A A A
Размер шрифта: — Може, покохаємося? — вуркоче коханець, забираючись під ковдру. — Не сьогодні, — відповідає його подруга, перевертаючи на інший бік. — Якщо хочеш, займися цим з роботом.

Безглузда фантастична вигадка? Любов і хіть XXІІІ століття? Не зовсім, переконаний фахівець з гендерних досліджень і штучного інтелекту, автор книги «Секс із роботами: еволюція стосунків людей і роботів» доктор Девід Леві.

До середини XXІ ст. заняття коханням з електронною фатальною жінкою, чи атлетичним секс-роботом можуть стати нормою, пророкує 62-літній експерт.

— Уявіть: чудовий секс, доступний 24 години на добу, сім днів на тиждень, — пропагує доктор Леві. — Можливо, люди навіть почнуть закохуватися у своїх електронних секс-рабів.

Однак не всі поділяють погляди Девіда Леві на майбутнє, де роботи забезпечуватимуть гарантоване задоволення в ліжку, а після сексу зможуть ще й побалакати з партнером на задані теми. Проте багато хто погоджуються, що така можливість існує, з огляду на постійний розвиток комп'ютерних технологій, прогрес в імітації людських тканин і рухів, а також у розробці штучного інтелекту (ШІ), який здатен буде відтворювати емоції й особистісні особливості.

— Уже зараз синтезований голос не можна відрізнити від людського, — заявив доктор Леві. — А деякі зразки штучної шкіри ніжні, як сіднички дитини.

Недавно дослідники з японського Університету Васеда репрезентували робота за назвою «Двадцять один». Він здатен готувати їжу, розмовляти, виконувати усні команди і взаємодіяти з людьми за допомогою м'яких рук, покритих силіконом, у кожній кінцівці розташований 241 сенсор, який реагує на тиск. Проте пройде ще чимало часу, перш ніж роботів неможливо буде відрізнити від живих людей. Секс-робот Жиголо Джо, якого Джуд Лоу зіграв у стрічці Стівена Спілберґа «Штучний інтелект» (2001), який здатен спілкуватися й емоційно підтримувати партнера, а не тільки займатися сексом, може з'явитися лише через 40 років, гадає доктор Леві. Однак не всі експерти в галузі ШІ з ним згодні.

— Не думаю, що за цей час з'явиться справді людиноподібний робот, — стверджує дослідник зі швейцарського Федерального політехнічного інституту в Лозанні Фредерик Каплан. Доктор Каплан, що значно просунув уперед робототехніку (він програмував електронного собаку Aіbo для фірми Sony), сумнівається, що ми захочемо робити роботів, яких не відрізнити від людей. — Взаємодія людини з машиною буде цікавою саме по собі, а не в якості «імітації» людських взаємин, — пояснює фахівець. Однак доктор Леві вірить, що попит на подібні розробки буде, і ринок дасть фінансовий стимул, що дозволить усунути будь-які технічні та психологічні перешкоди.