Поезія - Нестор Німцов - Лабіринт - Поетичні майстерні
[] Школа | Рубрики | Вибрані твори | Переможці Логін Пароль Зареєструватися? Забули пароль? Фото | Новини | Проекти | Форум | "Вісник" ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ Анатолій Мельник 2008.04.19 10:22 ВОСКРЕСІННЯ Коли зняли з хреста в пітьмі Ісуса, Він мертвим був. Він на хресті помер. Соромилась своїх принад спокуса. Історія жахалася химер. Його зняли і кров його омили, Й на кладовище нишком віднесли. Сліпили зорі з горя онімілі, І Місяць небом на волах везли. Солдати смерть його охороняли, Сміялись, грали, їли і пили. Та разом розступились і охляли, Коли в печеру янголи ввійшли. На третій день Ісуса оживили, Життя в долонях янгол з неба зніс. Літа минали і віки сивіли, А смерть з життям шукали компроміс. На третій день, як предрікав, воскрес він. В облозі ранку спав Єрусалим. І Бог в календарі цей день підкреслив, Бо до людей вернувся його син Варвара Черезова 2008.04.19 09:32 ... Згорьована, згарована. Життя Минає поряд, як стрімкий експрес На відстані руки. Ось-ось! І щез... І спогади, немов старе взуття – Давно не гріють, викидати шкода. А ти лише поглянь яка погода! Навколо біло, ніби у раю! Але ж і зимно... Отакий Едем. Небесна манна – перегірклий джем, Горнятко чаю. Хочеш? Ще наллю. Ну тихо-тихо, лихо спить. Нехай. І сніг заснув в заметах і баюрах. Земля немов у хутрі – в кучугурах. А в мене кухня – мій тепленький рай. Нестор Німцов 2008.04.19 02:28 АНТИПО-10 Їдеть поїзд номер десять Прямо у своє депо. За рульом сидить АнтИпко, А мєчтав стать космонавтом. Чорнява Жінка 2008.04.19 00:17 АНТИПО-9, або ЩОДЕННИК АНТИПОЕТИЧНОГО ЗМАГАННЯ Це не дєдушка Піхто, це дев’ятий АНТИПО :)) http://maysterni.com/publication.php?id=21378 Галина Сонценя 2008.04.19 00:02 * * * Я не стану тобі рабою, Не обійму перша тебе.. Я тебе не прагну до болю, І закоханість, певно, мине... Та залишиться дотик ніжний, Блиск очей і погляд п’янкий, І вологі пекучі губи, Солод запаху твого терпкий... ондо линдэ 2008.04.18 23:01 Слово мужа Анны, отца ее сына. Кофе плещется в плечи стакана, в каблучный такт, ай, оступился, кликните Анну, я требую Анну, скорей отберите у нее спицы, пусть она вытрет пятно на лацкане, да что ж это, где же она застряла, не подтанцовывайте паяцами, она, должно быть, взялась за пяльцы, вечно не видит самого важного, всю жизнь отворачивается упрямо, слышишь ли, Анна, жена моя, Аннушка, я здесь крючком начинаю вывязывать пока ты выходишь из анабиоза, придумывая очередной праздник, Анна, Анна, меня же спросят, почему это я вечно опаздываю, и что мне ответить? ну где ее носит, все, не могу ее ждать, убегаю, кинь мне вон ту пиджачную помесь, смеяться не будут, она дорогая, дайте ребенку снотворного в каплях, ночью из детской доносились крики, в детстве я тоже, помнится, плакал, но этот ребенок орал как дикий, все, я пошел... Ніка Новікова 2008.04.18 22:45 Піст. за крок до віро-ріки, за мить до рішенння стояли чоловіки, стояли грішники. а з того боку води всміхались янголи, ранетами вабили. зробити би крок, за кроком – жадане звершення; в рішучості всі, мов боги, були довершені, у страхові всі, мов демони, обезкриліли, посивіли. по цей бік віро-ріки сумні, голодні, вони хотіли яблук і вже сьогодні. але ховали очі, неначе злодії, а що поробиш? – клята аквафобія! а я по той бік річки, налита солодом, іздалеку - наче янгол, облитий золотом, зриваюся з гілки – геп! і мене розколото… і сік по землі тече, мов нектаропроводом... і кроки важкі – не янгольські, наче молотом: біжать по воді – розговілись (чи пак?..) від голоду? Олена Пашук 2008.04.18 22:35 без назви в астронома завжди одне око заплющене а тому я для нього лише пів жінки цікаво з правою чи лівою півкулею йому все одно а я не знаю яке око підфарбувати аби втримати на віях трьох китів йому все одно а я не знаю чи є у мене серце з усіма його камерами схову та крематорієм йому все одно а я вже звикла що пів мене вдома а пів – на роботі між нами три квартали між нами тінь між нами сокира виросла Чорнява Жінка 2008.04.18 22:14 АНТИПО-8, або ЩОДЕННИК АНТИПОЕТИЧНОГО ЗМАГАННЯ Це не лось, не кінь в манто, Це ж наш восьмий АНТИПО!!! http://maysterni.com/publication.php?id=21368 Галина Сонценя 2008.04.18 21:57 * * * Плавні конвульсії тіл Спазмами губи впиваються в губи Рух концентричних кіл Крила вогню здіймаються в грудях В тиші кричать серця Пальці шалено кохаються також Ти – вже не ти, я – не я Хочемо Нас нестримно пізнати... Андрей Мединский 2008.04.18 21:17 В тесном болоте мира В тесном болоте мира я не попал в струю, ровные тропы шагов так и не наверстал, и, просыпаясь утром, я - как обычно - пью, а, засыпая, боюсь, что это и есть мечта… Сколько бы не приснилось мне на подушке снов - столько мне не поймать… В лицах чужих людей я ощущаю тоску железнодорожных мостов… И никогда не хожу мимо стальных путей… В этом болоте есть, что-то от твоего вечного недомолчания, ставящего в разрез то, чего знать не хочешь … Теперь вот и мой островок стал так безнадежен в надежде, что скоро совсем исчез. И сколько бы нам не пытаться сложить целюлозный дом - столько нам не купить новых картежных столов… Ты, как всегда, молчишь, ты думаешь, что потом станет тебе надеждой?.. и начинаешь отлов пиявок болотных и, продукты вчерашних аптек впиваются в твою слизь, как голод в кишки… стравив из вечности кислород. Так очень больной человек не сможет не испытать последний приступ любви, когда умелой рукой, ему кто-то вставит шприц, а голосом скажет: «Терпи, теперь скоро кончится все…», тогда он вырвет лицо из тысяч похожих лиц, и это в последний миг, скорее всего, спасет… Золота Жінка 2008.04.18 21:09 Ранок Ти нині зарослий, немов Будулай (часу на гоління, як завше, не стало), бо мало було (хоч від шостої - мало), злетіли години, втекло одіяло, і втраченим був невіднайдений рай. Ми вийшли, за руки тримаючись, і дрижали коліна, як зайцеві вуха, та час на роботу (така от непруха), ти ніжно серденько дівоче послухав - і тенькнувши, впало воно до землі, на друзки розбившись...Хвилина мовчання... Та руки, як риби, просили води. Не можна? Не зараз? Не тут? Не туди? Коханий, давай хоч дійдемо! Зажди! І ми полетіли на крилах кохання зривати чеку у чекання...І най летять на підлогу суконка, беретик та інші деталі ч/ж туалету, і губи судомно вигукують: Де ти? І мліє від шоку ранковий трамвай... Олексій Відьмак 2008.04.18 20:32 ДО ВЕЧІРНЬОЇ ЗОРІ (To the Evening Star, W.Blake) О, чарівливий янголе вечірній, Допоки сонце спочиває в горах, Запали яскравий світоч свій любові, Корону сяючу вдягни І подаруй нам посмішку свою, І посмішку для тих, кого ми любим... І поки розфарбовуєш Небесні шатра в темно-синій колір, Розсип сріблястую росу На кожну квітку, що стулила вії В солодкім сні недовговічнім... Хай вітер буйний твій засне на плесі, А ти із тишею порозмовляй Своїми мерехтливими очима І сутінки сріблом чистим зроси… Скоро, дуже скоро ти відступиш, І для вовків настане час урочний, І зореокий лев у лісі запанує. Най вкриє нашу вовну Твоя священная роса, І захистить нас силою своєю… Вікторія Осташ 2008.04.18 19:20 ти і Він то блиск то ницість то юрма то сам то чоловік то звір то богорівний хоч подумки... то цинік то наївний ходи до мене – я тобі осан співати перед Богом не посмію але живи в мені – як той Месія хоч подумки... то Він в тобі зачав жагучу душу і живильну мрію Останні надходження: 7 днів | 30 днів Останні коментарі: сьогодні | 7 днів Головна Автори Конкурси Рейтинги Статистика Огляди Критика | УкрАрт | ? Автори / Нестор Німцов / Поезія Лабіринт Неспокій. В серці гупають литаври: Я заблукав, заплутався в думках; За поворотом - неудачі страх, - Моїх проблем скажені мінотаври. Немає волі, сил і крил немає Втекти із лабіринту марноти. Де світло? Як мені його знайти? Тягар безвиході у душу заповзає... Коли вже думав, що навіки тут засну - Згадав тебе, мов нитку рятівну: Проти кохання стіни безпорадні! Якби спинився - пліснявою б став, Я ж - до останнього Свій Світлий Світ шукав, Щоб зазирнути в очі Аріадні. 1 - Зовсім погано 1.5 2 - Погано 2.5 3 - Надто посередньо 3.5 4 - Майже добре 4.5 5 - Гарно 5.25 5.5 6 - Прекрасно 6.5 7 - Геніально • Оцінювання - поради і застереження • Зв'язатися із адміністрацією Про публікацію Дата публікації 2008-04-18 14:24:35 Переглядів сторінки твору 20 Творчий вибір автора: Майстер-клас Статус від редакторів: Любитель поезії Народний рейтинг 0 Рейтинг "Майстерень" 0 Самооцінка твору автором 4 Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму Автор востаннє на сайті 2008.04.19 02:58 Автор у цю хвилину відсутній Коментарі Ванда Нова ( Л.П. / Л.П. ) [ 2008-04-18 15:13:44 ] Майстерно, мені сподобалося, Несторе-Тесею :) Дієслівної рими варто позбавитися (немає-заповзає), ваші чудові рядки вона трохи псує... Трішки важко читати СВій СВітлий СВіт - але я спіткнулася тільки на "свій" - може, у ньому причина? Пишіть ще! Читатиму з задоволенням :) Нестор Німцов ( М.К. / Л.П. ) [ 2008-04-19 02:14:09 ] Деколи навмисно так роблю ;-) В жил жолобі - жало жалю, Струшу стрихнін на струпи страху, Залізом залози заллю, І плюну на плебеїв плаху. КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту " Altopix " © Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"