Прес-тур організували ініціатор акції Микола Томенко спільно з народним депутатом Андрієм Сенченком в рамках Загальнонаціональної акції „7 природних чудес України”. Після Закарпаття, Чернігівщини, Херсонщини та Миколаївщини свої чудеса представить і Крим, який висунув для участі в акції 10 претендентів. Севастополь як окрема адміністративно-територіальна одиниця на конкурс представив 3 об’єкти. 

 

 

Печера „Мармурова” знаходиться на плато гірського масиву Чатир-Даг. Видимий із різних відстаней, мальовничий силует Чатир-Дагу є символом Криму. Плато Чатир-Дагу поцятковане численними карстовими порожнинами, що надає його рельєфу вигляд «місячного». Тут заповідано більш ніж 160 карстових печер, шахт, колодязів. Серед них дуже цікавою є відкрита в 1987 році печера Мармурова.

Вхід до неї знаходиться на висоті 920 м над рівнем моря. Закладена вона в блоці верхньоюрських вапняків і складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої і бічного «Тигрового ходу». Величезних розмірів галереї натіканнями поділяються на окремі зали. Протяжність розвіданих ходів - 2050 м, глибина - 60 м. Довжина обладнаних екскурсійних маршрутів більше 1 км. 

Унікальність Мармурової печери принесла їй світову популярність. За оцінкою відомих спелеологів, вона належить до п'ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети. Одну з самих відвідуваних печер Європи, Мармурову, в 1992 році було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер (м. Генга, Італія). Середня тривалість екскурсії Мармуровою печерою - 1 година. Температура повітря там постійна (+9° С).

 

Заповідник Карадаг (в перекладі з тюркського – „Чорна гора”) – це гірський масив в Кримських горах, стародавній згаслий вулкан, який діяв 120—160 млн. років тому.

Місцерозташування: Судакський район, смт Коктебель, проміж смт. Коктебель і с.Курортне. З 1979 року — державний заповідник. Займає площу 22 кв. км від Коктебеля до селищ Щебетовка та Курортне.

 Найвища вершина — гора Свята, 576 м над рівнем моря (за радянських часів називалася просто Карадаг). Хребти та вершини мають кримськотатарські назви: Хоба-Тепе (крим. Qoba Töpe - Вершина з печерами), Сюрю-Кая (крим. Süyrü Qaya - Гостра скеля). Є ущелина Гяур-Бах (крим. Gâvur Bağ - Сад невірних), джерело Гяур-Чешме (крим. Gâvur Çeşme - Джерело невірних). 

Край, що досліджується вченими, являє собою унікальний природно-мінералогічний комплекс, завдяки вдалому поєднанню суші й моря, гір і рівнин, лісів, степу та напівпустелі. Тут виявлено більше тисячі видів рослин, в тому числі ендемічних. Відмічено більше 1632 видів метеликів, 199 видів птахів, 107 видів риб. На території станції створено музей природи Карадагу, є акваріум та дельфінарій. У заповіднику проводяться екскурсії по т.зв. екологічній тропі, протяжністю близько 7 км.

Мальовничість Карадагу додають так звані «Золоті ворота» - грот-арка, складений магматичними породами стовпчастої будови. Карадаг надзвичайно мальовничий, оспіваний поетами і художниками, овіяний легендами. Вулканічний масив Карадагу – унікальний пам'ятник вулканізму середньоюрського часу на території України.

 

Сімболон, Сіболон-Лімне, Сюмболон (бухта символів, ознак) - прадавня назва Балаклавської бухти, зафіксована знаменитим давньогрецьким істориком і географом Страбоном у його праці „Географія”.

Береги Балаклавської бухти були населені з найдавніших часів. В V ст. до н.е. на берегах цієї дивної бухти греки заснували населений пункт, що послужив початком сучасній Балаклаві. У середні століття назва міста погоджувалася з тюркськими словами "балик"-риба й "юве"-гніздо, що у вільному перекладі можна прийняти як "рибний кіш", тобто - багате рибою місце. З тих пір „риб’ячий дух” міцно закріпився за Балаклавою, що не раз підкреслювали письменники.

Балаклавська бухта утворилася в результаті тектонічних процесів і опускання днища південного краю Балаклавської долини в епоху альпійського горотворення. Довжина бухти всього півтора кілометра, а найбільша ширина - 425 м, глибина 5-10 метрів у верхів'ях, до 25 метрів у пляжа й до 35 метрів на горловині. Вхід у бухту розташований між мисами Георгія (він же Балаклавський, східний берег) і мисом Курона (він же Західний, Батарейний). Біля входу в бухту на східному березі находиться гора Кріпосна (Кастрон) з руїнами генуезької фортеці Чембало. Бухта вигнута, мальовнича, прихована горами, непомітна з боку моря. Звивистий фарватер захищає бухту від сильних штормів.

Особливістю Балаклавської бухти є її напівзамкнутість і обмежений зв’язок з відкритою частиною Чорного моря. Конфігурація берегової лінії розділяє бухту на дві частини — південну глибоководну, що сполучається з відкритою частиною моря, і північну мілководну, практично застійну частину, більш забруднену, куди надходять антропогенні стоки.

Балаклавська бухта — найкраща бухта для яхтингу на чорноморському узбережжі з погляду її географічних, природних і навігаційних особливостей. Вона закрита від вітру і хвиль з усіх напрямків. Балаклавська бухта не завантажена великотоннажними судами, що створює менше проблем і підвищує безпеку навігації.

 

На Південному березі Криму, на території Балаклавського району, розташовано один з найбільш мальовничих куточків півострова - мис Айя ("Святий" – в перекладі з грец.)

Мис Айя утворений скелястою громадою гори Кокія-Кая (557 м над рівнем моря) і пов'язаними з нею із півночі - горою Самналих-Бурун (580 м над рівнем моря), зі сходу - горою Куш-Кая (666 м над рівнем моря). Скелі, складені верхньоюрськими мармуроподібними вапняками, круто падають у безодню моря. У західній частині скелястий і стрімчастий берег мису Айя переходить в урочище Аязьма, а його східна прибережна смуга обмежена скелястим обривом гори Куш-Кая - урочищем Батиліман. На вершині мису Айя видні руїни середньовічного укріплення, серед яких, ймовірно, була і церква. У назвах гір вигадливо переплелися язичницькі традиції християнської і мусульманської культур. Дістатися до найсхіднішого з урочищ мису Айя можна лише морем.

Сонце, морські течії й практично повна відсутність прісної води створили тут особливий мікроклімат, у якому збереглися найрідші тварини і рослини. В 1982 році, з метою збереження у природному стані цього унікального природного комплексу, був створений державний ландшафтний заказник "Мис Айя", загальною площею 1340 га. Він включає: скелястий мис Айя, урочище Аязьма, Батиліман і прилягаючу акваторію моря (150 га).

З цим місцем пов'язані ще й деякі геологічні загадки й сюрпризи. На берегах мису Айя виявлені численні підводні печери й гроти, а також ділянки тріщенуватих порід, у яких чітко спостерігається субмаринне розвантаження карстових підземних вод. У деяких місцях субмаринні води утворюють справжні грифони – потужні висхідні потоки й купола прісної води у морській товщі (водні "смолоскипи").

Підводний ландшафт цих місць не менш мальовничий, ніж прибережний. Кілька скельних кряжів ззовні нагадують коралові рифи. Видимість під водою часто перевищує 20 метрів; підводні гроти виступають чудовою принадою для любителів дайвингу з усього світу.

 

Мис Фіолент (Феолент) знаходиться у 8 км на захід від Балаклави, району м. Севастополя. Протягом 2 км берег складений вулканічними породами, покритими зверху світлим вапняком. На узбережжі утворилися численні ніші, кам'яні хаоси, арки, острівці. Найбільша висота мису – 152 метра над рівнем моря.

Пляжна смуга шириною 5-20 м, немов мозаїчне панно, засіяна великою самоцвітною галькою, що утворює тут неповторний природний мінералогічний музей. Не випадково один із пляжів називається "Яшмовий".

Інші назви мису Фіолент - Філенк-Бурун (у перекладі з турецького „тигровий мис”), Карлос, Казефар, Уреш, Чифурус, мис св. Георгія та ін. Найбільш відомий варіант топоніма - Партеніум („дівочий”). Довгий час саме під такою назвою цей мис згадувався у західній літературі. Походження цієї назви пов'язане з давньогрецькою легендою про Іфігенію, доньку Агамемнона, яку батько повинен був принести в жертву богам. Але Артеміда (богиня війни) врятувала Іфігенію й зробила її жрицею у своєму храмі Діви (Діани), що нібито знаходився на цьому мисі. Місцезнаходження цього античного храму точно не з'ясоване. Про цю легенду сьогодні нагадує унікальної краси грот Діани. У східній частині мису Фіолент на висоті 200м відновлений найстаріший у Криму Георгіївський монастир.