|
Мапа сайту
|
Укр
Рус
Eng
 |
|
|
|
|||
|
|
Головна
До 75-х роковин Голодомору в УкраїніМіжнародні нормативні актиКонвенція про незастосовність терміну давності до військових злочинів і злочинів проти людстваНеофіційний переклад Прийнята і відкрита для підписання, ратифікації і приєднання резолюцією 2391 (XXIII) Генеральної Асамблеї від 26 листопада 1968 рокуВступ у силу: 11 листопада 1970 року у відповідності зі статтею VIII. Преамбула Держави - учасники даної Конвенції, посилаючись на резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй 3 (I) від 13 лютого 1946 року і 170 (II) від 31 жовтня 1947 року про видачу і покарання військових злочинців, на резолюцію 95 (I) від 11 грудня 1946 року, що підтверджує принципи міжнародного права, визнані Статутом Міжнародного нюрнберзького військового трибуналу і вироком цього Трибуналу, і на резолюції 2184 (XXI) від 12 грудня 1966 року і 2202 (XXI) від 16 грудня 1966 року, у яких ясно засуджуються як злочини проти людства порушення економічних і політичних прав корінного населення, з одного боку, і політика апартеїду з іншої, посилаючись на резолюції 1074 D (XXXIX) від 28 липня 1965 року і 1158 (XLI) від 5 серпня 1966 року Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй про покарання військових злочинців і осіб, що зробили злочини проти людства, відзначаючи, що в жодній урочистій декларації, чи акті конвенції, що стосується судового переслідування чи покарання за військові злочини і злочини проти людства, не міститься положення про термін давнини, вважаючи, що відповідно до міжнародного права військові злочини і злочини проти людства відносяться до найтяжчих злочинів, виходячи з переконання, що ефективне покарання за військові злочини і злочини проти людства є важливим чинником у справі попередження таких злочинів, захисту прав людини й основних свобод, зміцнення довіри, заохочення співробітництва між народами і забезпечення міжнародного миру і безпеки, відзначаючи, що застосування до військових злочинів і злочинів проти людства внутрішніх правових норм, що стосуються терміну давнини у відношенні звичайних злочинів, є питанням, що викликає серйозну заклопотаність світової суспільної думки, тому що воно перешкоджає судовому переслідуванню і покаранню осіб, відповідальних за тяжкі злочини, визнаючи необхідність і своєчасність твердження в міжнародному праві, за допомогою даної Конвенції, принципу, відповідно до якого не існує терміну давнини у відношенні військових злочинів і злочинів проти людства, а також забезпечення повсюдного застосування цього принципу, погодилися про нижченаведене: Стаття I Ніякі терміни давнини не застосовуються до наступних злочинів, незалежно від часу їхнього здійснення: a) військові злочини, як вони визначаються в Статуті Міжнародного нюрнберзького військового трибуналу від 8 серпня 1945 року і підтверджуються резолюціями 3 (I) від 13 лютого 1946 року і 95 (I) від 11 грудня 1946 року Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, а також, зокрема, "серйозні порушення", перераховані в Женевських конвенціях про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року; b) злочину проти людства, незалежно від того, чи були вони зроблені під час війни, чи в мирний час, як вони визначаються в Статуті Міжнародного нюрнберзького військового трибуналу від 8 серпня 1945 року і підтверджуються в резолюціях 3 (I) від 13 лютого 1946 року і 95 (I) від 11 грудня 1946 року Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, вигнання в результаті збройного нападу чи окупації і нелюдські дії, що є наслідком політики апартеїду, а також злочину геноциду, обумовлені в Конвенції 1948 року про попередження злочину геноциду і покарання за нього, навіть якщо ці дії не являють собою порушення внутрішнього законодавства тієї країни, у якій вони були зроблені. Стаття II У випадку здійснення якого-небудь зі злочинів, згаданих у статті I, положення даної Конвенції застосовуються до представників державної влади і приватних осіб, що виступають як виконавці цих злочинів чи співучасники таких злочинів, чи безпосередньо підбурюють інших осіб до здійснення таких злочинів, чи беруть участь у змові для їхнього здійснення, незалежно від ступеня їхньої завершеності, так само як і до представників державної влади, що допускають їхнє здійснення. Стаття III Держави - учасники даної Конвенції зобов'язуються вжити всіх необхідних внутрішніх заходів законодавчого чи іншого характеру, спрямовані на те, щоб відповідно до міжнародного права створити умови для видачі осіб, зазначених у статті II даної Конвенції. Стаття IV Держави - учасники даної Конвенції зобов'язуються прийняти відповідно до їх конституційної процедури будь-які законодавчі чи інші заходи, необхідні для забезпечення того, щоб термін давнини, установлений законом чи іншим шляхом, не застосовувався до судового переслідування і покарання за злочини, зазначені в статтях I і II даної Конвенції, і щоб там, де такий термін застосовується до цих злочинів, він був скасований. Стаття V Дана Конвенція відкрита до 31 грудня 1969 року для підписання будь-якою державою членом Організації Об'єднаних чи Націй членом кожного з її спеціалізованих установ, чи членом Міжнародного агентства по атомній енергії, будь-якою державою - учасником Статуту Міжнародного Суду, а також будь-якою іншою державою, запрошеною Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй стати учасником даної Конвенції. Стаття VI Дана Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти депонуються у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. Стаття VII Дана Конвенція відкрита для приєднання будь-якої держави, зазначеної в статті V. Документи про приєднання депонуються у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. Стаття VIII 1. Дана Конвенція набирає сили на дев'яностий день після депонування в Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй десятої ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання. 2. Для кожної держави, що ратифікує дану Конвенцію чи приєднається до неї після депонування десятої ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання, дана Конвенція набирає сили на дев'яностий день після депонування їм його ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання. Стаття IX 1. Після витікання десятилітнього періоду з дня вступу в силу даної Конвенції прохання про перегляд даної Конвенції може бути висунуте в будь-який час будь-якою державою - учасником Конвенції шляхом письмового повідомлення, спрямованого на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. 2. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй приймає рішення про те, яких заходів, якщо такі необхідні, варто вжити в зв'язку з таким проханням. Стаття X 1. Дана Конвенція зберігається в Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. 2. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй перепроваджує засвідчені копії даної Конвенції всім державам, зазначеним у статті V. 3. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє всі держави, зазначені в статті V, про нижченаведене: a) про підписання даної Конвенції і про здачу на збереження у відповідності зі статтями V, VI і VII ратифікаційних грамот чи документів про приєднання; b) про дату вступу в силу даної Конвенції у відповідності зі статтею VIII; c) про повідомлення, отриманих у відповідності зі статтею IX. Стаття XI Дана Конвенція, англійський, іспанський, китайський, російський і французький тексти якої є рівно автентичними, датована 26 листопада 1968 року. У ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО підписані нижче, належним чином для цього уповноважені, підписали дану Конвенцію.Версiя для друку |
Офіційні документи |
|||
|
|
|
|
Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Секретаріату Президента України. 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11. Довідкова Секретаріату Президента України – (044) 255-73-33 |