НДІ Українознавства

[#] ГОЛОВНА КОНТАКТИ ПОШУК ДОПОМОГА НАШ E-MAIL НАША АДРЕСА НАШ ТЕЛЕФОН ОГОЛОШЕННЯ НОВИНИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ФІЛІЇ АСПІРАНТУРА ДИСТАНЦІЙНИЙ КУРС "УКРАЇНОЗНАВСТВО" КОНФЕРЕНЦІЇ, КОНГРЕСИ, СЕМІНАРИ МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС З УКРАЇНОЗНАВСТВА СОНЯЧНЕ КОЛО (НАРОДНІ ОБРЯДИ) НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТРИПІЛЬСЬКА СПАДЩИНА УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА БІБЛІОТЕКА ЖУРНАЛ "УКРАЇНОЗНАВСТВО" АРХІВ І сторико-туристичний комплекс "Спадщина". Фоторепортаж ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА Що ж таке «Трипільська культура?» Останнім часом все більше людей цікавляться цією цивілізацією, що існувала понад шість тисяч років до н.е., тобто задовго до виникнення шумерської цивілізації. Близько століття тому відомий археолог Вікентій Хвойка біля селища Трипілля, що на Київщині, вперше відкрив залишки давньої цивілізації, що й одержала назву «Трипільська». Вона була хліборобською безкласовою державою – першоцивілізацією людства – така близька до нашого буття. У ній майже збережена обрядовість свят хіліборобського календаря. Більшість сільськогосподарських культур того часу вирощується на нашій землі й до сьогодні. Пізніше свідчення цієї багатої і блискучої хліборобської культури, яка має беспосереднє відношення до праукраїнської історії, були знайдені на величезних обширах від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря та Балканського півострова. Ця могутня прадавня цивілізація, що називається «Золотим віком людства», мала надзвичайно багату, блискуче розвинену культуру хліборобів, досконалі знаряддя праці, високорозвинене та продуктивне скотарство. З раннього періоду (перша половина V тис. до н.е.) трипільські племена проживали невеликими общинами, кожна сім’я мала окрему садибу. Вони вели власне господарство, обробляли землю, доглядали за худобою, займались полюванням, забезпечували себе побутовими речами, готували гончарний посуд. Крім того, збереглися зразки унікального місто – та житлобудування (дво- триповерхові будівлі). Іноді протоміста мали населення близько 50 тисяч чоловік. Найбільшими Трипільськими поселеннями були протоміста в межиріччі Дніпра та Південного Бугу. Як показали розкопки, властивою особливістю селища трипільських часів було те, що житла в цьому селищі були розташовані по колу. Отже, середина селища становила вільну, незабудовану площу – це був майдан. Чи не найбільший інтерес становить гончарство, що є головною прикметою Трипільської культури. Це різні форми розписного посуду: глечики, миски, макітри, жертовні посудини у вигляді тварин (бика, вепра), модельки трипільських хат, що знайдені під час розкопок, вони вказують, що хати розмальовувалися як ззовні, так і зсередини. Цей звичай, як відомо, зберігся і до наших часів. Але слід визнати, що 5 тисяч років тому, в III тисячолітті перед Різдвом, трипільці малювали свої хати естетично досконаліше й далеко барвистіше. Були знайдені біноклеподібні (спарені) посудини, які нагадують українські горщики-близнята а також керамічні писанки, орнамент яких найкраще простежуються на сучасних писанках. Знайдено величезну кількість глиняних фігурок жінок, що свідчить про розвинений культ та обожнювання жінки, Матері-богині. Також знайдені зразки сільськогосподарського сонячного календаря, різних видів писемності та ткацьких ремесел. У другій половині V тис. до н.е. гончарне виробництво зосередилося в руках ремісників. З’явилися досконалі двох’ярусні горни для випалення посуду і саме з цього часу виник посуд, розмальований складними орнаментальними схемами, в які інколи вплетено зображення фігур людей, тварин і птахів, астральними знаками, що відбивають багаті уявлення трипільців про походження та будову світу. З самого початку відкриття пам’яток трипільської культури її кераміка викликає захоплення археологів, етнографів, мистецтвознавців. ЇЇ поділяють на три категорії : тарний посуд (для зберігання зерна), кухонний, столовий. Глина, що використовувалась трипільськими майстрами, була переважно місцевого походження, важливою властивістю якої є пластичність, тобто здатність при контакті з водою утворювати щільну тістоподібну масу. Частина кераміки випалювалась на вогнищах або у спеціальних ямах. У чистому вигляді трипільські майстри глину не використовували. Тарний посуд вироблявся з формовочної маси, до якої входило декілька різних видів жирних та пісних глин з домішкою піску та полови злакових рослин. Тарні посудини були великих розмірів (0,8 – 1 м.), товстостінні і мали грушоподібну або кульоподібну форму. Також вони служили як інтер’єр трипільського житла – їх знаходять на лавах, біля печей, у спеціальних заглибленнях земляної долівки. Значно складніша технологія виробництва кухонної кераміки , до складу мас якої входили глини з високим вмістом сполук заліза, каолінової глини та піску. Для раннього Трипілля характерними є горщики і миски різного профілю, чаші, глечики, вази, “фруктовниці”, зерновики, цідилки. У пізньотрипільський час з’являються нові, специфічні форми: горщики, макітри, циліндричні кубки, молочні глечики – все це нагадує столовий посуд. Часто він прикрашався заглибленим орнаментом у вигляді стрічок з тонких паралельних ліній. Такі стрічки утворювали зигзаг, трикутники, шеврон, хвилеподібні смуги (шеврон – широкий пояс з симетрично розташованих трикутників, вершини яких направлені донизу). Від способу випалу залежить колір трипільської кераміки. Він коливається від блідо-жовтої, червоної до майже чорної з усіма проміжними відтінками. З появою спеціальних печей для випалу почала створюватися нова технічна база. Можливо, саме таку піч було знайдено на території Молдови. Орнаментика трипільського посуду включає до себе сакральні аспекти, зображення людей та тварин. Домінує образ жінки Матері-Богині в сидячому або стоячому положенні. Такі фігурки з напрочуд теплою енергетикою ще дотепер знаходять вчені-археологи, і це свідчить про безперервність нашої історії та культури, по те, що наші предки залишили неоціненні скарби, якими ми можемо пишатися перед усім світом. Як говорять дослідники, у багатьох відношеннях та, давня культура, виявляється набагато складнішою, ніж сучасна. Обряди, норми поведінки, правила родинності були побудовані набагато складніше, ніж тепер. На жаль, зміст цих явищ прихований від нас назавжди. Україна, маючи величезну кількість безцінних предметів епохи трипільської культури, має шанс стати світом центром для всіх, хто цікавиться історією людства. В.П.Коротя-Ковальська СТРУКТУРА - Адміністрація - Наукова частина - Відділ теорії, історії та методології українознавства - Відділ філософсько-психологічних проблем українознавства - Відділ філософії освіти та освітніх технологій - Відділ української етнології - Відділ природи та психології етносу - Мова як українознавство - Відділ української літератури - Відділ культури - Відділ геополітики та геостратегії - Відділ порівняльних досліджень - Відділ координації вітчизняних та зарубіжних центрів українознавства - Відділ інноваційних досліджень - Відділ науково-технічної інформації - Бібліотека - Патентно-ліцензійний відділ