Стосовно візиту Прем’єр-міністра України до Львова, зокрема, на завод ЛОРТА, потрібно сказати таке – це одне з провідних підприємств України військово-промислового комплексу, яке, залишаючись державним, успішно працює в умовах ринку. За місяць до візиту прем’єра міністр промислової політики провів на ЛОРТА всеукраїнську нараду з керівниками військово-промислових підпримємств України. Там обговорювалася концепція щодо відновлення ВПК держави. Тому візит прем’єра був обґрунтований і своєчасний. ЛОРТА є у списку підприємств, котрі не підлягають приватизації. Тому жодних підстав для того, аби говорити про приватизацію заводу якимись посадовими особами чи членами їхніх родин, немає підстав.

Львівський авіаремонтний завод залишається державним підприємством, на якому сформована масштабна виробнича програма з модернізації та ремонту літаків Збройних сил України, зокрема, – МІ-29. Літаки СУ-27 ремонтуються на іншому заводі, що на Сході України. Фінансова програма підприємства на рік становить близько 80 млн грн. Питома вага ремонтів Міністерства оборони України у загальному обсягу робіт є ще не великою. Хоча вже укладена угода, і 2008 року ця частка повинна зрости удвічі. Сьогодні завод виконує замовлення переважно військово-повітряних сил зарубіджних країн. Це і країни СНД, а також Лівія, Шрі-Ланка, Польща та інші. Обсяги вітчизняних замовлень залежать винятково від рівня бюджетного фінансування Міноборони. Для українських Збройних сил авіаремонтники виконують, як правило, малу модернізацію, а для іноземних замовників, окрім того, і капітальні ремонти.

На Львівщині розміщене Державне підприємство «Топаз», яке виконує частину технологічних робіт на замовлення НБУ. Справді, українські монети сьогодні карбуються за кордоном. І ми спільно з Міністерством промислової політики та Українським монетним двором опрацьовуємо механізми створення завершеного технічного циклу в Україні, зокрема, на Львівщині. ДП «Топаз» має шанс стати ключовим підприємством. 90% необхідного обладнання у нього вже є.

Сьогодні завершується етап транфсормації залишків радянської економіки у ринкову систему. Практично всі великі підприємства Львівщини були збудовані у радянський час як елементи загальносоюзної системи кооперації та виробинцтв. Україна не мала кінцевих продуктів, а лише володіла певними технологічними можливостями та розробками. Загроз для закриття якихось знакових великих підприємств на Львівщшині на сьогодні немає. Але від цього ніхто не застрахований. У глобалізованому світі щороку банкрутують тисячі підприємств. Сьогдні ми працюємо над теорією регіональних промислових кластерів, які допоможуть стратегічним підприємствам Львівщини, стати більш конкурентоспроможними.

Я не маю підстав підозрювати колег із регіонального відділення Фонду держмайна у непрофесійності. Стосовно надходження коштів від приватизації «Львівприладу» можна стверджувати: що більше учасників конкурсу, то більше можливостей для збільшення таких надходжень. Участь лише двох субєктів конкурсу не створила ефективної конкуренції за цей обєкт. Згідно з планами приватизації на цей рік не передбачено інших об’єктів промисловості, які планується приватизувати.

Львовом ширяться чутки стосовно закриття чи перенесення ЛАЗу на інший виробничий майданчик. Можливо, у деяких будівельних компаній, є бажання, щоби саме так трапилося. Але жодних підстав для такого сценарію – немає. Пакет замовлень сформований вже на наступний рік, підприємство вийшло на точку незбитковості і, власне, за рахунок роботи ЛАЗу

Я не погоджуюся з тим, що Петро Михайлович Олійник не є популярний у журналістів. Його прес-конференції проходять із великою зацікавленістю, а ексклюзивні інтерв’ю часто публікуються у пресі. Він політик загальнодержавного масштабу, тому тут якісь порівняння – не можливі.

Програма з енергозбереження у 2007 році діє з більшим розмахом, ніж у попередньому. На сьогодні кредити видані 131 позичальнику на суму близько 0,5 млн грн. Ще 17 кредитних договорів доопрацьовується. 50% коштів позичальники отримали на заміну вікон, 35% – на встанволення індивідуального опалення та 15% – на утеплення стін. Усі пред’явлені до компенсації суми, компенсовані Львівською ОДА.

Виробнича та кадрова структура ЛАЗу на сьогодні вимагає оптимінзації. На мою думку, необхідно розширити виробничі складові і звузити допоміжні. В умовах спеціалізації ринку допоміжне виробництво є збитковим. Про скорочення спеціалістів провідних спеціальностей на ЛАЗі не може йти мови, адже обсяг замовлень є вищим від попереднього року. Але деякі допоміжні підрозділи переформатовуються.

На жаль, серед депутатів Львівської обласної ради не так багато людей, пов’язаних із львівською промисловістю. Переважно присутні керівники підприємств, а не їх власники. Це, зокрема, голова наглядової ради ВАТ «Дрогобицький завод автокранів», директор «Ремонтно-будівельного управління» з Нового Роздолу. Переважно вони працюють у Комісії з питань промисловості, транспорту та енергозбереження. Депутати, котрі знаються на економіці, дієво допомагають у розвитку не тільки своїх підприємств, але й у розвитку промисловості в цілому. Спільно з депутатською комісією ми опрацьовуємо галузеві програми регіонального розвитку. Головою комісії є пан Богдан Турчин, відомий підприємець на Львівщині.

ВАТ «Завод комнулаьного транспорту» (колишній ЛАЗ) сьогодні випускає автобуси та тролейбуси і має серйозні технічні можливості щодо випуску трамваїв. Керівництво підпримства провело серію переговорів із провідними європейськими компаніями – виробниками трамваїв щодо розташування такого виробинтцва на потужньостях ЛАЗу. Підписані протоколи про наміри співпраці. Конструктори та технологи підприємства відпрацьовують технологічні схеми. До кінця цього року повинен бути виготовлений перший зразок або корисна модель.

Державні службовці – це та категорія працівників, які щонайменше визначають самостійні план і програму своєїх роботи. Існує чіткий регламент виконання завдань, звітування та контроль за діями кожного працівника. Можливо, ця система надто зарегламентована. Чимало елементів скальковано з радянської системи, тому сьогодні стоїть завдання перебудувати систему управління за принципами програмного менеджменту, як це, наприклад, зроблено у галузі енергозбереження. Але для цього мало лише одного бажання керівництва області. Існують штатні розписи та посадові обов’язки, які суворо регламентуються Кабміном, а також посадові оклади та структура самої організації. Ми готуємо пропозиції щодо оптимізації роботи управління промисловості та розвитку інфраструктури через супровід регіональних галузевих кластерів, які відповідають стратегії розвитку Львівщини до 2015 року. З Петром Михайловичем Олійником у мене немає проблем у спілкуванні. Він не обмежує мене у жодних ініціативах, і я самостійно веду свій напрям роботи.

Зарплата начальника головного управління становить близько 2 тис. грн. Можливі також нарахування премій та надбавок. У мене немає ні службового, ні особистого автомобіля. Але підприємства, з якими я працюю, добре забезпечені транспортом, тому коли виникає необхідність виїзду на об’єкти, це завжди легко зробити. Мій син минулого року закінчив навчання у Львівському національний університет ім.І.Франка і працює у Львівській торгово-промисловій палаті. Донька – студентка цього ж університету.

Мої колеги в обласній адміністрації переважно високопрофесійні люди. Працювати там людині, яка не володіє питаннями, практично неможливо. До недоліків потрібно віднести те, що значний обсяг інформації – це поточна переписка з міністерствами та відомствами, яка забирає багато часу. Хотілося би, аби більше людей більше часу приділяло стратегії розвитку галузі. Знання та досвід завжди цінувалися і цінуються в органах влади.

ВАТ «Кінескоп», на жаль, не мав шансів на виживання. У той час, коли розпочалася процедура банкрутства, у світі передові компанії-виробники телевізорів вже використовували принципово інші технології. Сьогодні концерн «Електрон» відновив виробництво телевізорів із рідкокристалічним екраном. Обсяги виробництва та реалізації зростають. На Львівщині сьогодні інсує дефіцит робітничих кадрів, а не їх надлишок. І кожен спеціаліст, який має високу кваліфікацію, може знайти собі роботу. Середня зарплата перевищила 1 тис. грн, а на таких підприємствах, як, до прикладу, Львівський авіаремонтний завод, середня платня перевищила 2 тис. грн. Структура виробинцтва України і країн ЄС докорінно відрізняються. На заході 80% ВВП виробляють малі та середні підприємства, хоча розвиток малого і середнього бізнесу не такий помітний, як відкриття та будівництво великих підприємств. Потік потенційних праціаників за кордон на сьогоні скоротився. Частина людей сьогодні має моджливість повернутися додому. Тільки зварювальників для підприємств машинобудування потрібно близько 500 осіб.

Стосовно розвитку села та всього, що з ним пов’язане, я не хочу забирати тему у своїх колег з управління агропромислового комплексу Львівської області. Головне управління промисловості не займається питаннями села…

Сьогодні Міністерство оборони Укаїни та Міністертсво промполітики розробляють програму перебудови та модернізації оборонно-промислового комплексу. Формуються державні концерни за напрямками: авіація, космос, бронетехніка. Львівський бронетанковий ремонтний завод ввійшов у такий концерн. Він зберігає свою юридичну самостійність, але підсилюється іншими партнерами в частині виготовлення конкурентноспроможного продукту. Певною загрозолю для заводу є те, що він розташований у зоні, цікавій для забудовників. Тому можливі спроби змінити профіль його роботи чи винести за межі міста. Але я думаю, що вони сьогодні не мають перспективи. Тезу про те, що гине українська промисловість потрібно відкинути. У нас найбільші темпи приросту у Європі. Але реструктуризації, а подекуди банкрутство великих підприємств пострадянського штибу створює ілюзію економічної деградацї, що не відповідає дійсності. Середній та малий бізнес постійно завойовує все нові і нові ніші у секторі української індустрії. Його присутність не така наочна і промовиста, як великих підприємств. Але така логіка глобалізованого світу. І Україна не може бути поза цим процесом.

Згідно з чинним законодавcтом переважна кількість доріг в Україні – державні. Тому їх якість і стан залежить винятково від бюджетних можливостей. Львівщина має найбільш насичену дорожню мережу. Тому частка витрат на один кілометр є меншою, аніж в інших областях. Хоча за останніх два роки видно прогрес у розвитку дорожньої інфраструктури і ці тенденції будуть посилюватися. Крім того, ми розраховуємо на інвестиції у концесійні дороги, для чого необхідно внести певні доповнення та поправки у законодавчу базу про концесію. Європейський Союз володіє структурними фондами, які відіграють роль інвесторів інфрастуктурних та інноваційних проектів. Бюджет НАТО також наповнюється країнами-учасниками, і він становить 3% від доходної частини бюджетів цих країн. Тому такий підхід дозволяє Україні бути у виграшній позиції. Але знову ж тенденція говорить про те, що ситуація у дорожному господарсвті до чемпіонату «Євро-2012» стратегічно покращиться.

Євро-2012 – це серйозний двигун розвитку територіальної інфраструктури, і ми обовязково скористаєсмося цим шансом. На сьогодні створені робочі групи щодо будівництва стадіону, розширення аеропорту та залізничної інфрастуркури. Використання бюджетних коштів становитиме незначну частину інвестицій. Усе, що пов’язано з бюджетним фінансуванням вимагає проведення тендерів. Сьогодні законодавча база стосовно проведення тендерів є дуже складною і тривалою.

Будівельні підрозділи Львівської залізниці є одними з кращих в області та й, напевно, в Україні. Вони довели, що вміють якісно виконувати роботу у стислі терміни. Але об’єкти мають здатність до амортизації, це природній процес, і він проходить скрізь. Підтримка об’єктів у робочому стані перебуває у компетенції Львівського міськвиконкому. Я можу лише подякувати Львівській залізниці за роботу. Стосовно Львівського аеропорту, то він є одним із об’єктів транспортної інфраструктури, який задіяний при підготовці Львова до Євро-2012. Однозначно він буде розширений і зможе приймати усі типи літаків. Єдине питання, хто буде виконавцем та розпорядником робіт – Міністерство транспорту та зв’язку України чи Львівський міськвиконком? Сьогодні про точну вартість реконструкуції говорити ще завчасно. Усе залежить від технічного завдання на цю реконструкцію.

У попередній відповіді я вже частково розповів про новий підхід до розвитку промисловості Львівщини. Це, зокрема, планування у межах Стратегії до 2015 року, формування регіональних галузевих кластерів за участі іноземних експертів, консалтингових груп та інвестиційних компаній. Зокрема, у сфері машинобудування, приладобудування та деревообробної промисловості. Нещодавно швейцарсько-українська компанія «FORZA» провела семінар у Львові щодо кластерного аналізу у галузі лісового господарств та деревообробної промисловості Карпатського регіону. Застосування кластерного підходу дозволить нам створити конкурентні продукти з базових галузей економіки та сировинних важливих сегментах економіки. Серед великих підприємств, які можуть суттєво змінити економічну картину Львівщини, залишається проект будівництва Бродівського нафтопереробного заводу, а також проект, який вже у стадії реалізації – це технічне переоснащення НПК «Галичина», ВАТ «Миколаївцемент», ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту». Рівень інновацінйного оновлення дорівнює середньоукраїнському: у 2005 році Львівщина стала п’ятим європейським регіоном у програмі «Inter Get Up», що дозволить нам долучитися до європейських структурних фондів та активніше впроваджувати інновації.

Усі підприємства Львівщини, які у технологічному циклі використовують природний газ є під дуже серйозною загрозою. Частина з них, як, до прикладу, ВАТ «Миколаївцемент» переходить на альтернативне паливо, вугілля, ВАТ «Іскра» модернізує печі та скорочує споживання газу, Львівський кермічний завод виводить з експлуатуації застаріле обладнання. Львівський мехсклозавод розташований практично у центрі міста, був надзвичайно енергоємним і фактично не мав шансів на подальшу роботу. Тому існував проект перенесення його в село Великі Глібовичі – біля кар’єру основної сировини – піску. Власники підприємства сьогдні не відхилили можливосіт будівництва нового заводу, але перший етап буде суто циклом збагачення і очистки сировини. На вивільенних площах, згідно з генеральним планом забудови Львова, передбачається розташувати житловий та бізнесово-офісний центр. Остаточне рішення з цього питання належить депутатському корпусу Львівської міської ради. Інформацію про проект, я читав у газетах, оскільки до моєї компетенції не входить будівельний блок. Розробником проекту, наскільки мені відомо, є відома у Європі архітектурно-проектуальна група. Моя заробітна плата на місяць, як я вже казав, становить 2 тис. грн.

Планів закриття НВО «Полярон» немає. Міністерство промполітики розглядає можливість корпоратизації підприємства. Завод телеграфної апаратури сьогодні зберіг напрямок виробинтцва цифрових телефонних станцій та засобів зв’язку. Звичайно, що масштаби виробинцтва заводу «Полярону» і Заводу телеграфної апаратури є не до порівняння з обсягами радянського періоду. Стосовно «Кінескопа», то на його виробинитчому майданчику сьогодні працює більше людей, ніж до його банкрутства, хоча тут не виробляють кінескопів, які сьогодні не використовуються у телевізійному виробництві.

ДП «ЛОРТА» сьогодні перебуває на цьому ж майданчику і у тих самих виробничих площах, як і у 2000 році. Жодного відчуження майна чи закриття якихось напрямів виробництва – не відбулося. Підприємство спрацювало з прибутком за минулий рік – біля 2 млн грн і немає заборгованостей ні із заробітної плати, ні перед Пенсійним фондом. Сьогодні це державне пілдприємство переважно працює на експорт, зокрема, – на Російську федерацію, Китай, країни Близького Сходу, що свідчить про високу якість його продукції. Відповідно до наказу міністра промполітики «ЛОРТА» визнано провідним підприємством України по одному з напрямів оборонної промисловості. Це підприємство має перспективу, і я не бачу загрози для його банкрутства.

Яворівське озеро, яке виникло на місці карєру сірчаних розробок, державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка», досягнуло свої проектні відмітки. Основні гідротехнічні споруди завершено. Перелив води відновлено природніми руслами рік, які протікали територією Яворівщини до початку будівництва кар’єру. Сьогодні опрацьовується проект рекреаційної зони довкола новоствореного озера. Припинилися карстопровальні явища, у зоні розташування Яворівської сірки та в цілому нормалізувалася екологічна ситуація. Бродівський нафтопереробний завод був започаткований у період частих змін складу уряду і це є однією з причин, а може навіть і головною, того, що до цього часу не прийнята постанова Кабінету міністрів України про затвердження вибору земельної ділянки під його будівництво. Інвестори, не отримавши цього базового документа, не можуть розпочати фінансування, так само, як і не можливо будувати підприємство, без прив’язки до територіального розташування. Я вважаю, що цей проект і надалі є стратегічним і можливим для реалізації. Компанії-інвестори якраз і є учасниками консорціумів, які розробляють казахські та азербайджанські родовища нафти, тим більше, нафтогон «Одеса-Броди-Гданськ» – це однозначно стратегічний проект і рано чи пізно він відбудеться. Сьогдні геополітична ситуація, на жаль, не сприяє реалізації цього проекту. Але, за прогнозами аналітиків, після парламентських виборів ситуація докорінно зміниться на краще. Власне, такий проект зможе змінити економічне обличчя і технологічний рівень області, а також вирішити питання зайнятості не лише у промисловості, але й у сільському господарстві.

Транснаціональні корпорації, на відміну від малого та середнього бізнесу, мають іншу особливу логіку свого розвикту: вони не готові до ризиків і дослухаються до рекомендацій західних експертів і рейтингових аналітиків. А оскільки вони працюють на території більшості країн світу, у них завжди є вибір. Хоча є окресмі проекти, які напряму не пов’язані з транснаціональними організаціями, в Україні реалізуються. Такий підхід дозволяє лідерам світової економіки бути присутніми на українському ринку, при цьому не ризикуючи своїм іміджем і не несучи серйозні фінансові ризики. Відомі світові концерни відкривають на Львівщині свої інформаційні центри, предстаництва, дочірні компанії. Ми прогнозуємо прискорений розвиток німецього машинобудування на території Львівщини у 2008 році.

Радянська індустрія Львівщини не мала жодних шансів на існування в умовах ринкової економіки. Приватизація, яка розпорошила пакети акцій державних підприємств, поглибила цей процес. На десятиліття серйозний інвестор був усунутий від можливості від управління активами акціонерних товариств Львівщини, які становили основу колишнього індустріального потенціалу. У структурі економіки ЄС основну частину продукції виробляють малі та середні підприємства. Цей процес неодмінно прийде на Львівщину і пропорції зміняться: з сьогоднішніх 30 на 70, до 70 на 30. Тобто, 70% будуть виробляти підприємства малого і середнього бізнесу, а 30% – великі. Це означає, що на великих підприємствах і надалі буде проходити реструктуризація, виокремлення прибуткових виробництв в окремі юридичні структури. З іншого боку, щороку нарощують потенціал малі підприємства, які переходять у категорію середніх, а на їх місці створюються сотні нових. Тобто, на наших очах відбувається докорінні структурні зміни у промисловому комплексі регіону.

ВАТ «Іскра» – провідне підприємство Львівської області. На початку 2000 року воно перебувало у стадії банкрутства та за допомогою іноземнизх інвестицій та радників одного з іноземних банків з офісом в Англії вдалося вивести підприємство з кризи. Обсяги виробництва «Іскри» сьогодні перевищують обсяги виробництва радянського періоду. Держава не володіє акціями підприємства. Акціонерами товариства є фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти України.

Сьогодні у промисловості Львівщини інсує серйозний дефіцит робочих місць, особливо – висококваліфікованих. Найбільш потрібними професіями серед робітничих є: електро- та газозварювальник, фрезерувальник, токар-інструментарник 5, 6 розрядів. У легкій промисловості – потрібно приблизно 1 тис. швей. Великий попит на програмістів та конструкторів. Можу залишити свій номер телефону для консультації з цього питання: 297-16-87.

На 2007 рік інших промислових підприємств, крім «Львівприладу», приватизувати не планується. План приватизації на 2008 рік залежить від рішення ВРУ.

Львівщина характеризується різноплановою промисловістю з багатогалузевим укладом. До найбільш представлених можна віднести: харчова та харчопереробна промисловість, машинобудування (включно з приладобудуванням), нафтохімічна та нафтопереробна промисловість, целюлозно-паперова промисловість та видавнича справа, деревообробка та меблеве виробництво, хімічна промисловістью, виробництво будівельних матеріалів і легка промисловість. За останній рік найбільше інвестицій скеровано у галузь машинобудування і ці обсяги подвоюються. Важко розділити інвесторів на українських та іноземних, оскільки хто є акціонером на товаристві можна довідатися тільки при реєстрації товариства на загальних зборах акціонерів. Серед підприємств, які реально розвивають виробництво, можна назвати: ВАТ «Іскра», ВАТ «Сферос-Елктрон», ВАТ «Дрогобицький долотний завод», ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод», ВАТ «Стрийський завод «Металіст», ВАТ «Львівський експериментально-механічний завод», ЗАТ «Завод комунального транспорту», ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» та інші.

В економіці немає понять – хвалити чи ганити власників. Я одинаково ставлюся до всіх, хто представляє контрольні пакети акцій у львівському бізнесі. Юрисдикція Львівської ОДА не поширюється на Миколаївський суднобудівний завод, а те, що робиться на Львівському автобусному заводі – свідчить саме за себе. Сьогодні львівські автобуси і тролейбуси «вийшли» на вулиці українських міст – у Запоріжжі, Донецьку, Чернівцях, Тернополі та Львові. Розширюється експортна програма. Стосовно кількості, то моджна випускати багато дешевих виробів, а можна мало, але дорогих. Усе залежить від ринку. У фінансовому еквіваленті обсяги виробництва на ЛАЗі зросли на 40% і це той показник, на який я орієнтуюся. Стовідсоткових гарантій щодо збереження будь-якого підприємства не існує. На це впливає як ринкова коньюнктура, так і полфітичні події у світі та державі. Зі стратегічно важливими підприємствами ЛОДА укладає угоди про співпрацю, де визначається взаємне зобов’язання сторін. Звичайно, ці документи мають більше моральний аспект, але як інакше можна управляти майном, де держава не є власником? Ще раз наголошую, що загрози для банкрутства ЗАТ «ЗКТ» – немає!

Дивлячись на економічну політику наших сусідів – країни ЄС, треба відзначити, що вони шукають та зназходять форми захисту вітчизняних товаровиробників, не порушуючи законодавства та не створюючи прямизх преференцій для окремих виробників. У країнах-нових членах ЄС ефективно інсують СЕЗ, технологічні парки, бізнес-інкубатори, які володіють системою пільг та мотивацій для їх суб’єктів. Ми однозначсно підтримуємо діяльність СЕЗ «Яворів» – однієї з найбільш депресивних територій України. Власне, завдяки діяльності зони на першому етапі вдалося задіяти інфраструктури Яворівської сірки та дати роботу значній частину людей, які залишилися без роботи. На запит Міністерства фінансів ми дали позитивну відповідь щодо відновлення діяльності цієї зони. Вона однозначно має перспективу і привабить ще не одного іноземного і вітчизняного інвестора. Завдяки цій економічній зоні Яворівщина вийшла на лідируючі позиції у сфері промислового виробництва Львівщини. Уселі Черлянах Городоцького району на базі майнового комплексу військового аеродрому формується класичний технопарк. Технопарки дають можливість інноваційним фірмам, не входячи у центральні частини великих міст, де є розвинута інфраструктура, створювати високотехнологічні виробнивта на периферії, використовуючи спільну інфраструктуру та трудові ресурси регіонів. Таких технопарків як Черлянський, Львівщині потрібно біля 10-15. Це реальна альтернатива у розвитку мегаполісів, що дозволить розвантажити промислові міста без втрати вироьбничих можливостей регіонів. Технопарки, економічні зони та бізнес-інкубатори є опорними елементами регіональних галузевих кластерів, що формуватимуть стратегію економічного розвитку Львівської області.