|
 |
|
Репродукція картини Миколи Ге "Розп'яття" |
|
Нове дослідження британських вчених може зробити сенсацію в християнському віровченні. Дослідники узагальнили свої висновки в квітневому номері журналу, який випускається Медичним королівським товариством.В церквах і будинках віруючих по усьому світі, в нагрудних хрестах, у численних творах світової літератури, в живопису і кіно використовується зображення моменту страти, страждань і смерті Ісуса Христа на Хресті.
Христос зображений прицвяхованим за руки і ноги до Хреста з розпростертими руками і головою, спрямованої нагору. У дослідженні, проведеному в Медичному королівському товаристві (Royal Society of Medicine) у Великобританії, стверджується, що немає жодних доказів того, що Христос був розп'ятий саме в такий спосіб.
Дослідники узагальнили свої висновки в квітневому номері журналу, який випускається Медичним королівським товариством. Вони стверджують, що образ Розп'яття ніколи не мав достатніх доказів свого існування. При цьому в дослідженні підкреслюється, що автори не заперечують самого факту Розп'яття.
Христос міг бути розп'ятий іншими способами, кажують вчені, і всі з них неминуче призводять до смерті. "Жертви розп'яття не обов'язково мали б бути саме в таких позах - з піднятою вгору головою і прицвяхованими спиною через ноги, як це прийнято в християнській символіці", - говорять автори.
"Очевидно, що свідчення про страти демонструють, що люди могли бути розп'ятими в різних позах і бути прикріпленими до хрестів за допомогою різних засобів", - говорить один з співавторів дослідження Пірс Митчелл з Імперського коледжу в Лондоні.
Однак дослідники відзначають, що описи декількох очевидців розп'ять, які відносяться до І століття нашої ери і які є у розпорядженні наших сучасників, свідчать, що римляне проводили дуже жорстокі страти.
Методи розп'яття встановлювалися тисячоріччями і залежали від соціального статусу жертви і від злочину, який вона вчинила.
Сам хрест міг бути установлений в безлічі варіантів, жертви могли розташовуватися не тільки головою нагору, але і вниз, а також в інших позиціях. Іноді жертва могла бути прицвяхована через руки і ноги, і навіть через геніталії, з розпростертими руками по сторонах хреста. Іноді жертв прив'язували мотузками, а не цвяхами.
"Якщо розпинали вгору головою, вага жертви могла підтримуватися спеціальним сидінням, що, мабуть, робилося для продовження страждань перед смертю", - розповідає співавтор Метью Мазієн.
Розп'яття як форма страти було широко поширеним у римлян. Це покарання часто застосовували до злочинців і заколотників. Виконували цю страту римські солдати, і після цього ніхто не виживав.
У той час дослідники відзначають, що немає жодних докладних описів розп'яття Христа в жодному з Євангелій - від Матвія, Марка, Луки та Івана, що були б правдоподібні сучасним реаліям життя Христа. І тільки одна археологічна знахідка свідчить про Розп'яття, тільки завдяки тому, що розп'ятих людей не ховали, а залишали на смітниках для собак і гієн.
Ця знахідка пов'язана з молодим іудеєм, в склепі якого разом з кістками був знайдений 11,5-сантиметровий залізний цвях, що, мабуть, був забитий молотком у п'яту, коли його прикріплювали до хреста. Але немає свідчень того, що цвяхи були вбиті в кості зап'ястя чи передпліччя цієї людини.
Протягом 150 років були видані, принаймні, 10 книг і безліч досліджень, присвячених загадці смерті Христа. А в 2005 році американськими вченими був зроблений експеримент "відтворення подій минулого", коли добровольці прицвяховувалися до хрестів, щоправда, у безпечному положенні, з використанням рукавичок і ременів. Ці дослідження породили багато гіпотез - від зупинки серця та емболії легень до асфіксії і шоку, спричиненого падінням кров'яного тиску. Біль, що продовжувався протягом шести годин між розп'яттям і смертю, втрата крові, зневоднювання і тиск ваги на легені також називалися серед супутніх факторів. Але вчителі віри говорять, що ці тортури були добровільно прийняті.
|