This version of the page http://litopys.org.ua/ukrmova/um113.htm (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-08-01. The original page over time could change.
Українська мова. Енциклопедія.

                                    25 липня 1015 року вбито князя Бориса                                       24 липня 1019 року на Альті Ярослав Мудрий переміг Святополка з печенігами                                       24 липня 1149 року Юрій Долгорукий з половцями рушив добувати собі частку в Руській землі                                       25 липня 1687 року проголошення Івана Мазепи Гетьманом України                                       27 липня 989 року київський князь Володимир Великий захопив Херсонес                                       27 липня 1147 року поставлено митрополитом київським русина Клима Смолятича                                       27 липня 1649 року перемога Богдана Хмельницького над поляками під Збаражем                                                                                                                      

гостьова     форум     кімната новин     посилання     пошук    
ІЗБОРНИК
ІЗБОРНИК

‹  ЛІТОПИСИ    ІСТОРІЯ    МОВОЗНАВСТВО    ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА    ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО    ПОЛІТОЛОГІЯ    СЛОВО О ПОЛКУ    ЛЕКСИКОНИ  ›



Попередня     Головна     Наступна





ТЕКСТ (від лат. textum — зв’язок, поєднання, тканина) — писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у ближчій перспективі смисловими і форм.-грамат. зв’язками, а в загальнокомпозиц., дистантному плані — спільною тем. і сюжетною заданістю. Одиницею Т. є реально вичленовуваний найменший словес. масив, що складається з лінійно розташованої сукупності речень, об’єднаних у тем. і структурну цілісність, після якої йде ін. цілісність того ж рівня. Найменша реальна одиниця Т. — надфразна єдність, абзац. На рівень реальних одиниць Т. можна поставити також період, оскільки він, хоч і зберігає за собою статус одного речення, становить розгалужену синтакс. композицію, гармонійно організовані частини якої утворюють складну тем. і структур. цілісність. Ознак реальної одиниці Т. може набувати й окреме (не періодичної структури) речення — якщо на ньому концентрується особлива увага, винесене воно в позицію абзаца і має звичайну для надфразної єдності смислову і структурну автономність. У структурі Т. повністю реалізується структура абзаца з усіма властивими йому смисловими і форм.грамат. засобами зв’язку висловлень. Абзаци входять у більші за обсягом мовленнєві масиви, формуючи макроструктуру тексту і забезпечуючи його цілісність за допомогою дистантно реалізованих смислових і форм.-мовних міжфразових зв’язків. Одиницями Т. в більш масштабному вимірі, в перспективі всієї його глибини є розділи, підрозділи, глави.

Т. як вища форма реального вияву комунікат. сутності мови має свою мікро- і макросемантику. Остання формується в результаті відповід. розподілу інформації на всій його глибині і складної взаємодії структур, одиниць Т. на семант. рівні.

З семант. і структур. організацією Т. органічно пов’язана його стильова визначеність. Відрізок Т., більший чи менший за обсягом, структурно і за змістом замкнений, має певну свою стильову маркованість, характеризується набором стильових ознак, які, крім усього, відіграють ще суттєву роль у забезпеченні цілісності Т. Певну стильову маркованість має вже речення. Але функц. якість мовлення визначається лише на текст. рівні, щонайменше — на рівні надфразної єдності, абзаца. Стильова домінанта надфразної єдності (абзаца) також не завжди повною мірою є прогностичною щодо стильової сутності всього Т. Остання виформовується із складної сукупності відносних текст. цілісностей, які підпорядковуються наскрізній, спроектованій на всю глибину текст. масиву тем. і стильовій домінанті.

Т. диференціюють за формами їх реалізації (усні й писемні). Значна частина Т. належить до тієї групи, яка може матеріалізуватися як у писемному, так і в усному варіантах — залежно від ситуації мовлення (Т. публіцистичні, Т. наукові, Т. інформаційні тощо). Є певна кількість текст. різновидів, у процесі реалізації яких віддається перевага одній формі: писемній (епістолярні Т., твори художньої л-ри, офіц. документи, в т. ч. резолюції, накази, протоколи, характеристики, акти, а також телеграми і под.; (див. Офіційно-діловий стиль), або усній (судові промови, розповіді, фолькл. твори тощо). Важлива роль в оформленні Т. належить графіч. засобам — абзацному членуванню, розділовим знакам (у писемних текст. формах) та інтонації (в усних формах). Вони допомагають забезпечити адекватну заг. комунікативній спрямованості структурну організацію Т. на його мікро- і макрорівнях.


Літ.: Севбо И. П. Структура связного текста и автоматизация реферирования. М., 1969; Гальперин И. Р. Текст как объект лингв. исследования. М., 1981; Москальская О. И. Грамматика текста. М., 1981; Орлова Л. В. Структура сверхфразового единства в науч. текстах. К., 1988.


Д. X. Баранник.








Попередня     Головна     Наступна


Шевченківські читання в cпільноті ua_kobzar:

Слідство в справі Кирило-Мефодіївського товариства, квітень 1847 р.   ...в Киевском университете существует как бы эпидемия политическая: почти все студенты заняты мыслями о государственном преобразовании и у многих находятся проекты разных конституций, что в Киеве Славянское общество имеет две главы: Костомарова и Шевченку, из которых первый принадлежит к умеренной партии, а второй к неумеренным, что главное правило Шевченки: «Кто предан государю — тот подлец, а кто либерал — тот благородный человек» ( . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.