This version of the page http://maysterni.com/recommendations.php (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-05-01. The original page over time could change.
Поетичні майстерні - Самвидав
Школа   |  Вибрані твори |  Конкурс  |  Переможці
  Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Фото  |  Новини  |  Проекти  |  Форум  |  "Вісник"

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ

Ніка Новікова
2008.05.01 12:46
Фантоми (із хворого. із мене)
ні, не боляче. ні, не боляче

загорнутись у ковдру
молячись
поховати сумління
поночі
заридати у тиші тонучи
тонучи

ні, не боляче. ні, не боляче.

ні, не боляче, коли байдуже.
коли ніжні, барвисті райдужки
не знаходять – дивитись – райдужне.
ні, не боляче,
коли байдуже.

ні, не виспатись,
ні, не вимитись,

від чужої руки,
що збиває зірки,
від "от курви жінки!",
що дається взнаки,
від ріки-навпаки,

що лине десь.
може й виспатись,
та не вимитись.

ні, не боляче, коли нічому.
коли місце під хрест розмічено,
коли тихо, і вже уквітчано,
і закопано, і засвідчено.
дошка, дошка –
усе полічено.
ні, не боляче, коли нічому.

Перевірила.
і не боляче!
і сміятися можна борючись!

розіп"явши, стоять загони.
розіп"явши моїм законом.
розіп"явши мене.
з ікони
крапа кров (як моя) червона.
а за вікнами – церква.
дзвони.
а за вікнами синь Сіону.
а за вікнами дарамброзія,
і тихенько пророчить Осія.
а у склі відбиваюсь
досі
я?..

ні, здалося.
фантоми.
спомин.

Ванда Нова
2008.05.01 11:28
Сум’яття
Сум’яття залишає слід багровий:
чи варто серце ставити на кін?
Шукаю правди в скельці кольоровім -
на пучці застигає крапля крові,
і вухо ріже голосом тонким:

Я знаю, хто ти. Та чи знаю, ким
ти станеш, як спадуть усі покрови,

чи ми зігнемось під вагою карми,
коли зотліють в попільничці дні,
і місяці зотліють із роками;
чи скочу я в колодязь Муракамі,
чи схочеться безмовній та сумній,

втомившись від безглуздої борні,
на самоті зостатись із зірками?

Гонитва божевільна, ніби ралі
укрила пилом. Тільки не давай
обíцянок звабливих, мов коралі,
що так падкі на них наївні кралі...
І пагінцями проростуть слова,

несказані. У них живуть дива,
і зріють - бережи, аби не вкрали.
Любові дотик, ніжний, мов єдваб,

у коло стан захопить і рамена,
немов каблучка -
палець безіменний.

Варвара Черезова
2008.05.01 09:20
Муркотливо-сонне
Домрію вчорашні мрії і каву гірку вчорашню
Доп’ю і впаду у сон.
В свої лабіринти втоми, чи пам’яті, от ледащо.
І сниться у полі льон.

І сняться мені волошки. І небо ультрамарином
Малює неквапом Бог.
Пантрую на небі сонце, що котиться апельсином,
Терпкий допиваю грог.

Так тепло на підвконні. Лежу у горішнім сяйві.
Муркочеться... Муркочу.
В моєму садочку свято – цвітуть червонясто мальви,
Бо ж світла тут досхочу...

Юрій Лазірко
2008.05.01 00:19
Чолобитна
Страшно... хотіли дожити довіку
із чоловим на землі чоловіком -
краяло б сонце не біль небокраєм,
билося б серце за "всіх" і "кохаю".

Щоби чоло не оралося віком,
світ засинав на щасливих повіках,
вдарили громи - розсипались зграї
наших гризот, що розмаялись в маї.

Пиймо любові незлічені ліки
серце - не камінь, а доля - не лікар.
Станьмо глухими до дзявку та лаю,
там, де молитва - там янгол витає.

А від сльози - зачинаються ріки,
а від усмішки з чола чоловіка
мудрість із ласкою світ розкривають,
прощу несуть в чолобитній до раю.

1 Травня 2008

Маріанна Бек
2008.05.01 00:15
Серцедумство

Сплю
в поетичній неволі,
що на дотик, мов шкіра
обличчя ікони.

І народиться завтра надвечір
тихий-тихий цвіркун –
і, коромисло трав начепивши на плечі,
ніжно споїть тональністю струн.

Прокидаюсь
в римованих стінах,
що на слух, наче пульс
під крилом лазарету.


Юрій Лазірко
2008.04.30 21:05
Линвоходець
Тугий адреналін, неначе мед у сотах,
збирається під линвою і створює вагу.
Хода прикута висотою зяво-рото
і всоте, як і вперше, крок збирає квотум
довіри линві. Гасне в перестрілках палок гул.

Стужавіють повагом краплі слів у в`язах,
пов`язка на очах, немов до страти, чи до сну.
Наповнені відвагою останні м`язи,
питливе відчуття стопи - дороговказом
веде за кожним разом струмовини борозну.

Стенається під куполом на стен жердина
і світло пожирає в декалюменах піддах,
і ніби по життю іде на суд людина,
чим ближче небеса - тим брак адреналіну
відчутний їй. Хрещата тінь несеться по рядах.

30 Квітня 2008

Олена Пашук
2008.04.30 19:49
ночами
ночами
коли ходять дерева
почуваєшся настільки самотньо
і порожньо
що здається в кімнаті
немає навіть тебе

чути лишень як пил
сідає на скрипучу підлогу

дивишся у дзеркало
і бачиш тільки дзеркало
ночами
коли ходять дерева

вслухаєшся в порожнечу
власного тіла
де серце грюкоче відром об стінки криниці

криниці без води
тіла без душі
тебе без себе

твоя кімната
блює в ніч світлом
її нудить від самотності
і від того
що дерева ночами ходять
і проходять повз

Ірина Заверуха
2008.04.30 18:49
Поки(бавимось)
Поки сонячне світло сіється через фіранку
А в каміні іще догорають залишки твоїх листів
Так по-дитячому бавимось у мовчанку
Ніби з водою у рот ми набрали китів

І випливають слова обважнілі як брили
Скільки б не говорили та всеодно
Не вистачає одного Ньютона сили
Щоб впасти на дно…


Володимир Свідзінський
2008.04.30 17:28
Зав'язують, затягають
Зав'язують, затягають,
Як ряска плесо.
Живущим погрівом – сонце,
Гіркавим пилом – полинь,
Миром – тінь:
"Забудь... Покинь..."

"Милі, милі, один же вік.
Покинути, що злеліяв?
Оддати іншим, про віщо мріяв?
Для чого ж я жаром протік?"

Коли чую: від сонця сміх.
"От я сію найбільш усіх,
А ти бачив женців моїх?

Радість на бистрому вітрі цвіте.
Ой на бистрому, ще й на рвучкому,
А бажання – при доброму й злому –
Стоять, як дерева навколо дому –
Не одходять ніколи, ніде.
То, скільки не жити,
Мрії не вдовольнити".

Зав'язують, затягають:
"Забудь... покинь!..."
Ласкавим опалом – сонце,
Оливним димом – полинь,
Миром – тінь.

1935

Із збірки "Медобір"

Ніка Новікова
2008.04.30 16:09
Вишнева казочка.
[Я вдома.]

і добре-добре, і тепло-тепло.
і туляться рідно стіни, аж вся затерпла;
(а я б так могла тулитись лише до неба)
роздушать, байдужі?
та байдуже, хай роздушать!
померти в обіймах – якого ще щастя треба?

і хочеться просто бути.
комусь. для себе.
і хочеться жити,
бо рідно,
бо тепло-тепло,
так тепло -
впрівають стекла.

[І втома]

вбереться в лахи мого "сьогодні",
і ніжки мені на спину поставить ніжні,
і влізе на шию,
і стане лічити вишні,
торішні.
гнилі-гнилі, і чомусь холодні.

а я ж їх тримала у пазусі
до Великодня...
та витягла тільки сьогодні.

[Простягую руки]

угору, до неботиші.
туди, де хмарки ще ближчі і ще біліші;
і котиться жар хребтом усе вище, вище..

та згадую дивоказку про дивомиші,
де каже мені мишатко: "давай, вирішуй,
замінить тобі мій послід торішні вишні?
скоріше!.."
а я піднімаю ґвалт,
бо чомусь не згодна;
і втома – летить у спомин.
і я голодна
до правди
казок не хочу, бо з моди вийшли.
раніше, коли читала, були добріші,
потрібні...
а зараз -
що в травні лижі.

а зараз...
я вдома, вдома.
одна.
на краще?
на гірше?
мене не шукатимуть, мабуть,
на цьому тижні,
а може й ніколи більше.

[Простягую ноги.]

І доообре,
до біса вишні!..

Вікторія Осташ
2008.04.30 15:52
До теми
    Кину серце в живу росу,
    І розквітне троянди кущ.
       Магадара Світозар

безліч разів кидали серце в роси
чисел не стачить... троянди-кущі рахували
хвилі зривали – вплітали квітки у коси
біль із очей ніби скалку виймали...
як тобі серце – додати вогню чи досить?

мовчки мовчить – ані звуку-зітхання – серце
роси повсохли а мо’ і зірками в небі
виросли – відображені там на денці
кинь позад себе страждання – вростає гребінь
де ті кущі ті троянди – пішли за безцінь?

Володимир Мацуцький
2008.04.30 15:22
Гандхарва
пісня

Вершник-герой Гандхарва
протягом року мандрував Варою –
Великим Слов'янським "Простором",
втіленням якого, а ще часу, він і ставав,
повернувшись до рідного племені.
Там заздалегідь порядкували вівтар.
І коли Гандхарва віддавав жерцям
себе-й-коня на заклання – то він вже
вважався символом Всесвіту (Простору-й-Часу).
Народ ставав стійким і непереможним.

Степом шлях.
Вершник на коні –
Простір-Час в просторі землі.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.

Мій народ
шляхом тим іде.
Навкруги – попіл та вогонь.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.

Сто жерців,
сто людських благань,
сто синів – на вівтар вогню.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.

Стань з колін,
український рід.
Доля-шлях – є спаситель твій.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.

5 квітня 2006 р.

Вікторія Осташ
2008.04.30 13:45
Як не назвú
статична правда ваших піцерíй
як їх не наголошуй – хоч піцéрій
нагадує стерильність диспансерів
з відрижкою несправдженості мрій
а ти не мрій – аби не знати згуб
з відспівуванням щедрими вустами
коли в останнє бачитимеш камінь
з “направо” і “наліво” – в кіноклуб
озвучених і занімілих марень
ти обереш (я знаю) “навпростець”
так “просто” наче до “старого мяста”
до міста в котрого тебе не вкрасти
єдиний шлях – крізь отвори сердець

Магадара Світозар
2008.04.30 09:38
Любов зла...
Понад думами, в вишині,
Хтось згадає про нас чи ні,
Втопить істину у вині,
І сховається в абажур.

Трісне глечик по серцю – кр(ах!),
Крик загубиться у вітрах,
Біль розпишеться ув очах,
І обійдемось без тортур.

Попід думами, унизу,
Без розплати за зуба зуб,
Кину серце в живу росу,
І розквітне троянди кущ.

Перевернеться світ на дно,
Знов забродить старе вино,
Тільки істині все одно -
Дай цукерочку за щоку.


Останні надходження: 7 днів | 30 днів
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів







  Поезія, проза, аналітика
 Деякі рекомендації щодо оцінювання творів

ОЦІНЮВАННЯ ТВОРІВ

Редакторам
Бажано ставити оцінку тоді, коли ви можете в цілому відчути авторську динаміку, до якої додає, або від якої щось віднімає оцінювана композиція.

Для всіх користувачів
1. Оцінка ставиться зареєстрованими користувачами. Оцінку ставити не обов'язково. Якщо ви цікавитесь балетом, не оцінюйте танці в сільклубі! Шукайте насолоду у творчості тих авторів, які близькі вам.

2. Напрямки поглядів не оцінюються. Заходимо на авторські сторінки не для того аби сіяти смерть, а для порозуміння і самовдосконалення.

3. У нас не виставка поетичних досягнень, а просто відкритий літ.процес, який часто нагадує рани. І ваші оцінки, і коментарі слугують певними орієнтирами, як для автора, так і для читачів.
Задумайтесь трохи над цим.

4. Звертається увага на вибраний автором статус, якщо автор твору обрав для себе "Любителя Поезії" - то оцінювати достатньо красу рядків і світоглядних побудов - і без надмірностей претензій.

Щодо оцінок:

Кожен автор має право вимагати пояснень тій чи іншій оцінці.
Якщо пояснень не має - автор ставить питання про видалення такої оцінки перед адміністрацією.

"1" - зовсім погано
"2" - "погано"
Ставлячи такі оцінки ("1" та "2"), потрібно обов'язково їх прокоментувати, - якщо ваші коментарі і часте таке оцінювання будуть редакцією сприйняті, як грубо неадекватні, то вам можуть відмовити в подальшій реєстрації.

При коментуванні зверніть увагу автора на грубі помилки - назвіть їх, і тоді ставте заслужену на ваш погляд оцінку. Якщо помилки стандартні, то в інших творах можна з коментарями вже особливо не повторюватись...

"3" - посередньо (в п'ятибальній шкалі це ближче до "2,5")
"4" - майже добре (в п'ятибальній шкалі це ближче до "3,5").

Розберіться зі своїми смаками і совістю, перед тим, як ставити ці злощасні "3" і "4".

(!)За хуліганства з рейтингами - наприклад, ставитимете "1" та "2", а високорейтинговим авторам (чий загальний рейтинг "Майстерень" вище за 5.00) і "3", "4" без пояснень, а також без наявності власних творів, які би засвідчили ваш достатній творчий рівень - вас можуть видалити без особливих умовлянь та попереджень.

"5" - гарно.
Найбільш ходова оцінка, що адекватно може використовуватись щодо авторів різних рівнів. За "5" вам ніколи не буде соромно, хіба що в разі невдалого віртуального кохання.

"5,5" - дуже гарно.
Найбільш ходова оцінка, якщо ви опираєтесь тільки на емоції у відчуттях прекрасного. За "5,5" вам ніколи не буде соромно, і не виникне особливих проблем із адміністрацією сайту.

"6" - прекрасно.
"6" - потрібні, і їх можна ставити, як "Любителям поезії", так і "Майстер-класу", але!!! Застерігаємо від чуттєвої зливи цих "6". Аби захистити наш ресурс від диктату войовничої сірості і посередності, ми ставимо наступні умови: кожну "6", як правило, потрібно кваліфіковано обгрунтувати. Хіба що ставите одним і тим самим, про кого вже все кваліфіковано написали раніше і ваш погляд збігається із редакторським. Якщо "5" - це просто "гарно", і "вам подобається", то "6" - це вже "взірець для всіх"!
Отож, потрібно пояснювати, чому це взірець, які прекрасні риси краси осягнуто у конкретному вірші, які порівняння і метафори вас зачарували, які ідеї майстерно втілені, трохи про красу слова, про красу фото на обложці і т.д., і т.п.... Краще вже поставте 5,5 і не майте мистецтвознавчих проблем на свою голову :)
Звичайно, ваші коментарі допоможуть нам точніше оцінити ваш рівень.

"7" - геніально
Найкращий спосіб самогубства на нашому ресурсі. Якщо ви робите перші кроки на сайті, а також другі, і треті - то ставити "7" вам не рекомендується. Звичайно, кожну "7" потрібно кваліфіковано обгрунтувати і горе вам, якщо ви не звертатимете уваги на власну грамотність і оперуватимете зворотами - "бо мені ся то подобає".
Взагалі, "7" могли би ставити іншим тільки ті автори, що подекуди отримують від редакції "6".
Щодо геніальності, то розуміємо це згідно з первинними означеннями: Геній, як Дух Покровитель, - найвищий Захисник і Помічник. Два і більше геніїв розміщувалися у древніх по різні боки на ковчезі, в якому спочивали боги. Отож, перед тим, як скандалити із адміністрацією, подумайте, що ваш улюблений автор собою в поезії конкретного вірша охопив, оточив своїм безміром яко Дух Покровитель і після цього напишіть у поясненнях, що тут на ваших-наших очах за охоплення відбулося, - при цьому намагайтеся себе не дискредитувати в очах редакції та адміністрації. Ми ставимося до вас цілком серйозно і хочемо і надалі зберігати таке ставлення - поважайте таку нашу позицію.

Всі наші рекомендації та пояснення