Просфора 2.1

Вранці приїхав додому з Києва, привіз диск “Острова” Павла Лунгіна. Відразу почав дивитись. Дивитись не стільки тому, що він новий, популярний і про нього всі говорять, як тому, що було цікаво якого плану фільми подобаються Московському Патріарху
Фільм - історія священика-ченця, котрий все життя переживав вчинений колись зі страху гріх вбивства. Саме з цього і розпочинається фільм. Далі - тонкий сюжет монастирських відносин у наш час. Не буду переповідати сюжет - оскільки не поважаю таких людей, котрі передчасно начиняють нашу свідомість власними стереотипами, включно щодо того, дивитися якийсь фільм, чи ні. Read the rest of this entry »

У мою скриньку новин приходять новини десь зі ста веб-сайтів. Так от судячи з кількості нагадувань на ресурсах самих різних по тематиці, у білому світі напевно не залишилося жодного непроінформованого про те, що сьогодні, з дня святого апостола Филипа, розпочався Різдвяний піст. І тут як тепер кажуть “тема посту розкрита”.

Але я ж хочу сказати про наступне. Тільки знання “про основи посту” недостатньо для спасіння. Всі ми вже все добре знаємо. Знаємо як постувати і що саме прийнятно. Знаємо, що в цей час повинні помножити свої молитви. Знаємо, що повинні відкласти на бік ненависть та злобу. То ж давайте сьогодні усі разом помолимося до Бога, що Він нам допоміг його розпочати та щасливо провести та у добрі закінчити.

“Всемилостивий і милосердний Боже! З усвідомленням своєї немочі та схильності до гріхів, ми, твої діти звертаємось до Тебе у день початку церковного посту. Ми знаємо, що Ти турбуєшся за нас ще з часу нашого зачаття, й навіть після сходження у могилу не перестаєш опікуватися тими, що шанують Ім’я Твоє. Read the rest of this entry »

Вважаю своїм пастирським обов’язком сказати пару слів про ситуацію, котра склалася навколо забороненого у священнослужінні Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату протодиякона О.Ведмеденка, та розставити деякі крапки над “і”, оскільки у своїх міркуваннях котрі були надруковані у Луцькій газеті “Волинь” пан Олег свідомо припустився до обману, тим самим не лише відкрито опорочивши власну честь, але й насмілився у своїх міркуваннях свідчити неправду щодо Православної Церкви. Як православний священик я не можу промовчати про це, оскільки цим самим він міг спокусити багатьох читачів вашого видання. Отож, я був би вдячний редкції газети за оприлюднення правдивої інформації щодо обговорюваного раніш питання.

Зразу скажу, що я особисто не переслідую ніяких цілей, окрім правди. І виступаючи “проти” о.Олега я виступаю не проти нього особисто, але проти його помилкових думок, котрі він видає за православні. І ось саме це для мене є принциповим його особистим заблудженням. Не варто, отче, плутати власні помилки з глибиною Православного богослів’я. Це зовсім різні речі.

Взагалі, колись один з філософів попереджував про те, що дуже небезпечно починати навчати інших раніше, ніж до цього прийде належна пора. В іншому випадку “вчитель” сам наражається на небезпеку залишитись недоучкою. Як бачимо, таке пророцтво справдилося саме в особі о.Олега. Признаюсь, що довгий час, ще за пару років до рішення Священного Синоду я не раз звертався до о. протодиякона з проханнями зупинити свої досліди над людськими душами, які стали жервами його секти, вважаючи себе просто “свідомими православними”. Read the rest of this entry »

Во імя Отця, і Сина, і Святого Духа! Дорогі брати сестри!

В нинішній день Господь нагородив нас безліччю чудових тем для духовного розважання. Ми нині маємо і чудове недільне Євангельське читання про доброго Самарянина, і маємо нагоду вже поговорити про радісну для християн підготовку до зустрічі Різдва Христового. А ще, сьогодні Православна Церква звершує пам’ять Великого Отця і Учителя Церкви - святого Іоана Золотоустого. Одного з найбільших Своїх богословів, та улюбленого у народі святого отця.

Детальний розгляд лише цих згаданих нами тем міг би збрати багато нашого часу, оскільки кожна з цих тем нічим не менша по своєму значенню і важливістю за інші. Але ми не будемо цього зараз робити. Натомість краще і спасительніше для усіх нас буде коротко знайти і підкреслити основну річ, оту “червону нитку”, котра пересікає усі ці теми разом узяті. Read the rest of this entry »

Ніхто з людей маючих здоровий глузд не може знайти аргументів для того, щоб його якось виправдати. Свідоме убивство є набагато сташнішою провиною, аніж випадкове. Масове вбивство - взагалі оправдання немає. Проте, по при усі ці “святкування” та “вшановування” пам’яті безвинно убитих, насправді тут важливим є лише один єдиний момент - наша молитва за них, а зовсім не показний “національно-спрямований” світогляд, який чогось все більше входить у моду.

Сьогодні всі говорять про те, як були в тридцятих роках замордовані українці. І це дуже вірно. Про це потрібно говорити хоча б заради молитовної пам’яті. Але зараз хочу звернути увагу та підкреслити лише на один аспект проблеми. Ті люди, безневинні мученики, потребують нашої молитви.

Не мало з них не змогли перебороти себе і подолати жагу до життя силою альтруїзму та жертовності. Натомість ми сьогодні знаємо навіть про страшні жерви людоїдства. Бог бачив їх умови, Бог бачив їх серце. Про те, як Справедливий Суддя Він буде судити їх судом саме християнським, як віруючих людюдей, повних відчаю та й духовно- і душевно- хворих.

Тож ми з вами вдивляючись в увесь жах тих днів, повинні помножити свої молитви за всіх замучених. Без поділу на “свої і чужі” родини, національності, фінансовий стан чи інші умовності. Вони вже перед Богом. Ми ще ні. Отож, робімо добро, поки є у нас така змога. Read the rest of this entry »

Господь Бог нагородив людей двома грандіозними дарунками: даром забувати, та даром пам’ятати. Цілістна людина зазвичай може у якійсь мірі навіть і керувати ними. Про те, навіть наша можлива влада над цими речами вимагає від нас з вами для цього високої цілі та побожності.

На жаль, ми, люди, часто в житті помиляємося. Ми часто в силу своєї гріховності не можемо непомильно визначити суть речей. Тому, для нас, як християн, і існує Церква щоб залишаючись біля нас до кінця світу, зберігати для нас з вами основні життєві пріорітети, людські рамки на норми життя.

Вражений гріхом наш розум часто стає його рабом. А тоді, і сам уже тепер хворий розум, починає діяти та функціонувати невірно. Отож, часто ті речі, про котрі варто забувати - ми пам’ятаємо роками та десятиліттями, а ті, що точно потрібно тримати в пам’яті - забуваємо так швидко, ніби й нічого не ставалося взагалі. Read the rest of this entry »

Вчора дізнався про існування чергового особливого дня у календарі блогерів - BlogDay. День це особливий не тому, що він є для когось святом. Головна ідея святкування полягає у тому, що кожен власник будь-якого блогу повиннен присвятити якийсь день знайомству зі своїми колегами із інших країн, та й по можливості з різними інтересами. Власнику блогу пропонується дослідити хоча б 5 чужомовних ресурсів, та розповісти про них уже своїм читачам.

Особисто мені ця ідея виглядає набагато цікавішою, аніж святкування псевдосвят - днів Св.Валентина чи Хелуїну. Звичайно, при єдиній умові, що для огляду будуть обрані цікаві ресурси. Тут хоч може бути якась реальна користь.

Одна з проблем сучасного суспільства полягає у тому, що ми сьогодні реально втрачаємо справжні християнські, а з ними й людські цінності. Так, звичайно, як жива людина також ціную комфорт, і десь в глибині своєї душі в чомусь-таки заздрю побуту будь -якого “пересічного” німця чи америкоса.

Їхні матеріальні умови ні вони особисто собі не обирали, ні ми собі свою бідність не обирали. Мене взагалі про це ніхто не питав. От народилися ми з цим, то й мусимо жити. Інша справа, як мені здається, для християнина не може бути здоровою думка про те що краже виїхати “туди” виключно через те, що там більше земних умов для проживання. Read the rest of this entry »

“Я думаю, що в будь-якому випадку люди втомлюються від хвороби, і оця втома залишається і в душі, і може і в декого і на характері залишає свій відбиток. Мені здається, що змиритись дуже складно у таких випадках, а не змінитись може лише свята людина. Коли з’явилася хвороба особисто я стала набагато спокійнішою. Напевно душа стала більше смиренною“.

Це слова моєї нової знайомої. Її звати Оля. І це саме той випадок, у котрому не буде перебільшенням сказати, що вона зовсім проста дівчина, у непростому суспільстві.
Зустрілись ми як завжди це стається в інтернеті випадково. На якомусь форумі я зустрів її оголошення - вона саме шукала роботу. Нічого особливого, текст як текст, лише знизу дописка - абсолютно сліпа дівчина… 19 років…

Не скажу, що я був особливо вражений - за час писання своєї роботи про допомогу Церкви сліпим та глухим людям я не раз зустрічався з такими людьми. Не один раз я розповідав про Бога людям, котрі Ним цікавились… Але, зустрітити абсолютно незрячу дівчину в інтернеті - це для мене виключення з правил…

Мені складно уявити те, що відбувається у душі Олі кожного дня… Що вона відчуває прокинувшись вранці. Що вона думає, коли розпочинається її день. В дев’ятнадцять років у людини стільки планів, що людині простіше розповісти про те, чим вона у житті займатись точно не буде, і аж ніяк не навпаки… Коли тобі тільки девятнадцять - увесь світ у твоїх ніг.

Спілкуватись для Олі в мережі тепер не проблема. Вона досить швидко пише та читає. Звісно, завдяки спеціальним комп’ютерним програмам для незрячих людей. Вони озвучують все, що відбувається на даний момент на екрані монітору. Тож, це дає можливість саме так працювати з безліччю програм. Розповідаючи про свої переживання дівчина каже, що не любить, коли її жаліють уголос. Жалість - для неї лише прямий шлях до відчаю. Read the rest of this entry »

Кожен священик, вийшовши на проповідь з церковного амовну невільно дивиться в очі своїх парафіян… Він дивиться в очі, і намагається знайти і прочитати написану у них відповідь: що привело тебе брате, і тебе сестро, сьогодні до Божого дому? З чим ви прийшли до церкви? Заради чого ви щонеділі, а той частіше, приходите у цей святий храм? У чому саме ви маєте необхідність, і що тут знаходите?…

Життя нас вчить, що на превеликий жаль, не всі люди мають право називати себе християнами. Реалії нашого життя такі, що сам факт того, що ми приходимо до Святого місця зовсім не свідчить про нашу праведність, та чистоту нашої душі. Християнами нас не робить місце у котрому ми стоїмо, не робить посада яку ми займаємо, і навіть не робить нас те, що ми у добрих стосунках зі “своїм” парафіяльним священиком.

Всі ці речі - лише зовніші прояви можливого духовного стану людини. Часто буває так, що зовні ми можемо демонструвати увесь необхідний мінімум того, що повинні робити усі практикуючі християни: ми і молимось часто, і постимо регулярно, і не пропускаємо церковних молитов. Це все добре і чудово! Але, якщо ми непоміняємось, не зробимо зміну зовнішню на внутрішню - не бачити нам з вами спасіння, дорогі браття і сестри!

У Святому Писанні є цікава фраза про те, що Господь не дивиться “на особу”, але на серце людини. Що це значить? А це значить тільки те, що Богу не є важливим соціальний, матеріальний, чи будь-який інший, наш, людський, спосіб охарактеризувати людину. Всі ці характеристики - є лише земними, мають свій кінець, та зовсім ненадійні. Всіх іх не лише можна здобути, але й втратити. Отож для вічності - вони пусті та дешеві. Read the rest of this entry »

Сьогодні прийшов час розглянути черговий уривок Святого Писання, при тлумаченні котрого читачі, часом й активні прихожани, тобто у повному значенні церковні люди, можуть стати у “глухий кут”. Буває так, що буквальне розуміння тексту не лише нічого не пояснює нам, але ще більше нас заплутує, тим самим породжуючи у свою чергу безліч нових запитань, та вимагаючи детальних пояснень.

І ось, зараз ми з вами розглянемо подібний текст.У наших попередніх розмовах ми з вами вже торкались деяких принципів тлумачення текстів. Ми знайшли відповіді чому Христос прокляв дерево, яке не мало плодів, та чому Він порівняв жінку-хаханеянку з собакою . Якщо ви раніше не читали їх, рекомендую почати саме з них, оскільки там є декілька важливих порад щодо того як саме вчить Православна Церква підходити до нелегкої місії читання Священних Текстів, а також їх тлумачення.

• До речі: Ви можете присилати мені запитання, та посилання на складні для розуміння місця Святого Писання, і ми разом з вами проаналізувавши спробуємо знайти на них відповіді.

У цій статті ми розглянемо декілька місць Нового Завіту, у котрих станемо свідками того, як Христос розповідав про наближення Царство Божого, а також зокрема зупинимося на тих Його словах ( досить не простих для тлумачення), у котрих з’являється обіцянка декому з присутніх не побачити смерті, поки все це не станеться. Отож, з буквального розуміння тексту виходить, що дехто зі святих Апостолів мав би й дожити до ниших днів, і бути нашим провідником на Страшному суді Божому. Тож, давайте заглянемо у Вічну книгу і проаналізуємо: чи це мав на увазі Спаситель, чи можливо думаючи саме так ми з вами у чомусь припускаємось помилок? Read the rest of this entry »