Непродумане розташування заводів і забудова міста в радянські часи призвели до того, що на центральні частини міста потрапляє в основному смог, який викидає комбінат «Азовсталь». Майже через день, залежно від зміни вітрів над центром стоїть щільний блакитний серпанок з характерним запахом. Навіть прибережні пляжі і ті, не дивлячись на постійний морський бриз, незрідка оповиті смогом.

Маріупольські гіганти продовжують нарощувати обсяги виробництва, на міському рівні вдають, що нічого не відбувається. Мовляв, що ж поробиш, місто промислове і живе за рахунок металургійних комбінатів. Але, по-перше, Маріуполь, на відміну від багатьох інших промислових міст, наприклад, того ж Донецька, сформувався як місто задовго до появи в ньому металургійних заводів і заводам своїм народженням не зобов'язаний. По-друге, наявність металургії в місті зовсім не означає, що місто повинне задихатися у бруді і чадних газів.

Пару років мені довелося брати інтерв'ю у директора металургійного комбінату «Істіл-Україна», пакистанця Фарука Сиддіки. На питання, чи можна зробити металургійне виробництво екологічно чистим, директор відповів, що при сучасному рівні розвитку технологій можна зробити металургію повністю екологічно безпечною, проте все упирається в питання фінансів. Тобто, для господарів заводів зниження викидів виробництва виллється у величезні витрати, а розлучатися з грошима із власної волі їм, звичайно, не хочеться.

Хто труїть Маріуполь?

Центр міста і море труїть в основному «Азовсталь», околиці і річки, що впадають в море, - комбінат ім. Ілліча. Цікаво, що за забір морської води на технологічні потреби, принайні в державний бюджет, від «Азовсталі» не надходить жодної копійчини. Як вважають маріупольські екологи, вже через декілька років Україна може забути про Азовське море, як про здравницю.

Прозору воду і лікувальні грязі знайти на Азовському морі вже зараз вкрай складно. Курорти потерпають від мулу. Його масова поява останніми роками викликана знищенням токсичними відходами виробництва мікроорганізмів і риб, що очищували морську воду. Так, в колись курортному селищі Ялта шар мула на окремих ділянках морського дна досягає 1,5 метрів. У зв'язку з цим пансіонати вимирають, місцеві жителі втрачають відпочивальників і покидають рідні місця.

Комбінат «Азовсталь» здійснює забір морської води на двох водозаборах і має п'ять місць, де зливає відходи в акваторію Азовського моря. В чотирьох з них виливаються теплообмінні води. Ще через одне таке місце зливу безпосередньо в море витікають виробничі сточні води, які проходять очищення від шкідливих речовин і нафтопродуктів в шлаконакопичувачі, що розташований в акваторії Азовського моря.

У нього комбінат скидає шлаки газоочищувань доменного виробництва, відходи прокатних цехів, шлаки хімводоочищувань. За даними аналізів інспекції Азовського моря стан цього зливу вкрай незадовільний.

Межі допустимих концентрацій шкідливих речовин в цьому місці перевищують нормативи у декілька разів. Інспекцією щокварталу за результатами аналізів виставляються претензії ВАТ «МК «Азовсталь», але користі від цього доки не багато. Море потребує негайного порятунку.

З Азова вже зникли осетрові, камбала, селява, тарань. Під загрозою – бичок, пеленгас. А на березі під загрозою вимирання місцеві жителі. За інформацією головного лікаря маріупольської лікарні №2 Володимира Махсма, місто залишається в лідерах по числу захворювань на душу населення. На 10 тисяч людей доводиться 7890 хворих, 42% з них – з хворобами органів дихання. Через зруйновані імунні системи зростає кількість захворювань туберкульозом легенів. У місті також найвищий в Донецької області показник по числу таких хворих, які мають злоякісні пухлини.

Гаманець або життя?

Чи є користь від металургійних заводів? Для господарів «Метінвеста» звісно є, адже, як відомо, маріупольський металургійний гігант дає компанії левову частку надходжень. Є користь від «Азовсталі» для донеччан, адже частково на ці гроші здійснюється будівництво в Донецьку давньої мрії Ріната Ахметова, «найкрутішого» в СНД футбольного стадіону.

Потрібні гроші і на дитину Ахметова - футбольну команду «Шахтар». Торік бюджет футбольної команди «Шахтар» склав близько 80 млн. доларів. У цьому, як обіцяють у ФК, бюджет планується збільшити удвічі.

В ігри граємо, а пів мільйони людей хай собі гинуть від викидів металургійного гіганта. Будівництво стадіону наближається до завершення, але у маріупольців майже немає надії на те, що після цього доходи комбінату «Азовсталь» нарешті підуть на вирішення екологічних проблем.

Не так давно прес-служба «Азовсталі» провела масовану компанію в маріупольських ЗМІ, розповідаючи про установку ультрасучасних ION-BLAST-фільтрів німецького виробництва.

Вони, як наголошувалося в повідомленні, повинні затримувати найдрібніші частки пилу. Таких фільтрів нібито немає не лише на комбінаті ім. Ілліча, але й на жодному металургійному комбінаті СНД.

Все це видається за величезну турботу керівництва «Метінвеста» про мешканців Маріуполя, для яких компанія нібито не шкодує мільйони доларів.

Пил в очі

Проте пояснюється все набагато простіше. Диво-фільтри встановлюються лише на нові конверторні печі «Азовсталі», які дають незначну долю від всієї металургійної продукції комбінату. Робиться це з метою пробитися на ринки Західної Європи, для чого необхідно отримати всі відповідні Європейським нормам сертифікати.

Конверторне виробництво сталі і так дає менше шкідливих викидів в атмосферу, ніж такий анахронізм як мартенівські пічки або сучасніші, але все одно нещадно шкідливі домни, адже вони неабияк коптять.

Якщо «Метінвест» так піклується про здоров'я маріупольців, то фільтри підприємство повинне було ставити саме на ці пічки. Але для того, щоб встановити сучасні фільтри на той же мартен, по-перше, треба придбати сам фільтр, а по-друге, припинити роботу пічки на час монтажу фільтрів. А це ж які втрати!

«Азовсталь» робить по-іншому, цей завод не купує і не встановлює фільтри, він нарощує темпи як в доменному, так і в мартенівському виробництві. Керівництво «Азовсталі» і особисто Дмитро Лівшиц отримують чергову похвалу від донецьких господарів, а на півмільйонне місто ллється чергова порція шкідливих речовин.

Слід зазначити, що з кожним роком відрахування «Азовсталі» до бюджету Маріуполя від податку з фізичних осіб (подоходного налога) не збільшуються, а навпаки знижуються. Зокрема в цьому році надходження від податку до бюджету Маріуполя, за інформацією відділу економіки міста, знизилися на 0,5%, тоді як на комбінаті ім. Ілліча вони зросли на 17%.

Відбувається це через масові скорочення працівників «Азовсталі» і проведення політики, так званої оптимізації виробництва. Вже зараз в «Азовсталі» працює лише трохи більше, ніж 20 тис. осіб. Для порівняння на комбінаті ім. Ілліча, без агроцехов й інших непрофільних виробництв працюють зараз більше 50 тис. осіб.

Якщо скорочення на «Азовсталі» продовжаться, то надходження до міського бюджету Маріуполя однозначно не виростуть і цього року. При цьому слід пам'ятати, що з кожним роком комбінат все більш позбавляється від соціальної сфери, передаючи її на баланс міста або повністю, якщо це можливо, ліквідовуючи.

Так, торік була розпущена азовстальска волейбольна команда професіоналів. Можливо, щоб якось реабілітовувати себе в очах місцевої громадськості і власне працівників підприємства, «Азовсталь» кинув частину заощаджених коштів на дитячий і юнацький волейбол.

Проте чи довго продовжиться ця політика, виходячи з останніх кроків керівництва підприємства, сказати важко. Закрили Будинок культури «Азовсталь», творчі колективи планується переселити в муніципальні приміщення, частина з них, безумовно, зникне.

Передмістя звикло мовчати про екологію

Що стосується другого маріупольського отруйника довкілля комбінату ім. Ілліча, то і тут картина далеко не весела. Не дивлячись на деяке поліпшення ситуації останніми роками у зв'язку з установкою французьких очисників «Спейк», в цілому ситуація на цьому меткомбінаті виглядає не набагато кращою.

Менше число нарікань на комбінат в Маріуполі викликане швидше тим, що його викиди, завдяки віддаленості від центру, труять околиці і передмістя, населення яких традиційно інертніше та звикло сприймати життя стоїчно у всіх його негативних проявах.

Прихильність керівництва комбінату принципам поліпшення екологічного середовища Маріуполя можна поставити під сумнів. Замість того, щоб давати кошти на установку очисних споруд, виводити з виробництва екологічно небезпечні, застарілі мартенівські пічки, комбінат нарощує виробництво.

До речі, цікаві останні заяви керівництва підприємства про те, що комбінат ім. Ілліча терпить величезні збитки і знаходиться в дуже поганому економічному стані. Директор комбінату Володимир Бойко розповідає на зустрічах з журналістами і колективами підприємства про те, що саме у зв'язку з цими проблемами, підприємство вимушене звільнити частину співробітників, обмежити зростання заробітної плати.

І ось на початку 2008 року з'являється інформація: у 2007 році ММК ім. Ілліча закінчив з чистим прибутком 1,417 млрд. грн, збільшивши чистий прибуток порівняно з 2006 на 24,32%.

Більше того, комбінат збирається інвестувати в розвиток і нарощування виробництва в 2008 році 1,64 млрд. грн. Як йдеться в повідомленнях інформагентств, інвестиції планується скерувати на збільшення потужностей сталеплавильного і прокатного виробництва.

Також у 2008 році планується будівництво установки пиловугільного видування на доменних пічках №1-5, ця установка менш екологічно безпечна, ніж газова. Одним словом, замість збільшення відрахувань на покращення екології, комбінат планує вкласти зароблені кошти в зростання виробничих потужностей і збільшення прибутковості.