23.05.2008

    Дедалі частіше лунають тривожні спалахи екологічних лих. Людство ніби випробовує природу на терпіння і згадує про проблеми навколишнього природного середовища в останню мить.

22 травня відзначається Всесвітній день біорозмаїття. Про збереження та відновлення біотичних ресурсів ведемо мову з міністром охорони навколишнього природного середовища України Георгієм ФІЛІПЧУКОМ.

- Пане міністре, вже кілька поколінь людство вирішує проблемні питання екології і не може вирішити. Чому?

- Тому що головними чинниками виникнення їх є антропогенний вплив та господарська діяльність людини. Тобто, аби зняти ці проблеми, треба усунути людський фактор, що апріорі неможливо. Як приклад візьмемо зону відчуження Чорнобильської АЕС. У радіусі 30-ти кілометрів уже 22 роки припинено майже всю господарську діяльність, відселено тисячі людей. І на сьогодні ми спостерігаємо за унікальним природним комплексом, який самовідновлюється. Збагатилися тваринні та рибні ресурси, відновилися пригнічені види та  з‘явилися нові, зокрема птахів. Але не дай, Боже, відновлювати довкілля таким чином. Оскільки, знову ж таки, причиною Чорнобильській трагедії є людська діяльність, політика псевдотехнократичного розвитку суспільства.

У глобальному контексті необхідно визнати, що в нинішній ситуації стає дедалі більш помітною нездатність людини адаптуватися до змін, які вона ж вносить у навколишній світ. Продовжує домінувати стереотипна поведінка експансії людиною біосфери, нераціонального використання природних ресурсів, нехтування у стосунках з природою етикою, наукою, ціннісними традиціями, правом. Жаль, адже для забезпечення виживання людства існує лише одна парадигма «безмежної відповідальності людини за все, що живе». Але Червона, Зелена книги України засвідчують недосконалість суспільної поведінкової норми. За останні десятиріччя до цих книг в Україні занесено 448 видів фауни і 665 – флори. Отже, складні проблем збереження біотичних ресурсів країни посилюється.

- З‘явилися пропозиції засіяти забруднені території зони відчуження технічними культурами. Наприклад, ріпаком. Як Мінприроди ставиться до цього? Адже збільшиться виробництво біопалива, а відтак зменшиться  вплив на довкілля…

-Насамперед, необхідно мати наукове еколого-економічне обґрунтування доцільності такого підходу. Найголовніше тут - як це впливатиме на людей, які займатимуться у Чорнобильській зоні господарською діяльністю. Чи виправдано збільшувати площі розораних земель, адже за цим показником Україна і так перейшла критичну межу. Окрім того, коли мова йде про ріпак, сою, особливо іноземного походження, то країну слід оберігати від генетично модифікованих організмів не  меншою мірою, ніж від радіації. За останніми підрахунками, такими вже засіяно біля 1,5 млн га української землі.

Біопаливо – це добре, але не можна підходити до будь-якого питання однобоко, бо все піде за принципом «одне лікуємо, інше калічимо». Я вважаю, що всю зону відчуження необхідно передати до заказника «Чорнобильський спеціальний», а деяку частину, або навіть більшість території, перевести у статус «заповідника».

Загалом  заповідання територій є одним із інструментів збереження та відновлення біотичних ресурсів. На жаль, і тут Україна не може похвалитись нічим. Заповідних -- лише 4,95 відсотка від площі держави. При цьому в 12 областях відсоток заповідності територій становить 1-3, в Автономній Республіці Крим та 9 областях має середні значення 4-10  і тільки у трьох областях (Закарпатській, Івано-Франківській і Хмельницькій) перевищує 12 відсотків. Відсоток заповідності ж у середньому в Європі -- 15-17. Україні вкрай необхідно довести площу природно-заповідного фонду хоча б до 10 відсотків, до того ж значно раніше 2020-го року, як прогнозується.

Особливу увагу слід звернути на пам'ятки природи, адже 60 відсотків з них мають площі до 1 га. Кожен шостий об'єкт і територія природно-заповідного фонду загальнодержавного значення розташовані на землях, які не надані у постійне користування й знаходяться у віданні місцевої влади. Важливо, щоб до недавно створених національних парків «Голосіївський», «Прип'ять-Стохід», «Вижницький», заказника «Чорнобильський спеціальний» у                2008 році додалися «Гранітно-Степове Побужжя» (Миколаївська область), «Зачарований край» (Закарпатська область), «Дністровський» (Одеська область), перший морський заказник «Філофорне поле Зернова» та інші.

Звичайно, ситуація вимагає нагального вирішення ряду питань щодо розвитку заповідної справи. Слід стимулювати економічну зацікавленість, зокрема і місцевих громад у створенні нових об'єктів ПЗФ, узгодити земельне, лісове, природоохоронне законодавство з місцевим самоврядуванням, завершити встановлення меж у натурі (на місцевості). Адже межі для територій ПЗФ загальнодержавного значення встановлено лише на 45 відсотках від їх загальної площі, а місцевого значення – 28 відсотках. Характерно, що в Запорізькій області, м. Севастополі цю роботу навіть ще не розпочинали.

- Пане міністре, ви зазначили, що заповідання територій є тільки одним із інструментів…

- Справді, будь-які природоохоронні заходи сприяють відновленню та збереженню довкілля й біотичних ресурсів зокрема. Як приклад, у рамках бюджетної програми «Очистка стічних вод», з метою поліпшення якості води минулого року було виділено 43 мільйони гривень на реконструкцію та розширення очисних споруд у містах Саки, Керч, Євпаторія, Сімферополь, Кривий Ріг, Новомиргород, Свердловськ, Ровеньки, Алчевськ. У рамках реалізації завдань, спрямованих на поліпшення екологічного стану водних об’єктів та якості води, вдосконалення системи управління і механізмів регулювання використання та охорони водних ресурсів підписано Угоду між Урядом Республіки Білорусь та Кабінетом Міністрів України про співробітництво у сфері раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища в басейні річки Дніпро.

Потребує Україна й активнішого міжнародного співробітництва у сфері заповідної справи. Вважаю, що першочергові дії повинні бути направлені на стосунки зі своїми сусідами, оскільки особливо в екології дипломатія «есмінців» чи «тупої шпаги» є недоречною. Тристоронній українсько-польсько-білоруський діалог уможливить створення біосферного резервату «Західне Полісся», куди ввійде і Шацький національний парк. Співробітництво з Угорщиною сприятиме появі ландшафтного парку «Притисянський», з Румунією – Мараморського гірського резервату, з Молдовою – природного парку «Дністер», з Польщею – біосферного резервату «Розточчя», з Росією – «Деснянсько-Старогутського», зі Словаччиною – «Букові праліси Карпат».

Нині активно триває впровадження механізмів Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї. На сьогодні Україною виконано основні роботи зі створення національного реєстру викидів та поглинання парникових газів, що випускаються, передаються та набуваються Стороною,  а також проведено тестування його взаємодії з Міжнародним журналом трансакцій.

- Відновлення лісових, водних ресурсів теж сприяє збереженню довкілля…

- Перед нами довгий шлях до повернення втрачених неконтрольованими вирубками лісів Карпат, Волині, Житомирщини…  Наприклад, сьогодні ми маємо 14,5 відсотка заліснення. Вважаю, що цей показник є низьким для України.  

Упродовж березня-квітня було висаджено мільйони саджанців дерев. Для того, щоб це не стало одноразовою акцією, планується провести велику загальнонаціональну кампанію із заліснення території України. Безперечно, ми надзвичайно жорстко, з точки зору і фіскальних санкцій, будемо ставитися до того, аби повністю «витравити» з української лісопереробної галузі, з лісової політики так званий метод суцільної вирубки, експорту деревини, зокрема цінних порід. Бо це не просто екологія, а здоров'я і демографія, економіка і соціальна політика, робочі місця і культура, туризм і сталий розвиток.

В Україні слід заборонити лісокористування без лісовідновлення. Скажімо, логічно було б встановити для лісокористувачів єдині загальнонаціональні норми – за отриманий 1 м³ лісодеревини необхідно висаджувати 10-20 саджанців. Значно більше уваги приділити будівництву лісових доріг, щоб діставатися до перестиглих лісів, а не суцільно вирубувати «рентабельні» масиви.

Складна ситуація не тільки з лісами, але й на морі. Особливо на Азові, практично окупованому фінансово-промисловими компаніями. Унікальне Азовське море перетворюєтьсяна брудну калюжу і стає розсадником хвороб --  замість того, аби там можна було оздоровлюватися. Ми забули одне правило, яке є в світі – “забруднювач - платить”. Потрібен ефективний державний контроль - тоді, можливо, не таким страшним буде удар, який отримує людина через техногенний вплив на екосистеми.

Морське узбережжя повинно відігравати свою роль рекреаційного середовища. Економічна чи управлінська культура має полягати не у перевантаженні техногенними об'єктами морського берега і економічної зони, а у бережливому ставленні до природи. Нехтування цим призводить до мільярдних втрат, як сталося в Керченській протоці. Гадаю, що показовим прикладом, своєрідним викликом злу, є створення цього року першого біосферного морського заказника «Філофорне поле Зернова».

- Тобто існують і перешкоди?

- Після „дев’ятого валу” так званої «української приватизації»настала черга найбільш ласих шматків – заповідних земель. Здійснюється “заповідний менеджмент”, який негативно впливає на усі складові природно–заповідного фонду. За чотири місяці 2008 року нашими структурами проведено більше 25 тисяч перевірок продажу та оренди земельних і лісових ділянок. Зафіксовано 17 тисяч (!) зловживань на 924 тисячах гектарів.

Прикро, але це стосується відомих природоохоронних пам'яток «Масандрівський», «Харанський», «Місхорський», «Гуцульщина», «Кінбурнський», «Хортиця»… У Харківській області, наприклад, майже 40 відсотків територій та об'єктів природно-заповідного фонду знаходиться під охороною сільськогосподарських підприємств, значну кількість яких визнано банкрутами.

- І все ж природа України має свою самобутність, неповторність…

- Якщо природа є основою матеріального (біологічного) життя людини, то культура, історія народу створюють засади його духовного життя. Тому матеріальне і духовне життя людини, як живої істоти і соціуму, невід‘ємні, їх не можна відокремити.

         Адже підмічено, що там, де знаходяться і ще збереглися найбільш цінні та мальовничі природні куточки, там закопана пуповина історичної минувшини народу, красуються своєю позолотою церковні бані, там чути голоси наших пращурів, що зринають з високих могил і курганів. Ми отримали від предків безцінні природні ресурси і від нас залежить, у якому стані ми залишимо їх нащадкам.

А перш, ніж зробити щось у цьому світі, розумій і відповідай,  як  вплине  воно на сім наступних поколінь.

Бесіду вів  

Іван Корченов

Урядовий Кур`єр, 22 травня 2008 р.