Дослідники історії Запорізької Січі (Д.І.Яворницький, Ю.Д. Руденко, З.О.Сергійчук, Е.Н.Приступа та ін.) теж свідчать, що у системі психофізичної підготовки козаків велика роль відводилася бойовим мистецтвам. Серед них виділяється козацьке характерництво - система козацької боротьби, яка вважалася вершиною єдиноборств. У народі це мистецтво відоме під назвою "господар ночі". У народній пам'яті боротьба характерників овіяна нев'янучою славою, ореолом легендарності й поваги. Деякі козаки - характерники настільки розвивали свої фізичні якості, внутрішні сили й можливості, що досягали надзвичайних успіхів у розвитку індивідуальних здібностей. Свою надзвичпйну силу й енергію козаки - характерники в основному застосовували лише за потребою: у боротьбі з ворогом, під час стихійних лих тощо. Вони володіли умінням, які в наш час демонструють, наприклад, кваліфіковані екстрасенси. Були козаки - чаклуни, які досконало володіли прийомами впливу на психіку ворога, "зачаровували" або " заворожували" його і тим часом випитували в нього військові та інші таємниці.

Цікава, навіть, кумедна історія сталась на початку 1990-х років. Зібрались якось знавці східних єдиноборств на закритий турнір. Підійшов до них невідомий і запропонував бій за незвичними правилами і він викликає на бій двадцятеро чоловік одночасно, які зможуть застосувати проти нього будь-який засіб бойового мистецтва: карате, тайський бокс, кунг-фу... Заінтриговані майстри згодились. Ось вони зібрались у тренувальному залі, але суперник не з'являвся якийсь час, Тільки майстри розслабились, як раптом один з них невідомо звідки отримав болючого удару та й утупився на свого сусіда. За мить інший смикнувся, відхилився й став у бойову позу... Ще секунда і... всі двадцятеро майстрів лупцювали один одного. На всіх, неначе, найшло божевілля і проти кожного з них стояв той самий невідомий, що кинув їм виклик. Раптом з краю татамі донеслось: "Мужики, може досить?" Бій припинився. Всі приголомшено завмерли: в декількох метрах від них стояв, посміхаючись, незнайомець. На ньому не було жодної подряпини, ні синців

"Не зрозумів?" - промовив один з професіоналів.

"Так все просто" - відповів чоловік, - "я двох з вас штовхнув легенько, ви й почали лупцювати один одного".

"Один одного? Я ж бився з тобою?!"

"І я, і я теж," - підтвердили інші дев'ятнадцять.

" Так ви не мене бачили. Мої копії. Очі ваші я вам відвів. А позмагатись з вами я і фізично можу хоч зараз. Я ж спасовець, характерник, чули?"

Це один із прикладів непереможності наших козаків. Історія Запорізького козацтва таких прикладів має дуже багато. Вивчайте її!

Відмінна психофізична підготовка, розвинута духовна сфера допомагали характерникам залякувати ворога навіюванням йому інформації про свою надзвичайну силу і непереможність, про те, що їх не беруть ні шабля, ні вогонь, ні вода, ні куля, окрем срібної. Як співали колись козаки у пісні:

Наливайте, браття,
Кришталеві чаші,
Щоб кулі не брали,
Щоб шаблі не брали
Голівоньки наші!

Щоб Україна
Наша не зів'яла,
Щоби наша слава,
Козацькая слава,
Навік не пропала.

http://www.4uth.gov.ua/news/events/period_3.htm