Фото | Новини | Проекти | Форум | "Вісник"
Володимир Свідзінський
2008.04.30
17:28
Зав'язують, затягають
Зав'язують, затягають,
Як ряска плесо.
Живущим погрівом – сонце,
Гіркавим пилом – полинь,
Миром – тінь:
"Забудь... Покинь..."
"Милі, милі, один же вік.
Покинути, що злеліяв?
Оддати іншим, про віщо мріяв?
Для чого ж я жаром протік?"
Коли чую: від сонця сміх.
"От я сію найбільш усіх,
А ти бачив женців моїх?
Радість на бистрому вітрі цвіте.
Ой на бистрому, ще й на рвучкому,
А бажання – при доброму й злому –
Стоять, як дерева навколо дому –
Не одходять ніколи, ніде.
То, скільки не жити,
Мрії не вдовольнити".
Зав'язують, затягають:
"Забудь... покинь!..."
Ласкавим опалом – сонце,
Оливним димом – полинь,
Миром – тінь.
1935
Із збірки "Медобір"
Як ряска плесо.
Живущим погрівом – сонце,
Гіркавим пилом – полинь,
Миром – тінь:
"Забудь... Покинь..."
"Милі, милі, один же вік.
Покинути, що злеліяв?
Оддати іншим, про віщо мріяв?
Для чого ж я жаром протік?"
Коли чую: від сонця сміх.
"От я сію найбільш усіх,
А ти бачив женців моїх?
Радість на бистрому вітрі цвіте.
Ой на бистрому, ще й на рвучкому,
А бажання – при доброму й злому –
Стоять, як дерева навколо дому –
Не одходять ніколи, ніде.
То, скільки не жити,
Мрії не вдовольнити".
Зав'язують, затягають:
"Забудь... покинь!..."
Ласкавим опалом – сонце,
Оливним димом – полинь,
Миром – тінь.
1935
Із збірки "Медобір"
Ніка Новікова
2008.04.30
16:09
Вишнева казочка.
[Я вдома.]
і добре-добре, і тепло-тепло.
і туляться рідно стіни, аж вся затерпла;
(а я б так могла тулитись лише до неба)
роздушать, байдужі?
та байдуже, хай роздушать!
померти в обіймах – якого ще щастя треба?
і хочеться просто бути.
комусь. для себе.
і хочеться жити,
бо рідно,
бо тепло-тепло,
так тепло -
впрівають стекла.
[І втома]
вбереться в лахи мого "сьогодні",
і ніжки мені на спину поставить ніжні,
і влізе на шию,
і стане лічити вишні,
торішні.
гнилі-гнилі, і чомусь холодні.
а я ж їх тримала у пазусі
до Великодня...
та витягла тільки сьогодні.
[Простягую руки]
угору, до неботиші.
туди, де хмарки ще ближчі і ще біліші;
і котиться жар хребтом усе вище, вище..
та згадую дивоказку про дивомиші,
де каже мені мишатко: "давай, вирішуй,
замінить тобі мій послід торішні вишні?
скоріше!.."
а я піднімаю ґвалт,
бо чомусь не згодна;
і втома – летить у спомин.
і я голодна
до правди
казок не хочу, бо з моди вийшли.
раніше, коли читала, були добріші,
потрібні...
а зараз -
що в травні лижі.
а зараз...
я вдома, вдома.
одна.
на краще?
на гірше?
мене не шукатимуть, мабуть,
на цьому тижні,
а може й ніколи більше.
[Простягую ноги.]
І доообре,
до біса вишні!..
і добре-добре, і тепло-тепло.
і туляться рідно стіни, аж вся затерпла;
(а я б так могла тулитись лише до неба)
роздушать, байдужі?
та байдуже, хай роздушать!
померти в обіймах – якого ще щастя треба?
і хочеться просто бути.
комусь. для себе.
і хочеться жити,
бо рідно,
бо тепло-тепло,
так тепло -
впрівають стекла.
[І втома]
вбереться в лахи мого "сьогодні",
і ніжки мені на спину поставить ніжні,
і влізе на шию,
і стане лічити вишні,
торішні.
гнилі-гнилі, і чомусь холодні.
а я ж їх тримала у пазусі
до Великодня...
та витягла тільки сьогодні.
[Простягую руки]
угору, до неботиші.
туди, де хмарки ще ближчі і ще біліші;
і котиться жар хребтом усе вище, вище..
та згадую дивоказку про дивомиші,
де каже мені мишатко: "давай, вирішуй,
замінить тобі мій послід торішні вишні?
скоріше!.."
а я піднімаю ґвалт,
бо чомусь не згодна;
і втома – летить у спомин.
і я голодна
до правди
казок не хочу, бо з моди вийшли.
раніше, коли читала, були добріші,
потрібні...
а зараз -
що в травні лижі.
а зараз...
я вдома, вдома.
одна.
на краще?
на гірше?
мене не шукатимуть, мабуть,
на цьому тижні,
а може й ніколи більше.
[Простягую ноги.]
І доообре,
до біса вишні!..
Вікторія Осташ
2008.04.30
15:52
До теми
Кину серце в живу росу,
І розквітне троянди кущ.
Магадара Світозар
безліч разів кидали серце в роси
чисел не стачить... троянди-кущі рахували
хвилі зривали – вплітали квітки у коси
біль із очей ніби скалку виймали...
як тобі серце – додати вогню чи досить?
мовчки мовчить – ані звуку-зітхання – серце
роси повсохли а мо’ і зірками в небі
виросли – відображені там на денці
кинь позад себе страждання – вростає гребінь
де ті кущі ті троянди – пішли за безцінь?
І розквітне троянди кущ.
Магадара Світозар
безліч разів кидали серце в роси
чисел не стачить... троянди-кущі рахували
хвилі зривали – вплітали квітки у коси
біль із очей ніби скалку виймали...
як тобі серце – додати вогню чи досить?
мовчки мовчить – ані звуку-зітхання – серце
роси повсохли а мо’ і зірками в небі
виросли – відображені там на денці
кинь позад себе страждання – вростає гребінь
де ті кущі ті троянди – пішли за безцінь?
Володимир Мацуцький
2008.04.30
15:22
Гандхарва
пісня
Вершник-герой Гандхарва
протягом року мандрував Варою –
Великим Слов'янським "Простором",
втіленням якого, а ще часу, він і ставав,
повернувшись до рідного племені.
Там заздалегідь порядкували вівтар.
І коли Гандхарва віддавав жерцям
себе-й-коня на заклання – то він вже
вважався символом Всесвіту (Простору-й-Часу).
Народ ставав стійким і непереможним.
Степом шлях.
Вершник на коні –
Простір-Час в просторі землі.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.
Мій народ
шляхом тим іде.
Навкруги – попіл та вогонь.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.
Сто жерців,
сто людських благань,
сто синів – на вівтар вогню.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.
Стань з колін,
український рід.
Доля-шлях – є спаситель твій.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.
5 квітня 2006 р.
Вершник-герой Гандхарва
протягом року мандрував Варою –
Великим Слов'янським "Простором",
втіленням якого, а ще часу, він і ставав,
повернувшись до рідного племені.
Там заздалегідь порядкували вівтар.
І коли Гандхарва віддавав жерцям
себе-й-коня на заклання – то він вже
вважався символом Всесвіту (Простору-й-Часу).
Народ ставав стійким і непереможним.
Степом шлях.
Вершник на коні –
Простір-Час в просторі землі.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.
Мій народ
шляхом тим іде.
Навкруги – попіл та вогонь.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.
Сто жерців,
сто людських благань,
сто синів – на вівтар вогню.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.
Стань з колін,
український рід.
Доля-шлях – є спаситель твій.
Слов’янський шлях.
Гандхарва.
5 квітня 2006 р.
Вікторія Осташ
2008.04.30
13:45
Як не назвú
статична правда ваших піцерíй
як їх не наголошуй – хоч піцéрій
нагадує стерильність диспансерів
з відрижкою несправдженості мрій
а ти не мрій – аби не знати згуб
з відспівуванням щедрими вустами
коли в останнє бачитимеш камінь
з “направо” і “наліво” – в кіноклуб
озвучених і занімілих марень
ти обереш (я знаю) “навпростець”
так “просто” наче до “старого мяста”
до міста в котрого тебе не вкрасти
єдиний шлях – крізь отвори сердець
як їх не наголошуй – хоч піцéрій
нагадує стерильність диспансерів
з відрижкою несправдженості мрій
а ти не мрій – аби не знати згуб
з відспівуванням щедрими вустами
коли в останнє бачитимеш камінь
з “направо” і “наліво” – в кіноклуб
озвучених і занімілих марень
ти обереш (я знаю) “навпростець”
так “просто” наче до “старого мяста”
до міста в котрого тебе не вкрасти
єдиний шлях – крізь отвори сердець
Магадара Світозар
2008.04.30
09:38
Любов зла...
Понад думами, в вишині,
Хтось згадає про нас чи ні,
Втопить істину у вині,
І сховається в абажур.
Трісне глечик по серцю – кр(ах!),
Крик загубиться у вітрах,
Біль розпишеться ув очах,
І обійдемось без тортур.
Попід думами, унизу,
Без розплати за зуба зуб,
Кину серце в живу росу,
І розквітне троянди кущ.
Перевернеться світ на дно,
Знов забродить старе вино,
Тільки істині все одно -
Дай цукерочку за щоку.
Хтось згадає про нас чи ні,
Втопить істину у вині,
І сховається в абажур.
Трісне глечик по серцю – кр(ах!),
Крик загубиться у вітрах,
Біль розпишеться ув очах,
І обійдемось без тортур.
Попід думами, унизу,
Без розплати за зуба зуб,
Кину серце в живу росу,
І розквітне троянди кущ.
Перевернеться світ на дно,
Знов забродить старе вино,
Тільки істині все одно -
Дай цукерочку за щоку.
Сергій Могилко
2008.04.30
07:23
Ще не знаю...
Ти думаєш "це звичайна симпатія",
Хоча я не знаю, що думаєш ще
Всередині пеклом нестримним пече…
Можливо, тому, що не вмію кохати я?
Бо вмів би – то рай у душі стрімко цвів
І ми б упивалися солодом днів,
А так захлинаємось співом дощів,
Що ти народила у віршах…
У тиші,
У слові
Скажу тобі знову і знову "люблю"
А очі засліплені не розтулю,
Бо я ще не знаю любові…
Хоча я не знаю, що думаєш ще
Всередині пеклом нестримним пече…
Можливо, тому, що не вмію кохати я?
Бо вмів би – то рай у душі стрімко цвів
І ми б упивалися солодом днів,
А так захлинаємось співом дощів,
Що ти народила у віршах…
У тиші,
У слові
Скажу тобі знову і знову "люблю"
А очі засліплені не розтулю,
Бо я ще не знаю любові…
Варвара Черезова
2008.04.29
17:45
Не вірити, молитися...
Не вірити, молитися...
і знову,
Чекаючи бодай якогось слова,
Читати молитовник при свічі,
Коли на мене гостряться мечі
Мого ж безсилля
і чужих невдач,
Твого „люблю” і не твого „пробач”...
Чекати вітер, зливу, зорепад.
Збирати в жмені роси.
Невпопад
Писати довгі і сумні листи,
Любити небо.
Соняхом цвісти.
і знову,
Чекаючи бодай якогось слова,
Читати молитовник при свічі,
Коли на мене гостряться мечі
Мого ж безсилля
і чужих невдач,
Твого „люблю” і не твого „пробач”...
Чекати вітер, зливу, зорепад.
Збирати в жмені роси.
Невпопад
Писати довгі і сумні листи,
Любити небо.
Соняхом цвісти.
Вікторія Осташ
2008.04.29
16:07
Апологія дива
ти не бачив... чи я не питала
чи ти бачив правдешні дива
тіло досвідом напхано – мало?
ні достоту! вже спогадів жало
надто глибоко... надто слова
на поверхні на шерешні втоми
легко ковзають й серце той слід
заліковує миром – з надломів
все одно чути відчаю від-
світ безрадісний і бездомний...
а дива... чи ти бачив чи ні –
все одно вони поміж нами
наче світло раптове в імлі
наче лезо свободи незламне
порятунок в небеснім човні...
чи ти бачив правдешні дива
тіло досвідом напхано – мало?
ні достоту! вже спогадів жало
надто глибоко... надто слова
на поверхні на шерешні втоми
легко ковзають й серце той слід
заліковує миром – з надломів
все одно чути відчаю від-
світ безрадісний і бездомний...
а дива... чи ти бачив чи ні –
все одно вони поміж нами
наче світло раптове в імлі
наче лезо свободи незламне
порятунок в небеснім човні...
Вікторія Осташ
2008.04.29
15:24
Пост-травневе
я не скажу остаточного слова
Слова немає лексус – полова
ти пам’ятатимеш голі цитати
риску всередині – по-межі дати
(першу й останню) мене вже не буде
травні скінчились – залИшився грудень
Слова немає лексус – полова
ти пам’ятатимеш голі цитати
риску всередині – по-межі дати
(першу й останню) мене вже не буде
травні скінчились – залИшився грудень
Петро Скунць
2008.04.29
14:46
Зарубки на пам"ять. VI. Поезія
Поезія... Ступаю знов по лезу я
коли вчорашні болі заслабі.
Не всім болить? Не всім й одна поезія,
вона - розмова з рівними собі.
коли вчорашні болі заслабі.
Не всім болить? Не всім й одна поезія,
вона - розмова з рівними собі.
Василина Верховинка
2008.04.29
14:37
Подрузі
Присядемо отут біля фонтанів
на хвильку. Глянь - форзиція в цвіту,
мов королівна у весну цю ранню,
у мить оцю прозоро-золоту.
У серці виграє нестримна радість,
попереду - ще вічність без кінця,
ще неможливі ні печаль, ні заздрість,
і щастя ще обом нам до лиця.
Присядемо отут біля фонтанів.
Не поспішай. Уже відцвів бузок,
відмерехтіли свічечки каштанів...
Земля зробила ще один виток
у всесвіті, старому, наче казка,
і юному, як щойно ми були.
Ще все прекрасно. Й жодні ще поразки
надовго нас смутити не могли.
Присядемо отут біля фонтанів.
Погомонім. Журитися не варт.
О Господи, як голову дурманить
акації жагучий аромат...
Зелене листя припадає пилом,
заплутавсь погляд в плетиві гілок.
Вже не здається світ рожевим дивом,
Вже невідчіпний рій гірких думок.
Присядемо отут біля фонтанів.
Спочинемо. Весни остання мить.
Це пух тополі? Чи сивини ранні?
Це час - летить, летить, летить...
на хвильку. Глянь - форзиція в цвіту,
мов королівна у весну цю ранню,
у мить оцю прозоро-золоту.
У серці виграє нестримна радість,
попереду - ще вічність без кінця,
ще неможливі ні печаль, ні заздрість,
і щастя ще обом нам до лиця.
Присядемо отут біля фонтанів.
Не поспішай. Уже відцвів бузок,
відмерехтіли свічечки каштанів...
Земля зробила ще один виток
у всесвіті, старому, наче казка,
і юному, як щойно ми були.
Ще все прекрасно. Й жодні ще поразки
надовго нас смутити не могли.
Присядемо отут біля фонтанів.
Погомонім. Журитися не варт.
О Господи, як голову дурманить
акації жагучий аромат...
Зелене листя припадає пилом,
заплутавсь погляд в плетиві гілок.
Вже не здається світ рожевим дивом,
Вже невідчіпний рій гірких думок.
Присядемо отут біля фонтанів.
Спочинемо. Весни остання мить.
Це пух тополі? Чи сивини ранні?
Це час - летить, летить, летить...
Анатолій Мельник
2008.04.29
12:42
СНІГ У КВІТНІ
Сніг у квітні безжальний сипле.
Гинуть квіти, лягають долу.
Сніг у квітні вже так - без скрипу,
Тай на землю уже не голу.
Квіти в квітні від снігу гинуть.
У природі якийсь недолік...
Хмари йдуть. Знову небо синє,
Тільки квітам нема вже долі.
Гинуть квіти, лягають долу.
Сніг у квітні вже так - без скрипу,
Тай на землю уже не голу.
Квіти в квітні від снігу гинуть.
У природі якийсь недолік...
Хмари йдуть. Знову небо синє,
Тільки квітам нема вже долі.
Варвара Черезова
2008.04.29
12:18
Моїм дівчатам;)
Співай, красуне, схована за ніком!
Лесюню, Чорі, Вандо, хто іще?
Ой мати рідна, моя люба Ніко.
За ледве не забула. І віршем
Згадаю всіх кого люблю. Дівчата,
Та вас тут, ніби квітів у саду,
Одна гарніша іншої. Знайду
І розцілую. Всі мерщій до хати:
До мене ж звісно! Напою чайком.
Із шоколадом і міцним стограмом,
І завтра буде краще чи так само,
Аби із вами. Любі мої, цьом!
Лесюню, Чорі, Вандо, хто іще?
Ой мати рідна, моя люба Ніко.
За ледве не забула. І віршем
Згадаю всіх кого люблю. Дівчата,
Та вас тут, ніби квітів у саду,
Одна гарніша іншої. Знайду
І розцілую. Всі мерщій до хати:
До мене ж звісно! Напою чайком.
Із шоколадом і міцним стограмом,
І завтра буде краще чи так само,
Аби із вами. Любі мої, цьом!
Останні надходження: 7 днів | 30 днів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поезія, проза, аналітика
| Дата | |
|---|---|
|
Для можливого удосконалення наших конкурсів пропоную подумати над створенням "громадського конкурсного призового фонду". Гроші ... |
2008.01.19 |
Мойсей Фішбейн - 2007-2008
Адмін Майстерень [2007-01-04 12:29:22] Перегл: 939 | Комент: 19 | Рейтинги: 5/5
Адмін Майстерень [2007-01-04 12:29:22] Перегл: 939 | Комент: 19 | Рейтинги: 5/5Останні надходження:30 днів | загалом
Користувачів:
926
Авторів: 788
Віршів: 14069
Редакторів: 19
Авторів: 788
Віршів: 14069
Редакторів: 19
Учасників конкурсу “Майстерень” :
553
Загалом рейтинг авторів
“Народний”: 3.88
“Майстерні”: 3.73
Загалом рейтинг авторів
“Народний”: 3.88
“Майстерні”: 3.73
Докладніше »
| Рецензія на | Автор і текст | Дата |
|---|---|---|
| Гомер Іонійський | "Андрій Білецький. ІЛІАДА. Було колись над Іліоном..." | 2008.04.19 15:22 |
| Слапчук Василь | "Євген Баран - Я ТОЙ, ЩО НАРОДИВСЯ — Я ТОЙ, ЩО ПОМРЕ" | 2008.04.16 15:08 |
| Гужва Валерій | "Тарас Кремінь. Вертоград філософської лірики" | 2008.01.31 16:44 |
| Сорока Петро | "Т.Дігай. Перед незримим вівтарем. Денники 2007 року" | 2008.01.31 10:42 |
| Фішбейн Мойсей | "В.Ляшкевич. Пошуки геніальних цілей в поезії" | 2008.01.26 15:38 |
| Гужва Валерій | "Олександр ГИЖА. Житейський путівець та історичні візії Валерія Гужви" | 2008.01.23 14:24 |
| Плужник Євген | "Леонід ЧЕРЕВАТЕНКО. ВСЕ, ЧИМ ДУША БОЛІЛА" | 2008.01.17 11:04 |
| Засенко Петро | "Тетяна Дігай. Князівство трав" | 2007.10.09 18:02 |
| Дем'янова Ірина | "Тетяна Дігай. Ловитва вітру. Дем'янова Ірина" | 2007.09.29 00:44 |
| Потій Іван | "Тетяна Дігай. Ловитва вітру. Іван Потій" | 2007.09.28 22:35 |
| Герасим'юк Василь | "Іван Андрусяк. "Поет у повітрі"" | 2007.04.02 17:21 |
| Герасим'юк Василь | "Анатолій Дністровий. АРХЕОЛОГІЯ ЕТНІЧНОЇ ПАМ'ЯТІ" | 2007.04.02 14:36 |
| Слабошпицький Михайло | "Данило КУЛИНЯК. А СУДДІ ХТО?!" | 2007.03.13 14:31 |
| Кремінь Дмитро | "Валерій БОЙЧЕНКО - БЕНЕФІС НА ГОЛГОТІ" | 2007.01.12 12:22 |
| Павлюк Ігор | "Володимир БАЗИЛЕВСЬКИЙ - ПОЛІТ У ГЛИБИНУ" | 2007.01.12 11:48 |
| Павлюк Ігор | "Ярослав Голобородько - ХУДОЖНІ КЛЕЙНОДИ ІГОРЯ ПАВЛЮКА" | 2007.01.12 11:46 |
| Фішбейн Мойсей | "М.-Ф. Рубан - Етнокультурний код у поезії Мойсея Фішбейна" | 2006.12.22 17:33 |
| Фішбейн Мойсей | "Іван Дзюба - ВІРА В ПОКЛИКАНІСТЬ М.Коцюбинська «Не декорацій хочеться, а саду...»" | 2006.12.22 14:47 |
| Кавафіс Костянтин | "Йосиф Бродський. НА СТОРОНІ КАВАФІСА" | 2006.12.12 22:14 |
| Калинець Ігор | "Василь Терещук. Довершений світ Ігоря Калинця." | 2006.12.08 18:27 |
| Позаяк Юрко | "С. ЖАДАН "Позаяк навряд чи когось сьогодні шокує, втім..."" | 2006.12.07 23:07 |
| Бродський Йосиф | "ОЛЕКСАНДР СОЛЖЕНІЦИН "ИОСИФ БРОДСКИЙ - ИЗБРАННЫЕ СТИХИ"" | 2006.12.06 13:59 |
Майстерень Редакція сказав(ла) про критику, автор Нова Ванда (
2008.04.30 18:01 )
Привіт, Вандо. А чому ви вірш ви у розділі "прози" розмістили?
Новікова Ніка сказав(ла) про поезію, автор Свідзінський Володимир (
2008.04.30 17:55 )
"Ласкавим опалом – сонце,
Оливним димом – полинь,
Миром – тінь."
А з миру - світло,
а з оливи - соняшна, золота, пахуча медами і полем олія;
а в тіло - ласкавим опалом ніжності;
і так щоранку
Оливним димом – полинь,
Миром – тінь."
А з миру - світло,
а з оливи - соняшна, золота, пахуча медами і полем олія;
а в тіло - ласкавим опалом ніжності;
і так щоранку
Заверуха Ірина сказав(ла) про критику, автор Ходань Тетяна (
2008.04.30 17:36 )
звідки воно в тебе взялося - не знаю, але враження справило...:)
тільки вичитай - там є подекуди незначні автоматичні помилки - ти сама побачиш, коли уважніше переглянеш
тільки вичитай - там є подекуди незначні автоматичні помилки - ти сама побачиш, коли уважніше переглянеш
Жінка Чорнява сказав(ла) про поезію, автор Новікова Ніка (
2008.04.30 17:33 )
а я думаю: шо мені так у вухо тьохкає? А це твоє серденько :))
Новікова Ніка сказав(ла) про поезію, автор Новікова Ніка (
2008.04.30 17:28 )
мишатко було дууууже вредне. в вишні, то ж майже у присвяту! чий би ще світлий образ я носила у пазусі, близенько до серця;)
Чорь, а з отим "котиться" я ще помудрую...і з іншим теж.
дякую.
з лю-лю
Чорь, а з отим "котиться" я ще помудрую...і з іншим теж.
дякую.
з лю-лю
Жінка Чорнява сказав(ла) про поезію, автор Новікова Ніка (
2008.04.30 16:33 )
Вишні, Нікі,- завжди гарно, навіть якщо вони торішні. Вони ж не винні? А мишатко таки мудре було, погодься :)
А "котиться жар усе вище, вище.." це таке авторське бачення механізму руху жара? :)
А "котиться жар усе вище, вище.." це таке авторське бачення механізму руху жара? :)
Новікова Ніка сказав(ла) про поезію, автор Новікова Ніка (
2008.04.30 16:27 )
Вікторіє, Ваша увага мені надзвичайно цінна, дякую. так, Ви праві, "хреБтом". тільки це, на жаль, не очапятка, а турок-голова :)
ще раз дякую,
з любов"ю,
Ніка.
ще раз дякую,
з любов"ю,
Ніка.
Новікова Ніка сказав(ла) про поезію, автор Новікова Ніка (
2008.04.30 16:25 )
хіх, Варю, вже в котре кажу: д-я-к-у-ю!
З любов"ю до Варі;)
З любов"ю до Варі;)
Осташ Вікторія сказав(ла) про поезію, автор Світозар Магадара (
2008.04.30 16:23 )
Сподіваймось на краще, Магадарочко!
Отримати редакторську рецензію Останні надходження: За сьогодні | 7 днів