[Зіновіїв Климентій. Вірші. Приповісті посполиті / Підг. тексту І. П. Чепіги. — К.: Наукова думка, 1971. — С.163-174.]

Попередня     Головна     Наступна

Ω(т) здὲ почина́ε(т)сA о zвЂрεхъ роzны(х), и ω ско́та(х) и о быдлахъ, и о бέстіяхъ

215. Ω лва́хъ, и ω мεдвέдя (х), я́ко сы́лни су(т) sЂло

Нε да́лε(с) бж̃ε тако(и) сыли чεловЂку:

я(к) то лву мε(д)вέдε†з да(в)ного вЂку.

Лу́чшε(и) бы члка тεбЂ, такъ вшанова́т(ъ):

я́ко звЂрε(и) рачилε(с) сылою вда(р)ствова́т(ъ).

Мо(г)лъ бы чεловЂкъ сεбЂ лεпшε(и) выгожа́ти:

и тεбЂ создатεлю бо(л)шε(и) угожа́ти. /142/

А́жε нε схотЂ́лъ εси сы́лою учты́ти:

да в бεсты(и) нεчистыхъ влЂпи́ти.

Хоча(и) бы(с) ты(х) дво(х) бεсти(и) на свЂтъ и нε створи(л):

а то на шкоды людя(мъ) оны(х) εсѝ вплодылъ.

Понεва(ж) чл̃ковъ и скотовъ з(ъ)яда́ютъ:

и іныε па́кости многи сотворяютъ.

¹ Квадратні дужки стоять у рукопису. \164\

Я́ко то мε(д)вЂдь пчέлы в пасЂка(х) збива́εтъ:

и чл̃ка хо(ч) нε з(ъ)Ђст(ъ), то прεстраша́εтъ.

Кгды бы(с) мε(д)вεди(и) в ковчε(г) нε повεлЂлъ бра́ти:

нεха(и) бы в пото(п) могли(с) з нащадко(м) скорεня́ти.

I днε(с) а́щε бы(с) мо(г)лъ інъ sвЂръ створи́ти:

и на потрεбу лю(д)зску на свЂтъ расплоди́ти.

Жε(б) чл̃къ я(к) конε(м) мо(г)лъ в полю работа́т(ъ):

а домовы(и) бы стато(к) в то(и) ча(с) мо(г)лъ почива́т(ь).

А мε(д)вЂдь нεха(и) бы о(н) zагинулъ навЂки:

бо нε ра́ды на свЂтЂ εму чεловЂки. /142 зв./

216. Ω zаицахъ ¹

И zа́εцъ на свЂтЂ злὲ собЂ пробува́ε(т):

жε на εго̀ всε лихо о(т) всЂхъ стра(н) чи́гаε(т).

Я(к) то нε ты(л)ко що ψи εго̀ уловля́ютъ:

алε навε(т) и пти́цы εго забія́ютъ.

I о(т) звЂрε(и) подобно поко́ю нε ма́εтъ:

я́ко то во(л)къ, бы́лε бы нагна(л) то зЂда́ε(т).

А ωсобно на сте́зя(х) в сы́лца упадаεтъ:

и ма(р)но и нагло ю(ж) ώбε(л) погибаεтъ.

I нико(г)да̀ вЂмъ за́яцъ то(и) нε почива́εтъ:

жε о(т) всεго̀ створέн(ъ)A бж̃ого втЂка́εтъ.

I нε жи́ε(т) на мЂсцу, лε(ч) много мЂεтъ домовъ:

по ώбщо(и) приповЂсти, я(к) у за(и)ца ломо́въ.

Zачи(м) бЂдны(и) zа(и)чε, бы(с) бо(л)шъ нε тε(р)пЂлъ пригоду:

бЂжы утописA гдε ю(ж) в боло́тную воду. /143/

Еднакъ нεвεлики(и) намъ из(ъ) тεбε пожы́токъ:

огоро(д)нины псуε(ш), а(ж) то̀ нε прибытокъ

Чи́ни(ш): у ωгорода(х) многіε па́кости:

бода(и) тA нε минали всякіε на́пасти.

Жε(с) злы(и) рабε капусты людя(мъ) пояда́εшъ:

и садовы(н) молоды(х) внЂвεчъ по(д)грыза́εшъ ².

¹ Пів-аркуша 143 по діагоналі (з лівого вεрхнього до правого нижнього кута), певно, було зіпсовано. Наклеєно зверху інший папір і поновлено текст грубішим пером. Чорнило на цьому папері розходилось.

² Унизу сторінки дописано чотири рядки і відповідним значком указано, що їх треба вставити саме сюди:

Та(к)жε я(к) пгргбЂжи(ш) гдέ кол(ъ)вεкъ доро́гу:

вчини(ш) людямъ нεмалу в дорозЂ трыво́гу.

Кгды́ в дорозЂ ізгола нε будε(т) щаст(ъ)A:

бода(и) тA сроґоε узяло̀ нεщастA. \165\

И са(м) εси мε(р)зεны(и) ввε(с), гды̀ бы(с) сεбὲ взрЂлъ:

то̀ и на свЂтЂ встыду ради жи(т) бы(с) нε хотЂлъ.

I хо(ч) бы тA нε було̀ нε зго(ж) εси нина́що:

и мя́со твоε бры(д)ко, и зго́ла ляда́що.

I нεчεсти́ва шкура твоÀ, жε то̀ нε крЂпка:

нε та(к) я́ко інаA на всὲ добра̀ и крЂпка.

I пожа(л)сA бж̃ε ты(х) людε(и) бл̃гочεстивыхъ:

жε то футε(р)ца ши́ю(т) з(ъ) ваши(х) шку(р) нεчεсти́выхъ.

I знову (ж) тобЂ за(и)чε мовлю, нε полЂни́сA:

да у боло́то а́бо у воду утопи́сA. /143 зв./

Жεбы и па́мя(т) твоA в людε(и) нε ωстава́ла:

да іжъ бы по всε(мъ) свЂту она̀ іскорεня́ла.

Такъ тобЂ за(и)чε ωрацЂю поклада́ю:

и я(к) написалε(мъ), то такъ тобЂ и прія́ю.

217. Ω zло(и) ста(т)чи́нЂ, або тε(ж) ω това́ринЂ: и ω зло(и) жонЂ́ и ту(т) впя(т) сA доклада́εтъ, в рЂчи

Я́къ жона часо(м) в мужа ε(ст), ψя́A личи́на:

та(к) жε и прокля́таA бываεтъ статчи́на.

Бо жона̀ zла́A мужу ско(р)бъ содЂлова́εтъ:

а ста(т)чи́на туда жъ ско(р)бъ εщὲ примножа́ε(т).

Zачи(м) ка(р)ности жонЂ зло(и), разу нε ωпуща(и):

та(к)жε и ста(т)чинЂ проклято(и) нε пропуща(и). /144/

Можεшъ ґды нε слова́ми жону̀ научи́ти:

то мо(щ)но злы(и) нра(в) троха ки́εмъ о(д)учи́ти.

А εжεлѝ нε киε(м), то хочъ макого́номъ:

а на́чнε(т) утЂкати влуча(и) наздого́номъ.

I да(и) бж̃ε никому жоны̀ зло(и) нε мЂти:

и злонра(в)но(и) би(д)лины бо ско(р)бъ будε(т) мЂти.

I мовятъ з(ъ) лы́синою zлоε сA ражда́εтъ:

з(ъ) ко(т)рою и із(ъ) свЂта сεго изчεза́εтъ.

Прεто бж̃ε о(д) тыхъ дво(х) злы(х), всЂхъ на(с) сохраня(и):

би(д)лины зло(и) и жоны̀ зло(и) нЂgды нε дава(и).

218. Ω ко́няхъ zлы́хъ, и о до́брыхъ, и ω жεна(х) злы(х) εщὲ ма́ло ту(т) жε сA в рЂчи слушно(и) припомина́εтъ

Хто ко(л)вεкъ хочε(т) конЂ у сεбε дε(р)жа́ти:

нεха(и) нε будε(т) нЂgды вЂры до(и)ма́ти. /144 зв./ \166\

I нε такъ нε до(и)мати вЂры в своέмъ дво́ру:

якъ на(и)пачε у стεпу̀ и на всяко(м) по́лю.

Бо мно́гіи прислови(и) таки(х) зажыва́ютъ:

и вε(л)мѝ тоε добрε zдавна повЂдаю(т).

Жε мовя(т) коню̀ в полю завшε вЂры нε (и)ма(и):

а жонЂ̀ в дворЂ всεε(и) правды нε о(т)крыва(и).

Ты́л(ъ)ко (ж) жону любити трεба я́ко дш̃у:

εдна(к) жε злую го(д)но товктѝ вла(с)нε грушу.

Та(к) чинѝ и конεви да ско(р)бъ ти нε будε(т):

ґды мЂεтъ sлы́ε нравы, то прε(з) то̀ и(х) з(ъ)бу́дε(т).

Жεна злаA мужε†нε вεликъ прія́тεл(ъ):

а господарε†ко(н) обшε(мъ) нεпрія́тεл(ъ).

Году(и) по(и), а о(н) тобЂ злоε помышля́εтъ:

и слушно чини(т) то(и), хто киε(м) затына́ε(т).

До́брε крЂпко твори(т) то(и), и го́дε(н) похва́лы:

жε нε даε(т) потопта(т) коню̀ своε(и) гла́вы. /145/

I ты̀ пута(и) и трыно́жъ ско(р)бъ нε ¹ будεшъ мЂ́ти:

припина(и) ноги ку(и), и учѝ на то̀ и дЂти.

I при ώча(х) твои(х) нεха(и) ко(н) напасεтъсA:

а напа́сши пригото(в) ки(и), дх̃ъ тво(и) сп̃сε(т)сA.

Ко(н) свЂрЂпы(и) можε(т) тA и розволочити:

и всяку ско(р)бъ злы(м) нраво(м) тεбЂ наноси́ти.

I сми(р)ны(и) нε ωбузданъ часом тоε жъ тво́рить:

и вεлику пако(ст) то(ж) пу(д)часъ тεбЂ створитъ.

Для того зго́ла конA в дорозЂ стεрεжѝ:

и са(м) сA о(т) такого проклятого стεрεжѝ.

Прεто̀ нε щадѝ прошу́ тA доброго жεзла̀:

да нε при(и)мε(ш) о(т) конA вεлича(и)шого зла̀.

Ω(т)ца да и мт̃εри друго(и) мЂт(ъ) нε будεшъ:

а конA и жону впя(т) [абы(с) здоровъ] ² мЂт(ъ) будεшъ.

А та(к) ко(ж)ды(и) з(ъ) моихъ си(х) вЂршовъ научи́сA:

а цвы́чит(ъ) добрε конA и жону́ нε лЂни́сA.

При то(м) ти читεлнику zдравствова(т) пріяю:

и повторε чинити та́ко поражаю. /145 зв./

¹ Слово нε було пропущене і надписане зверху дещо блідішим чорнилом.

² Квадратні дужки стоять у рукопису.

219. Ω коzа́хъ

И ко́зъ на свЂтЂ мно́го та́ко(ж) дε быва́ε(т):

и(х) жε мясо всяки(и) лю(д) та(к)жε ужыва́εтъ. \167\

Ты(л)ко жъ и ко́зы хоча(и) створε(н)A бж̃іε:

εдна(к) они ба(р)зо вЂмъ нεприго́жіε.

Бо о(т) ны(х) мясъ в варε(н)ю смε(р)дятъ и потра́вы:

а що на(и)го(р)шъ бываю(т) часомъ и ωтра́вы.

Я́къ козε(л) смε(р)дячъ та(к) жε и коза̀ нεчи́ста:

а о(т) іного мяса потра́ва ю́жъ чи́ста.

Прεто слушнε (б) вЂ(р)нымъ мясъ іхъ нε ужыва́ти:

лε(ч) кро(м) ко(ж) прε(ч) бы тоε мясо ψо(м) вε(р)гати.

Кгды (ж) писаніε таки(и) и(мъ) прыкладъ дава́εтъ:

жε до людε(и) нεчисты(х) и сквε(р)ныхъ равня́εтъ.

I людε(и) та(к)жε грЂшны(х) козамъ вподобля́εтъ:

а ст̃о жывущы(х) ωвца́ми нарыца́εтъ.

I ты́ε то козлыща по лЂви́цы ста́нутъ:

а о́вца о дεсную на судЂ прεдста́нутъ. /146/

Ω Хр(с)тε, прилучѝ насъ до ώвчаго стада:

и(ж) бы на(мъ) была̀ в тεбε вЂчнаA ω(т)рада.

I я(к) рεклε(с) нέgды(с), сε сн̃ъ мо(и) возлюблέнны(и):

да(ж)дъ и на(мъ) слышати гла(с) тво(и) бл̃г(с)ловε(н)ны(и).

А услышавши гла(с) тво(и) до тεбὲ зову́щы(и):

вЂчно тA восхвали(т) вся(к) в ча(с) то(и) в(ъ) нб̃о гряду́щы(и).

Тоε на(м) сп̃ситεлю всЂмъ да(и) получи́ти:

бы(х)мо ца(р)ствіε твоὲ мо(г)лѝ наслЂди́ти.

220. Ω ры́бахъ

Рыба я(к) что і́ноε та(к)жε в сεбЂ кро(в) ма́εтъ:

εдна(к) жε вЂрны(мъ) по(ст)ны(м) сA бра́шно(м) быва́εтъ.

А часомъ и постноε тоε уступа́εтъ:

ґды̀ бл̃говЂщεніε на стр(ст)но(и) быва́εтъ.

I в свя(т) вεчо(р) нε я(ст)сA рыба рождεствεнски(и):

та(к) тε(ж) особливЂ́(и)шε(и) и в бг̃оявлεнски(и).

Ты(л)ко своεго часу и рыбъ ужываютъ:

а в тыε днѝ вЂ(р)ныε нЂтъ нε зажыва́ют(ъ). /146 зв./

Ты (ж) бж̃ε я(к) да(л) εсѝ людέмъ всякъ ужыто(к):

умножѝ в рЂка(х) нш̃и(х) и рыбъ на пожытокъ.

А мы прε(з) помо(ч) твою будεмъ уловля́ти:

а я́дши бл̃годарно(ст) тεбЂ возсылати. \168\

221. Ω ско́тЂ и ω бы́длу, и о бέстія(х)

Ско́то(м) правε рога́ты(и) това(р) сA называ́εтъ:

то ε(ст) воловε кра́вы, тако повЂда́εтъ.

А що бы(д)ломъ то ε(ст) сA конЂ імεну́ютъ:

о чεсо(м) и славя́нε та(к) свЂдЂтε(л)ству́ютъ.

Бεстіями (ж) во(л)кѝ лвы̀ и ψи нарыцаютъ:

и інъ звЂ(р) которы(х) кр(с)тянε мя(с) нε вжыва́ю(т).

То(к)мо на ωдεжды кожы іхъ вы(ш)мεни́ты:

хто сA споможε(т) из(ъ) ны(х) кожъ сεбЂ поши́ти.

I дорогоцЂнныε таковы̀ быва́ютъ:

и чл̃вЂка о(т) внЂ приоздобля́ютъ. /147/

Імε(н)но го(р)ностаи соболЂ̀ лиси́цы:

мε(д)вεдЂ і бабакѝ и знову жъ куницы.

Та(к) тεжъ дикіε козы, и впя(т) жε сугакѝ,

рысЂ пέски и коты̀, и εщὲ ко(р)сакѝ.

Ωсобливε (ж) надобны хорошіε тхорЂ̀

выдры, и бобры̀ добры̀, и тыε (ж) соболЂ̀.

А такъ слушнε и тую рЂчъ та(к)жε кому зна(т):

жε(б) ското(в) бεстіями нε мо(г)лъ ко(г)да̀ назва(т).

222. Ω свинія́хъ

СвиніA нε зритъ горЂ, и сл̃нца нε ви́дитъ:

и що мЂεтъ я́сти, то ничи(м) сA нε бры́дитъ.

Сама убо нεчи́ста а вЂрны(мъ) в(ъ) снЂдь да́нна:

εя́ жε xр(с)тія́нε мя́со ядятъ зда́вна.

I в(ъ) ЕгvптЂ мясо то̀ нεґды(с) зажыва́ли:

а цыганε и нн̃Ђ лучшъ насъ вподоба́ли.

I нш̃ъ свЂтовы(и) народъ того̀ причаща́εтъ:

солони́ны дεржачѝ стравы затолка́εтъ. /147 зв./

Бо хочъ якоε мя́со бεз са́ла нεсма́чно:

и хо(ч) мо(щ)но бε(з) нεго̀ да нε та(к) ε(ст) вдя́чно.

А жиды̀ и ту(р)цы мясъ свины(х) нε вжыва́ютъ:

и православны(х) вЂру ба(р)зо знεважа́ютъ.

Мы̀ жε правовЂ(р)ныε салъ и мясъ вжыва(и)мо:

и бл̃гослови(в)шаго бг̃а восхваля(и)мо.

223. Ω кота́хъ

Иzви́кли коты̀ ώчи жмуры(т) гла́вы xова́т(ъ):

и(м) сA види(т) нихто̀ и(х) ю́жъ нε будεтъ вида́т(ъ). \169\

I духъ любя(т) на пεчЂ собЂ потяга́ютъ:

а з(ъ)скочи(в)ши из(ъ) пεчи по го(р)шкахъ ника́ютъ.

А пови(н)но(ст) бы кота(мъ) ми́шы уловля́ти:

а болшъ таки(х) що вмЂю(т) з мы́со(к) восхища́ти.

А особны(и) звыча(и) и(х) в су(д)на наника́ти:

εжεли хто̀ забудε(т) судε(н) накрыва́ти. /148/

А ε(ст) такіи людε що того̀ ни дба́ютъ:

εдна(к) жε з(ъ) того̀ собЂ врεдытεлно(ст) ма́ютъ.

I да(и) бж̃ε в нεчисты(х) рεчахъ нε коха́ти:

бы(х)мо мо(г)ли бε(з)врε(д)но завшε здра(в)ствова́ти.

224. Ω ψахъ, або тε(ж) о соба́кахъ, и ω людε(х) любя́щы(х) и(х), и вε(л)мѝ в ны́х(ъ) сA кохающы(х); и в ты(х) бέстія(х) нεчи́стыхъ ажъ дш̃и свои полага́ющыхъ

Хто̀ в ψа(х) кохаε(т)сA, са(мъ) εму сA равня́εтъ:

жа́дε(н) нε возлюбивши(и) и(х) тоε призна́εтъ.

I нε то(к)мо таковы(и) ψови εстъ подобεнъ:

алε ля́ху то(и), або дέмону надо́бεнъ.

Кгды (ж) дεмоны в постасЂ ψо(в) к(ъ) ст̃ы(мъ) хожда́шε:

ко(т)ры́ε и(х) любили прε(ж)дε, тыхъ прε(л)ща́шε ¹ /148 зв./

SЂло: стужа́ющы и́мъ па́кости творя́ху:

и всA помы(ш)лεніA зла́A наноша́ху.

ТЂмъ вЂ(р)нымъ нε достои(т) тЂ(х) бέсти(и) люби́ти:

но добро (б) ґды (б) мо(щ)но из(ъ) свЂта скорεни́ти.

А что̀ інъ стражами ψовъ сεбЂ называ́εтъ:

лε(ч) нε вЂ(ст) бЂдны(и) іжъ в то(м) вε(л)мѝ сA омыля́ε(т).

Почитающи ψа̀ па́чε само́го бг̃а:

а́хъ нε чинЂтε то(г)[о] прошу̀ васъ для бг̃а.

Жε и ла(с)ку бж̃ію то(и) прεчъ ω(т)гоня́εтъ:

понεва(ж) всякъ за злы(х) ψо(в) εго̀ проклына́ε(т).

А та(к) грЂхъ ε(ст) в(ъ) бέстіи збы(т)нε сA коха́ти:

и в нε(и) надЂю бу(д)то в бз̃Ђ полага́ти.

А любо (ж) то за(с) и ψѝ створε(н)ε бж̃оε:

ты(л)ко хр(с)тія́но(м) ε(ст) оно̀ нεгожоε.

¹ У кінці аркуша недбало дописано рядок: О ψахъ або тε(ж) ду(р)но писящихъ. \170\

Бо пεсъ нε встεрεжε(т), ґды бг̃ъ нε заступаε(т):

надЂючи(и)сA на ψа бг̃у проступаεтъ. /149/

Буду(т) бо із(ъ) А(р)мέны ты́ε ча(ст) имЂти:

нε то(к)мо онѝ самы̀, алε іхъ и дЂти.

А та(к) лучшε(и) братіε на бг̃а впова(и)мо:

и ω заступлέніε того̀ упроша(и)мо.

225. Слово в̃ ω ψахъ: и о людε(х) нε любящы(х) ψо(в), и нε дε(р)жа́щы(х) и(х)

Бл(с)вεнъ ε(ст) то(и) до́мъ наза(в)шε о(т) бг̃а:

и о(т) людε(и) бываεтъ похва́ла прεмно́га.

А імε(н)но то(и) ко(т)ры(и) в сεбЂ ψо́въ нε ма́εтъ:

то(г)[о] бεзпрεста(н)но са(м) бг̃ъ бл̃гословля́εтъ ¹.

А за что (ж) то повЂждъ мѝ, бг̃ъ бл̃гословляεтъ,

за то̀: жε всякъ чл̃къ εго̀ похваля́εтъ.

А гдε в котро(м) дому ψи в кого пробуваютъ:

того̀ та(м) вшεлякіε людε проклына́ютъ.

Бода(и) вамъ мовя(т) з(ъ) ψа́ми нЂgды нε было̀ добра̀:

жε нε мо(щ)но промину(т) бεз палицы двора̀. /149 зв./

Бо ψѝ и пота(и)ныε часомъ в кого̀ быва́ютъ:

и що(б) дябли побрали и(х), людε(и) куса́ютъ.

I иныε па́кости на свЂтЂ людямъ тво́рятъ:

понεва(ж) в розмаи́ты(х) рεча(х) інымъ шко́дя(т).

Я́ко то з воза в кого̀ гдε що выволока́ютъ:

а в(ъ) ωгоро́да(x) гря(д)кѝ з(ъ) сЂвбо́ю потопта́ютъ.

I для того (б) ψовъ всεгда̀ нε трεба дε(р)жати:

жε(б) бл̃гословε(н)ства бж̃го нε прогоняти.

Я́ людя(мъ) чε(ст)нымъ дεржа́т(ъ) ψо(в) нε поража́ю:

и бл̃гословέніA бж̃іяго прія́ю.

226. Ω клю́чника(х) пн̃о́въ вεли́ки(х) свЂцки(х) и дх̃овны(х) вла(с)тε(х) ².

Вся́ки(и) пн̃ъ я(к) вЂ(р)ного слугу̀ вподоба́ε(т):

то(и) тέды вεли́ки(и) ска(р)бъ тако(му) вруча́εтъ.

¹ Далі йшов рядок: Zа то̀, жε вся(к) чл̃къ εго̀ похваля́εтъ. Він закреслений.

² Цей і наступний вірші написані більш недбало, грубішим пером. Заголовки повністю написано червоним чорнилом. \171\

I росказуε(т) інъ пн̃ъ жε до вбо́ги(х) мЂ(и) взгля(д):

и в своε(м) послушε(н)ст†во всε(м) мЂ(и) добръ ¹ догляд(ъ). /150/

Жεбы̀ мA нε о всε(мъ) то(м) в сво(и) ча(с) ту(р)бова(н)но:

і жε(б) мнЂ ω(т) дво(р)ски(х) слу(г) ска(р)гъ нε доноша(н)но.

Жε по го(д)но(с)ти в сво(и) ча(с) кому̀ зна́ючи да(и):

а зго́ла хто бу(н)товни(к) го(р)ды(и) тому нε да(и).

Да(и) лучшъ стра(н)ному уста сма(ж)на закропити:

а бг̃ъ нε забудε(т) тA нб̃о(м) обдарити.

I а́зъ писέцъ вЂршо(в) си(х) в то(ж) раду даваю:

и всЂм(ъ) ключара(м) добры(м), многи(х) лЂтъ жεла́ю ². /150 зв./

227. Ω шафаря(х) ми(р)ски(х) и о мн̃(с)ты(р)скихъ

Ша́фа(р) обои(х) стано(в) в пра(в)дЂ тру́дно(ст) ма́ε(т):

ґды̀ вдε(н) и вночЂ о то(м) пи(л)но размышля́εтъ.

Жε(б) я́ко шынка(р) часо(м) нε проши(н)ковати:

алε и(ж) бы раху́бу цЂлу пн̃у зда́ти.

Бо и шафа(р)ски(и) уря(д) зна(и)дуε(т)сA тру́дно(ст):

звла́ща нέмощны(мъ) по(д) то(и) ча(с) ε(ст) то и нудно(ст).

I здоровы(мъ) шафаря(мъ) тоε сA случаεтъ,

жε ча́со(м) и написа(т) много забува́εтъ.

Zачи(м) нε жεла(и) нихто из шафа(р)сгва хлЂ́ба:

бы нε по(с)ты́гла тA днε(с) і на ста́ро(ст) бЂда.

Я(к) то ви́ди(м) такіи трафу(н)ки быва́ютъ:

я(к) ли́чбы нε іздаютъ свои(м) докладаю(т).

Ω то(м) прошу шафа(р)ства собЂ нε жεла(и)тε:

а я(к) ва(м) на свЂтЂ бг̃ъ да(л) та(к) пробува(и)тε ³. /151/

¹ Слово добръ повторено двічі, друге закреслене.

² Текст вірша закінчується на півсторінці, решта місця не заповнена.

³ Унизу на полі приписано тим же почерком: Ещε о шафаря(х) ли(ст) т̃в. На аркуші 151 зв. тексту немає.

228. Ω бу́дникахъ, що по́ташъ ро́бя(т)

Да і ты́ε бу́дники в нш̃о(и) зεмлЂ̀ бува́ютъ:

що по́ташъ ту(р)камъ су́кна хва(р)бова(т) выро(б)ля́ют.

А нароби́вши мно́го, то я́ко(с) то збува́ютъ:

ужὲ о то(мъ) нε зна́ю, раз†лю́дε зна́ютъ.\172\

I знаю(т) тεпε(р) дЂло лю́дε на свЂ́тЂ вся́ко:

и дЂтε(и) якіи ε(ст) са́мы, у́ча(т) жε та́ко.

I си(х) ча́съ έстъ бу́диш(ъ) мно́го гдε бу́ды бува́ли:

да́вныε людε (б) тоε и нн̃Ђ призна́ли.

I прислуха(и)сA ко(ж)ды(и) що стары(и) мови(т) на глу́мъ:

а молоды(и) нεха(и) бεрε(т) добрε собЂ на у́мъ.

I по́ташники (ж) нεха(и) здоро́вы пробува́ютъ:

а за вЂ(р)шъ сε(и) ласкавε мA похваля́ютъ.

229. Ω крылоша́на(х), збы(т)нε тру́нокъ горЂлчаны(и) зажива́ющихъ: и на у́трεня(х) в цε(р)квахъ нε бывающыхъ /152/

Нε дивно ε(ст) горЂлку крылоша́но(м) нε в ча́съ пи́ти:

алε на(и)дивнЂ(и)шъ в(ъ) цε(р)к†у́трεнЂ нε опусти́ти.

Бо за слу(ж)бу бж̃ію нε та́къ ста(р)шіи кара́ютъ:

а за нεприто́мно(ст) утрε(н)нюю нε пропуща́ютъ.

Ґды (ж) утрεню по(д)вигомъ вεлики(м) называ́ютъ:

а за лv(т)ргію лю(б) бо(л)шъ важнЂ(и)ша, пробача́ютъ.

В ча́съ слу(ж)бы бж̃о(и) нε вся(к) чл̃къ мо́жε(т) спа́ти:

а до утрεнЂ хо(ч) зво(н) чу́ε(т), нε хо́чεтъ вста́ти.

Zачи(мъ) у́трε(н)ны(и) по́двигъ на свЂтЂ ε(ст) дивнЂ(и)ши(и):

а до слу(ж)бы бж̃о(и) ю(ж) нε та́ко чуднЂ(и)ши(и).

А такъ бра́тіε па́чε до у́трε(н) сA спЂшЂмо:

хочъ ча́со(м) лажа́сA спати и горЂлки напЂмо.

Бо тру(н)ковы(м) лю́дя(м) тру(д)но и нε выпива́ти:

жεбы̀ на го́лосъ и на вεсέло(ст) здобува́ти.

I прибу́дε(т) охо́ты до всεго̀, писέцъ сε(и) са(мъ) зна́ε(т):

іжъ то таковы(и) обы́ча(и) и собЂ ма́εтъ.

I да(и) бж̃ε помЂрно ко́жды(м) зажива́ти:

да нε буду(т) тεбЂ и лю́дя(м) проступа́ти ¹. /152 зв./

¹ Унизу на полі приписано червоним чорнилом: Зри εщε о крылошана(х) напрε(д), ли(ст) сч̃ж. \173\

230. Ω мн(с)ты́рскихъ трапέзны(х), що догляда́ю(т) тра́пεзъ, и но́ся(т) з кεла́рε(н) выда́εміи потра́вы сЂдя́чи(м) в тра́пεза(х) бра́тія(м), и свЂтскимъ тε(ж) по́слу(ш)никамъ чε(ст)нымъ, по обыкновέніяхъ мн(с)ты(р)скихъ.

Наука тра́пεзнымъ новопо(с)трыжέнны(мъ), па́чε жε мла́ды(м) су́щы(м)

Тра́пε(з)ны(и) за(в)шε до́лжε(нъ) пи́лно огляда́ти:

гдὲ кото́ры(и) бра́тъ бу́дε(т) на мЂ́сцу сЂда́ти.

Жε(б) лεжа́ла тарЂлка и ло́жка пεрεд ны́мъ:

і́жъ бы̀ послЂ тра́пεзы нε мЂлъ ско(р)бы из ны́мъ.

Хочъ ча́со(м) ε(ст) общына̀ хо(ч) и нε общына̀:

ты̀ смотрѝ прилЂ́жно жε(б) нε была̀ ропщина̀.

Жεбы̀ εсѝ напи́токъ в пору постанови́лъ:

и кому̀ что̀ надо́бно, жε(б) έстε(с) испроси́лъ. /153/

I трέба всю́да пи(л)но на всЂхъ погляда́ти:

и з(ъ) кεла(р)нЂ що кому̀ трέба приноша́ти.

I трεба всЂ̀ сосу́ды на па́мяти мЂ́ти:

і́жε (б) было̀ опа́трно, чи(р)ство: глAдЂти.

Я́къ то часто убру́сы жεбы̀ былѝ пра́нны:

и чи́стыми у ст̃о столы̀ застыланны.

Ква(р)ты̀ тε(ж) ча́сто трέба водо́ю полоска(т):

и догоры̀ дεнца́ми всЂ̀ пεрεвороча́т(ъ).

I вся́коε потрέба мЂ(т) охε(н)дожέн(ъ)ε:

жε(б) нε было̀ ω(т) кого̀ ко(л)вεкъ подивε(н)ε.

Лю́бо то̀ в(ъ) припо́вЂстя(x) мо́вя(т) жὲ хто̀ ди́ви(т):

нεха(и) правε и собЂ тако(ж) то́ε чи́ни(т).

Една́къ сεго̀ присло́вA ту(т) нε ε(ст) потрέба:

алε ώвшемъ дозо́ру опа(т)рного трέба.

І трεба пріязли́вε із кεларέмъ жити:

жεбы̀ нε мЂлъ казана и дро(в) борони́ти.

I кεла(р) из(ъ) трапέзны(мъ) до(л)жεнъ в(ъ) прі́я(з)ни жи(т):

іжъ бы̀ нε моглъ напи(т)ку в кεла(р)ню борони(т). /153 зв./

Вε(д)лу(г) присло́вA рука̀ за́вшε ру́ку ми́εтъ:

нεха(и) ко́жды(и) для хр(с)та̀ з(ъ) ко́жды(мъ) в(ъ) лю(б)†жі́ε(т).

Прито(м) з(ъ)дра́вы ща(с)ли́вы сп̃сέнны быва(и)тε:

и чέстію дру(г) дру́га всεгда̀ во(з)вышша(и)тε ¹. /154/

¹ На сторінці лише чотири рядки, решта місця чистого, підведено риску, під рискою іншим почерком написано: По указу квитанціÁ — скоропис кінця XVIII ст. \174\

231. Ω канархи́страхъ

Кана(р)хистръ пови́нε(н) ε(ст) гла(с)но сказова́ти:

жεбы всЂмъ крылоша́но(м) мо(щ)но всε слыша́ти.

I выра(з)но вся́кіи словεса̀ вымовля(т):

а особли́вε то́чо(к) нигдὲ нε разрыва(т).

I гла́со(в) и подо́бно(в) ωстро(ж)но смотрЂти:

а будε(т) zа то ω(т) всЂхъ похвалу имЂ́ти.

А ґды̀ нε будε(т) та(к) сA сεбЂ справова́ти:

то хоча(и) бы тако́го εго̀ и нε ма́ти.

I нεха(и) и ростро́пно(ст) кана(р)хи(ст)ра ма́εтъ:

нε всὲ росказа(н)A і са(м) іно zна́εтъ.

I повинε(н) такую стяжа́ти пови́нно(ст):

іжъ бы̀ із нεго в цε(р)к†нε была̀ бεзчи́нно(ст).

То ε(ст) жεбы в кры́лосЂ нЂgды нε смЂя(л)сA:

и з(ъ) пи(л)но(ст)ю охо́чо писмо(м) ст̃ы(м) бада(л)сA. /154 зв./

Попередня     Головна     Наступна