«Угода про розподіл продукції (УРП), здобування якої відбуватиметься в межах Прикерченської нафтогазоносної ділянки, укладена між Кабінетом міністрів України та компанією Vanco International Ltd. (Бермудські Острови) 23 жовтня 2007 року, продовжує діяти», — стверджує заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) Борис Соболєв. Власне, він озвучив висновок, якого дійшла Міжвідомча комісія з підготовки пропозицій щодо врегулювання спірних питань, які виникли в зв’язку з УРП.

«Міжвідомча група ще раз підтвердила, що угода про розподіл продукції діє і її треба виконувати», — сказав на прес-конференції 23 червня в Києві Б.Соболєв, одночасно заступник глави міжвідомчої робочої групи з вивчення питань дотримання законодавства при укладанні та виконанні цієї УРП (назвемо її кабмінівською чи урядовою комісією, а очолює її перший віце-прем’єр Олександр Турчинов).

Нагадаю, що міжвідомчу комісію (назвемо її президентською), очолювану секретарем РНБОУ Раїсою Богатирьовою, було створено відповідно до рішення РНБОУ від 30 травня 2008 року і затверджено указом президента Віктора Ющенко від 4 червня, про що «ДТ» свого часу повідомляло.

У принципі, неважко заплутатися в назвах міжвідомчих комісій та відразу зрозуміти, яка з них чим конкретно займається. Час від часу уточнюватиму ці моменти. Та нині йтиметься про висновки останньої (поки що) президентської комісії, створеної, як було вище сказано, відповідно до указу В.Ющенка від 4 червня 2008 року.

Дещо забігаючи наперед, дозволю собі констатувати, що президентська комісія фактично підтвердила, що на час підписання УРП із компанією Vanco International Ltd. (Бермуди), як і на час подачі документів на конкурс з Прикерченської нафтогазоносної ділянки, а також при видачі спецдозволу на розвідку та розробку цієї ділянки компанії Vanco Prykerchenska Ltd. (Британські Віргінські Острови) уряд України не мав необхідних документів!!!

Відповідно, уряд мав підстави сумніватися або засумніватися в істинних намірах компаній групи Vanco, їхній професійній дієздатності та фінансовій спроможності. Чи, швидше, в намірах тих, хто лобіював інтереси цієї групи компаній.

При цьому президентська комісія стверджує, що представники Vanco просто не знали, куди надіслати необхідні документи.

Дивна річ: на вулицю Грушевського (до Кабміну) представники Vanco дорогу не знайшли. А от адресу РНБОУ на вулиці Камєнєва — відшукали відразу...

Далеко не короткі висновки міжвідомчої президентської комісії з підготовки пропозицій щодо врегулювання спірних питань, які виникли в зв’язку з угодою про розподіл вуглеводнів, по суті складаються з трьох розгорнутих пунктів. Проте щодо їхньої аргументованості виникає чимало запитань.

Наприклад, комісія «дійшла висновку, що компанія «Венко Прикерченська Лтд.» має у своєму розпорядженні необхідні технічні ресурси та досвід організації діяльності, необхідні для виконання пошукових та інших робіт, передбачених угодою».

Б.Соболєв в інтерв’ю радіо «Свобода» також сказав, що Vanco «має фахівців, досвід, підтверджені, як кажуть, контракти... зокрема на 2008 рік». У тому-то й річ — кажуть...

А справа серйозна — йдеться про банківські гарантії на мільярди доларів.

І відразу президентська комісія констатує, що, виявляється, вона лишень «взяла до відома заяву керівництва компанії про готовність надати банківську гарантію відповідно до положень п. 42.10 угоди (УРП), які не були надані до цього часу інвестором через піврічну затримку в розгляді КМ зазначених програм робіт і бюджетів» (на 2007-й і 2008 роки. — А.Є.).

Виходить, правий був міністр Мінприроди Григорій Філіпчук, який казав членам комісії, що гарантій як таких немає, є листи підтримки («співчуваючих») банків — Дойче банку і ING Amro.

До речі, про Г.Філіпчука. Під час оприлюднення рішення президентської комісії Богатирьової минулого понеділка, Б.Соболєв стверджував, що рішення прийняте одноголосно. Однак, за інформацією «ДТ», Г.Філіпчук це рішення так і не підписав. На відміну від міністра юстиції Миколи Онищука, який ще недавно нагадував членам іншої міжвідомчої комісії про необхідність державної експертизи, що включає фінансову, правову, природоохоронну, наукову, техніко-економічну, фінансово-економічну, технічну та ін., про що «ДТ» розповідало в попередньому номері. Однак ось тепер вирішив... погодитися з висновками комісії Р.Богатирьової. Без жодних експертиз. До речі, М.Онищук залишив свій автограф і на рішенні Кабміну №740-р від 21 травня про розірвання договору з Vanco International Ltd. Однак це так, до слова.

Що ж до досвіду Ахметова, Фірташа та свіжого офшору в глибоководному бурінні, то, можливо, він більший, ніж у Ющенка, Богатирьової та Соболєва, але жодних формальних доказів цього в матеріалах комісії немає.

У пункті другому висновків і рекомендацій президентської комісії під головуванням Р.Богатирьової йдеться: «Міжвідомча комісія підтримала пропозицію «Венко Прикерченська Лтд.» щодо проведення переговорів із міжвідомчою комісією з організації підписання і виконання угоди про розподіл продукції (нині її очолює перший віце-прем’єр Олександр Турчинов) або з іншим уповноваженим Кабміном органом для узгодження тексту гарантії материнської компанії для надання її на користь держави».

І там же сказано, що Vanco Prykerchenska Ltd. «заявила про готовність надати таку гарантію протягом кількох тижнів після узгодження зазначеного тексту з представниками Кабміну України».

Іншими словами, гарантію материнської компанії стосовно віргінської Vanco Prykerchenska Ltd. (а йдеться про материнську компанію Vanco International Ltd. , Бермуди) так і не надано. Компанія Vanco Prykerchenska Ltd. тільки обіцяє її надати. Після узгодження. Однак президентська комісія РНБО, схоже, її вже прийняла. І, схоже, не тільки до відома. Саме ця обставина — «відсутність підтвердження в інвестора відповідних технічних і фінансових ресурсів» стала підставою для Мінприроди відкликати (анулювати) дозвіл (ліцензію) у Vanco International Ltd. Та президентська комісія проти. Хоча докладно й не пояснила — чому. Чому треба повертати ліцензію компанії, яка від початку не надала необхідних документів?

Пункт третій документа, підготовленого комісією Богатирьової, каже, що «міжвідомча (президентська. — А.Є.) комісія дійшла висновку, що надані інвестором копії установчих та інших (яких? — А.Є.) документів свідчать, що компанія «Венко Прикерченська Лтд.» є представником компаній «Венко Енерджі» (США) і «Венко Інтернешнл Лтд.» (Бермуди)».

Однак, виявляється, «міжвідомча (президентська) комісія взяла до відома інформацію компанії «Венко Прикерченська Лтд.» про надання в двотижневий строк засвідчених копій вищезгаданих документів».

І знову — документів немає, але їх уже, схоже, прийняли. Тому що, за версією міжвідомчої президентської комісії, «документально підтверджено, що «Венко Енерджі» (США) і «Венко Інтернейшнл Лтд.» (Бермуди) опосередковано володіють 25% акцій компанії «Венко Прикерченська Лтд.» (Британські Віргінські острови)».

Не сперечатимуся — не бачила навіть копій цих доказових рішень. Однак чи не надто поспішними є висновки міжвідомчої комісії (та ще й зроблені на підставі копій)? Особливо останній: «Крім відстрочки реалізації найбільшого в Україні інвестиційного проекту (УРП із Vanco. — А.Є.), значного погіршення інвестиційного клімату та міжнародного іміджу держави, Україна у разі програшу в арбітражі повинна буде відшкодувати інвестору за рахунок бюджету чи закордонної власності збитки, що становитимуть, за попередніми розрахунками, десятки мільярдів гривень».

І ніхто не звернув уваги на те, що насправді Vanco й не збиралася позиватися. Це просто стратегія поведінки: проси, загрожуй і одержиш, що хочеш (вимагаєш).

Крім того, комісія Р.Богати­рьової пропонує (рекомендує) віддати всі права компанії Vanco Prykerchenska Ltd. на Прикерченську нафтогазоносну ділянку, мотивуючи це тим, що в іншому разі виникне «загроза територіальній цілісності держави».

Оце так! Яким же чином контракт із Vanco Prykerchenska Ltd. має відношення, як запевняє президентська міжвідомча комісія, до «процедур делімітації кордонів із Російською Федерацією і Румунією, зокрема, в контексті початку судових процедур у зв’язку з островом Зміїним»? Так, Румунія давно здійснює розвідку і видобування біля Зміїного, але на своїй території, Україна в цьому відстає. Та до чого тут Прикерченська ділянка, яка ближче до кордонів з РФ? Та й проблема делімітації кордону з РФ зовсім в іншому — сторони не можуть домовитися про кордон по Керченській протоці, яка теж далеко від Прикерченської нафтогазоносної ділянки. Чи в такий спосіб усе просто звалили в купу — для переконливості?

Це ж як потрібно любити (Батьківщину чи гроші?), щоб приймати такі рішення!..

P.S. «Дзеркало тижня» звернулося до секретаря РНБОУ Раїси Богатирьової з проханням прокоментувати рішення комісії, яку вона очолює. Сподіваюся, наступного тижня в Раїси Василівни знайдеться для цього час.