Безlimitні нотатки

всі мовчали. група досвічених вояк, мовчазних злих професіоналів з відточеними рефлексами, холодним розумом та блискавичною реакцією знали шо на них чекає попереду: і кожен був до цього готовий.

одночасно з вислуховуванням небагатослівних інструкцій кожен востаннє перевіряв своє оснащення - чи легко ходить затворна рама, чи достатньо швидко вихоплюються з підсумків запасні ріжки до автомату, чи не брязкає вся амуніція на ходу і чи не заважає рухатись (для цього кожен мовчки підстрибував кілька разів оцінюючи звукове маскування та глибоко присідав - аби подивитися як воно все притасовано).

так само мовчки кожен прилаштував підствольніка до свого калаша - про всяк випадок..
а в комбінації з бронежилетами, “стєчкіними”, і, ГОЛОВНЕ, з костюмами хімічного захисту це все збільшувало робочу вагу кожного бійця на 30 кілограмів, і додаткові незручності на іще більшу “суму”.

крім того - інженерне обладнання: троси, лебідки, роскалі…

тим часом інструктаж продовжувався:

- висуваємось тихо, не привертаючи уваги. доходимо до об’єкта не вступаючи в другорядні сутички, на місці організовуєм Ліквідацію. за мною, - кинув Головний в темряву, натягнув чорний протигаз і зник в ночі.

ішли однією колоною, автоматично розподіливши сектори спостереження і можливого обстрілу. кілька разів всі завмирали по команді Головного. прислуховувались до темряви, і, не виявивши нічого небезпечного, рушали далі.

за кілька годин вийшли до Об’єкту і, не в змозі поворухнутися, спостерігали деякий час за його Величним Жахіттям - навіть на професіоналів таке видовище справляло незабутні враження.
Головний отямився першим: підняв два пальці, махнув ними в сторону лісу - два бійці тінями метнулися у вказаний бік. три пальці - до полотна. два - “за мною”, так само беззвучно.

далі можна було обійтися і без команд: кожен знав свою справу. один дістав лебідку, другий уже розмотував трос, третій заводив дизельного генератора, четвертий вже чіпляв великим гаком Об’єкт.

Третій шостим відчуттям вловив небезпеку в останній момент, спробував рвонути вбік одночасно розвертаючись обличчям до нападника і переводячи автомат на стрільбу чергами. не встиг.. сильна рука здерла з обличчя протигаз і зловивши іншою ззаду за шию з силою окунула Третього у воду, яка доходила йому до пояса. тримати його довго під водою не було сенсу. Ворог зник, а темряву пронизав страшний крик Третього шо ловився руками за колишнє обличчя яке тепер пішло величезними пухирями і відвалювалось цілими клаптями розлітаючись через його паніку метрів на десять.

Головний допоміг Третьому по-чоловічому: післав йому 5,45-мм кулю точно в голову.

всі інші припинили свою роботу тільки на мить, необхідну для оцінки обстановки - і повернулися до своїх функцій: час жалоби настане ПОТІМ, тепер треба було робити справу.

натягнувся трос, рвонув Об’єкт. той на мить завмер - потім повільно подався догори.
тепер всі зайняли кругову оборону в очікуванні Наслідків Катастрофи: і вони не забарилися.
першим випало щастя на долю Четвертого: той зрізав порушника ще на виході з лісу, позначаючи траекторію трасуючими кулями. не забарилися й інші напрямки.. деякі зупинялися тільки після того як в них всаджували по три ріжка бронебійних, і було величезне щастя шо не було видко їхнього зовнішнього вигляду: наслідки спонтанних мутацій були дійсно страшними, і породжували творіння яким могли позаздрити навіть міфічні пекельні боси.

“якшо є десь більше пекло, ніж тут”, промайнуло в голові у Другого перед тим як шось вилетіло з лісу запущене вже не людською рукою і проробило охайну дирку в нього десь там де у індійців відкривається “третє око”.
послана в той бік навмання довга черга стала відповіддю на зло. черга змовкла, але побілівший палець все ще стискав курок. перезарядити зброю вже не було кому.

вогонь наростав, в хід пішли підствольні гранатомети, ряди ріділи на очах. небезпечне кільце оточення замкнулося і почало невпинно звужуватись…

**

фєдя смикнувся і прокинувся, дезорієнтовано оглядаючись довкола і нервово мотаючи головою: при цьому від незграбних рухів посипалися на підлогу порожні пляшки і банки від конзервів - ті, відий шо, були нехитрою закускою.

- якись я надто чутливий став.. - оцінив сітуацію фєдя. - нада попросити аби свєтуля більше не розказувала під це діло про гєраїчєскі ночні подвігі шуфрича…

шуфрич, до речі, тим часом приблизно в такому ж ракурсі представляв свої походеньки журналістам - при тому шо всі “подвиги” зводилися до безтолкової біготні з мегафоном і плутанні під ногами у людей, шо просто робили свою справу…

Trackback URI | Comments RSS