This version of the page http://litopys.org.ua/ukrmova/um153.htm (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-08-01. The original page over time could change.
Апокопа. Українська мова. Енциклопедія.

                                    25 липня 1015 року вбито князя Бориса                                       24 липня 1019 року на Альті Ярослав Мудрий переміг Святополка з печенігами                                       24 липня 1149 року Юрій Долгорукий з половцями рушив добувати собі частку в Руській землі                                       25 липня 1687 року проголошення Івана Мазепи Гетьманом України                                       27 липня 989 року київський князь Володимир Великий захопив Херсонес                                       27 липня 1147 року поставлено митрополитом київським русина Клима Смолятича                                       27 липня 1649 року перемога Богдана Хмельницького над поляками під Збаражем                                                                                                                      

гостьова     форум     кімната новин     посилання     пошук    
ІЗБОРНИК
ІЗБОРНИК

‹  ЛІТОПИСИ    ІСТОРІЯ    МОВОЗНАВСТВО    ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА    ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО    ПОЛІТОЛОГІЯ    СЛОВО О ПОЛКУ    ЛЕКСИКОНИ  ›


Попередня     Головна     Наступна





АПÓКОПА (грец. ’αποκοπή — відсікання), усічення — 1. Опускання одного чи кількох звуків у кінці слова внаслідок акцентно-фонетичних процесів, що призводять до скорочення слова.

Внаслідок А. в укр. мові виникли форми дієслова теп. ч. є < єсть, 2-ї ос. одн. ходиш < ходиши, 3-ї ос. одн. пише < пишєть; мин. ч. одн. ч. р. ніс < неслъ, 2-ї ос. одн. і мн. нак. сп. сядь < сади, несіть < несЂте; прислівники так < тако, вищ. ст. більш < больше, гірш < горьше; іменники четвер < четвергъ, Костя < Костянтин тощо. Те ж саме можна сказати про ненаголошені форманти -ть < -ти (ходить < ходити), -м < -мо (ходим < ходимо), частки сь < ся, б < би, ж < же. Широко виявляється А. і в говорах: мо(може), гуцульське: Бра Ива, хо! (Брате Иване, ходи).


Й. О. Дзендзелівський.



2. Спосіб словотворення неафіксального, що полягає в усіканні за абревіатурним зразком кінця твір, основи (слова) незалежно від морфем, межі: бадмінтон > бад, дюралюміній > дюраль, плексиглас > плекс, спеціаліст > спец, оперуповноважений > опер. А. властива лише іменникам. Деякі з них запозичені в укр. мову як готові скорочення — наслідок усікання склад, слова (автомашина > авто, кілограм > кіло, радіотелеграф > радіо). А. служить не тільки для творення слів, а і для формування інвентаря продуктив. аброморфем: агіт-, голов-, госп-, держ-, військ-, літ-, мед-, мор-, політ-, проф-, тех-, хім- тощо. Особливо характерна для розм. мови (декрет — декретна відпустка). Деякі слова, утворені способом А., позбавлені експресивного забарвлення і функціонують як нормальні, хоча й штучні номінації: зав, член-кор.


Я. Ф. Клименко.








Попередня     Головна     Наступна


Шевченківські читання в cпільноті ua_kobzar:

Слідство в справі Кирило-Мефодіївського товариства, квітень 1847 р.   ...в Киевском университете существует как бы эпидемия политическая: почти все студенты заняты мыслями о государственном преобразовании и у многих находятся проекты разных конституций, что в Киеве Славянское общество имеет две главы: Костомарова и Шевченку, из которых первый принадлежит к умеренной партии, а второй к неумеренным, что главное правило Шевченки: «Кто предан государю — тот подлец, а кто либерал — тот благородный человек» ( . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.