Тадж-Махал (Індія)

Мавзолей Тадж-Махал – визначна пам’ятка та символ індійської культури, одна з найдивовижніших споруд світу - розташований на березі річки Джамна, поблизу м. Агри...

Слова „Тадж” і „Махал” походять з мови урду. „Тадж” на урду означає корона або діадема. „Махал” означає палац, будинок або особняк. За іншою теорією назва „Тадж Махал” походить від «Ð¢ÐµÐ¹Ð¾ Махалая» назви бога Шиви мовою гінді.

Мавзолей збудовано султаном Шах-Джаханом з династії Великих Моголів над гробницею своєї коханої дружини Мумтаз Махал (до заміжжя - Арджуманд Бану).  Створенню мавзолею передувала безсмертна історія кохання султана та його дружини. Шах-Джахан ще в п’ятнадцятирічному віці зустрів і покохав Арджуманд Бану, дочку головного міністра. Але батько Шах-Джахана, з політичних міркувань, призначив у дружини своєму спадкоємцеві іншу. Однак, за законами ісламу, чоловікові дозволялось мати декілька дружин, і в 1612 році Арджуманд Бану у 19-літньому віці вийшла заміж за принца Кхуррама, який згодом став падишахом Шах-Джаханом.

В 1629 році Шах-Джахан вирушив з військом із Агри на південь, щоб призупинити повстання намісника бунтівного Декана. Під час походу Мумтаз Махал, яка постійно супроводжувала чоловіка, помирає під час народження чотирнадцятої дитини. Повернувшись в Агру, Шах-Джахан присягнувся збудувати для своєї покійної дружини усипальницю, якої ще не бачив світ.

Для спорудження п’ятикупольної будівлі мавзолею, яке тривало близько 20 років (приблизно з 1630 до 1652 рр.) були запрошені найкращі архітектори з Індії та інших країн Сходу.  Загалом, до будівництва Тадж-Махалу було залучено близько 20 тисяч робітників з різних країн. Безпосередню участь в проектуванні усипальниці приймав і сам Шах-Джахан. Після смерті, Шах-Джахана було поховано в ній, в одному склепі з Мумтаз Махал.

Архітектура Тадж-Махала урочиста та велична, в ній втілено найкращі риси середньовічної архітектури Ірану та Середньої Азії разом з монументальним мистецтвом стародавньої Індії. Висота мавзолею разом з куполом становить близько 95 м. Фасади декоровані пологими стрілчастими арками, оформлені портал-айванами. По кутах споруди піднімаються чотири мінарети. На ділянці землі навколо мавзолею Шах-Джахан наказав посадити розкішний сад, в якому панують кипариси – символи вічності. По центрі, перед будівлею усипальниці знаходиться мармурова водойма. 

Більшість дослідників вважають, що Тадж Махал було побудовано з матеріалів, які привозилися з усієї Індії і Азії. Використовували більше 1000 слонів для транспортування будівельних матеріалів. Білий мармур привозили з Раджастану, яшму з Педжабу, нефрит і гірський кришталь з Китаю. Бірюзу завозили з Тибету, лазурь з Афганістану, сапфіри з Шри Ланки, сердолік з Аравії.

Для здійснення свого задуму, Шах-Джахан використовував усі ресурси своєї держави. Поверхня усипальниці вкрита тисячами дорогоцінних і напівкоштовних каменів, а орнаменти виконані з чорного мармуру.

Найкрасивішою частиною Тадж-Махалу вважається білосніжний купол головної будівлі, який символізує райську насолоду. В Індії цей купол, який складено з білого мармуру, називають “хмаринкою, що відпочиває на повітряному троні”.

Використані матеріали з http://ukr-tur.narod.ru/turizm/spysok/india/tadhmahal/tadmahal.htm

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%B4%D0%B6-%D0%9C%D0%B0%D1%85%D0%B0%D0%BB

Фото з http://www.new7wonders.com/index.php?id=497