This version of the page http://www.business.ua/i546/a18389 (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-08-07. The original page over time could change.
“Українськi олiгархи бiльше зацiкавленi в iнтеграцiї України в Європу, нiж дипломати...”; БИЗНЕС №27 (546), 07 ИЮЛЯ 2003 ГОДА; Только на сайте
 
 
| Бухгалтерия | Вакансии | Прайс-листы | Подписка | Форум | Натали |
Новый номер
№27 (546), 07 ИЮЛЯ 2003 ГОДА
В НОМЕРЕ
Прежде всего
Регионы
Государство и экономика
СОБЫТИЯ НЕДЕЛИ
НОВОСТИ КОМПАНИЙ
Финансы
Промышленность
ДОМОСТРОЙ
Практика предпринимательства
Менеджмент, Маркетинг & Технологии
Торговля
АВТОКРАТИЯ
Налоги
В портале
TOP публикаций
Бизнес "под ключ"
Обзоры рынков
Поиск в БИЗНЕСе
Архив
Форум
Реклама в портале
Горячая линия
Контактная информация
Маркетинговая информация
Презентация
Портрет аудитории
Профиль читателей
Условия приема рекламы
Рейтинг деловых изданий
Правила подачи оригинал-макетов
Медиапоказатели
Преимущества БИЗНЕСа

Трибуна 
“Українськi олiгархи бiльше зацiкавленi в iнтеграцiї України в Європу, нiж дипломати...”

Высказывания политолога Дмитрия Выдрина всегда нестандартны. Его видение геополитической роли Украины кого-то может даже обидеть. Однако нам показалось, что, к примеру, у реальных политиков должны бы по прочтению интервью возникнуть совсем иные чувства — побудительные. Надо же с этим (со страной, системой, экономикой etc.) что-то делать! Самолюбование — не лучший метод выползания из... ямы (а то, что мы в НЕЙ находимся, ни у кого, кажется, не вызывает сомнения?). Взглянуть на себя со стороны всегда интересно. Читайте.

— Пане Видрiн, якось ви заявили, що, на вашу думку, Європа для України не вибiр, а доля. Чи означає це, що Україна повинна стати в “позу” покiрної виконавицi всiх забаганок цiєї тiтоньки-долi, в тому числi не зовсiм вигiдних для неї ж самої?
— Запитання стосовно того, чи повиннi ми слухатися Європу (я вже не кажу поважати), педантично виконувати всi її побажання i поради, — а Європа наразi нiчого, на жаль, вiд нас не вимагала, — викликають в пам’ятi давнiй шкiльний спогад. Пригадується, у класi п’ятому київської школи №156 вчителька української мови постiйно тероризувала нас диктантами (до речi, зiзнаюся, що писав їх найгiрше), артикулюючи при цьому так, як i потрiбно було писати.
Однак менi не вiрилося, що в такому диктуваннi немає пастки i що насправдi слiд писати так, як вона говорила, а не так, як я собi думав. Ситуацiя повторювалася на кожному новому диктантi: я шукав пастку в чiтко озвученому i знову писав по-своєму, i вкотре виявлялося, що потрiбно було писати так, як говорила вчителька, а не так, як я собi уявляв.
— Це ви до того, що Європа посилає нам “правильнi” месиджi без усiляких пiдвохiв?
— Абсолютно так. Власне, в цьому сила i, як виявилося, слабкiсть Європи. Вона, як це не дивно та парадоксально у наш час, все говорить правильно. Проаналiзувавши одного разу всi побажання й поради з боку Європи та європейських iнституцiй, я прийшов до висновку, що Українi жодного разу не посилали помилкових месиджiв, не давали поганих порад i не висували неправильних умов. Напевне, нас пiдводить оцей хохляцький менталiтет у всьому шукати “кидка”, як в одному анекдотi про “нового русского”, де йому пропонують безсмертя й вiдкуп душi, а вiн шукає, де ж там каверза.
Ця наша “постсовкова” ментальнiсть, недовiра, призвичаювання до “подвiйних стандартiв” призводять до того, що ми стаємо глухi до розумного, чесного, справедливого, натомiсть з насолодою вiднаходячи нечесне та хитре в абсолютно правильних пропозицiях.
Так от, я наполягаю i буду наполягати на тому, що всi нашi бiди беруться не вiд надмiрної довiрливостi чи недостатньої самостiйностi, не вiд невиявленого характеру чи прихованого норову, а вiд того, що ми у потрiбнiй ситуацiї не проявили себе достатньо поступливими, в мiру покiрними i надто слухняними по вiдношенню до тих речей, якi потрiбно приймати беззастережно.
— А що з пiдкидуваного Українi “долею” потрiбно було приймати беззастережно?
— Давайте подивимося, що радила нам Європа на початку 90-х пiсля повномасштабного аналiзу пострадянських країн, за яким Україна, до слова, мала найкращi шанси для входження у Європу, в порiвняннi з iншими “радянськими”, в тому числi й прибалтiйськими країнами. А радили вона провести швидку, майже миттєву приватизацiю, а не “рубати котячий хвiст” по частинах.
Однак ми тодi виходили з псевдогуманiзму i заявляли, що швидка приватизацiя, як i “шокова терапiя” загалом, “не на часi”. В результатi сьогоднi в Українi практично немає нi державної власностi, бо нею залаштунково розпоряджаються на свiй розсуд, анi нормальної приватної власностi, оскiльки немає жодного крупного вiтчизняного заводу iз надписом буквально “власник Петренко” etc. Iншими словами, маємо аморфну власнiсть не вiдомо чийого пiдпорядкування i якої форми господарювання.
Окрiм того, Європа радила нам унiфiкувати українськi закони iз загальноєвропейськими, на що ми “вiднiкувалися” традицiйним “не на часi, у нас своя специфiка”. Як наслiдок, маємо такi закони, що не “влазимо” навiть у таку досить еластичну органiзацiю, як СОТ, через що втрачаємо 97% свiтового ринку. Iншими словами, Україна, разом iз Росiєю, знаходиться в 3% вiдокремленого вiд загального цивiлiзованого ринку.
Європа також радила нам створити єдину фiнансову iнфраструктуру. I хоч сьогоднi ми пишаємося своєю вiдносно мiцною гривнєю, однак забуваємо про те, що всi українськi банки в сумi дорiвнюють одному непоганому польському банку, який має доступ до дешевих європейських грошей, а отже й можливiсть “накачувати” свої активи. Пригадується, надходили й поради якомога швидше перетворити землю на товар.
У свiй час ми цього не зробили, тому в Українi сьогоднi немає нi колгоспiв, нi фермерств. А те, що минулого року ми мали бiльш-менш непоганi врожаї, належить швидше до сфери чудес, анiж до розумного землекористування в Українi.
Скажiмо, сьогоднiшнiй колишнiй угорський колгоспник вже продає свої товари через загальноєвропейськi комп’ютернi мережi, торгує помiдорами на лондонськiй бiржi помiдорiв, зерном — на мiланськiй бiржi зерна, тодi як сьогоднiшнiй український фермер в очi не бачив комп’ютера i не знає, де знаходиться не лише лондонська бiржа, а й сам Лондон. Ось що ми маємо у результатi непослуху.
— До деяких порад ми все ж прислуховувалися. Наприклад, вiдмовилися вiд ядерної зброї. Це було конструктивно, як ви гадаєте?
— Ядерна зброя — особлива тема, якою менi приходилось займатися, будучи керiвником однiєї з перших українських делегацiй у воєнну штаб-квартиру НАТО. В той час у таємному чорному списку країн — потенцiйних “ядерних терористiв” — знаходилася й Україна (до речi, майже поруч з Пiвнiчною Кореєю), причому не тому, що потенцiйно могла використати ядерну зброю для шантажу, а тому, що порушувався технологiчний режим її зберiгання.
Вказувалося не лише на невiдповiдну з нормами температуру в сховищах ядерної зброї, але й на неправильне за нормами харчування охоронцiв. Це, природно, не могло не викликати занепокоєння з боку НАТО. Це перше.

“Частина олiгархiв вже готова до того, щоб Україна iнтегрувалася в транснацiональнi свiтовi структури”.

Наступне i визначальне. Одним з найважливiших компонентiв для того, щоб безпечно зберiгати ядерну зброю, є або наявнiсть власного полiгону для випробувань, або ж доступ до чужого (власнi полiгони мають лише Росiя, США, Китай i французи на островi Бiкiнi). Так от, Україна не могла тодi, як i зараз, володiти ядерною зброєю не стiльки полiтично та економiчно (хоча це досить дорога рiч), скiльки технологiчно. Вирiшити це було неможливо.
— Навiть через Росiю?
— Саме Росiя була однiєю з найбiльш зацiкавлених у “без’ядерностi” України держав. Європа ж, розумiючи неспроможнiсть України технологiчно забезпечити ядерний комплекс, хотiла, щоб ми позбавилися ядерної зброї не пiд гнiтом своїх проблем, а добровiльно, вiдкрито, з певною загальноєвропейською пiарiвською помпою. Європа, сповiдуючи принцип “згiдного доля веде, того, хто чинить опiр — волочить”, бажала, щоб Україна добровiльно йшла за своєю долею.
Власне, Українi пропонувався абсолютно достойний, гiдний поваги i вигiдний шлях лiквiдацiї ядерної зброї. Дуже добре, що вона тодi зважила на цю пораду. Можливо, ми не виграли в грошовому еквiвалентi, про що й досi шкодує багато полiтикiв, та все ж отримали своє в планi авторитету. Саме пiсля здачi ядерної зброї почався “рожевий” перiод у взаємовiдносинах України та Заходу, який, мiж iншим, не з вини Європи швидко закiнчився.
— З концепцiєю у всьому “слухняної” України важко погодитися. Що як не самодостатнiсть претендує на визнання та повагу з боку iнших? Саме по такому принципу, наприклад, у свiтi почали рахуватися з Росiєю...
— У мене є два мiркування з цього приводу. По-перше, як менi здається, ми надто механiчно переносимо стереотипи побутової поведiнки на поведiнку геополiтичних суб’єктiв, хоча це не завжди спрацьовує. Якщо в побутi поважають людей самодостатнiх, незалежних, гонористих, то це зовсiм не означає, що таких суб’єктiв поважають i в геополiтицi.
Навпаки, часто в геополiтицi, на мiй погляд, коректнiсть i надiйнiсть цiнується партнерами набагато вище, анiж самодостатнiсть, беззастережна i, ще гiрше, необгрунтована зарозумiлiсть. Щоб мати право на вияв власного характеру в геополiтицi, необхiднi певнi пiдстави. Я знаю як мiнiмум три такi пiдстави. Першим приводом для самодостатньої, зухвалої поведiнки на мiжнароднiй аренi є сильна економiка та потужна фiнансова база.
До речi, порiвнюючи якось бюджет України в USD10 млрд з гаком iз бюджетом мiста Шанхая, я виявив, що бюджет будiвельникiв шанхайських дорiг дещо бiльший за бюджет всiєї України. З цього приводу я часто говорив своїм опонентам, що наразi китайськi жiнки в червоних жилетках гiпотетично бiльш сильнi геополiтичнi гравцi, нiж українськi дипломати, що спираються на вiтчизняний бюджет.
Другим приводом є можливiсть якщо не шантажу, то певної геополiтичної гри, спираючись на власний ядерний потенцiал. I третiм — наявнiсть дуже мiцних, довiрливих, iнодi iнтимних (в геополiтичному розумiннi цього слова) мiжнародних зв’язкiв.
Аналiзуючи всi три компоненти, ядерну зброю ми здали (причому, як вже вияснили, абсолютно правильно), з потужною фiнансовою базою не складається, а мiцних, часто родових зв’язкiв з мiжнародною елiтою у нас i не спостерiгається. Про останнє свiдчить хоча б той факт, що на Всесвiтньому економiчному форумi в Давосi на зустрiчi з одним мiжнародним авантюристом, який офiцiйно не представляв жодної країни, було близько 300 чоловiк, а на зустрiчi з керiвництвом України — 6-7.
I не тому, що не поважають Україну, а тому, що нашi лiдери ще не навчилися iнтегрувати себе в мiжнароднi престижнi зв’язки з лiдерами рiзних країн, зi знаковими фiгурами i навiть з тими ж мiжнародними авантюристами, якi дуже часто виступають посередниками мiж гравцями на мiжнароднiй аренi. Наразi у нас немає навичок вiльного персонiфiкованого спiлкування лiдерiв з лiдерами.
Для того щоб, наприклад, Нiмеччина i Францiя стали тiсними партнерами, потрiбнi були сотнi, навiть тисячi снiданкiв, обiдiв i вечерь канцлера Нiмеччини з президентом Францiї, лiдерiв фракцiй бундестагу i лiдерiв фракцiї французького парламенту. Всi цi зв’язки надзвичайно ефективнi, але вони будуються скрупульозно, довго i цiлеспрямовано.
Будувати їх необхiдно, однак у нас цим нiхто не займається через вiдсутнiсть необхiдних компонентiв для того, щоб бути самодостатнiми, смiливими, нахабними на мiжнароднiй аренi. Якщо переходити на бiльш органiчну для деяких наших полiтикiв мову, на мiжнароднiй аренi не люблять “понти”, не заснованi на чомусь реальному.
Вiтається швидше поведiнка, яка вiдповiдає потенцiалу. Є чудова фраза одного з американських мiльярдерiв: “Будь бiльше, нiж ти здаєшся”. А ми завжди намагаємося здаватися бiльше, нiж ми є. Тому потрiбно, напевно, сповiдувати першу, а не другу формулу, тодi ми матимемо право на зухвалiсть в мiжнароднiй поведiнцi. А наразi наша доля, до речi, не найгiрша — слухатися розумних порад вiд мудрих країн, якi мають бiльший досвiд державностi, демократiї, парламентаризму.
Якось на мене образилися за те, що я сказав, що поки є грос-майстер Нiмеччина, ми можемо претендувати на те, щоб бути пiдмайстрами цього грос-майстра, а отже бiгати за горiлкою, за солоними огiрками, одночасно навчаючись у старшого i квалiфiкованого виконувати роботу, будувати iнтриги, творити хорошi мiжнароднi конструкцiї. I лише коли ми навчимося цього, тодi вже не будемо “на побiгеньках”, а самi станемо самодостатнiми грос-майстрами i зможемо вести самостiйне мiжнародне життя.
— Але ж ви не заперечуватимете, що принципова вiдмiннiсть українських i росiйських пiдходiв у європейськiй полiтицi полягає в економiчнiй та полiтичнiй мотивацiях. Скажiмо, Росiя прагне залишитися самостiйним центром сили i ставить за мету спiвробiтництво з Європою, тодi як метою української полiтики є повномасштабна iнтеграцiя в Європу. Останнiй шлях ризикує не погребувати будь-якими засобами заради примарної мети, навiть, повторюю, шкiдливими для самої ж України.
— У свiтi є три групи країн. Перша — країни, якi знаходяться поза контекстом свiтових розкладiв i нi на що не претендують, як велика Монголiя. Однак про них ми наразi не розмовляємо. Є група країн, в основному європейських, якi мрiють жити законним, добропорядним, чесним життям.
Пригадується, пiд час моїх перших вiдвiдин Гааги мене вразило те, що на вiкнах немає занавiсок, а люди живуть буквально за принципом “ми не робимо нiчого такого, чого б ми соромилися”. Так от, Гаага — це такий собi сакральний символ Європи, яка прагне до вiдкритого, законного життя. До третьої групи належать країни, що живуть за iмперською моделлю. До них я вiдношу Росiю, США i Китай.
Чим вiдрiзняються iмперськi країни вiд країн європейських цiнностей? Тим, що iмперiя не може жити, не розширюючись територiально i ментально, не будучи центром. Тому, з точки зору середньостатистичного громадянина, який хоче жити прозоро i чесно, Європа, звичайно ж, для України бiльш оптимальний та вигiдний вибiр.
Тому не потрiбно, на мiй погляд, брати на озброєння екзотичний приклад країн, якi намагаються жити в парадигмi iмперiї. Україна нiколи не буде iмперiєю, бо для цього у неї немає нi ресурсiв, нi вiдповiдного нацiонального характеру, нi вiдповiдної ментальностi. Україна — iнтровертна країна, тодi як всi iмперiї — екстравертнi.
Скажiмо, для росiянина приємнiше воювати за те, щоб вiддати землю селянам в Гренадi, нiж за те, щоб вiддати землю в сусiдньому колгоспi. Так влаштована росiйська екстенсивна ментальна душа, як, зрештою, i американська та китайська. Повертаючись до нашої теми, повторюю: не потрiбно претендувати на те, на що ми природно не можемо претендувати.
Ми, безумовно, не будемо самостiйним центром свiту. Хоча ми можемо бути суборигiнальним центром. У нас немає ресурсiв для того, щоб мислити по-iмперськi, хоча частину iмперського мислення нам не завадило б iмплантувати на наш iнтровертний, спокiйний i часто, на жаль, хутiрський менталiтет. Ми не зможемо iснувати в режимi iмперiї, але зможемо прекрасно iснувати в режимi затишної Європи.

“Можна видаляти гланди через горло, а можна, мабуть,
й iншими шляхами. Так само i в Європу можна iнтегруватися рiзними шляхами”.

Тому нам потрiбно позбавлятися не властивих нам iмперських замашок i орiєнтуватися на те, що для нас природно. Нам не потрiбнi водоспади i ревучi океани, нам потрiбнi дзеркальнi ставочки, достойне культурне життя, закони, якi приємно виконувати i немає необхiдностi порушувати. Все це є в Європi.
— А от українськi дипломати переконанi в тому, що найоптимальнiшим варiантом геополiтичної стратегiї України має бути багатовекторнiсть, а не альтернатива: Захiд — Схiд...
— Колись я вже давав визначення українськiй багатовекторностi. Коли українськi чиновники i бiзнесмени разом з росiйськими чиновниками i бiзнесменами крадуть росiйський газ i роздiляють дельту на транзитi цього газу — це називається “схiдний вектор” української полiтики.
Коли українськi чиновники разом з європейськими чиновниками крадуть грошi, скажiмо, в МВФ i дiляться мiж собою — це “захiдний вектор” української полiтики. Вся ця багатовекторнiсть народилася не з концепцiї нацiональних iнтересiв України, а з концепцiї “що де погано лежить”. Коли погано “лежить” i береться в Росiї, то проводиться схiдний вектор, якщо на Заходi — вiдповiдно, захiдний.
Ось звiдки взялася ця концепцiя, а не з якихось хитрих задумiв українських дипломатiв, якi вирiшили зробити благо для своєї країни. Україна нарештi повинна визначитися зi своїми векторами, i це настiльки природно, як одновекторнiсть в статевих вiдносинах. Тому або ми будемо вважатися екзотичними аномалiями в мiжнародних вiдносинах, або оберемо свiй вектор.
— Окрiм європейського ви вважаєте прийнятним ще якийсь вектор? Чи є якийсь рецепт виживання в екстремальних умовах?
— Окрiм європейського теоретично добрим був би американський або суперзахiдний вектор. Але для цього ми повиннi бути достойними партнерами Америки в її iмперських амбiцiях, що неможливо за визначенням. Тому для нас можливий не суперзахiдний, а просто захiдний проект. А для того щоб вижити в цих умовах, я сформував своєрiдну парадигму виживання в геополiтицi за принципом вiдомої парадигми “не вiр, не бiйся, не проси”.
Перша умова — нiчого не просити в Європи i не торгуватися з нею. Як ми вже вияснили, Європа — це наша доля, а з долею не можна торгуватися, тим бiльше шантажувати, її можна лише тихо про щось попросити. Потрiбно спокiйно i достойно приймати її поради, побажання, а якщо потрiбно — подарунки.
Друга умова — не боятися наших олiгархiв. Чомусь бiльшiсть вважає, що значна їх частина працює проти блага України. Але бувають фази, коли iнтереси олiгархiв спiвпадають з iнтересами країни, i цi фази потрiбно якось вiдслiдковувати i вигiдно використовувати. Сьогоднi Україна знаходиться у фазi, коли основнi олiгархи з перiоду накопичення переходять у перiод збереження капiталiв.
Якщо в перiод накопичення вони були орiєнтованi на Росiю, то зараз, коли їхнi капiтали матерiалiзованi у заводи, фабрики i банки, їхнє основне завдання — зберегти набутий капiтал, що можливо лише шляхом його iнтеграцiї в загальносвiтовi структури.
Тому сьогоднi всi українськi олiгархи мрiють не про те, щоб стати багатшими на мiльйон, а про те, щоб цей мiльйон легалiзувати, наприклад, через фондовий ринок Європи. Тому сьогоднi українськi олiгархи бiльше зацiкавленi в iнтеграцiї України в Європу, нiж українськi дипломати...
— Якось ви сказали, що українськi олiгархи не зацiкавленi у входженнi України в СОТ, бо це загрожує їм прозорою бухгалтерiєю...
— Деякi олiгархи, наприклад донецька група, вже дозрiли. “Київськi” ще нi, бо вважають, що завжди будуть “крутити” загальноукраїнським полiтикумом i використовувати його для нарощування своїх капiталiв. Тому для них зараз можливiсть управлiння українською полiтикою в ручному режимi важливiша, нiж легалiзацiя своїх капiталiв через загальносвiтовi схеми. Однак частина олiгархiв, повторюю, вже готова до того, щоб Україна iнтегрувалася в транснацiональнi свiтовi структури.
Повертаючись до вихiдного питання, третя умова виживання — не вiр українським дипломатам. Останнi часто живуть у вiртуальному дипломатичному свiтi, не розумiючи реальних свiтових процесiв. Вони до сьогоднi, наприклад, переконанi, що Україна, якщо i не може бути крупним мiжнародним гравцем, здатна принаймнi зiпсувати гру для iнших крупних гравцiв.
Але вони забувають, щоб зiпсувати комусь гру, потрiбнi вiдповiднi iнструменти: або фiнанси, або зброя ядерного шантажу, або iнтегрованiсть у мiжнароднi елiтнi клуби. У нас цього немає, тому нiякої гри зiпсувати ми не можемо. Проте ми можемо прагнути допомогти комусь у грi i стати хорошими геополiтичними союзниками тiєї ж Нiмеччини, Польщi та, як показала iракська криза, Америки.
— Сьогоднi досить поширена думка, що, мовляв, Україна може ввiйти в Європу тiльки через Росiю. Але знаходяться й такi, що вказують на “адвокатство” Польщi в напрямку прискорення процесу iнтеграцiї України в європейськi структури. Який варiант вам видається найiмовiрнiшим? “Третього”, на вашу думку, не дано?
— Можна видаляти гланди через горло, а можна, мабуть, й iншими шляхами. Так само i в Європу можна iнтегруватися рiзними шляхами, але найпростiший i найприроднiший — через саму Європу.
Якщо ми хочемо мати мiнiмальну користь iз своїх економiчних, полiтичних, геополiтичних проектiв, потрiбно працювати без лукавих посередникiв, напряму з традицiйною Європою. Це найпрямiший, найдешевший i най-
швидший шлях у Європу.
— З цього можна зробити висновок, що нам потрiбен прозахiдний президент?
— Нам потрiбен, на мiй погляд, президент, чимось схожий на орла, що спрямовує свiй погляд у два боки. Iдеальним був би наступний варiант: прозахiдний президент i просхiдний прем’єр-мiнiстр. Бiда України в тому, що ми постiйно плутаємо дискурси при спiлкуваннi iз Заходом та Росiєю.
Ми часто намагаємося розмовляти з Росiєю на захiдному дискурсi законностi й порядку (в Росiї цю мову не зовсiм розумiють), а iз Заходом — мовою вiзантiйської полiтики, замовчувань i, даруйте, “кидкiв”. Тому нам потрiбен сьогоднi такий дует президента i прем’єра, який би досконало володiв дискурсами по вiдношенню до Заходу та Росiї.
Наприклад, Ющенко непогано володiє захiдним дискурсом, мовою захiдного пуританiзму, релiгiйно-правових конструкцiй, захiдних цiнностей, як, зрештою, i Тимошенко. Янукович, на противагу їм, досконало володiє вiзантiйською мовою, яку розумiє росiйська елiта. Тому такi конструкцiї були б найоптимальнiшими.


Текст: Ева Короленко

Оцените эту статью
Читайте также
17-19 марта в Киеве — «Дни Директ Маркетинга в Украине». Специалисты расскажут о практических аспектах ДМ-коммуникаций. Успейте стать участником!
Талант управления – это набор точних навыков
Управління будівельними проектами
Управління проектами реконструкції
Бюджетное управление: постановка и автоматизация
Курс Повышения Квалификации
Шестой
29 июля за получение взятки задержан бывший замначальника ГНИ в г.Чернигове. Шестой налоговик за год. Что бы это значило?
ИХ Сиятельства
На политическом небе Украины неспокойно. Все ждут появления сверхновой звезды
Перестройка закончилась. Пора начинать строить!
Михаил Бродский: “Что вы прицепились к этой бедной СДПУ(о)?!”
Михаил Бродский в ближайшее время намерен активно зашевелиться. Сей “вечный оппозиционер” собирается... сделать президентом Виктора Ющенко. Собственно, такая новость, как поддержка Бродским на президе
“Швейцарский счет” Михаила Жванецкого
Анатомия реформы
По старой советской традиции конституционная реформа, предложенная Президентом Леонидом Кучмой, обсуждается на уровне двух текстов — реального (того, который “черным по белому”) и “виртуального” (кото
Сказание о титанах
Античный миф гласит: небо держится на плечах титана Атланта, огромного силача, побежденного и низвергнутого Зевсом за свое свободолюбие. Его потомки встречаются среди людей и сегодня. Только на плечах
“Я” и “Б” сидели на трубе... “Б” упало
На рынок просочились слухи, что Национальный банк ликвидирует в своей структуре департамент валютного регулирования и лицензирования, его функции передает генеральному департаменту банковского надзора
ЕС готов снизить НДС до 5%
У Госпредпринимательства — новое лицо
Замели...
Прокуратура “взяла”с поличным чиновника Киевского управления ГКЦБФР
Открытое письмо к предпринимателям — читателям Бизнеса главы Госпредпринимательства Украины Инны Богословской
Взгляд в небо
До 12 июля освященная копия Туринской плащаницы выставлена на обозрение в киевском храме Василия Великого (район Львовской площади и Национальной академии художеств).
“— А у тебя много долгов на “гражданке”? — Да где-то на пароход...”*
Экс-вице-премьер Леонид Козаченко в знак благодарности за поддержку покатал журналистов на теплоходе. Было до смешного грустно...
Хлебный бунт
На прошлой неделе власти впервые крепко задумались о продовольственной безопасности страны. Думать пока получается плохо.
Душить будут тихо
3 июля в налоговое законодательство могут внести изменения, способные сделать работу физических лиц “на упрощенке” бессмысленной. Вся надежда на депутатов
В СЛЕДУЮЩЕМ НОМЕРЕ
точно будет
АНАТОМИЯ ВЛАСТИ

     Кто и что советует Президенту Украины Виктору Ющенко

 
НАШ ОПЫТ
     Отечественные предприниматели имеют прекрасную возможность зарабатывать на организации виртуальных сообществ, где есть целые города, "живя" в которых, люди покупают и продают товары и недвижимость, размещают рекламу, посещают развлекательные заведения и т.д. И все это за вполне реальные деньги.
 
ТРИБУНА
   Василий Юрчишин, директор экономических программ Центра им.Разумкова, - о характере инфляции в Украине и эффективности борьбы с ней.
 
ЭКСПЕРТИЗА
     Разновидности автомобильных аудиосистем по техническим характеристикам, нюансам установки и цене.
 
ФОНДОВЫЙ РЫНОК
     С начала года индекс ПФТС, отображающий динамику цен на наиболее ликвидные ценные бумаги украинских эмитентов, показывает беспрецедентное падение. Участники рынка приводят самые разные объяснения обвалу цен на акции. БИЗНЕС выяснил, что послужило причиной обвала индекса и насколько недооцененными оказались украинские эмитенты.
 
ВХОЖДЕНИЕ В БИЗНЕС
   По оценкам предпринимателей, для создания авиатакси в Украине необходимо минимум млн стартовых инвестиций. Часть этих средств уйдет на покупку летательных аппаратов, остальное - на сертификацию воздушного судна, получение сертификата эксплуатанта, техническое обслуживание полетов и содержание штата сотрудников для написания многотомных отчетов о выполненных полетах.
 
РЫНОК СОКОВ И СНН
   В условиях дефицита и удорожания сырья залог успеха соковой компании - эффективное управление ассортиментным портфелем.
 
ТЕНДЕНЦИИ
   Пресыщение крупных городов наружной рекламой и эксперименты местных властей в вопросах регулирования рынка привели к тому, что в Киеве профильные ассоциации рекламистов уже лоббируют введение моратория на размещение новых конструкций.
 
ОБЗОР РЫНКА ОКОН
   По оценкам экспертов, субрынок пластиковых окон будет расти еще как минимум 10 лет. Но, как показывает практика европейских стран, параллельно с ним будет активно расти и субрынок алюминиевых окон.
 
СВОИМИ ГЛАЗАМИ
   Кого изображают на православных иконах? С кого авторы икон пишут святые лики? Почему персонажи занимают обусловленные позы и оказываются в определенном окружении? Имеют ли значение цвета и атрибуты? Читайте о тонкостях символики иконописи.
 
`
| Бухгалтерия | Вакансии | Прайс-листы | Строительство и ремонт | Подписка | Форум | Женский журнал НАТАЛИ |
пицца заказать ремонт офисов, жидкие обои, ремонт помещений. канцелярские товары Компьютерная помощь летние шины зимние шины
© Copyright 2001 Закрытое акционерное общество "Издательство "Блиц-Информ"
Горячая линия (38 044) 251-81-90, 461-83-47