Специфічні, без перебільшення справді унікальні заняття з курсу «практична культурологія» проводяться у нашому університеті з 1994 року. Подібних немає в жодному ВНЗ держави. Цим завдячуємо професору Тамарі БУЯЛЬСЬКІЙ — як ідеологу гуманізації технічної освіти.
Нині темою занять була класична гітара. Третьокурсники слухали майстерну гру свого однолітка — Євгена ТИМЧЕНКА, студента Інституту електроенергетики та електромеханіки група 2ЕС-06.

   Наш викладач дисципліни «практична культурологія» Світлана ВОЛОВОДЮК прагне донести до студентів духовне, прекрасне, вічне. Щораз ми пізнаємо нове, поринаючи у зовсім іншу, небуденну атмосферу.
   Чудові звуки гітари переповнювали університетську актову залу впродовж чотирьох днів. Музика допомагає жити. У ній немає брехні і лицемірства, фальші. Завдяки Євгеновій майстерності відчули усю чарівність музики. Юний гітарист зумів прекрасними мелодіями поєднати студентів із різними смаками, світобаченнями. Він змусив нас відчути кожен дотик до струни, кожну нотку.
   Такі заняття надзвичайно потрібні. Вони виховують найкращі людські якості, допомагають осмислити речі, котрі інколи не можеш зрозуміти, дарують те, чого так не вистачає в нашому житті: тепло, любов, доброту, розуміння, душевний спокій. Заняття з практичної культурології спонукають до глибоких роздумів, допомагають протистояти, опиратися антикультурі та антимораллі, якими переповнений нині світ. Такі заняття спонукають до роздумів – як зробити цей світ кращим. Світ, що створений саме для нас!

   Галина ДЕРМАН, ІнАЕКСУ, гр. 4АС-05

  
   Ці заняття справді видались особливими. Виконавець грав так натхненно і майстерно, що мені вдалося налаштуватися на надзвичайну відвертість з самою собою. Здавалось, були лише я і музика...
   Дивлюся на гітару… Такі плавні, гнучкі лінії контуру, такі витончені, жіночні форми… Певно, гітара – найромантичніший інструмент, голос якого заворожує, створює атмосферу задушевності.
   ...Музика ніколи не буває байдужою, як і наше до неї ставлення. Я не уявляю свого життя без неї. Вона завжди відображає наш стан, то ідеально йому імпонуючи, то майстерно і тонко, як вправний ювелір, змінюючи його на краще і величніше, являючи нову якість людини. Музика – мова, зрозуміла усім. Це єдина вдала спроба знайти універсальний засіб спілкування homo sapience. Музика – спосіб життя людини. Це відпочинок душі. Слухати живу музику – це як спілкуватись з найдорожчою у світі людиною, душа якої відкрита і намагається дати вірну пораду та втішити у скрутну хвилину.
   У Жені, безперечно, є Богом дарований талант. І сміливість, адже виступити перед своїми ровесниками не так просто. Він має особливе відчуття музики. Йому вдається передати суть твору. Слід відзначити композиторські спроби хлопця: «Мої роздуми» та «Краплі осені» сповнені надзвичайної глибини та чутливості, торкаються найтонших струн душі слухача, змушуючи поринати у світ високих поривань.
   Моє захоплення важко описати словами! Мій університет став ще ріднішим. Рідним, як дім, як надія, як відкрите серце друга.
   Щиро вдячна Євгену (нашому гітарному Паганіні) і Світлані Федорівні за те, що створили свято для душі! І усьому студентству, адже аудиторія була такою привітною!
   Жені – браво!!!

   Катерина ІОНІНА, ІнАЕКСУ, група ЕП-05