Чого чекати від нового парламенту?

Незважаючи на те, що аналітичний центр «Український форум», так само як і його рекомендації, уперто ігнорується владою, він продовжує працювати над репутацією солідного експертного майданчика. Тема останнього засідання «Чого чекати від нового парламенту?» включала найширший спектр питань: від перспектив формування коаліції, виконання партіями своїх передвиборчих обіцянок до ролі бізнесу в ініціації реформ.

УНІАН публікує думки експертів.

Микола Азаров, віце-прем`єр-міністр України: 

МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН ЧИЙ?

Якщо говорити відверто, то я не чекаю нічого оптимістичного від новообраного парламенту. Тому що Україна потребує серйозних реформ. Потрібна судова реформа, адже сьогодні ні багатий, ні бідний громадянин не може почуватися під захистом суду. Візьмемо пенсійну реформу. Без її запуску ми не зможемо використовувати таке найважливіше джерело розвитку для будь-якої країни, як пенсійні заощадження. А яка політична сила здатна провести таку реформу? Чи здатні політичні сили, які через півтора роки розвернуть президентську кампанію, проводити  якнайглибші реформи? Враховуючи, що вже зараз у них у загашнику є ідея дострокових парламентських виборів. Що вони виберуть: перерозподіл або розвиток? Це питання зараз стоїть, як бути чи не бути. Відняти у одного - віддати іншому чи зосередити всі ресурси на розвитку? Що для країни є головним? На мій погляд, безумовно, розвиток. Знайдіть у політичних програмах політсил, що пройшли до парламенту, положення про те, як розвиватися і за рахунок чого розвиватися. 

Потрібна податкова реформа. Податковий кодекс вже у парламенті. Але я маю великий скептицизм з приводу його ухвалення.

Один відсоток у нашому ВВП займають сучасні технології. На цьому багажі ми зуміємо наздогнати Європу? Мобільний телефон чий? Український? Комп`ютери, холодильники, пральні машини, праски? Це все українські? Один відсоток - частка нашої легкої промисловості у ВВП країни. Мені, як членові парламенту, хотілося мати оптимізм з приводу початку роботи сесії шостого скликання. Хотілося б, але, знаючи розклад сил, я передбачаю, що законодавчі акти, які забезпечують проведення глибоких структурних реформ будуть відкладені, а на перший план будуть висунуті кон’юктурні проблеми, що забезпечують перемогу на президентських виборах.

Валентин Симоненко, голова Рахункової палати: 

ПЕРСПЕКТИВ ВИКОНАННЯ ПЕРЕДВИБОРЧИХ СОЦІАЛЬНИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ НЕМАЄ.

Ми порахували всі передвиборні зобов`язання сумарно і вони складають біля одного трильйона гривень. Що означає один трильйон, якщо сьогодні прибуткова частина бюджету 162 мільярди, а наступного року вона у кращому разі буде 192 -195 мільярдів гривень?! Обіцяючи ті чи інші блага, у жодній партійній програмі не був вказаний механізм реалізації. Всі ці так звані програми були програмами соціального підкупу виборців. Виходячи з того, що це була передвиборча тактика, то це можна зрозуміти, але виправдати - у жодному випадку. Намагатися реалізувати обіцянки, що не реалізовуються, - означає перекреслити все, що було зроблене до того, і починати спочатку. Відсутність спадкоємності в соціальній політиці, поворот в інший бік народжує інші цінності і підходи. Ми перебуваємо не просто в нестійкому, ми - в критичному стані.

За 10 місяців поточного року соціальні виплати з бюджету в 2,6 разу  перевищили такі ж платежі минулого року. Темпи зростання зарплати  випереджають продуктивність праці в декілька разів. При цьому кожен п`ятий одержує зарплату нижчу за прожитковий мінімум. 28 відсотків населення живе за межею бідності. Макроекономічна диспропорція в наявності, а пофакторний аналіз говорить, що ми перебуваємо у стадії стагнації промислового виробництва.

Одна з основних причин у тому, що загальмувалися всі економічні перетворення в країні. Практично 100 постанов Кабміну і 35 законів, здатних вплинути на економічні процеси, практично перебувають у стадії невизначеності, чи відміни, або взагалі не підписані. І це тільки початок того процесу, який може привести до обвальних результатів. І говорити, що винен уряд - неправильно. Економіка стала заручницею політики. А коаліція повинна формуватися на основі економіки, на основі економічної програми розвитку держави.  Всі повинні розуміти необхідність нової якості соціальної політики, ухвалення Бюджету на 2008 рік, як концентрованого вираження економічної політики.

Сергій Гриневецький, екс-губернатор Одещини, народний депутат (блок Литвина):

НИНІШНЄ ПРЕДСТАВНИЦТВО АПРІОРІ ВИКЛЮЧАЄ ПРЕДСТАВНИЦТВО НАРОДУ

З 450 депутатів Верховної Ради 278 - жителі Києва, 46 – Донецька,  18 – Дніпропетровська, 11 – Луганська. Ця схема краще всього демонструє збитковість нашої партійної системи, боротьбу олігархів за владу в центрі, повну відсутність ідеологічної  боротьби в суспільстві і конкуренції програм і ідей. Таке ось представництво апріорі виключає представництво народу. Нам підкинули «інфекцію» свободи - противагу справедливості. В результаті: юриспруденція, парламент, правоохоронні органи, митники, як з`ясувалося минулого тижня,  просто не працюють. Це загрозливо для національної безпеки.

Чи здатна Верховна Рада потурбуватися про народ - питання риторичне. Наша верхівка дійшла до крайнього ступеня егоїзму, цинізму і зневажання морально-етичних норм. Верховній Раді доведеться вирішувати питання Конституційної реформи і зняття мораторію на продаж землі. Це два блоки основних «інтриг» цього парламенту. І все це проходитиме на фоні метушні, інфляційних очікувань, тарифної політики. Якщо мораторій буде знятий без створення земельного кадастру і земельного іпотечного банку, нас чекатиме справжня гуманітарна катастрофа.

Друга проблема - кадрова біда. Не уточнюватиму, хто і з яким рівнем кваліфікації прийшов в нову владу в січні 2005 року. Сьогодні це дійшло до логічного кінця. Казнокрадство узаконене через тендерний комітет. Судова влада стала аукціоном.  Але я сподіваюся, що наша політсила, яка пройшла до парламенту, не дозволить перетворити парламент на монополію так званих партій-переможниць.

Елла Лібанова, директор Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України, член-кореспондент НАН України:

ДО 2050 РОКУ НАС ЗАЛИШИТЬСЯ 36 МІЛЬЙОНІВ

Новий парламент повинен перенести акценти з безглуздих соціальних обіцянок на реформу системи оплати праці, на розробку нової політики оплати праці, щоб ми не втрачали щороку кваліфіковану робочу силу, яка виїжджає за кордон. Щоб ми могли повернути частину наших мігрантів. Тільки створивши такі передумови, витративши сили на формування устремлінь ефективно працювати, на формування інфраструктури, здатної дати можливість працювати, Україна зможе відродитися.

Борис Олійник, народний депутат України попередніх скликань, письменник:

УТРИМАЙТЕСЯ ВІД ПІДТРИМКИ КОСОВО

Можливо, новий парламент об`єднаними силами нарешті зупинить нашестя цих вандалів, які топчуться по нашому духовному простору. Останні книжкові магазини закриваються, виселяються з своїх приміщень всі гуманітарії, тому що вони не в змозі сплатити свою оренду. Можливо, парламент зупинить цю діяльність.

Я не можу радити, я хотів би просити дипкорпус. Коли йде мова про Балканські проблеми, хоч би утриматися від підтримки ідеї повної незалежності Косово. Це прецедент, який зруйнує концепцію миру, закладену в післявоєнний період. Ви знаєте, чим це загрожує. Це прецедент дуже складний. І нам їх проблеми близькі, не називатиму регіони. Але вже зараз і Абхазія, і Осетія і Придністров`я посилають тривожні сигнали.

Олексій Гарань, професор політології:

ОПОЗИЦІЯ ОДЕРЖИТЬ ВЕЛИЧЕЗНІ ЕЛЕКТОРАЛЬНІ ПЕРСПЕКТИВИ

Думаю, що той, хто опиниться в опозиції, одержить величезні електоральні перспективи.  Але є речі, які об`єднують основних гравців. Якщо говорити про Конституційну реформу, то, на щастя, ніхто не знає, хто буде наступним президентом, наступним прем`єром і хто матиме більшість в парламенті. Тому жодна сторона не зможе написати Конституцію під себе. Виникає можливість того, щоб основні політичні сили і експерти прийняли зважений варіант Конституції.

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних і політичних досліджень «Пента»:

ПОТРІБНО ВІДМОВИТИСЯ ВІД УСТАНОВКИ НА ВІЙНУ

Сьогоднішня дискусія, це свого роду - експертне замовлення для нової Верховної Ради над чим працювати, на що потрібно звернути увагу. Адже про серйозні речі майже не говорять. Помітне песимістичне відношення до нової Ради. Чому? Головна відповідь в тому, що український парламентаризм важко хворіє, він переживає системну кризу. І проблема в тому, щоб поставити правильний діагноз, подумати, як подолати хворобу. Коротко про діагноз: найвищий орган законодавчої влади давно перетворився на майданчик політичних конфліктів. Він перетворився на ринг для політичного боксу не тільки в переносному, а і у прямому розумінні. І якщо це не подолати, то парламент стане заручником політичної війни. Друга причина: низька якість законотворчої діяльності. Непродуманість деталей законів створює передумови для нестабільності парламенту. Три останні роки парламент працює в очікуванні наступних виборів.  Я вже не говорю про те, що останній законодавчий орган просто не працював. І щоб повернути роботу в конструктивне русло, потрібно почати долати кризу. Потрібно змінити парадигму політсил в парламенті, відмовитися від установки на війну. Необхідно відмовитися від політики свідомої дискредитації парламентаризму.  Це часто роблять самі народні депутати. І  якщо парламент не буде зав`язаний на внутрішніх інтригах, не затягуватиме вирішення кадрових питань, то буде надія на його плідну роботу.

Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ України:

ЛЮДИ ЗАЙНЯТІ ПОТРАПЛЯННЯМ В КАМЕРУ 

Спостерігаю за всім і складається враження, що політичні сили не цікавляться майбутнім. Люди зайняті потраплянням в камеру  і на владні ступені. Якщо так продовжуватиметься, то навряд чи ми чогось дочекаємося в парламенті. Мене вражає, як реагує Захід. Західними політиками не сприймається, як все відбувається, але вони чомусь мовчать. У цьому контексті дуже ускладнюється зовнішньополітична діяльність. У таких умовах важко підтримувати імідж. Тому що за кордоном чудово володіють інформацією, що у нас в Україні відбувається. І нашим дипломатам дуже важливо переконувати співбесідника, давати при цьому якусь позитивну характеристику державі. Украй необхідний новий закон про основи внутрішньої і зовнішньої політики держави. Цьому потрібно приділити увагу, будуть визначені зовнішні орієнтири і для дипокорпусу, і для світової спільноти, і у нашого суспільства буде сформований погляд на зовнішню політику. У ньому повинні бути висвітлені і процеси вступу в ЄС, і інтеграція в НАТО. І я сподіваюся, що новий склад парламенту прийме такий закон.

Записала Маша Міщенко