Кожній дитині потрібні мама й тато. Навіть якщо маля не жило у сім’ї, воно все одно інтуїтивно хоче відчувати материнську ніжність і ласку, підтримку і тепло батька. Головне — дитина повинна приходити у цей світ бажаною, зростати в оточенні любові.
«Забери мене, мамо», «візьміть мене на руки», — неначе промовляють щирі оченята малюків, які проживають у дитячому та інфекційному відділеннях Бориспільської райлікарні. Трьох кількамісячних хлопчиків і дівчинку забрали із сімей, де більше, ніж рідну дитину, люблять оковиту та наркотики. Недоглянутих малюків — голодних, худих, брудних, заляканих — забирають до лікарні за допомогою служби у справах неповнолітніх, працівників прокуратури. Ними опікуються служби у справах сім’ї та молоді міста і району. Дитина близько двох місяців перебуває на обстеженні, а потім її віддають до дитячого будинку, під опіку рідним або на всиновлення.
Чотирьом гарнесеньким діткам незабаром має виповнитися рік. Розвиваються вони значно повільніше, аніж у домашніх умовах: пізніше починають сидіти, стояти, говорити. Адже у штаті дитячого відділення немає медперсоналу окремо для догляду за такими дітьми. Малюки чистенькі, доглянуті, нагодовані, але їх рідко беруть на руки, до них говорить медсестра або лікар лише тоді, коли є час. Вони звикли бути на самоті, мовчки перебирати іграшки, вслухатися в тишу… Ще двоє немовлят, найменших, живе у пологовому будинку — їх залишили породіллі відразу після народження. Жінка, яка потрапила до лікарні на початку липня, відразу ж заявила, що ні годувати, ні забирати немовля не збирається. А представилася вона заробітчанкою з іншої області. Трапляється, що деякі горе-матері згодом обіцяють приїхати і забрати або хоч провідати своє дитя, проте зникають назавжди. І розшуки не допомагають, бо жінки називають неправильну адресу…
Яке ж жорстоке потрібно мати серце, аби відмовитися від рідної дитини. Хтось скаже, що різні трапляються обставини у житті, що гріх робити аборт… А чи не більший гріх народити і залишити, як річ, як непотріб?! У 2005 році у Борисполі на вулиці Броварській знайшли щойно народженого хлопчика, назвали Іллею. Підкидали крихіток і до порогу пологового будинку. Здебільшого, за словами заступника головного лікаря по дитинству і пологовій допомозі Марії Олександрівни Кирилюк, залишають дітей жінки із неблагонадійних родин, які вживають алкоголь. Хоча бувають і досить забезпечені, мають старших дітей. А вік жінок різний: від 18 до 34 років. Що змушує батьків так чинити, знає тільки Господь, він і є для них головним суддею. Хіба не мучать усе життя совість і душевний біль людину, яка залишила свою дитину, невже їй байдуже, яка у крихітки доля?
За останні півтора місяця у Бориспільському пологовому будинку було три випадки відмови від новонароджених. У 2006 році — чотири. Як на мене, частка вини за це лежить і на нас. Адже імена таких матерів не виносяться на осуд громадськості. Ось і зараз мені не назвали імена горе-матерів, які залишили своїх дітей. А шкода. Безкарність породжує новий злочин!
Лариса МАЦЮК
