Безlimitні нотатки

дивні речі почали трафлятися у перебичівцях.. мало того шо зима така ніяка - скажемо чесно, більше схожа на файну осінь або навіть вЕсну..

почали люди, звичайно ж, кума підозрювати у всіх тих негараздах - мовляв, то чоловік учений.. тай можливості свої він продемонстрував неодноразово. то, звичайно, була таємниця:) але хіба бувають таємниці на селі?
всім стало зрозуміло: кум не такий простий як здається після двої півлітріу. шось не то у нього - хто казав шо то “паранормальне” шось, до кінця так і не розуміючи змісту цього страшного слова.. хто казав шо він просто “слово знає” - також не маючи жодного поняття шо ж то за слово і яким чином воно допомагає…

але тут почалося дійсно шось незвичайне.. навіть для перебичівців:)

- іду я вночі додому, з танців, - розповідає таємничим голосом одарка двом своїм подругам, оленці та танюсі, - чую! розмовляє хтось низьким голосом.. шо за біда? - думаю.. заходжу за хату, дивлюся.. - нема нікого! тільки дві корови пасуться..
- як пасуться? - не повірила оленка. - серед ночі? то всьо село знає шо танці скінчаються о першій, а ти додому йдеш о четвертій:)
- а тобі шо до того? заздриш? - не залишилася в боргу одарка. - я дєвушка свободна!
- і все ж, - якось більш розсудливо зауважила танюха, - все одно дивно.. корови - і серед ночі пасуться. - танюха була більш врівноважена діука, розсудлива. от і вирішила повернути розмову до початкової теми - шось їй підказувало, шо то не чергові одарчині побрехеньки. зацікавилася.
- от і я так подумала! - зверхньо зиркнула одарка на оленку, мовляв, “бачиш - розумні люди до дрібниць не прискіпуються, не то шо деякі…” - я тоді ще здивувалася.. а потім якось страшно стало - тай втекла додому спати.. на роботу ж треба було вранці..

танюху на селі поважали - за то шо пліток не розповсюджувала, за то шо була ввічливою, розумною.. розум мала гнучкий і практичний, дарма соплі не розводила. якшо могла зарадити чимось - так і робила. як ні - то не квапилася впадати у відчай.

от і згадала цю оповідку танюха як додому поверталася якось десь через тиждень.. дивиться - корови пасуться на галявинці… і чо думки поповзли саме в тому напрямку?
“треба якось до них уважніше придивитися” - подумала собі танюха…
все, здавалося б, було як завжди, нічого незвичайного - корови тусуються собі, час від часу підмукують..
але чо вони так підозріло на неї дивляться? шо написано в цих величезних карих очах?

- чо дивишся, іди собі, - кинула одна корова досить-таки грубо. - через тебе, блядь, цю довбану траву мусимо гризти..

“нє, у мене дах їде.. он, черепиця полетіла над лісом! цього не може бути.. треба менше працювати і більше спати. це все неправда. це все неправда” - повторювала вона собі.
неправда-неправдою, але чо страшно так? - в рекордний час була дома і спам’яталася лиш як вгатила другу скляночку самогону..

однак, танюха і одарка були далеко не єдиними, кого шокувала якась незвичайна поведінка місцевої худоби.
ну, може одна баба брехати, може дві.. але ж не півсела???

плітки, як відомо, розходяться швидко.. от і до прєдсєдатєля дійшли.

той якраз сидів, як зазвичай увечері, пив по сто грамів із педром.. вже невідомо після якої, то історія замовчує, почав педро казати незвичні речі змовницьким тоном:
- дивні речі кояться у тебе на селі, прєдсєдатєлю, ой, дивні… і люди хвилюються: коби не трафилося чого..
- які такі дивні?
- ти шо, не чув нічо?
- їй-бо, не чув!
- ну ти даєш, блін.. всі знають - а сільський голова не знає:)
- так..е… роботи, сам бачиш, повно.. коли я маю дурницями займатися?
- шось віддалився ти, прєдсєдатєлю, від виборця.. не бачиш хто шо думає, не чуєш хто шо говорить.. а то важливо, ой, як важливо.. - повчально озвався педро..
- ну, короче.. давай розказуй, - загорілися в прєдсєдатєля очі. як-не-як, а він був сільським жителем.. а який сільський житель не любить послухати якісь вигадки людські? про чортів, про інопланетян, про китайських шпійонів із сусіднього села…
- так вот, почав педро, я ж і кажу, - вставив він невідомо чого, бо розповідь його лиш починалася, - люди у тебе на селі стурбовані, перелякані.. ночами, кажуть, ходити небезпечно… корови у тебе в господарстві якісь не такі, прєдсєдатєлю!
- як корови? чого не такі?
- кажуть, твої корови некультурні якісь.. людям речі недобрі кажуть.. не вітаються як си належить..
- шо????
- а то, прєдсєдатєль, шо корови у тебе - говорящі стали..
- не може бути!
- ну, я сам того не чув.. як то кажуть - за шо купив, за то і продав.. але люди так говорять..
- та люди всякого говорять.. сам знаєш..
- всякого-то всякого, але шоб так масово.. чую я шось нечисто тут.. і це ще не всьо, прєдсєдатєль.. - зробив ефектну паузу педро.
- та кажи уже, мать твою! - нетерпілося тому.
- але це вже мої власні спостереження.. про то ще ніхто не знає, - далі, понизивши голос, - то всьо почалося тоді коли кум із миколою оркестр народної самодіяльності організували!
- ну і шо? - так само пошепки поцікавився прєдсєдатєль, ніби їх міг хто підслуховувати.
- а то, шо це не може бути випадковістю! вони ж раніше ніколи ні на чому не грали! а тут - оргестр організували..
- і то правда, - призадумався прєдсєдатєль.. - а хто там ще грає?
- крім кума і миколи - тільки славко із митром.. підозріла кумпанія, я вам скажу!
- так, шо є то є… треба це діло якось рознюхати.. а то я дивлюся - шось хлопці на морозі останнім часом.. не заходять, не приносять нічого такого добренького.. тусуються собі разом.. а митро, митро! - той навіть тверезим одного разу мені здався! і як я не додумався шо там шось не то…

*****

а ми повернемося трошечки раніше в часі шоби зрозуміти шо ж там таке трапилося.. і чого хлопці оркестр організували:)

а було все не так складно як здається.. кум - той уже остаточно відчув смак науково-дослідницької діяльності, він уже не міг виступати просто в ролі місцевого вчителя фізики.. йому потрібна була якась активна мозкова діяльність! вже ні конопелька не рятувала від тої бездіяльності, ні самогоночка..
ну ніби свербіли мозги, вимагали роботи! важко той простій давався.. то кум в депресію впав, то із запою вийшов.. було навіть (які лиш дурниці з горя в голову не прийдуть!) таке шо одружитися хотів.. слава богу, не знайшлося на кому:)

от і згадав він шо читав колись про таку штуку як мобілки.. десь по радіо казали, шо то така біда - майже в кожного є..
от кум і зацікавився цим питанням. виписав якись журнал модний, і почав отримувати його кожного тижня.
а там! - і мобілки всякі намальовані були, і розказували із чого вони там складаються, і як говорити через них можна..
цікаво, звичайно, було.. - але це не зовсім був його профіль.. себто сфера наукових інтересів:)
сам мобільний телефон як пристрій викликав у кума тільки зневагу.
“ой, ну шо там ті мобілки! - якось говорив він сам до себе, - ті придурки зробили якись агрегат.. а його можна було би зробити в сто разів дешевшим і у стільки ж функціональнішим.. якби то мені було цікаво - взяв би і зробив…”
але якось не подобалася кумові сама ідея мобільного зв’язку. він любив усамітнення, споглядання, довгі дискусії на заході сонця із самим собою.. і також він прекрасно розумів шо такий пристрій набагато більше шкоди приносить ніж користі.

але зацікавило його інше - ПРОШИВКА.
то, як він вияснив, така біда, шось схоже на операційну систему, - шо дозволяє тим залізякам шо всередині працювати як одне ціле, і, також дуже важливо, - забезпечувати зворотній зв’язок із користувачем, себто із людиною.

тут нічого також нового і цікавого не було - але в той момент просто озаріння якесь напало на кума.. нічо в технічному плані йому звідтіля не згодилося.. але загальна філософія!
ну, так само як і яблуко шо йобнуло ньютона по голові - само по собі нічого не вирішувало, але ж наштовхнуло на думку!

журнала він більше не виписував.. але зайнявся новою науковою проблємою - ПРОШИВКОЮ…

він думав собі так: у кожного в голові також є така сама по суті своїй прошивка. і вона має свої алгоритми роботи.. і так само має свої пристрої введення-виведення!
от можна через сенсори будь-якого електронного пристрою вводити в нього інформацію.. так само і людині!

але! буває таке, шо заводська прошивка на мобільному не є надто досконалою.. і знаходяться такі кадри шо вдосконалюють її, внаслідок чого мобілка починає фуричити набагато краще і швидше, з’являються нові функціональні можливості і ще багато всякого хорошого!

оце якраз і був ключовий момент його досліджень. тепер він уже виписував не журнал про мобілки, а якись там пов’язаний із нервовою діяльністю живих організмів…

наука - то така штука.. ніколи не знаєш шо там получиться. а який найкращий метод дослідження? - правильно:) клінічні випробування.
от тому він і організував такий чудовий оркестр.. хлопці були свої, перевірені - шо славко, шо митро із миколою..
от і почали хлопці свої експерименти.. які полягали в тому, шо давали худобі якись звуковий ряд - і уловлювали її реакцію на нього.
для того треба було перепробувати не одну тисячу різних комбінацій. але ж! хлопці були витривалими, ініціативними - справжніми патріотами науки! і самогоночки… якою кум поїв експериментаторів шоби якось стимулювати їх захоплення науковими експериментами:)

вже через місяць кум мав повно всілякої інформації, яку треба було просто впорядкувати, і, шо головне,… - знайти закономірність, тобто зрозуміти як паше та система!
кум, між іншим, добре знав як стимулювати мозкову діяльність:) …
отже, ще через місяць і через два мішки конопельки - він знайшов… він уловив, він зафіксував!
скликав свого оркестра і виступив перед ним із натхненною промовою:
- хлопці.. тут таке діло.. короче, у нас получилося. але для того шоби перепрошити тварюку, треба ввести їй певну послідовність символів.. саме звукового характеру. короче, спеціально для цього я написав музичку:) треба буде просто її заграти.
- так шо виходить, худоба від музички розумніша стане?
- не від музички, а від СПЕЦІАЛЬНОЇ музички - це важливо… ну то шо, заграємо? - з ентузіазмом закликав до подвигів своїх колєґ кум.
- е-е-е-е… - висловив загальну думку митро, - тут таке діло.. ми ж той.. грати не вміємо:) - і всі оркестранти як по команді придурковато посміхнулися…
- да-а-а.. якось я про то не подумав… ну, нічо.. будем вчитися..

отак і почався найскладніший етап втілення творчого задуму. хіба думав кум, шо такий геніальний винахід може обламатися об звичайнісіньку людську безграмотність і безталанність?
якшо саме відкриття зайняло два місяці - то підготовка “оркестру”… затягнулася, короче:)

але кум здаватися не любив. і всі інші “співучасники” також:) тому вже невдовзі хлопці навчилися виконувати одну пісеньку.. саме ту, яка була потрібна для “перепрошивки”:)

- а тепер, хлопці, найголовніше, - якось ніяковіючи звернувся кум до шановного панства. - чию корову будемо перепрошивати?

ого… якось всі потупили очі і скромно почали розглядати власні черевики..
- шо морозимся, товариші наукові співробітники? - спробував наїхати кум.
- а свою що не пришиєш? - не вдався наїзд:)
- так ми на моїй експериментували! може не получитися…
- ага! ти голову тута не мороч. ми зворотню реакцію чиєї корови уловлювали? твоєї. а якшо у моєї реакція буде трошки відмінною? шо тоді?
“ого, - подумав кум.. - ні фіга собі колгоспнички.. просікли суть дєла…”. ну куда уже відмажешся?
- ладно.. ведіть мою зі стайні…

отакої честі була удостоєна бідна худобина: вона була єдиним представником публіки на такому цікавому і, безперечно, доленосному концерті…
кум вишивав на акордеоні, митро сидів на барабанах, микола десь надибав стару гітару а славко підсвистував міліцейським свистком.

мабудь, корові той концерт не надто сподобався…
- хлопці, ну ви, блін, даєте… я такої фігні ще не бачила.. тобто не чула.. ви на вчилися? на агрономів? короче, вибачєйте шо не аплодую - нема, так сказать, чим…

хлопці заклякли… а кум ніби й не здивувався:
- о! тоже мені, музичний критик… не шариш - то мовчи, поняла? хлопці старалися, ночі не спали.. а ти.. мала би совість…
- ага, бачила я як ви старалися.. - натякнула вона на кількість випитого самогону.. - ладно, хрєн з ним.. давайте знайомитися. нарікаю себе Юля. на честь політичних переконань. ви можете не відрекомендовуватися, і так всіх знаю.. то шо, по сто пійсєть?
- о! зразу видко - експерименд удався:) - зрадів славко
- своя баба, - підтвердив митро.
- оце діло! зразу би так, - микола також не приховував свого захоплення..

***

тим часом прєдсєдатєль, коли педро від нього пішов, зразу упав духом.. ясно було шо хлопці шось замислили, мало того, втілили то в життя.
але як то розуміти? чо йому не сказали? було дуже і дуже обідно.. завжди були такими хорошими кєнтами.. скільки всяких негараздів разом пережили? один трактор-убивця чого вартий…
отак із важкими думками і хмільною головою ліг прєдсєдатєль прямо на підлогу, як був одягнений.. верніше, не ліг, а звалився:)

на ранок голова гуділа, але в пам’яті залишилися всі неприємні роздуми - і від того похмілля було іще складнішим та хворобливим.. навіть похмелятися не було настрою.
бум-бум! - гатив хтось у двері:
- агов! є прєдсєдатєль вдома?
- та є, є, чо кричиш…
- то виходь до людей, раз таке сьогодні свято…
- свято, свято.. яке, на фіг, свято.. - але все ж накинув куфайку, убрав новенькі кросовки “адідас” і пішов дивитися шо то за свято його надворі чекає…
виходить! а там купа народу зібралася, а в центрі натовпу на чільному місці - оркестр народних інструментів:)
одразу позаду оркестру - хор… крупної рогатої худоби:)
- три! чотири! - закомандував кум.
і пішла пісня: “хеппі бьоздей ту ю!” - затягли корівоньки в чотири голоси, а одна із них навіть диригувала копитами. а хлопці мутили музичний супровід:)
“хеппі бьоздей, діар прєдсєдатєль! хеппі бьоздей ту ю” - ефектно закінчили свій виступ хористки.
- во дєла! - зрадів прєдсєдатєль:) - а я от думаю: чо хлопці не признаються шо шось там натворили? - а вони мені сюрпрайз замутили:)
- точно підмічено, - також зрадів кум, шо то всьо вдалося. - я от подумав, день народження буде у прєдсєдатєля.. нада якось привітати оригінально:)
- шо оригінально то оригінально.. ціле село налякав:)
- ну.. то побічний ефект.. то як, може, могорич буде чи ми так і стоятимемо тут?
- ого, - призадумався прєдсєдатєль, - звідкіля ж я стільки горілки візьму.. на такий хор.. специфічний..
- всьо передбачено:) - запевнив кум, - микола, підганяй!
із-зі рогу виїхав трактор (той шо залишився після попереднього експерименту, тобто Т-150:) ), тягнучи за собою величезну цистерну - мабудь, самогону:)

і далі всьо пішло як і має бути на нормальному святкуванні: лиш то шо мужики з бабами пили чарками, а хористки - відрами:)

Comments RSS