21/06/08
Чи проблема тільки в землі?
Мерська каденція Андрія Садового, без сумніву, стала справжнім випробуванням не лише для господарки міста, а й для львівської землі. Яскравим прикладом є недавно провалені аукціони. Ще одна проблема - нездатність (чи небажання) виконавчих органів влади домовитися з громадою довколишніх сіл щодо розширення меж Львова. Відтак, місто потерпає від високих цін на землю, а це часто відлякує інвесторів.
Свій погляд на болючі земельні питання висловив голова депутатської комісії землекористування Львівської міської ради Тарас КРИВОРУЧКО.
- Чим зумовлена висока вартість землі у місті (1,5 тис грн за кв. м)? Ціни є штучними чи виправдані ринковими умовами?
- Земля коштує стільки, скільки за неї платять - себто пропозиція залежить від попиту. Чи ціна відповідає дійсності, важко сказати, бо її коливання є доволі суттєвими.
Ціна землі у Львові залежить від кількох факторів. Найголовніший із них - вигідність вкладання коштів у нерухомість. Також впливає на вартість землі те, що територія міста у 3-4 рази менша, ніж в інших європейських містах. Відповідно вищою є у нас і ціна землі. Оскільки центральна частина міста теж має невелику площу, земля тут також коштує чимало.
Тому на часі є питання розширення меж міста. Високу вартість землі для зведення житла спричинив також будівельний бум. У перспективі, цілком імовірно, її вартість знизиться. Водночас світові тенденції свідчать: земля не є дешевою.
- Чому міськрада не може домовитися з громадами сусідніх сільрад про розширення межі міста?
- Не можна перекладати всю провину на виконавчі органи влади, як і на сільських голів, оскільки вони намагаються захищати інтереси своїх громад. Я розумію голів селищних рад, які не хочуть приєднуватися до Львова, хоча й користуються багатьма благами міста - водопостачанням, каналізацією, газом.
Сподіваюся, цю проблему незабаром вдасться вирішити, і Львів зможе розширитися у півтора рази: з 15 тис. га до 22 тисяч.
- Невже доцільно говорити про розширення міста, коли у Львові, як відомо, ще не затверджено теперішніх його меж?
- Це, звісно, є проблемою, адже маємо клопоти з генпланом міста, ландшафтною картою, досі не розроблено стратегії розвитку Львова. Варто згадати і те, що довкола міста пролягатимуть два міжнародні транспортні коридори. Тому нам потрібно зважати на те, як Львів буде розвиватися у перспективі. Отже, це не лише земельна проблема, а й містобудівна, архітектурна. Звичайно, у радянську епоху межі міста не були оформлені належним чином. Але світова практика свідчить, що не доцільно загромаджувати центр міста торговими центрами, не кажучи про наболілі транспортні проблеми. Себто необхідно виділяти додаткові території - Львову доведеться купувати вартісні землі.
- На думку деяких депутатів, земельні аукціони можуть призвести до того, що у перспективі львів'яни залишаться без землі - буцімто наразі її купують підприємці з Києва та Донецька. Невже влада не підтримуватиме інвесторів, які купують землю за прозорими схемами, водночас наповнюючи міську скарбницю?
- Ні, нам не байдуже, хто купує землю у Львові. Це повинен бути національний капітал. Не таємниця, що левова частка донецького капіталу має російське коріння...
Знаєте, завдання органів влади - лобіювати інтереси місцевих бізнес-планів. Не бачу проблем у тому, щоби розробити привілеї для львівських підприємців - саме таким чином ми повинні сприяти на Західній Україні появі своїх багатих людей. Зрештою, це завдання влади. На жаль, це поки що це не виконується або виконується неналежно.
Потрібно турбуватися не лише про тимчасове наповнення міського бюджету, бо тоді у перспективі місто втрачає будь-який контроль над проданою землею. Насамперед варто подумати над тим, якою буде користь для міста від продажу конкретної земельної ділянки.
- Відомо, що 70% земельних ділянок, які продаватимуть для розбудови інфраструктури до "Євро-2012", наразі зайняті. Яким чином міськрада вирішуватиме ці питання, аби уникнути судових баталій?
- Це складне запитання, бо деякі земельні ділянки є обтяженими майном чи правами осіб. Є два варіанти: або міськрада вирішуватиме стосунки із власниками, або представлятиме проблеми землі інвесторові. Відтак, останній зможе оцінити всі ризики та переваги й прийняти рішення щодо її купівлі. Безвихідних ситуацій немає, але ця проблема - на часі.
Україна і час