Фото | Новини | Проекти | Форум | "Вісник"
Валентин Бендюг
2008.03.01
18:32
Епіграми
Епіграми
Миколі Магері
Микола Никанорович - поважний чоловік.
Микола Никанорович солідний має вік.
Микола Никанорович, як те мале дитя, -
Три казочки для “Читанки” писав усе життя.
Броніславу Грищуку
Заріс, як той Хемінгуей,
І сивизною весь покрився, -
Пасе Мархоцькому гусей,
Щоб Вічний Рим не завалився.
Миколі Федунцеві
Поет Микола Федунець
Лавровий сплів собі вінець.
Про те зухвальство Муза взнала
І листя з чубом общипала.
Анатолію Ненцінському
Поляк він, мабуть, український,
Бо ж записавсь у “Білий птах”…
Ні. Українець, наш Ненцінський, -
Який із нього, з біса, лях?
Миколі Мачківському
Кругленький, добрий, тихий,
Чужу біду і власне лихо
Човпе потроху, щось римує,
Що наримує - надрукує...
Такий невредний чоловік:
Від діда втік, від баби втік,
Від вовка втік, від зайця втік...
Івану Іову*
Душа правдива - внук Мамая:
Козацький норов, чорний вус…
У шинку в Лондоні співає:
- На Україну повернусь!..
Іванові І
Іван в собі раба зборов,
Бо ж доки націю ганьбити -
Москальське прізвище носити? -
Тепер він І, а не І - ов.
Павлу Гірникові
Циганський вигляд і натура,
І погляд, як у різника...
Не вбереглась література
І понесла від Гірника.
Федорові Куркчі
Ліпить Федір із глини чортів.
Якось Бога зліпить захотів:
Сидів, ліпив цілий вечір,
Та вийшов не Бог, а кошлатий Федір.
Миколі Мазуру
Скульптор Мазур любить метал, -
Залізо і сталь - не глина:
Дощі не розмиють його п`єдестал...
Хіба що… згорбатіє спина.
Василеві Кравчуку
Один ізяславський байкар
Страх не любив Оси і Трутня,
Бо заважали пить нектар
І написать що-небудь путнє.
Валерію Басирову
Мов у сметані борода,
А голова - головка сиру, -
Хоч аксакалом вигляда,
Та все шайтанить наш Басиров.
*Іван Іов -
хороший поет-експериментатор,
що рано пішов з життя,
але за життя був людиною
веселою і компанійською,
ці епіграми читав.
Гадаю, коли не образився тут,
то й там його душа усміхнеться.
Миколі Магері
Микола Никанорович - поважний чоловік.
Микола Никанорович солідний має вік.
Микола Никанорович, як те мале дитя, -
Три казочки для “Читанки” писав усе життя.
Броніславу Грищуку
Заріс, як той Хемінгуей,
І сивизною весь покрився, -
Пасе Мархоцькому гусей,
Щоб Вічний Рим не завалився.
Миколі Федунцеві
Поет Микола Федунець
Лавровий сплів собі вінець.
Про те зухвальство Муза взнала
І листя з чубом общипала.
Анатолію Ненцінському
Поляк він, мабуть, український,
Бо ж записавсь у “Білий птах”…
Ні. Українець, наш Ненцінський, -
Який із нього, з біса, лях?
Миколі Мачківському
Кругленький, добрий, тихий,
Чужу біду і власне лихо
Човпе потроху, щось римує,
Що наримує - надрукує...
Такий невредний чоловік:
Від діда втік, від баби втік,
Від вовка втік, від зайця втік...
Івану Іову*
Душа правдива - внук Мамая:
Козацький норов, чорний вус…
У шинку в Лондоні співає:
- На Україну повернусь!..
Іванові І
Іван в собі раба зборов,
Бо ж доки націю ганьбити -
Москальське прізвище носити? -
Тепер він І, а не І - ов.
Павлу Гірникові
Циганський вигляд і натура,
І погляд, як у різника...
Не вбереглась література
І понесла від Гірника.
Федорові Куркчі
Ліпить Федір із глини чортів.
Якось Бога зліпить захотів:
Сидів, ліпив цілий вечір,
Та вийшов не Бог, а кошлатий Федір.
Миколі Мазуру
Скульптор Мазур любить метал, -
Залізо і сталь - не глина:
Дощі не розмиють його п`єдестал...
Хіба що… згорбатіє спина.
Василеві Кравчуку
Один ізяславський байкар
Страх не любив Оси і Трутня,
Бо заважали пить нектар
І написать що-небудь путнє.
Валерію Басирову
Мов у сметані борода,
А голова - головка сиру, -
Хоч аксакалом вигляда,
Та все шайтанить наш Басиров.
*Іван Іов -
хороший поет-експериментатор,
що рано пішов з життя,
але за життя був людиною
веселою і компанійською,
ці епіграми читав.
Гадаю, коли не образився тут,
то й там його душа усміхнеться.
Валентин Бендюг
2008.03.01
18:26
пародії
Пародії
Що це?
Ігор Римарук написав:
В гірському вересневому селі
Читав “Сонети темної любові”,
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові...
....................................
Чи це - химера, вигадка міська?
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові,
На скелі ліз, у реченнях блукав,
Блудив, як біс, з прикметниками в мові...
Чи це - поезія така, Римарукова,
Чи це - химера, вигадка міська?
Гра словами
Павло Мовчан, “Голос” написав:
Біля грубки так святково
вип`єш чай і будеш знов
переважувати слово,
що вимірює любов.
.......................
Це звичайне хитрування,
гра словами, і не більш,
у той час, коли кохання
вперто проситься у вірш.
Біля грубки так святково
(це ж тобі не радіатор!)
пережовувати слово,
запашну п`ючи гербату.
І любов тоді, й кохання
вперто просяться у вірші...
Та виходить римування,
гра словами - і не більше.
Годі, Музо, чаю лити, -
вже Пегас гризе за плечі:
лий, голубко, оковиту -
геніальні видам речі!
Поп`єм води
Петро Осадчук, “Гуцульська балада” написав:
Не зволікайте, це не діло,
Надалі відкладать не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок,
Поп`єм води з одної кварти!
........................................
Прийдіть до мене в понеділок,
Коли зоря впаде на трави...
........................................
Приходьте, стукайте у ганок,
Надалі відкладать не варто.
Не згаєм вечір - стрінем ранок,
Поп`єм води з одної кварти.
Якщо напитись закортіло,
То у неділю йти не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок
І принесіть велику кварту!
Не зволікайте, це не діло,
Не сир, щоб відкладать у ворок, -
Прийдіть надвечір в понеділок
Або підранок у вівторок.
Приходьте, стукайте у ганок, -
Терпіти спрагу більш не варто:
З моїх балад тече, як з крана, -
Поп`єм води з одної кварти.
Сальєрщина
Г.Гарченко, “Моцартіана” написав:
В майбутнє прочинивши двері,
Розгін узявши ого-го,
В натхненні тисячі сальєрі
Шукають Моцарта свого.
Боюсь я виткнутись за двері
Із дому рідного свого:
Не Моцарт я, та злі сальєрі
Ще не второпали того.
Загублять душу душогуби,
Отруять, гади, хоч кого...
Не моцарт я, сальєрі любі!
Я написав лиш: “ого-го” .
* * *
С.Чернілевський написав:
І день іде, і літо йде за літом,
І лінь стоїть, як вірний челядин.
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
І, Боже ж мій, чи я такий один?
Чого, ото спитатись, нуджу світом?
Чому лінивий, як німецький кінь?
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
Чому мені не мовить “татку” син?
Чому ще й досі донечки не маю?
Чого блукаю, як безплотна тінь?..
А голос внутрішній мені гукає:
- Раніш за тебе народилась лінь!
Якщо вже так, то в тому я не винен.
То ж буду вибивать я клином клин:
Знайду собі ліниву “половину”,
Бо ж, мабуть, я на світі не один.
* * *
В.Бровченко, “Довічна заблука” написав:
Двигтить, у джинси обтягнувши попи,
Біжить людей затуркана ріка...
Бував не раз в Америці й Європі,
По штрассе, авеню і стріт блукав.
Запам`яталось: попи, попи, попи...
То ж каку описав я землякам.
Самотня заблука
Забрела я на сайт "Еротика"
Начиталась й насолодилась !
Аж свого я відкрила ротика…
………………………………...
... Все. Пора. Йду вимикатись....
(Л..а)
Забрела я на сайт еротики,
А потім на сайт порнографії:
Розпашілі там губки і ротики, -
Все ворушиться – не фотографії.
Надивилась тієї екзотики,
І так захотілося спати...
Довелося вже вкотре і знов-таки
Самотужки себе покохати.
Я смиренно молилась Всевишньому:
- Чом сама я на всю планету,
Скільки можна отак, по-колишньому? -
Дай Адама мені з Інтернету!!!
Що це?
Ігор Римарук написав:
В гірському вересневому селі
Читав “Сонети темної любові”,
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові...
....................................
Чи це - химера, вигадка міська?
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові,
На скелі ліз, у реченнях блукав,
Блудив, як біс, з прикметниками в мові...
Чи це - поезія така, Римарукова,
Чи це - химера, вигадка міська?
Гра словами
Павло Мовчан, “Голос” написав:
Біля грубки так святково
вип`єш чай і будеш знов
переважувати слово,
що вимірює любов.
.......................
Це звичайне хитрування,
гра словами, і не більш,
у той час, коли кохання
вперто проситься у вірш.
Біля грубки так святково
(це ж тобі не радіатор!)
пережовувати слово,
запашну п`ючи гербату.
І любов тоді, й кохання
вперто просяться у вірші...
Та виходить римування,
гра словами - і не більше.
Годі, Музо, чаю лити, -
вже Пегас гризе за плечі:
лий, голубко, оковиту -
геніальні видам речі!
Поп`єм води
Петро Осадчук, “Гуцульська балада” написав:
Не зволікайте, це не діло,
Надалі відкладать не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок,
Поп`єм води з одної кварти!
........................................
Прийдіть до мене в понеділок,
Коли зоря впаде на трави...
........................................
Приходьте, стукайте у ганок,
Надалі відкладать не варто.
Не згаєм вечір - стрінем ранок,
Поп`єм води з одної кварти.
Якщо напитись закортіло,
То у неділю йти не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок
І принесіть велику кварту!
Не зволікайте, це не діло,
Не сир, щоб відкладать у ворок, -
Прийдіть надвечір в понеділок
Або підранок у вівторок.
Приходьте, стукайте у ганок, -
Терпіти спрагу більш не варто:
З моїх балад тече, як з крана, -
Поп`єм води з одної кварти.
Сальєрщина
Г.Гарченко, “Моцартіана” написав:
В майбутнє прочинивши двері,
Розгін узявши ого-го,
В натхненні тисячі сальєрі
Шукають Моцарта свого.
Боюсь я виткнутись за двері
Із дому рідного свого:
Не Моцарт я, та злі сальєрі
Ще не второпали того.
Загублять душу душогуби,
Отруять, гади, хоч кого...
Не моцарт я, сальєрі любі!
Я написав лиш: “ого-го” .
* * *
С.Чернілевський написав:
І день іде, і літо йде за літом,
І лінь стоїть, як вірний челядин.
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
І, Боже ж мій, чи я такий один?
Чого, ото спитатись, нуджу світом?
Чому лінивий, як німецький кінь?
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
Чому мені не мовить “татку” син?
Чому ще й досі донечки не маю?
Чого блукаю, як безплотна тінь?..
А голос внутрішній мені гукає:
- Раніш за тебе народилась лінь!
Якщо вже так, то в тому я не винен.
То ж буду вибивать я клином клин:
Знайду собі ліниву “половину”,
Бо ж, мабуть, я на світі не один.
* * *
В.Бровченко, “Довічна заблука” написав:
Двигтить, у джинси обтягнувши попи,
Біжить людей затуркана ріка...
Бував не раз в Америці й Європі,
По штрассе, авеню і стріт блукав.
Запам`яталось: попи, попи, попи...
То ж каку описав я землякам.
Самотня заблука
Забрела я на сайт "Еротика"
Начиталась й насолодилась !
Аж свого я відкрила ротика…
………………………………...
... Все. Пора. Йду вимикатись....
(Л..а)
Забрела я на сайт еротики,
А потім на сайт порнографії:
Розпашілі там губки і ротики, -
Все ворушиться – не фотографії.
Надивилась тієї екзотики,
І так захотілося спати...
Довелося вже вкотре і знов-таки
Самотужки себе покохати.
Я смиренно молилась Всевишньому:
- Чом сама я на всю планету,
Скільки можна отак, по-колишньому? -
Дай Адама мені з Інтернету!!!
Чорнява Жінка
2008.03.01
15:18
Я вечно мыслью жажд (пародия)
Павел Якимчук
Предчувствие
Опять пишу стихи. Пишу не о событиях,
Не о красотах и явлениях природы,
Пишу о тех души моей открытиях,
Что вдруг, как озарение, приходят.
Я вечно мыслью жажд и голоден душою.
Хоть горьких неудач микстуру часто пью,
Но, не успев допить, опять готовлюсь к бою,
Опять уверен я, что своего добьюсь.
Мой звездный час придет, я в это свято верю.
Предчувствую триумф тех сказочных минут…
Приди скорей! Я жду. Я – открываю двери.
С тобой придет успех, и все враги падут.
Успех мой Бог, кумир, ему я поклоняюсь
И на его алтарь свой разум отдаю
Перед успевшими я голову склоняю,
А преуспевшим – славу воздаю.
_________________________________________
Опять пишу стихи… О чем – и сам не знаю,
Природа… красота – фигня, не тот полет,
Пред озарением я душу открываю
И закрываю, как оно пройдет.
Я вечно мыслью жажд и вечно гладен духом,
И чревом пуст, и слеп, и глух, и нем,
Но звездный час свой точно чую нюхом,
Врагам не избежать огня моих фонем!
И мой Успех – мой Бог, кумир, услада,
И за него я разумом плачу,
И на алтарь его взвалю я «шоколада»,
А если надо будет – и мочу…
Предчувствие
Опять пишу стихи. Пишу не о событиях,
Не о красотах и явлениях природы,
Пишу о тех души моей открытиях,
Что вдруг, как озарение, приходят.
Я вечно мыслью жажд и голоден душою.
Хоть горьких неудач микстуру часто пью,
Но, не успев допить, опять готовлюсь к бою,
Опять уверен я, что своего добьюсь.
Мой звездный час придет, я в это свято верю.
Предчувствую триумф тех сказочных минут…
Приди скорей! Я жду. Я – открываю двери.
С тобой придет успех, и все враги падут.
Успех мой Бог, кумир, ему я поклоняюсь
И на его алтарь свой разум отдаю
Перед успевшими я голову склоняю,
А преуспевшим – славу воздаю.
_________________________________________
Опять пишу стихи… О чем – и сам не знаю,
Природа… красота – фигня, не тот полет,
Пред озарением я душу открываю
И закрываю, как оно пройдет.
Я вечно мыслью жажд и вечно гладен духом,
И чревом пуст, и слеп, и глух, и нем,
Но звездный час свой точно чую нюхом,
Врагам не избежать огня моих фонем!
И мой Успех – мой Бог, кумир, услада,
И за него я разумом плачу,
И на алтарь его взвалю я «шоколада»,
А если надо будет – и мочу…
Критус Нахман
2008.03.01
15:11
Еﳥрамма-Загадка 1.
Автор розпочинає серію
анонімних епіграм-загадок.
Читачам самим вирішувати
кому присвята.
Понад хвилями Славути
гордо ріє Буревісник
Його крики "Іа...Іа"
чує чвертка України
Скільки пафосу в тій пісні,
скільки сили у чаїній
Кременчуг несе спасіння,
звідтіля Благая Звістка
анонімних епіграм-загадок.
Читачам самим вирішувати
кому присвята.
Понад хвилями Славути
гордо ріє Буревісник
Його крики "Іа...Іа"
чує чвертка України
Скільки пафосу в тій пісні,
скільки сили у чаїній
Кременчуг несе спасіння,
звідтіля Благая Звістка
Василь Шляхтич
2008.03.01
14:31
іде весна
о диво
з заходу
приходить
весна
правдива
хоч врода
ще нині
німа
збагнути
не хоче
з півночі
сестра
і вчути
що ночі
це очам
пітьма
01.03.2008р.
Надія Мартинова
2008.03.01
14:29
Новий депутат /сатира/
"Новий" пан,
На вибори пішов,
Дав свою кандидатуру,
Щоб не вляпатись,в натурі,
Запросив підтримку та халтуру,
Щоб кричали,голосили,
І до дошки приліпили,
Його пику з дуру.
Чесно гроші віддавав,
Роздавав подарки,
Наливав всім чарки,
Обіцяв і призивав,
Взятки, то справжнісінькі давав,
Та на мітингах кричав:
"Все життя за вас стояв",
Теплесеньке словечко всім сказав,
Та за руку,довго всіх вітав,
Голосувати за себе призивав.
Тут звідкіля не візьмись,
Вискочив один із гурту,
Та сміливості набрався і спитався:
"А де буде ваша хата?
Та де будете ви жити?
Часто будете до нас ходити?
Чим поможете в натурі?
Бо збідніли ми до хурі,
Одежину носимо з війни,
Засалилися вже ми,
І чорніємо як негритята,
І повзе вже наша хата,
Аж до лугу, до річки,
Як спинити зможемо це ми?"
"Та небійтеся нічого",
Каже хрипло кандидат,
"Як дорвуся я до влади,
Тьху - тьху, що це я кажу,
Коли виберете ви мене,
Буде манна, масло,все,
В кожній хаті те і се,
Так розквітне наш багатий,рідний край,
Бо у Раді буду я кричати,
Та за вас горою там стояти,
/І грішми собі кармани набивати/,
А за вас я буду лозунги держати,
Кульки надувати,
Хто полізе,кулаком по морді так угрію,
Щоб усі побачили,
За нород свій постояти як умію".
"А народу,то що буде?"
"То це як? Поговорити про що буде,
Кого можна й заклеймити,
А мені допомогти,
Політично підрости,
І дібратися до моєї заповідної мети."
На вибори пішов,
Дав свою кандидатуру,
Щоб не вляпатись,в натурі,
Запросив підтримку та халтуру,
Щоб кричали,голосили,
І до дошки приліпили,
Його пику з дуру.
Чесно гроші віддавав,
Роздавав подарки,
Наливав всім чарки,
Обіцяв і призивав,
Взятки, то справжнісінькі давав,
Та на мітингах кричав:
"Все життя за вас стояв",
Теплесеньке словечко всім сказав,
Та за руку,довго всіх вітав,
Голосувати за себе призивав.
Тут звідкіля не візьмись,
Вискочив один із гурту,
Та сміливості набрався і спитався:
"А де буде ваша хата?
Та де будете ви жити?
Часто будете до нас ходити?
Чим поможете в натурі?
Бо збідніли ми до хурі,
Одежину носимо з війни,
Засалилися вже ми,
І чорніємо як негритята,
І повзе вже наша хата,
Аж до лугу, до річки,
Як спинити зможемо це ми?"
"Та небійтеся нічого",
Каже хрипло кандидат,
"Як дорвуся я до влади,
Тьху - тьху, що це я кажу,
Коли виберете ви мене,
Буде манна, масло,все,
В кожній хаті те і се,
Так розквітне наш багатий,рідний край,
Бо у Раді буду я кричати,
Та за вас горою там стояти,
/І грішми собі кармани набивати/,
А за вас я буду лозунги держати,
Кульки надувати,
Хто полізе,кулаком по морді так угрію,
Щоб усі побачили,
За нород свій постояти як умію".
"А народу,то що буде?"
"То це як? Поговорити про що буде,
Кого можна й заклеймити,
А мені допомогти,
Політично підрости,
І дібратися до моєї заповідної мети."
Валентин Бендюг
2008.03.01
13:53
УТ
Танка 7Б
Не тим печалюся, що ти мене забула, -
Печалюсь долею твоєю, згубо:
Життям клялася ти,
А свідком місяць був
І зорі нам співали в ніч купальську.
Не тим печалюся, що ти мене забула, -
Печалюсь долею твоєю, згубо:
Життям клялася ти,
А свідком місяць був
І зорі нам співали в ніч купальську.
Марія Герман
2008.03.01
12:17
Летять журавлі.
Не пишуться більше віршІ, пісеньки, балади,
а тільки соплива дурня про любові з болем,
і довгі, пожовклі листи про моє "нікОли";
І хочеться з горя наїстися шоколаду!
Чи ладану…
Так зимно в квартирі - зависоко теплі плеяди…
Не гріють ні коци, ні друзі, ні їх поради.
І хочеться спати - а холодно, шумно спати,
бо котик ночами співає свої серенади
Котячій весні.
У кінець озвірів, кудлатий.
Та, врешті, весною усі вони трохи гади…
А наше – осіннє: все бачити і мовчати.
(мовчати – бо іншим не треба багато знати)
Губити від Храму ключі – то пророча вада.
Тому і трапляється інколи ночувати
Не вдома, у Храмі із Богом,
а в сіні з божками.
Та, врешті, звикаєш (бо грішна),
до всього з роками.
Лише набігає по краплі у душу втома.
Не пишуться більше вІрші. Не любляться любі.
Бо всі погубились, мов зерна у чорній землі.
Я очі закрила – відчути, а не забути.
Але не відчула. То краще забуду, збуду
Цю зиму комусь.
…І летять у весну журавлі.
Летять і курличуть, і Храм облітають тричі.
Я так їх чекала і в щасті, і в дощ, і вночі!
Ще трохи, і зникнуть за лісом їх строгі ключі,
Їх тужі плачі…
Я очі розплющую, душу здіймаю в політ,
І майже злітаю,
і майже до себе кличуть…
Та Храм не пускає. Я знов загубила ключі.
а тільки соплива дурня про любові з болем,
і довгі, пожовклі листи про моє "нікОли";
І хочеться з горя наїстися шоколаду!
Чи ладану…
Так зимно в квартирі - зависоко теплі плеяди…
Не гріють ні коци, ні друзі, ні їх поради.
І хочеться спати - а холодно, шумно спати,
бо котик ночами співає свої серенади
Котячій весні.
У кінець озвірів, кудлатий.
Та, врешті, весною усі вони трохи гади…
А наше – осіннє: все бачити і мовчати.
(мовчати – бо іншим не треба багато знати)
Губити від Храму ключі – то пророча вада.
Тому і трапляється інколи ночувати
Не вдома, у Храмі із Богом,
а в сіні з божками.
Та, врешті, звикаєш (бо грішна),
до всього з роками.
Лише набігає по краплі у душу втома.
Не пишуться більше вІрші. Не любляться любі.
Бо всі погубились, мов зерна у чорній землі.
Я очі закрила – відчути, а не забути.
Але не відчула. То краще забуду, збуду
Цю зиму комусь.
…І летять у весну журавлі.
Летять і курличуть, і Храм облітають тричі.
Я так їх чекала і в щасті, і в дощ, і вночі!
Ще трохи, і зникнуть за лісом їх строгі ключі,
Їх тужі плачі…
Я очі розплющую, душу здіймаю в політ,
І майже злітаю,
і майже до себе кличуть…
Та Храм не пускає. Я знов загубила ключі.
Леся Романчук
2008.03.01
12:15
КРЕДО
Я не впаду. Хоч зла недоля часто
Веде мене, де тонко, по льоду
І підставляє ніжку, щоб упасти,
Я послизнуся. Та не упаду.
Вас не потішить зойк мого падіння,
А сльози співчуття — то не мені.
Я не впаду зі скелі на каміння
І рук не закаляю у багні.
З вершин, які судилось підкорити,
Я оберу високу і круту.
Чим вища скеля, тим сильніший вітер.
Та будьте певні: я не упаду!
березень 1992
Веде мене, де тонко, по льоду
І підставляє ніжку, щоб упасти,
Я послизнуся. Та не упаду.
Вас не потішить зойк мого падіння,
А сльози співчуття — то не мені.
Я не впаду зі скелі на каміння
І рук не закаляю у багні.
З вершин, які судилось підкорити,
Я оберу високу і круту.
Чим вища скеля, тим сильніший вітер.
Та будьте певні: я не упаду!
березень 1992
Леся Романчук
2008.03.01
12:12
Ще трохи зимового
я тут чужа.
і ви мені чужі...
і голоси несвітлі, і душі
так мулько поміж брил
славозалюблень...
і тане голос...
густо, не ковтнеш...
не пий, отруйне...
кришталева креш...
як гостро.
як безжально.
як розгублено...
і ви мені чужі...
і голоси несвітлі, і душі
так мулько поміж брил
славозалюблень...
і тане голос...
густо, не ковтнеш...
не пий, отруйне...
кришталева креш...
як гостро.
як безжально.
як розгублено...
Григорій Слободський
2008.03.01
11:56
Т. Г Шевченкові
І жалем серце запеклось,
Що нікому мене згадати! Шевченко
А ти колись казав,
Що не буде кому
Тебе згадати.
Виріс сиротою
Без батька і мати,
Поміж панів
козаченком.
Не зламали духу твого
Царські каземати!
Як вітер буйнесенький
Мчались думи із чужини
На Україну – мати!
Пам’ятають люди
І тебе в Україні- вільні
Ніхто не забуде.
На твої могилі
Не зів’януть квіти.
Доки житимуть думи
Твої рідні діти.!
Що нікому мене згадати! Шевченко
А ти колись казав,
Що не буде кому
Тебе згадати.
Виріс сиротою
Без батька і мати,
Поміж панів
козаченком.
Не зламали духу твого
Царські каземати!
Як вітер буйнесенький
Мчались думи із чужини
На Україну – мати!
Пам’ятають люди
І тебе в Україні- вільні
Ніхто не забуде.
На твої могилі
Не зів’януть квіти.
Доки житимуть думи
Твої рідні діти.!
Надія Мартинова
2008.03.01
11:00
СИЛА /сатира/
Яка велика сила інтелект,
Коли вона у депутата,
В руках чи в голові,
Тоді " держіться" ви мені.
Візьмемо ми в осаду Раду,
Надуємо кульки,
Виставимо блокаду,
Охороняти будемо Раду.
Щоб ми були сухі,
Та ситі і обласкані,
Візьмемо в руки ми презервативи,
Та натягнемо їх на голови собі.
А ви там довго не кричіть!
Чого,вас голова болить?
Що, за народ?
То ви ці кульки теж візьміть.
Собі,народу натягніть,
Ще трішки про добробут розкажіть,
А цього депутата,щоб ви сухі були при владі,
Ще раз у Раду посадіть.
Коли вона у депутата,
В руках чи в голові,
Тоді " держіться" ви мені.
Візьмемо ми в осаду Раду,
Надуємо кульки,
Виставимо блокаду,
Охороняти будемо Раду.
Щоб ми були сухі,
Та ситі і обласкані,
Візьмемо в руки ми презервативи,
Та натягнемо їх на голови собі.
А ви там довго не кричіть!
Чого,вас голова болить?
Що, за народ?
То ви ці кульки теж візьміть.
Собі,народу натягніть,
Ще трішки про добробут розкажіть,
А цього депутата,щоб ви сухі були при владі,
Ще раз у Раду посадіть.
Критус Нахман
2008.03.01
10:56
Варіації на тему М.Непоради для чоловічого контр-альто і хору
ТЕМА:
Макс Непорада
2008.03.01 08:42
Весняні прозріння
Можливо, я грішний, можливо, безбожний,
можливо, впливає весняна пора,
та час вже зізнатись – і бути не може,
щоб жінку з мого утворили ребра.
Нехай закипають і варяться мізки,
куди ж ти подінеш прозріння думки:
«Таку Ідеальну? З якоїсь там кістки?!
Ні-ні, це неправда. Усе навпаки».
Насправді усе відбувалось інакше
із цим Боготвореним Дивом із Див:
мене Він із кістки утілював радше,
ЇЇ ж Він за образом власним створив.
Довершена Форма з Довершеним Змістом,
Наділена Даром Давати Життя.
Зробіть променад по вечірньому місту,
послухай цокіт підборів взуття.
Одразу впадає у око різниця
між тим вайлуватим ходінням макак
і летом Життя і Наснаги Криниці,
що в серце повагу вкарбовує в такт.
+++++
ВАРІАЦІЇ
Чоловіче контр-альто:
Нехай закипають і паряться мізки
в потугах учених дізнатись насправді
з чого получились білявенькі кіски
Не скажемо, мила, всієї ми правди
Хор:
Яке це щастя, моя мила!
Що не з ребра тебе створила
мого Божественная Сила
а з піни моря й молока!!!
Чоловіче контр-альто:
Насправді усе відбувалось іначе
в ретортах і колбах мене витворяли
з камінчиків різних і кІсток конячих
Тебе ж із мелодій космічних хоралів!
Хор:
Яке це щастя, моя мила!
Що не з ребра тебе створила
мого Божественная Сила
а з піни моря й молока!!!
Чоловіче контр-альто:
Довершена Форма з Довершеним Змістом,
Зефір в Шоколаді, Политий Медами
Зробіть променад по вечірньому місту,
Знайдіть оце Диво, знайдіть цю Мадаму!!!
Хор:
Яке це щастя, моя мила!
Що не з ребра тебе створила
мого Божественная Сила
а з піни моря й молока!!!
Макс Непорада
2008.03.01 08:42
Весняні прозріння
Можливо, я грішний, можливо, безбожний,
можливо, впливає весняна пора,
та час вже зізнатись – і бути не може,
щоб жінку з мого утворили ребра.
Нехай закипають і варяться мізки,
куди ж ти подінеш прозріння думки:
«Таку Ідеальну? З якоїсь там кістки?!
Ні-ні, це неправда. Усе навпаки».
Насправді усе відбувалось інакше
із цим Боготвореним Дивом із Див:
мене Він із кістки утілював радше,
ЇЇ ж Він за образом власним створив.
Довершена Форма з Довершеним Змістом,
Наділена Даром Давати Життя.
Зробіть променад по вечірньому місту,
послухай цокіт підборів взуття.
Одразу впадає у око різниця
між тим вайлуватим ходінням макак
і летом Життя і Наснаги Криниці,
що в серце повагу вкарбовує в такт.
+++++
ВАРІАЦІЇ
Чоловіче контр-альто:
Нехай закипають і паряться мізки
в потугах учених дізнатись насправді
з чого получились білявенькі кіски
Не скажемо, мила, всієї ми правди
Хор:
Яке це щастя, моя мила!
Що не з ребра тебе створила
мого Божественная Сила
а з піни моря й молока!!!
Чоловіче контр-альто:
Насправді усе відбувалось іначе
в ретортах і колбах мене витворяли
з камінчиків різних і кІсток конячих
Тебе ж із мелодій космічних хоралів!
Хор:
Яке це щастя, моя мила!
Що не з ребра тебе створила
мого Божественная Сила
а з піни моря й молока!!!
Чоловіче контр-альто:
Довершена Форма з Довершеним Змістом,
Зефір в Шоколаді, Политий Медами
Зробіть променад по вечірньому місту,
Знайдіть оце Диво, знайдіть цю Мадаму!!!
Хор:
Яке це щастя, моя мила!
Що не з ребра тебе створила
мого Божественная Сила
а з піни моря й молока!!!
Осіння Сандра
2008.03.01
10:36
Із циклу "Так біло на серці"
Біло
Слухати сутінки.
Мити вікна
Від сліз солоних мокрого грудня.
Назустріч холоду, що не
зникне
набрякне пуп’янком
в білих грудях.
Молитись поночі
а надранок
осколки рим заганяти в шкіру.
Плястерко місяця між туману
немов крижина,
сміється біло.
На перехресті доріг і колій
гублю розгублену
свою душу.
Приношу жертву химерній долі:
промінчик світла
І білу ружу.
Слухати сутінки.
Мити вікна
Від сліз солоних мокрого грудня.
Назустріч холоду, що не
зникне
набрякне пуп’янком
в білих грудях.
Молитись поночі
а надранок
осколки рим заганяти в шкіру.
Плястерко місяця між туману
немов крижина,
сміється біло.
На перехресті доріг і колій
гублю розгублену
свою душу.
Приношу жертву химерній долі:
промінчик світла
І білу ружу.
Останні надходження: 7 днів | 30 днів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Повідомлення