Сучасний шансон пропагує фальшиві грані життя, шкодить суспільству. Слід потрібно законодавче заборонити водіям маршруток слухати "блатні" пісні.

  Він займає мою увагу 1,5 години у будні, а іноді й у вихідні. Багатьом із нас доводиться користуватися маршрутними таксі. Певна, що зі мною погодитесь: музичні уподобання наших водіїв іноді псують настрій на весь день, порушують гармонію душі, налаштовують на негатив.
  ШАНСОН - це французькі естрадні пісні кінця XIX-XX ст., виконувані в стилістиці кабаре. На піснях Шарля Азнавура, Мірей Матьє, Ів Монтана, Едіт Піаф виросло не одне покоління чудових людей. Але той ШАНСОН (а іншими словами просто "БЛАТНЯК"), який прагне заполонити наш розум під час поїздки маршруткою і намагається нав'язати стереотипи: "Вор" - герой, крадіжка - професія, "ходка" - майже університет", - стає просто загальнонаціональною трагедією. За рейтингами компанії "TNS Україна" "Радіо "Шансон" та "Взрослое Радио", які полюбляють "потішити" "смачненькими" піснями, є лідерами радіоефіру України. Жах!
  Їду у маршрутці, а там радіо розривається "А у кафе "Метелица" сто мужиков метелится"! Здавалося б, купи навушники та слухай іншу музику. Але ну ніяк не вдається Моцарту заглушити пісні, які лунають на весь салон, не залишаючи вибору.
  Що ж робити? "Блатна" музика у маршрутках здається непереможною, адже контролюючі органи не мають права заборонити водіям слухати музику, навіть попри численні скарги пасажирів. Це лише на перший погляд! Але ж у київських та рівненських маршрутках заборонили слухати такий ШАНСОН? Музичний репертуар тепер там окремим пунктом в угоді про пасажирські перевезення. Якщо його не виконуватимуть, 4 тисячі водіїв ризикують втратити роботу. Задумайтеся! Інші відстоюють свої права, то може і нам варто проявити ініціативу, переконати міську владу, що варто додати таку вимогу до договору. Чи будемо продовжувати затикати вуха і слухати "Раз, два, три по почкам, раз два три по печени, не волнуйся, братец, мы тебя полечим"?
  ШансОN чи ШансОFF - обирати НАМ!
  Адже НАМ не байдуже якими будуть і блакитні руки води, і блакитні очі дітей, і день, як життя, прекрасний. Це - моє! Ні, це - наше! А все наше - це моє!

  Ксенія Білоус, ЕССмн-06