Місто інків Мачу-Пікчу (Перу)

Це місто було створене як священний гірський притулок за сторіччя до завоювання імперії інків, приблизно в 1440 році, і функціонувало до 1532 року, коли іспанці вторглися на територію цієї імперії. В цей час усі його жителі таємничо зникли. Конкістадори так і не дісталися до Мачу-Пікчу. Місто не було зруйноване, але ми мало що знаємо про нього. Невідоме ні число жителів, ні навіть його справжня назва...

Мачу-Пікчу (інк. – „стара гора”), легендарне місто інків, розташоване у Перу, Ð½Ð° висоті від 1500 до 6270 метрів над рівнем моря. Його загальна площа - 32 592 гектара. Вершина Мачу-Пікчу перебуває "під захистом" більш високої Уайна-Пікчу (інк. – „молода гора”), на схилах якої також збереглися руїни древніх будівель. Звідси відкривається приголомшливий вид на глибокий стрімкий каньйон ріки Урубамба.

Інки побудували своє місто-фортецю у дійсно неприступному місці - у самому серці Кордильєр, на вершині гори, оточеної високими піками й непрохідними лісами. Могутня імперія інків - нерозгадана таємниця Перу. Вони вважали себе синами Сонця, споруджували свої храми на висоті 3500 метрів. У своїй мудрості їх порівнюють лише з тибетськими ченцями.

Мачу-Пікчу цілком могло існувати незалежно від зовнішнього світу. ÐÑ€Ñ…еологи досі вражені чіткістю планування Ð¼Ñ–ста і красою його кам'яних конструкцій. Свої споруди мешканці цього міста будували з необроблених кам'яних монолітів, а пізніше з обтесаних великих кам'яних блоків вагою 200 і більше тонн! І ті, й інші підганялися один до одного з такою точністю, що між ними і до цього дня не може пройти лезо бритви!

Мачу-Пікчу нараховує більше 200 приміщень і окремих будівель, храмів, житлових споруд, оборонних стін з кам'яних блоків, що показує, якого разючого мистецтва досягли Ñ–нки у будівельній справі. Ð”авні архітектори подбали навіть про дренажну й зрошувальну систему, що складається з безлічі вузьких каналів, які впадали в широкий центральний. 

Сучасні вчені підтверджують, що всі будови мають особливі математичні й астрономічні координати, визначені інками відповідно до їх філософії й релігії. Будинки чітко розділені по функціях: соціальній, політичній, астрономічній й релігійній. Переважна більшість з них - Ñ…рами, палаци, вівтарі і астрономічні обсерваторії. Це дозволяє припустити, що Мачу-Пікчу виконував роль елітного релігійного центра, у який прибували кращі представники суспільства з усією імперії інуів.

Існування міста пов'язують з часом правління Пачакутека, ÑÐºÐ¸Ð¹ увійшов в історію інків як великий реформатор і будівельник. З 1350 по 1530 рік н.е. люди жили в місті періодично, а постійно населяли його лише в 1500-1530 роках. Потім, ще не закінчивши будівництво, вони назавжди пішли з Мачу-Пікчу. 

Мотиви, що спонукали жителів поспішно покинути Мачу-Пікчу, дотепер невідомі. Теорій на цей рахунок безліч: можливо, у місті виникла епідемія невиліковної хвороби, або спалахнула локальна громадянська війна, або місто атакували ворожі племена, або ж з якої-небудь причини різко скоротилася кількість доступної питної води.

Найбільш імовірно, що населення покинуло святилище, щоб зберегти його існування в секреті від завойовників і, тим самим, уберегти від неминучого руйнування. Ð¯ÐºÐ±Ð¸ завойовникам-конкістадорам удалося виявити Мачу-Пікчу, на Ñ†Ðµ місто Ñ‡ÐµÐºÐ°Ð»Ð° Ð±Ð¸ та ж доля, що й на інші поселення: храми й вівтарі негайно б зруйнували, а на їхньому місці побудували католицькі церкви.

Іспанці були занадто зайняті завоюваннями, щоб організувати серйозні пошуки таємничого міста. До часу остаточного розгрому інків в 1572 році стежки, що ведуть від Куско до Мачу-Пікчу, повністю заросли й стали непрохідними. Таким чином, святилище виявилося врятованим - оточене дощовими лісами, стрімкими обривами й гірськими ріками.

Наприкінці XIX - початку XX століття в район Мачу-Пікчу почали прибувати на поселення перші індіанці-фермери. Вони Ñ– знайшли скарби інків. Відомо, що місцевий фермер Агустин Лизаррага в 1900 році влаштував лісову пожежу, щоб звільнити додаткову площу під сільськогосподарські угіддя. Обходячи вигорілий ліс, він виявив занедбану стежку, що привела його до Мачу-Пікчу. Агустин був уражений побаченим і спочатку не став брати ніяких коштовностей, боячись прогнівати древніх богів. Але встояти перед багатством було складно, і вже через якийсь час він почав виносити скарби й тайкома збувати їх. Ще через два роки фермер показав святилище своїм друзям...

До Мачу-Пікчу не можна ставитися як до "цікавих руїн" або як до чергового археологічного пам'ятника. Це, без сумніву, найсвященніше місце у всіх Андах і, одночасно, унікальне архітектурне спорудження.

Кожен, хто попадає сюди, ÑƒÑÐ²Ñ–домлює, що входить в храм — тільки під відкритим небом. Приголомшлива панорама міста і фортець над долиною річки Урубамби перевершує усі уявлення про справу рук людських. 

Використано інформацію з: http://www.potatohouse.biz/story_detail.php?StoryID=59 

http://www.ostriv.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=3549&Itemid=1254&ft=1

Фото з сайту  http://www.new7wonders.com/index.php?id=486