|
Мапа сайту
|
Укр
Рус
Eng
 |
|
|
|
|||
|
|
Головна
До 75-х роковин Голодомору в УкраїніСвідчення очевидцівВ цей страшний період в нашому селі загинуло голодною смертю багато людей з голоду... Бувало, що люди їли собак та котів. Люди дуріли від голоду і їли навіть людей. Це був страшний час для всієї України. Голодомор був страшніший чим війна. ... Про голодомор страшно й згадувати. Але треба. Щоб таке страхіття ніколи не повторилось... Марченко Марія Федорівна, с. Сушківка Черкаська область
У 1933 році померла моя сестричка..., їй було лише три роки. Вона не кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти... Микола Піскун, 1926 р. н., смт Сиваське, Херсонська область
Когда мне было 12 лет, осудили за колоски меня маленького на 5 лет к тяжелым работам. Мама пухла вместе с сестрой и умерла на моих глазах. Одно спасенье: мыши наносили в норки запасы, землей обворачивали их в круглых кучках, а мы уже ее раздалбывали зимой и забирали эти запасы... Петро Олизка, 1921 р.н., смт Петропавлівка, Дніпропетровська область
Відбирали все. Якщо знаходили то забирали. Це було рішення партії правительства. Якщо щось приховували то людину могли послати на Сибір. Люди і без зброї все віддавали. Приходили шукали -знаходили, все відбирали. Люди не могли боронитися. Бо боялися що їх зашлють. Панченко Катерина, с. Сушківка, Харківська область
То Сталін приказав Україну ограбить, хліб позабирать і вивезти за границю, а діти тисячами вмирали. А баржі ті, з хлібом, що найобідніше, потопили в морі, бо ніхто того зерна не купляв, а в Україні все забрали... Прокопенко Михайло 1920 р., с.Красносілля Черкаська область
«У Бабаях був спиртзавод, біля якого знаходилися ями, куди зливалась барда. Голодні люди набирали барду в торбинки, тут же їли її, але від кольок багато хто помирав на місці. Трупи везли на кладовище і заривали, як худобу... спиртзавод переганяв зерно на спирт - і це при такому голоді!.» Жінка, яка не назвала себе, 1924 р. н., с. Бабаї Харківська область
Голод почався ще у 1932 р. Врожай був непоганий, але увесь хліб намолочений забирали под мітлу... В поле нікому було виходити, люди мерли, як мухи.... за день вмирало до 20 душ. Не було кому ховати... Іван Приступній, 1916 р. н., с. Єгорівка, Одеська область
А мені згадався 1933-й... То ж таки був геноцид! Пів-Сухої виморено голодом за одну весну. Сім'я Булата-коваля, де діти старші поїли менших... А ті мої товариші - однокласники Киселі, що незрівнянні успіхи виявляли в математиці, - сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли: померли обоє. А торгсини, Галещинська біофабрика окороки відправляє на експорт... Ні, то довічний Сталінів гріх, злочин, якому ніколи не буде виправдання... Письменник Олесь Гончар, 1918 р. н. Щоденники, запис від 23.08.1980 р.
Більше свідчень Ви можете знайти на веб-сайті «Уроки історії: Голодомор 1932-33 рр.» Версiя для друку |
Офіційні документи |
|||
|
|
|
|
Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Секретаріату Президента України. 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11. Довідкова Секретаріату Президента України – (044) 255-73-33 |