|
|
|
Оскільки студенти мали дуже слабу загальноосвітню підготовку, адміністрація технікуму організувала робочий факультет. Це був один із перших в Україні робітфаків, де студенти протягом трьох років вивчали загальноосвітні дисципліни. На робітфаці навчався і майбутній голова СРСР Микита Хрущов. Саме Донтехнікум дав старт його політичної кар'єри. Робочий день студентів тривав 9 годин: шість годин теоретичних занять і три години роботи для будівництва технікуму. За короткий термін студенти збудували кочегарку, електромеханічний завод, провели опалення і водопровід. У нрудні 1921 р. відкрився гуртожиток на 100 чоловік, почали працювати їдальня, пральня, баня, перукарня. Враховуючи велику роботу, проведену колективом технікуму, Центральний Виконавчий Комітет України нагородив його грамотою і Червоним прапором. Згідно з навчальними програмами студенти не тільки слухали теоретичні лекції, а й працювали в майстернях (ковальській, ливарній, токарній, слюсарній), які називали механічним заводом Донтехнікуму.
До 1926 року технікум досягнув значних успіхів у підготовці кваліфікованих фахівців, став центром науково-технічноі думки Донбасу. Однак високі темпи індустріалізації Донбасу потребували значно більшої кількості фахівців. У квітні 1926 р. Донецький гірничий технікум був реорганізований в Донецький гірничий інститут. ДГІ мав два факультети: гірничий (декан В.І. Бєлов) і гірничо-механічний (декан Д.О. Лотоцький). Трохи пізніше відкрився вуглехімічний факультет (декан О.І. Тулпаров). Окрім цього, діяв вечірній металургійний технікум, вищі інженерні курси і робітфак. У кінці 1929 р. вечірній металургійний технікум був перетворений в Донецький металургійний інститут (ДМІ), що готував фахівців із доменного, мартенівського і прокатного виробництва. Улітку 1930 р. на базі вуглехімічного факультету виник другий галузевий інститут - Донецький вуглехімічний (ДВХІ). Він швидко розвивався: з'явились лабораторії хімії вугілля, фізики, коксування та інші. У ДВХІ працювали відомі вчені: проф. В.С. Крим, який займався вивченням хімії вугілля; проф. І.Є. Коробчанський, який розробив проект газифікації міста Сталіна та ін.
До 1935 р. гірничий, металургійний і вуглехімічний інститути випустили більше 1,5 тис. фахівців, які поповнили ряди інженерних кадрів на вугільних, металургійних, хімічних підприємствах країни. Однак життя настійно вимагало створення в Донбасі одного великого втузу, в якому можна було б із максимальною користю для підготовки фахівців створити сильні загальнотеоретичні й загальноінженерні кафедри. У квітні 1935 р. було прийняте рішення створити на базі Донецького гірничого, металургійного та вуглехімічного інститутів єдиний - Донецький індустріальний інститут. Об'єднання інституту благотворно відбилося на зміцненні матеріальної і лабораторної бази. Тепер інститут мав у своєму розпорядженні 4 навчальні корпуси, мав 5 житлових будинків для професорсько-викладацького складу, 4 великі гуртожитки. Розширились і збагатились обладнанням лабораторії інституту. Виріс і професорсько-викладацький склад. В інституті працювали понад 200 викладачів, у тому числі 15 професорів і 54 доценти. Незважаючи на це, вуз мав потребу у викладацьких кадрах. Їх підготовка здійснювалась через аспірантуру. Із 1935 по 1941 рр. захистили кандидатські дисертації й одержали вчений ступінь кандидата наук 11 аспирантів. Поліпшилась науково-дослідна робота інституту. Наукові дослідження носили різноманітний характер:
Враховуючи заслуги в підготовці висококваліфікованих інженерно-технічних кадрів для вугільної та інших галузей промисловості, Донецький індустріальний інститут був нагороджений у травні 1941 р. орденом Трудового Червоного Прапора. Орденами і медалями була нагороджена і велика група викладачів. Подальші плани для розвитку інституту порушила Велика Вітчизняна війна. Вона увірвалась у самий розпал екзаменаційної сесії і захисту дипломних проектів. Уже в перші дні війни багато студентів-першокурсників, випускників, викладачів і співробітників добровольцями пішли на фронт. У серпні 1941 р. на фронт були мобілізовані майже всі студенти молодших курсів. Напередодні окупації міста фашистами в жовтні 1941 р. вдалось евакуювати частину викладачів і студентів у м. Прокоп'євськ що на Уралі. Там було надане приміщення і виділене навчальне обладнання. У лютому 1942 р. розпочались навчальні заняття. Вони мало чим нагадували минулі: проводились у малопристосованих аудиторіях, в яких часто відключалась електрика. У таких складних умовах в березні 1942 р. відбувся перший випуск студентів воєнного часу. Дипломи інженерів одержали всього 6 чоловік. Та головне було в тому, що інститут був живим.
У новому 1942/43 навчальному році в ДІІ у Прокоп'євську навчалось уже більше 400 студентів. Наукові працівники інституту займались дослідженнями, тематика яких була пов'язана з потребами фронту. З радістю сприйняли в Прокоп'євську звістку про звільнення Донбасу. Восени 1943 р. із Прокоп'євська в Сталіно (так із 1924 р. називався Донецьк) була направлена група викладачів для обстеження стану інституту. Прибувши в Донбас, викладачі побачили страшні картини наслідків війни. Шкода, нанесена вузу, склала більше 66 млн. карбованців. Були спалені і підірвані 13 навчальних і житлових будинків, розграбовані лабораторії, кабінети, бібліотека. Не менш значними були і людські втрати; розстріляні фашистами проф. Нікольский М.А., завідувач кафедри математики С.Ф. Лебедєв, живцем спалені більше ста викладачів і співробітників інституту. Багато викладачів, співробітників, студентів віддали своє житття на фронті. У пам'ять про них вдячні потомки спорудили пам'ятник біля входу в третій навчальний корпус.
Паралельно із звільненням території Донбасу розпочались роботи по відновленню його господарства. Разом із відновленням промислових підприємств відновлювався інститут. Викладачі і студенти працювали на відновленні навчальних корпусів, гуртожитків практично цілодобово. Завдяки їх самовідданій праці 5 грудня 1943 р. 678 студентів 1-2 курсів приступили до занять. Але студенти не тільки навчались, після занять вони продовжували ремонтувати аудіторії, бібліотеку, їдальню. У жовтні 1944 р. основний склад інституту, який знаходився в Прокоп'євську, прибув у Сталіно. У ДІІ знову стали діяти 4 факультети: гірничий, гірничо-механічний, металургійний і вуглехімічний.
Незважаючи на всі складності відбудовного періоду, в інституті активно продовжувались наукові дослідження. Професорсько-викладацький склад працював над найважливішими темами, пов'язаними з відновленням зруйнованого промислового потенціалу краю. У ДІІ була організована центральна лабораторія для відкачування води із шахт Донбасу на чолі з завідувачем кафедри гірничої механіки проф. В.С. Паком. Та основне завдання ДІІ у відновленні зруйнованої війною економіки полягало в підготовці великої кількості інженерно-технічних працівників. Стан самого інституту був достатньо складним: із 5 довоєнних навчальних корпусів до початку 1946 р. в експлуатації знаходились тільки три: другий навчальний корпус, 70% корисної площі - першого і 40% - третього. Через відсутність навчальної площі багато спеціальностей не мали лабораторій і кабінетів. Але, незважаючи на це, уже до початку 1947-1948 навчального року число студентів досягло довоєнного рівня. Їх підготовка проводилась за 14 спеціальностями на п'яти факультетах: гірничому, гірничо-механічному, геологорозвідувальному, металургійному, хіміко-технологічному. Для прискореної підготовки при ДІІ були організовані трьохрічні вищі інженерні курси. До 1951 р. ДІІ був практично повністю відновлений. Немала заслуга в цьому була ректора ДІІ проф. Борисенка К.С.
Поступово вуз розширявся: було відновлено вечірнє відделення, відкрився факультет для підготовки фахівців промислового і цивільного будівництва, із 1953 р. розпочав функціонувати заочний факультет. У цьому ж році відкрилась філія ДІІ в Краматорську. У 1955 р. відкрили вечірнє відділення в Макіївці. На початку 1960 р. філії ДІІ з'явились у Горловці і Торезі. За своїм характером вуз ставав політехнічним і 19 березня 1960 р. він був реорганізований у політехнічний. До цього часу в інституті навчалися 8355 студентів за 18 спеціальностями. Із 1952 по 1960 рр. вуз закінчили більше 100 зарубіжних громадян із Китаю, Польщі, Угорщини, Болгарії.
Донецький політехнічний інститут мав у своєму розпорядженні в 1960 р. 4 навчальні корпуси, 2 бібліотеки з книжковим фондом 600 тис. томів. Ректор ДПІ проф. Богомолов М.А. (він був ректором із 1952 по 1968 рр.) багато уваги приділяв питанням зміцнення і розширення матеріальної і навчальної бази інституту, що дозволяло систематично збільшувати набори студентів.
Були відкриті нові факультети: в 1960 р. - електротехнічний, у 1966 р. - механічний, у 1967 р. - геолого-маркшейдерський, у 1969 р. - інженерно-економічний.
ДПІ став одним із великих центрів для підготовки висококваліфікованих інженерних кадрів.
Утворення нових факультетів продовжувалось і в 70-і роки: в 1972 р. - енергетичний, у 1974 р. - факультет ОТ і АСУ, який у 1977 р. розділився на два самостійні факультети: ОТ і факультет АСУ. Таким чином, до початку 80-х у базовому інституті працювало 10 денних факультетів: гірничий, гірничо-геологічний, гірничо-електромеханічний, металургійний, механічний, хіміко-технологічний, інженерно-економічний, факультет обчислювальної техніки, факультет АСУ, а також два вечірних факультети: гірничо-механічний і електромеханічний, а також заочний факультет.
Крім того, були створені факультети для навчання іноземних студентів, организаторів промислового виробництва і будівництва, підвищення кваліфікації викладачів середніх спеціальних навчальних закладів і підготовче відділення з денною і вечірньою формами навчання.
ДПІ дав путівку в життя самостійним технічним вузам Донбасу: Краматорському індустріальному інституту, перетвореному в 1960 р. із філії ДПІ в самостійний вуз, і в Макіївському інженерно-будівельному інституту, що також виріс із філії ДПІ.
Спортивне життя інституту
Із 1960 по 1990 рр. значно зміцніла матеріально-технічна база інституту. Немала заслуга в її розвитку належить ректорам: Михайлу Антоновичу Богомолову (1952 - 1968 рр.), Георгію Васильовичу Малєєву (1968 - 1989 рр.), Олександру Анатолійовичу Мінаєву (ректор із 1989 р. по цей час). Були збудовані сучасні корпуси механічного, хіміко-технологічного, енергетичного, гірничого факультетів. На початку 90-х років базовий інститут розташувався в 9 навчальних корпусах, навчальна площа яких складала близько 200 тис. кв. м. В них розташовувались 120 спеціалізованих аудіторій, більше 300 навчальних лабораторій і кабінетів, два навчальні телевізійні центри, обчислювальний центр, бібліотека з книжковим фондом більше 1,5 млн. томів. В інституті серйозна увага приділялась науково-дослідній роботі. Навчальними інститутами на основі наукових досліджень було опубліковано 60 монографій, 20 підручників. У ДПІ склались три наукові школи, визнані не тільки в країні, але й за кордоном:
До початку 90-х років ДПІ перетворився в найбільший вуз України. В ньому працювало близько 1400 викладачів, у тому числі 122 професори, доктори наук, близько 700 доцентів, кандидатів наук. Викладацьку і наукову роботу вели 10 Заслужених працівників вищої школи України (Зборщик М.П., Малєєв Г.В., Маценко В.М. та ін.), ведучі вчені, відзначені званнями "Заслужений діяч науки і техніки" (Гейєр В.Г., Клименко В.М., Сапіцький К.Ф., Логвінов М.Г., Мінаєв О.А. та ін.). У 1993 р. ДПІ пройшов атестацію і рішенням Кабінету Міністрів України у вересні 1993 р. йому був присвоєний статус державного технічного університету. Донецький державний технічний університет - якісно новий ступінь в історії розвитку вузу.
На базі ДонДТУ створений Регіональний навчально-науковотехнічний комплекс, в який входять: три інститути (гірничий, міжнародного співробітництва і Горлівський автомобільно-дорожній), Красноармійська філія, 20 факультетів, Центр підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, підготовче відділення для іноземних громадян, три технікуми.
Щорічно в університеті відкриваються нові спеціальності і спеціалізації. Сьогодні їх більше 60. Загальна чисельність студентів за всіма формами навчання перевищує 20 тисяч. Навчальний процес ведуть 88 кафедр, на яких працюють 1300 висококваліфікованих викладачів. Багато з них є почесними і дійсними членами наукових товариств і академій, мають звання заслужених діячів науки і техніки, освіти, вищої школи і т.д.
У 1995 р. на IV Міжнародному конгресі з інженерної освіти в США за успіхи в розвитку творчих здібностей студентів ДонДТУ був удостоєний Бронзової медалі, а в 1998 р. на такому ж конгресі в Кракові внесок університету в розвиток світової інженерної освіти відзначений срібною медаллю Міжнародного центру з інженерної освіти ЮНЕСКО.
Із 1999 р. ДонДТУ є членом асоціації Європейських університетів і членом Європейського товариства інженерної освіти. Університетом укладено більше 40 договорів про співробітництво із зарубіжними партнерами із країн Європи, США, Китаю, Кореї.
Наукова робота вчених ДонДТУ вперше в історії університету ознаменувалась великими науковими відкриттями: "Явище виділення із гірничої породи, що містить пірит, елементної сірки під дією тіонових бактерій" (проф. Зборщик М.П.) і "Явище збудження електричного струму в провіднику, що рухається в електричному полі" (проф. Дюдькін Д.О.). За роки існування вузом підготовлено більше 107 тисяч фахівців. Серед наших випускників немало державних діячів, керівників під приємств, великих вчених. Назвемо тільки деяких з них: О.Ф. Засядько, М.М. Худосовцев, О.О. Пшеничний (у різні роки були міністрами вугільної промисловості), Ляшко О.П., який очолював уряд України, віце-прем'єр України Ю.Ф. Звягільский, міністр соціального забезпечення Росії Л.Ф. Безлепкіна. Ім'я нашого випускника і викладача А.Б. Солов'яненка, народного артиста, носить Донецький академічний театр опери і балету. Його голос покорив багато оперних сцен світу. Донецький національний технічний університет спрямований у майбутнє. В інформаційному суспільстві XXI сторіччя він займає достойне місце як регіональний мегауніверситет, що здійснює підготовку фахівців за найбільш сучасними технологіями.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||