9 липня 2008 року, Барселона - Київ – Соціальні
підприємства відіграють важливу роль у вирішенні труднощів та полегшенні життя серед
найбідніших верств населення України, але їх потенціал сприяти більшому економічному
зросту великою мірою залишається нереалізованим – згідно з новим Звітом, який
був представлений сьогодні Програмою розвитку ООН (ПРООН) та Європейською
дослідницькою мережею ЕМЕС (EMES).
Звіт має назву «Соціальне підприємництво: Нова модель зниження рівня бідності та
сприяння зайнятості. Огляд концепції та практики в Європі та країнах СНД».
Автори Звіту демонструють, що
традиційні ініціативи в галузі розвитку в Україні часто зосереджуються на
підтримці приватного сектору або держави, тим самим ігноруючи організації, що
поєднують прибуткову діяльність із досягненням певних соціальних цілей.
«Між
організаціями, які підтримують розвиток соціального підприємництва в Україні
повинні бути встановленні належні зв’язки», говорить Бен Слей, Директор
регіонального центру ПРООН в Братиславі.
Центральноєвропейські
та пострадянські країни мають такі осередки бідності (включно з громадами
циган, інвалідів та літніх людей), що характеризується неабиякою нерівністю та
їх повною неможливістю брати участь в політичному та економічному житті країни.
«Соціальні
підприємства надають ідеальну схему для вирішення проблеми безробіття та покращення
доступу до ринку праці», заявив професор Жак Дефорни, Президент ЕМЕС. У
Західній Європі соціальні підприємства виникли за останні 30 років і відграють
важливу роль у підвищенні рівня зайнятості та підтримці соціальних послуг,
сказав він.
Соціальні підприємства – це приватні,
автономні, підприємницькі організації, які надають товари та послуги із яскраво-вираженою
метою надання допомоги певній громаді чи досягнення тієї чи іншої соціальної
мети. Як правило, їх власниками та керівниками є група громадян, а матеріальна
вигода основних інвесторів є обмеженою. Соціальним підприємствам заборонено
розподіляти свої доходи, або ж вони організовані таким чином, що виключає
отримання прибутку з переліку їх основних цілей.
У Звіті розглядаються 12 пострадянських
країн. Він також містить окремий розділ щодо існування соціальних підприємств в
Україні. На думку авторів Звіту, в Україні існує неадекватна регуляторна база
щодо діяльності соціальних підприємств, їх погано фінансують, а також відсутні достатні
визнання та оцінка їх важливої ролі – незважаючи на високе безробіття, особливо
серед марґінальних верств українського населення.
Перед соціальними підприємствами наразі
стоїть багато перешкод. Багато людей не знають про їх існування, або не довіряють
їм через їх залежність від іноземних донорів. Законодавчі системи є досить недорозвиненими
– особливо це стосується режимів оподаткування, які не надають соціальним
підприємствам належних привілеїв. Деякі донорські організації навіть ігнорують
їх в якості інструментів зі скорочення бідності, вважаючи їх пережитками
радянської системи.
У Звіт пропонуються декілька способів
сприянню подальшого розвитку соціальних підприємств в країнах перехідного
періоду. Він рекомендує зробити законодавче та політичне середовища більш
сприятливими, організовувати відповідні ініціативи з популяризації та
лобіювання із залученням посадових осіб, заснувати спеціалізовані агентства для
підтримки соціальних підприємств, надавати ґрантові кошти для заснування та
подальшого утримання соціальних підприємств.
«Особлива
перевага соціальних підприємств полягає в їх можливості вирішувати важливі
економічні та соціальні проблеми безпосередньо на місцевому рівні», говориться
у звіті. «Соціальні підприємства є дуже
важливими для просування посткомуністичних держав до більш сучасної структури,
де громадські організації та соціальні підприємства виконуватимуть функції покращення
добробуту громадян шляхом запровадження новітніх підходів та залучення широких
верств громадянї».
Сьогодні, 9 липня, Звіт
представлятимуть у Барселоні на міжнародній конференції «Третій сектор та сталі
соціальні зміни: нові кордони досліджень», яку організовано Міжнародною Спілкою
з досліджень у третьому секторі (International Society for Third
Sector Research (ISTR) та ЕМЕС
(EMES). На чотири-денну конференцію запрошені близько 600 академіків, докторів
наук, студентів, дослідників та практиків із 58 країн для обговорення основних
проблем третього сектору та громадянського суспільства загалом.
Ознайомитися з повною версією Звіту можна тут.
***
Інформація
для редакторів:
Програма
розвитку ООН (ПРООН) є глобальною мережею ООН в галузі розвитку, організацією
яка виступає за позитивні зміни та надає країнам доступ до джерел знань, досвіду
та ресурсів задля допомоги людям в усьому світі будувати краще життя. Ми
співпрацюємо з 166 країнами світу, допомагаючи їм знаходити власні шляхи
розв’язання глобальних та національних проблем в галузі розвитку. Покращуючи
свої власні можливості, вони мають змогу використовувати досвід та знання
співробітників ПРООН та широкого кола наших партнерів. Більше інформації про
діяльність ПРООН в Україні можна знайти тут: www.undp.org.ua
Європейська мережа ЕМЕС (www.emes.net) взяла своє ім’я від своєї першої дослідницької програми на тему “виникнення соціальних підприємств у Європі” – (англійською мовою: “emergence of social enterprises in Europe”). Мета мережі ЕМЕС – своїми різними
дослідницькими програмами побудувати теоретичний та емпіричний корпус,
підкреслюючи унікальні риси європейського «третього сектору». Десять заснованих
університетських дослідницьких центрів та дев’ять індивідуальних дослідників,
які працюють у цій галузі, об’єднали свої зусилля заради поступового створення
європейського корпусу теоретичних та емпіричних знань. Для подальшої інформації
відвідайте веб-сторінку ЕМЕС: http://www.emes.net
За
докладнішою інформацією та з запитами щодо можливості інтерв’ю, будь-ласка,
звертайтеся до Зорана Стевановіча, регіонального координатора зв’язків з медіа у
Центрі ПРООН в Братіславі за тел.: +421 2 59337 428, або до Сергія
Гриценка, за тел.: +38044 254 00 35.