28 червня 2008 р., субота

 головна листування   про портал   PDA   RSS  

«Свята Мова Творця у Звичаї Народу: Еніофеноменологія староукраїнської культури»

© Саннікова Любов

Сторінки (всього - 16): перша |  1  | 2 | 3 | 4 | 5 | »   остання

Вступне слово. Передмова.

До змісту | Версія для друку

Любов Саннікова серед учасників IV Всесвітнього форуму українців (2006 р.)

Перш ніж приступити до аналізу конкретних теорій, концепцій сучасної фундаментальної науки, спробуємо пояснити, навіщо нам це потрібно. Адже наше дослідження цілком присвячене українській народній культурі...

Сучасними програмами для вищих навчальних закладів із курсів "Історія України", "Зарубіжна й українська культура", "Культурологія" "Культура і цивілізація" не передбачається ґрунтовного вивчення тієї реліктової культури народу, Дух якого протягом тисячолітніх страшних випробувань й поневірянь віддано зберігав Заповіти Предків: "Так робили наші матінки, так слід робити й нам..." За сучасними євровікнами - III тис. н.е., ера космічна, комп'ютерна, прагматична... До чого тут наївність селянської культури?

І тут виявляється, що селянська наївність - досконалість людської напруги найвищого рівня, виявлення могутнього діалогу Людини й Космосу, в якому Людина віднайшла Гармонію між Світами.

200 років наука не визнавала Творця. А неграмотний люд у цей час ушановував Його в образі Дідуха, Матерію - в образі Праматері Всього Сущого, Всесвіт - в образі Світового Яйця, символом якого для них була писанка - релікт досконалої завершеності...

Кожного року на Святвечір Дух Святий сходив на Землю у Храм-дім кожного Господаря... Проходячи свій шлях-лабіринт Покутем, Сволоком, Дідухом, Сіном, Соломою, Павуком, Іжаками, Він дарував і залишав людям Вищу Свою Благість у Життя..., тому що люд ушановував Його.

Наші Предки Знали про те, що кожен із нас пов'язаний ниткою з Творцем: "Творець прикрасив - заквітчав їй сукню..." Заповіт уквітчувати сукню нареченої символами, щоб вона була щасливою й красивою, - означає Знання того, що все суще за своєю природою створене, "виткане" Творцем.

Сучасні наукові концепції мовою складних логічних формул доводять існування Джерела всього існуючого... В той час селянський наїв зберігає Його прояви у символах досконалого виявлення: константа Всесвіту "40" - це "Сороки" на писанках, а "замикання хвилі у кільце" - завивання віночка, тину... Фрактали, об'ємні інтеграли описуються геометрією Рімана і "малюються" неграмотними бабусями на писанках... Ритмодинаміка вивчає й моделює "спайдерефект" у природі, а майстрині теж саме відтворюють "силянням" Павуків до Святвечора... Розтроєння Єдиного осмислює Тригнозис..., а три ноги Дідуха виростають із Сіна на Покуті... Єдина теорія Світу стверджує якості Первинного Енергетичного Океану..., а в цей час в хаті до Сволока кінською волосиною прикріплюють "солом'яну спіральку", яка маніфестує ці якості...

Тож спрямування нашого занурення у світ реліктової культури, якою нам виявляється українська народна культура, обумовлене поступом та розвитком концепцій науки XX століття. Осмислення результатів пошуку Істини показало, що людство все ніби вже Знало, а сьогодні тільки намагається знову пригадати. Про це у свій час писав і Платон.

Враховуючи міждисциплінарний характер запропонованої концепції дослідження народної культури та значний емпіричний матеріал, залучений до аналізу, ми пропонуємо розглядати цю концепцію як модель, схему, інструмент, за допомогою якого ми зуміємо наблизитися до розуміння істинної глибини староукраїнської культури, уламки якої у наш час несе ковчег історії...

У розумінні автора еніофеноменологія староукраїнської культури охоплює у змістовному плані багатовимірне й живе реліктове явище традицій своїх предків.

Це дослідження спирається на порівняно нову для сучасної культурологічної науки в цілому еніологію. Поняття практично не використовується сучасними українськими дослідниками народної культури.

Можна сказати, що запропоноване дослідження - перша спроба міждисциплінарного підходу й погляду на етнокультуру українців - автохтонів Євразії від зародження людино-роду на його рідному природному ландшафті, від якого не уривається генетичний ланцюжок живих поколінь. Ані у вітчизняній, ані в зарубіжній культурологічній традиції допоки ще не існує узагальнюючих монографій, присвячених цій темі. Авторові цього дослідження належать невеликі за обсягом журнальні праці (2002; 2003), в яких здійснені спроби викладення найбільш цікавих питань, пов'язаних із даною тематикою.

Докладна історіографія допоки ще не розроблена, що й ускладнює динаміку досліджень. Слід відзначити, що значна частина використаної літератури не має прямого відношення до проблематики народних традицій; значна частина положень й висновків автора основана на інтерпретації джерел та залучення аналогій.

Ця книга - це перша спроба закріплення уявлень про українську народну культуру як цілісне багатовимірне Знання. Традиція народної культури - це не що інше, як особлива мова високої священної культури, джерело якої слід шукати в палеоліті Євразії.

Структура книги достатньо проста - від основ природничих наук, методологічних засад й вивчення найбільш важливих й фундаментальних концепцій науки XX століття (частина I); далі - до визначення місця людини у Всесвіті (частина II) й визначення культури як діяння Духу (частина III) і прагнення до осягнення задуму Творця (частина IV); осмислення начала природної культури (частина V) і спрямування у світ культури, яка існувала задовго до класичної грецької культури - "культура до культури" (частина VI).

Безумовно, написання цих розділів передує основній і визначальній частині дослідження "Свята Мова Творця у живій традиції Звичаю" (частина VII), власне в якій ми лише наблизились до осягнення задуму Творця, втіленого у Канон Знання Людини на Землі.

В той час книга являє собою свого роду гармонійну, врівноважену "мозаїку", складену з різнобарвних камінчиків й уламків, кожен з яких можна розглядати окремо. Ідейний стрижень книги - живий й неповторний образ української народної культури, яка зникає на зламі тисячоліть. Не випадково ми присвячуємо наше дослідження "дідам і бабам" - усім нашим предкам... Вдивіться у світлину!

Зруйнована хата - Храм-дім людського роду, покручені важкою роботою руки і беззахисність людини, яка живе на своїй землі і любить її... Їм - аборигенам Європи не затишно в ній... Зникає стара, добра, реліктова Україна, яка завжди пам'ятала й вшановувала Найвище Єство і пам'ять Роду людського.

Смисл цієї книги - цілеспрямований рух від дослідження природничого, гуманітарного й ментального контексту на рівні сучасних концепцій до реконструювання народних образів, які живуть до цього часу у різних сферах суспільного життя. Ми прагнемо бачити українську народну культуру цілісним і багатовимірним Знанням людини про Всесвіт, закони, які панують в ньому і, головне - сенс свого Буття.

Автор виносить щиру подяку меценатові п. Олександрові Поліщуку, стараннями й підтримкою якого стало можливим видання цього дослідження.

Істотну допомогу у формулюванні загальних основ концепції еніофеноменології надали авторові О. П. Бугайов, С. Сухонос, П. Харченко, Ю. О. Шилов, А. Г. Кифішин. Вкрай важливою для розвитку авторської концепції була змістовна й суто практична допомога професора Г. І. Швебса і колективу часопису "Эниология".

Чималу користь отримала автор від спілкування з О. П. Бугайовим, що призвело до концептуального осмислення безпосереднього зв'язку між характером освоєння емпіричного матеріалу, залученого до аналізу й розуміння істинної глибини староукраїнської культури, яку необхідно було "перекласти" мовою сучасної науки.

Теплі слова подяки від автора на адресу наукових рецензентів рукопису - докторам наук, професорам С. І. Іщуку, Б. І. Хорошуну, А. М. Чернію та професору Худолій Л. М. за корисні і влучні поради, які сприяли покращенню якості дослідження.

Ця книга не відбулася би без професійної, технічної допомоги колективу комп'ютерно-видавничого, інформаційного центру "КВІЦ" - директор п. Воробей Володимир Васильович, автор оригінал-макету Галина Войцехівська, редактор Манченко Лідія Василівна. Ця книга - мов дитина, що народилась у добрих батьків, які протягом року плекали її і чекали на її народження.

Проте найтепліші слова Сліпчуку Олександру, Гріневичу Сергію, моїм рідним - мамі та її брату Віктору, синам Сергію і Тимуру не тільки за підтримку і допомогу, але й за моє врятоване Життя.

В зв'язку з тим, що велика кількість ілюстративного матеріалу не ввійшла до цієї книги, готується 2-а частина книги-альбому, яка буде надрукована в 2007 році.

Автор.

Дідам і бабам...

Наш дім - Всесвіт: нове сучасне відкриття наукою

Наше знайомство із сучасними концепціями у науці, які спроможні прояснити сенси Буття й Не-Буття, місце Людини у Всесвіті, а також той феномен, як через Людину розкривається Вищий Космічний Принцип, варто розпочати словами геніального українського мислителя Юліана Вассіана (1894-1953): "Існування є елементарною умовою життя, яке поза зусиллям для самозбереження, має єдину свою ціль і вартість у творенні культури. Вправді саме існування як таке достачає часто почуття самоцільності, але це, зрештою, зрозуміле, життєве почуття не може виповнювати меж людської духової активності, бо воно є тільки хвильовим рефлексом.

Культура - це властиве призначення в існуванні розумної істоти.

Наша світовоісторичність, - це в першу чергу постулят: нація стає власним зусиллям духовою індивідуальністю.

Про моральну силу, духову дозрілість народу рішають не її геніяльні одиниці, але проник культури в життя всієї спільноти" (Вассіан 1972:48).

Всі, хто добре знав Ю. Вассіана, визнавали його як одного з ідеологів Українського Національного Руху "як в краю*, так і на еміграції": "...він поринав думками десь "до підводних скель" і звідти виносив на поверхню життя перлини духа, що ставали справжньою наукою, необмеженою ніяким часом. Тому саме, як сказано, був одним із ідеологів, а насправді єдиним, якого наука про український націоналізм ніколи не постаріється, а буде завжди джерелом для тих, що продовжуватимуть її розробляти, доповняти, поглиблювати..." (О. Бойків, "Українське Слово", Париж, 623-4, 25 жовтня 1953. Уривки із статті "Виїмкова Людина").

Він "студіював насамперед чисту філософію". З наукового погляду провідною зіркою Вассіана був Едмунд Гуссерль і його система "феноменології". Як вченого його полонило спеціально розвинуте Гуссерлем вчення т. зв. "дескриптивної психології" про "інтенціальні акти", акти, спрямовані на предметні феномени. До таких "предметних" феноменів Вассіан зараховував також явище нації і розвивав, що націоналізм вміщує у собі не тільки державно-політичні, господарські і соціологічні, але також замкнуті в собі психологічно-світоглядові, як він їх називав - "космогенічні аспекти".

"Ось так до націоналізму прийшов доктор Юліан Вассіан не тільки з практики українського життя останніх десятиріч, але також, і мабуть найбільше, з ділянки і стимулів чистого мислення. У дальшому логічному розвитку д-р Юліан Вассіан став одним із засновників Легії Українських Націоналістів у Празі... в 1929 році..." - писав Зенон Пеленський.

Сторінки (всього - 16): перша |  1  | 2 | 3 | 4 | 5 | »   остання

• «Свята Мова Творця у Звичаї Народу: Еніофеноменологія староукраїнської культури»
  © Саннікова Любов
  Книга присвячена новій науковій галузі культурології - еніофеноменологічній етнокультурології. Досліджуються процеси виникнення, розвитку й функціонування української народної культури.

• «Психологічні аспекти в менеджменті: Типологія Юнга, соціоніка, психоінформатика»
  © Каганець Ігор
  Викладаються основи типології Юнга, соціоніки та психоінформатики, пропонується інструментарій для практичної діяльності: характеристики та моделі психологічних типів, ідентифікаційні тести, таблиці.

• «Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення»
  © Рябчук Микола
  Політологічна розвідка в історію нашої держави відомого публіциста, політолога і поета Миколи Рябчука. Книга має переклад польською, французською та німецькою мовами.