Після закінчення легкоатлетичного чемпіонату Европи, що проходив у Гетеборзі багато спортивних оглядачів сходяться на думці про цілковитий або майже цілковитий провал збірної України. У 2006 році ми виступали на ЧЕ вчетверте, і саме цей раз виявився найгіршим. Вибороти срібну винагороду спромігся Іван Гешко, бронзу здобули Тетяна Терещук-Антипова та Олексій Лукашевич. Дванадцять років тому українці привезли 12 медалей, у тому числі 3 золоті. 6 медалей здобули 1998-го року, з них знову 3 були золотими. Ті ж 3 золота здобули легкоатлети 2002-го року в Мюнхені. Увесь доробок винагород тоді склав 7 медалей. У чому ж причина такого виступу? Звичайно, цього разу Україна привезла на змагання багато молодих спортсменів, що призвело до проблем зі зміною поколінь. Але не це, звичайно, стало основною рушійною силою очевидного регресу. Не виправдали сподівань лідери збірної, на яких робила ставку федерація лекгої атлетики України. Гешко не був підготовлений на 100% відсотків, як того вимагають відповідальні змагання такого рівня, або просто беріг сила на етапи Золотої ліги, багато з яких є комерційними. Юрій Білоног, не маючи гідної конкуренції в Україні, втратив відчуття боротьби і не зміг поборотися за п'єдистал. Лише невисоке як для свого потенціалу 5-те місце зайняла багатоборка Людмила Блонська. Як завжди "зовсім трошки" не вистачило Тетяні Петлюк на 800-метрівці та Катерині Карсак у метанні диску - дівчата зайняли четверте місце. Стара травма не дозволила Ірині Михальченко скласти гідну конкуренцію у стрибках у довжину. Що вже й говорити про цілковите невезіння з предачею естафети як у жіночих, так і чоловічих спринтерських забігах. Та попри велику частку скептицизму, сподіваємось на мудрість наших легкоатлетів та, як завжди, вболіваємо за них.

Шановний відвідувач ви ввійшли на сайт як незареєстрований користувач . Ми пропонуємо вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм логіном.