21/06/08
"Скверний" рік
Львівські парки і сквери тихо вмирають
2008-ий Львівська міська рада оголосила Роком парків та скверів. Депутати з цього приводу розщедрились і виділили на розвиток зелених зон міста майже три мільйони гривень. Ще й із минулого року залишилося 1,8 млн грн. Є надія, що ці кошти вкотре не "роздерибанять", тож пам'ятки природи, котрі створювали високопрофесійні, знані у всій Європі садівники, вкладаючи у свої творіння душу, і надалі милуватимуть львів'ян та гостей міста своєю неповторною красою.
Сьогоднішньому стану " легень Львова" присвячена наша розмова з головою президії обласної ради Українського товариства охорони природи Михайлом ГУКОМ.
"Потрібне негайне хірургічне втручання..."
- Пане Михайле, то як нині живеться львівським паркам?
- Парк я завжди порівнюю з чистою тарілкою, куди не хочеться класти нічого брудного. Як би мені не хотілося бути оптимістом, із сумом мушу констатувати, що жоден львівський парк не витримує такого порівняння. Гірше того - вони поволеньки вимирають. І, як кажуть лікарі, жодні терапевтичні ін'єкції їм мало чим доможуть. Потрібне негайне хірургічне втручання. Звісно, професійне.
Загальна площа 23-ох парків Львова становить понад 800 гектарів. Дев'ять із них належать до природно-заповідного фонду України, а один - імені Івана Франка - є найстарішим українським парком.
Минулого року на впорядкування і догляд парків міські райці виділили лише 1 мільйон 657 тисяч гривень (необхідно п'ять мільйонів). Така фінансова "дієта" і призвела до того, що міські зелені оази зустрічають нас антисанітарією, розбитими ліхтарями, поламаними лавками...
Та що тут казати, коли навіть 120-тисячний Луцьк витрачає на квіткове оформлення міста майже втричі більше коштів, ніж 800-тисячний Львів.
"Після них - хоч потоп"
- Але ж мусить бути якийсь вихід? Відомо ж - якість парків є невід'ємною складовою культури міста. А в контексті підготовки Львова до проведення "Євро-2012" ця проблема набуває особливого значення. То що, на Вашу думку, потрібно зробити насамперед?
- Наше місто має давні традиції ландшафтної архітектури. У Лісотехнічному університеті є спеціалізована кафедра, яка готує відповідних фахівців. Проте посади ландшафтного архітектора у структурі міської ради не передбачено. У мене склалося враження, що влада взагалі не допускає ландшафтників до парків. Це парадокс.
Я бачив чимало визначних парків у європейських містах. Там вони справді є зонами відпочинку, де у свята відбуваються концерти й фестивалі, куди люди приходять, щоби помилуватися садово-парковим мистецтвом. Там створюють клуби любителів парку. Модним є також меценатство. Європейці вважають престижним посадити родинне дерево у міському парку. А наші чиновники і далі трактують парк просто як засаджену кущами і деревами територію! Це у кращому випадку, бо серед них останнім часом з'явилися справжні варвари, які розпродують паркові зони для котеджного будівництва. Враження таке, що вони живуть за принципом "після нас - хоч потоп".
"Нашій недолугій владі бракує культури і совісті"
- Можливо, дається взнаки селянське походження наших чиновників? Адже в селі інше розуміння й відчуття природи.
- Я б сказав, трохи інакше. Їм бракує загальної культури та совісті - ось у чім причина. Адже чимало з них мають розкішні будинки за містом із басейнами й міні-парками. Для себе вони не шкодують грошей, щоб оплачувати роботу садівника, купувати дорогі екзотичні дерева й кущі.
- Я чув, що наші львівські парки влада хоче віддати політичним партіям. Невже політичній шизофренії вже тісно на телебаченні й радіо, на шпальтах газет?
- Так, минулого року деякі міські депутати справді виступили з ініціативою запропонувати політичним партіям взяти парки під свою опіку. Я чув, що КУН опікується Парком імені Івана Мазепи, а "Пора" взяла шефство над Парком імені Івана Павла ІІ. Думаю, якщо таке шефство буде відбуватися у форматі реальної роботи з прибирання зелених зон, то воно має право на життя. Але якщо партійні функціонери лише пообклеюють дерева політичними гаслами, то краще б вони збиралися десь на майданах.
Україна і час