову умову для укладення такого договору згоду сторін, а тому ніхто не може встановити обов’язковість його укладання. Причому зауважте, що тут мовиться лише про предмет застави, а про життя чи здоров’я позичальника немає жодного слова. Йдемо далі.
Частина 1 ст. 53 Закону України ”Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121-III забороняє банкам підписувати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди. Таким чином, у компетенції банку — рекомендувати вам ту або іншу страхову компанію, однак залишаючи за вами право скористатися чи ні її послугами.
Автострахове самбо
А як діяти, якщо працівник банку наполягає на договорі з певною страховою компанією? Перш за все поцікавтесь, на якій підставі він це робить. Чи це його власна ініціатива, чи, можливо, є якийсь нормативний документ банку?
Дуже доречно зробити відповідний запит у банк для того, щоб отримати письмовий вердикт. Будьте певні, що конкретної відповіді, з посиланнями на нормативні документи, вам не нададуть. Наступний крок — самому піти в атаку й мимоволі взятися за правову освіту працівників банку. Нагадайте їм про деякі норми законодавства.
Адже зобов’язуючи вас страхувати предмет застави, банк порушує ще й ч. 5 ст. 11 Закону України ”Про захист прав споживачів” від 12.05.91 р. № 1023-XII (далі — Закон про споживачів). А там сказано, що до угод зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовують положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.
Такими, зокрема, визнають вимоги споживача укладати одночасно інший договір із кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем*. А ч. 1 ст. 18 Закону про споживачів забороняє фіксувати в договорах несправедливі умови.
А якщо й ваші роз’яснення банкірам не матимуть потрібного ефекту, то радимо шукати правди в регіональних управліннях Національного банку України, який контролює діяльність комерційних банків, та Державному комітеті України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України), що відповідає за захист прав споживачів.
* Виняток становлять випадки, коли укладення такого договору вимагає законодавство та/або коли витрати за таким договором прямо прописані у складі сукупної вартості кредиту для споживача. У нашій системі координат це буде ситуація, коли страховий внесок за ваш автомобіль сплачує банк і його заносять до суми кредиту.
Автор: Олександр Роїна
Источник: Все про бухгалтерський облік
|
