Поетичні майстерні - Самвидав

[] Школа | Вибрані твори | Конкурс | Переможці Логін Пароль Зареєструватися? Забули пароль? Фото | Новини | Проекти | Форум | "Вісник" ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ Володимир Свідзінський 2008.04.30 17:28 Зав'язують, затягають Зав'язують, затягають, Як ряска плесо. Живущим погрівом – сонце, Гіркавим пилом – полинь, Миром – тінь: "Забудь... Покинь..." "Милі, милі, один же вік. Покинути, що злеліяв? Оддати іншим, про віщо мріяв? Для чого ж я жаром протік?" Коли чую: від сонця сміх. "От я сію найбільш усіх, А ти бачив женців моїх? Радість на бистрому вітрі цвіте. Ой на бистрому, ще й на рвучкому, А бажання – при доброму й злому – Стоять, як дерева навколо дому – Не одходять ніколи, ніде. То, скільки не жити, Мрії не вдовольнити". Зав'язують, затягають: "Забудь... покинь!..." Ласкавим опалом – сонце, Оливним димом – полинь, Миром – тінь. 1935 Із збірки "Медобір" Ніка Новікова 2008.04.30 16:09 Вишнева казочка. [Я вдома.] і добре-добре, і тепло-тепло. і туляться рідно стіни, аж вся затерпла; (а я б так могла тулитись лише до неба) роздушать, байдужі? та байдуже, хай роздушать! померти в обіймах – якого ще щастя треба? і хочеться просто бути. комусь. для себе. і хочеться жити, бо рідно, бо тепло-тепло, так тепло - впрівають стекла. [І втома] вбереться в лахи мого "сьогодні", і ніжки мені на спину поставить ніжні, і влізе на шию, і стане лічити вишні, торішні. гнилі-гнилі, і чомусь холодні. а я ж їх тримала у пазусі до Великодня... та витягла тільки сьогодні. [Простягую руки] угору, до неботиші. туди, де хмарки ще ближчі і ще біліші; і котиться жар хребтом усе вище, вище.. та згадую дивоказку про дивомиші, де каже мені мишатко: "давай, вирішуй, замінить тобі мій послід торішні вишні? скоріше!.." а я піднімаю ґвалт, бо чомусь не згодна; і втома – летить у спомин. і я голодна до правди казок не хочу, бо з моди вийшли. раніше, коли читала, були добріші, потрібні... а зараз - що в травні лижі. а зараз... я вдома, вдома. одна. на краще? на гірше? мене не шукатимуть, мабуть, на цьому тижні, а може й ніколи більше. [Простягую ноги.] І доообре, до біса вишні!.. Вікторія Осташ 2008.04.30 15:52 До теми Кину серце в живу росу, І розквітне троянди кущ. Магадара Світозар безліч разів кидали серце в роси чисел не стачить... троянди-кущі рахували хвилі зривали – вплітали квітки у коси біль із очей ніби скалку виймали... як тобі серце – додати вогню чи досить? мовчки мовчить – ані звуку-зітхання – серце роси повсохли а мо’ і зірками в небі виросли – відображені там на денці кинь позад себе страждання – вростає гребінь де ті кущі ті троянди – пішли за безцінь? Володимир Мацуцький 2008.04.30 15:22 Гандхарва пісня Вершник-герой Гандхарва протягом року мандрував Варою – Великим Слов'янським "Простором", втіленням якого, а ще часу, він і ставав, повернувшись до рідного племені. Там заздалегідь порядкували вівтар. І коли Гандхарва віддавав жерцям себе-й-коня на заклання – то він вже вважався символом Всесвіту (Простору-й-Часу). Народ ставав стійким і непереможним. Степом шлях. Вершник на коні – Простір-Час в просторі землі. Слов’янський шлях. Гандхарва. Мій народ шляхом тим іде. Навкруги – попіл та вогонь. Слов’янський шлях. Гандхарва. Сто жерців, сто людських благань, сто синів – на вівтар вогню. Слов’янський шлях. Гандхарва. Стань з колін, український рід. Доля-шлях – є спаситель твій. Слов’янський шлях. Гандхарва. 5 квітня 2006 р. Вікторія Осташ 2008.04.30 13:45 Як не назвú статична правда ваших піцерíй як їх не наголошуй – хоч піцéрій нагадує стерильність диспансерів з відрижкою несправдженості мрій а ти не мрій – аби не знати згуб з відспівуванням щедрими вустами коли в останнє бачитимеш камінь з “направо” і “наліво” – в кіноклуб озвучених і занімілих марень ти обереш (я знаю) “навпростець” так “просто” наче до “старого мяста” до міста в котрого тебе не вкрасти єдиний шлях – крізь отвори сердець Магадара Світозар 2008.04.30 09:38 Любов зла... Понад думами, в вишині, Хтось згадає про нас чи ні, Втопить істину у вині, І сховається в абажур. Трісне глечик по серцю – кр(ах!), Крик загубиться у вітрах, Біль розпишеться ув очах, І обійдемось без тортур. Попід думами, унизу, Без розплати за зуба зуб, Кину серце в живу росу, І розквітне троянди кущ. Перевернеться світ на дно, Знов забродить старе вино, Тільки істині все одно - Дай цукерочку за щоку. Сергій Могилко 2008.04.30 07:23 Ще не знаю... Ти думаєш "це звичайна симпатія", Хоча я не знаю, що думаєш ще Всередині пеклом нестримним пече… Можливо, тому, що не вмію кохати я? Бо вмів би – то рай у душі стрімко цвів І ми б упивалися солодом днів, А так захлинаємось співом дощів, Що ти народила у віршах… У тиші, У слові Скажу тобі знову і знову "люблю" А очі засліплені не розтулю, Бо я ще не знаю любові… Варвара Черезова 2008.04.29 17:45 Не вірити, молитися... Не вірити, молитися... і знову, Чекаючи бодай якогось слова, Читати молитовник при свічі, Коли на мене гостряться мечі Мого ж безсилля і чужих невдач, Твого „люблю” і не твого „пробач”... Чекати вітер, зливу, зорепад. Збирати в жмені роси. Невпопад Писати довгі і сумні листи, Любити небо. Соняхом цвісти. Вікторія Осташ 2008.04.29 16:07 Апологія дива ти не бачив... чи я не питала чи ти бачив правдешні дива тіло досвідом напхано – мало? ні достоту! вже спогадів жало надто глибоко... надто слова на поверхні на шерешні втоми легко ковзають й серце той слід заліковує миром – з надломів все одно чути відчаю від- світ безрадісний і бездомний... а дива... чи ти бачив чи ні – все одно вони поміж нами наче світло раптове в імлі наче лезо свободи незламне порятунок в небеснім човні... Вікторія Осташ 2008.04.29 15:24 Пост-травневе я не скажу остаточного слова Слова немає лексус – полова ти пам’ятатимеш голі цитати риску всередині – по-межі дати (першу й останню) мене вже не буде травні скінчились – залИшився грудень Петро Скунць 2008.04.29 14:46 Зарубки на пам"ять. VI. Поезія Поезія... Ступаю знов по лезу я коли вчорашні болі заслабі. Не всім болить? Не всім й одна поезія, вона - розмова з рівними собі. Василина Верховинка 2008.04.29 14:37 Подрузі Присядемо отут біля фонтанів на хвильку. Глянь - форзиція в цвіту, мов королівна у весну цю ранню, у мить оцю прозоро-золоту. У серці виграє нестримна радість, попереду - ще вічність без кінця, ще неможливі ні печаль, ні заздрість, і щастя ще обом нам до лиця. Присядемо отут біля фонтанів. Не поспішай. Уже відцвів бузок, відмерехтіли свічечки каштанів... Земля зробила ще один виток у всесвіті, старому, наче казка, і юному, як щойно ми були. Ще все прекрасно. Й жодні ще поразки надовго нас смутити не могли. Присядемо отут біля фонтанів. Погомонім. Журитися не варт. О Господи, як голову дурманить акації жагучий аромат... Зелене листя припадає пилом, заплутавсь погляд в плетиві гілок. Вже не здається світ рожевим дивом, Вже невідчіпний рій гірких думок. Присядемо отут біля фонтанів. Спочинемо. Весни остання мить. Це пух тополі? Чи сивини ранні? Це час - летить, летить, летить... Анатолій Мельник 2008.04.29 12:42 СНІГ У КВІТНІ Сніг у квітні безжальний сипле. Гинуть квіти, лягають долу. Сніг у квітні вже так - без скрипу, Тай на землю уже не голу. Квіти в квітні від снігу гинуть. У природі якийсь недолік... Хмари йдуть. Знову небо синє, Тільки квітам нема вже долі. Варвара Черезова 2008.04.29 12:18 Моїм дівчатам;) Співай, красуне, схована за ніком! Лесюню, Чорі, Вандо, хто іще? Ой мати рідна, моя люба Ніко. За ледве не забула. І віршем Згадаю всіх кого люблю. Дівчата, Та вас тут, ніби квітів у саду, Одна гарніша іншої. Знайду І розцілую. Всі мерщій до хати: До мене ж звісно! Напою чайком. Із шоколадом і міцним стограмом, І завтра буде краще чи так само, Аби із вами. Любі мої, цьом! Останні надходження: 7 днів | 30 днів Останні коментарі: сьогодні | 7 днів Головна Рубрики Рейтинги Статистика Огляди Критика | УкрАрт | ? Поезія, проза, аналітика Повідомлення Тема --виберіть тему-- Я впевнений, що це андеграунд! :) Можливо це андеграунд?.. :( Я про інше :)(: Зміст Ваш е-мейл КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту " Altopix " © Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"