Фото | Новини | Проекти | Форум | "Вісник"
Ганна Осадко
2008.02.29
16:39
Тому що
Тому що – не спати до ранку. Тому що – кохання.
Сніг білогарячково лізе під ноги трамваю.
Тому що тебе, як пароль укрнету, щодня забуваю,
а потім – пригадую раптом. І гірко, як Таня
за м’ячиком плачу…Та він не потоне, звичайно,
Така от чудова властивість – у річці не тоне…
І риси прозорі, і ризи тонкі, як в ікони…
І дивом, і паром до пари вгортається чайник…
Тому що – мовчати. І в тиші померти неначе,
Бо слово знайоме – як вітер і віра – зникоме.
…Бо кому поставиш, а потім не скажеш нікому
Про протяг на кухні.
Про руки холодні.
Про м’ячик.
Григорій Слободський
2008.02.29
16:24
Сон
Після подорожі на морі,
Захотілося поміж зорі.
Якось на покосі
Заснув під копицю,
І приснилося, що лечу
На якусь зірницю.
І куди, на яку не знаю
І в нікого не спитаю.
Від землі я відірвався
І сам не знаю,
Що за юду обнімаю
Дуже сильно, щось трясе
і кудись у вись несе.
Очі вниз я опустив
Іншу землю тут відкрив.
Кругом каміння, високі гори,
Золотиться якесь море.
Не пахне повітря тут
І не знаю чи живуть,
Люди чи тварини
Нема домів, ані людини,
нема дощу ні краплини.
Холодно: трясуться губи,
Ноги мерзнуть, скрипнуть зуби
Кругом себе подивився
Догадався.
Я ж на місяці опинився.
Сиджу на його рогах,
не повірити, сильний страх
охопив .
Руки зразу опустив,
знову мене понесло
оте чортове зло.
Несе мене поміж зірниці,
А між ними темнота.
Стало страшно, в тілі
Одна пустота.
Подався на милість божу .
Лечу у вись лечу,
Можить на якусь планету
Я все ж таки примчу.
Угледів я світло
Через темінь ту
І згадав наземну
Усю красоту.
Понесло мене до світла
І куди
Я сам не знаю…
Можливо дальше був би знав
Та дід вила в сіно впхав.
На тій вила я вколнувся
І зразу проснувся
Захотілося поміж зорі.
Якось на покосі
Заснув під копицю,
І приснилося, що лечу
На якусь зірницю.
І куди, на яку не знаю
І в нікого не спитаю.
Від землі я відірвався
І сам не знаю,
Що за юду обнімаю
Дуже сильно, щось трясе
і кудись у вись несе.
Очі вниз я опустив
Іншу землю тут відкрив.
Кругом каміння, високі гори,
Золотиться якесь море.
Не пахне повітря тут
І не знаю чи живуть,
Люди чи тварини
Нема домів, ані людини,
нема дощу ні краплини.
Холодно: трясуться губи,
Ноги мерзнуть, скрипнуть зуби
Кругом себе подивився
Догадався.
Я ж на місяці опинився.
Сиджу на його рогах,
не повірити, сильний страх
охопив .
Руки зразу опустив,
знову мене понесло
оте чортове зло.
Несе мене поміж зірниці,
А між ними темнота.
Стало страшно, в тілі
Одна пустота.
Подався на милість божу .
Лечу у вись лечу,
Можить на якусь планету
Я все ж таки примчу.
Угледів я світло
Через темінь ту
І згадав наземну
Усю красоту.
Понесло мене до світла
І куди
Я сам не знаю…
Можливо дальше був би знав
Та дід вила в сіно впхав.
На тій вила я вколнувся
І зразу проснувся
Олександр Некрот
2008.02.29
15:25
Тема N8: ХОККУ
За мною в постіль
Мужчину пропустила
Вляглася зверху
***
Закляк чекати
Свою Лоліту з ванни
Води немає
***
Не в позі щастя
Шалієш - схлипи, схлюпи
А ти ж на спині
Мужчину пропустила
Вляглася зверху
***
Закляк чекати
Свою Лоліту з ванни
Води немає
***
Не в позі щастя
Шалієш - схлипи, схлюпи
А ти ж на спині
Антоніна Мілян
2008.02.29
14:49
Самотній відчай
Роздерті пакунки. Малюнки в дарунки.
Та й решта дарунків смішного гатунку:
Сервізи, шкатулки, кераміка, вази,
Вазони та рамки, брутальні прикраси.
Косметика, одяг та затхлі парфуми.
І книги ледь цілі, принесені з ГУМи.
Товсті сувеніри, вітальні листівки...
Моменти одчаю, зазняті на плівку...
Усе ніби ГАРНЕ...
усе ніби ТРЕБА...
Але все без серця...
І вже не від тебе!..
Та й решта дарунків смішного гатунку:
Сервізи, шкатулки, кераміка, вази,
Вазони та рамки, брутальні прикраси.
Косметика, одяг та затхлі парфуми.
І книги ледь цілі, принесені з ГУМи.
Товсті сувеніри, вітальні листівки...
Моменти одчаю, зазняті на плівку...
Усе ніби ГАРНЕ...
усе ніби ТРЕБА...
Але все без серця...
І вже не від тебе!..
Світлана Кльось
2008.02.29
14:30
"ВАРТО ЧИ НІ" О. Пономарьова (англомовний переклад С. Кльось)
ВАРТО ЧИ НІ
(Я ЛЮБЛЮ ТІЛЬКИ ТЕБЕ)
(Слова О. Пономарьова)
Варто чи ні
Жити без тебе,
Я б полетів
З тобою в небо,
Я повернув би час назад
І сказав би так:
Приспів:
Я люблю тільки тебе,
Богом дану мені.
Моє серце палає
У вогні, що ти дала мені,
Богом дана одна,
Моя лебідко кохана.
Варто чи ні
Жити лиш згадками?
Спомини в сні,
З холоду в жар,
З подиху в біль…
Я повернув би час назад
І повторив би так:
Приспів (2р):
Я люблю тільки тебе,
Богом дану мені.
Моє серце палає
У вогні, що ти дала мені,
Богом дана одна,
Моя лебідко кохана.
Я люблю тебе.
WHY DO I HAVE?
(I LOVE ONLY ONE YOU)
(Lyrics by O. Ponomariov)
Why do I have
Without you living,
I’d take a wing
To the blue with you,
I would return the time to us
And utter the words:
Refrain:
I love so only one you
Left by heavens for me,
My heart’s set to burning
In the fire that you gave it to me
Left by heavens for me,
Oh, my goddess of ardor.
Why do I have
Live by the memories
Mem’ries in dreams
From cold to heat,
From sigh to pain.
I would return the time to us
And again say the words:
Refrain (2 times):
I love so only one you
Left by heavens for me,
My heart’s set to burning
In the fire that you gave it to me
Left by heavens for me,
Oh, my goddess of ardor.
I love only you.
(Я ЛЮБЛЮ ТІЛЬКИ ТЕБЕ)
(Слова О. Пономарьова)
Варто чи ні
Жити без тебе,
Я б полетів
З тобою в небо,
Я повернув би час назад
І сказав би так:
Приспів:
Я люблю тільки тебе,
Богом дану мені.
Моє серце палає
У вогні, що ти дала мені,
Богом дана одна,
Моя лебідко кохана.
Варто чи ні
Жити лиш згадками?
Спомини в сні,
З холоду в жар,
З подиху в біль…
Я повернув би час назад
І повторив би так:
Приспів (2р):
Я люблю тільки тебе,
Богом дану мені.
Моє серце палає
У вогні, що ти дала мені,
Богом дана одна,
Моя лебідко кохана.
Я люблю тебе.
WHY DO I HAVE?
(I LOVE ONLY ONE YOU)
(Lyrics by O. Ponomariov)
Why do I have
Without you living,
I’d take a wing
To the blue with you,
I would return the time to us
And utter the words:
Refrain:
I love so only one you
Left by heavens for me,
My heart’s set to burning
In the fire that you gave it to me
Left by heavens for me,
Oh, my goddess of ardor.
Why do I have
Live by the memories
Mem’ries in dreams
From cold to heat,
From sigh to pain.
I would return the time to us
And again say the words:
Refrain (2 times):
I love so only one you
Left by heavens for me,
My heart’s set to burning
In the fire that you gave it to me
Left by heavens for me,
Oh, my goddess of ardor.
I love only you.
Світлана Кльось
2008.02.29
14:25
Вже вечоріє
Повільно сутінки умить
Крізь комиші пливуть рікою:
І міняться, мов вогник, що бринить,
Й палають тишею дзвінкою.
Мов стоголосий зорепаду гув,
Так мимохіть сузір’я лине стороною,
І вітер пролітав, і буревій десь був,
Що в хвилях ночі плакав наді мною.
Печаль бува, а сліз уже нема,
Бо ж сум той зник за ніччю чарівною,
А серце мліє, бо ж володарка-зима
Іде розкішною тепер стежкою.
Крізь комиші пливуть рікою:
І міняться, мов вогник, що бринить,
Й палають тишею дзвінкою.
Мов стоголосий зорепаду гув,
Так мимохіть сузір’я лине стороною,
І вітер пролітав, і буревій десь був,
Що в хвилях ночі плакав наді мною.
Печаль бува, а сліз уже нема,
Бо ж сум той зник за ніччю чарівною,
А серце мліє, бо ж володарка-зима
Іде розкішною тепер стежкою.
Світлана Кльось
2008.02.29
14:24
Вечір
Сховалось сонце уві сні,
І гаснуть почали всі зорі,
А темрява з’явилась вдалині,
Немов буруни в синім морі,
Котре віщує, мов чародій,
Незламність заповітних мрій.
А темрява прийшла, і ніч
Сльозою впала на долоні,
І, наче вітер, пліч-о-пліч
Злегка накрила мої скроні,
А вітер лине, наче птах,
Що в темряві лежить, як прах.
І у безодню сонце впало вмить,
Як чорні хмари, що летять угорі,
А промінь ночі у очах на мить
Засяє у цій пізній порі,
Хоча та щирість ще буде,
Що зорею вечірньою веде.
І гаснуть почали всі зорі,
А темрява з’явилась вдалині,
Немов буруни в синім морі,
Котре віщує, мов чародій,
Незламність заповітних мрій.
А темрява прийшла, і ніч
Сльозою впала на долоні,
І, наче вітер, пліч-о-пліч
Злегка накрила мої скроні,
А вітер лине, наче птах,
Що в темряві лежить, як прах.
І у безодню сонце впало вмить,
Як чорні хмари, що летять угорі,
А промінь ночі у очах на мить
Засяє у цій пізній порі,
Хоча та щирість ще буде,
Що зорею вечірньою веде.
Світлана Кльось
2008.02.29
14:19
Завірюха
Як промінь місяця впаде
На ту стежину сніжну-білу,
В лісну галявину прийде
Містерія без сліду.
Легенький вітерець завиє,
Зорі попадають на сніг,
А завірюха вмить прилине,
Неначе оленя той біг.
А сніг впаде, мов помилково,
І вітер також хоче жить,
Здійметься в танок загадково
Із завірюхою умить.
Ялини взимку – як до печі,
І сосни вмить всі поховались,
Лише дуби стоять міцні –
Від завірюхи не втомились.
Січень, 2001
На ту стежину сніжну-білу,
В лісну галявину прийде
Містерія без сліду.
Легенький вітерець завиє,
Зорі попадають на сніг,
А завірюха вмить прилине,
Неначе оленя той біг.
А сніг впаде, мов помилково,
І вітер також хоче жить,
Здійметься в танок загадково
Із завірюхою умить.
Ялини взимку – як до печі,
І сосни вмить всі поховались,
Лише дуби стоять міцні –
Від завірюхи не втомились.
Січень, 2001
Світлана Кльось
2008.02.29
14:17
Сонце
Проміння полум’ям вдихає,
Що йде крізь землю, крізь усе,
Наздоганяти хвилі має,
Що в крилах океан несе.
Однак не варте те терпіння,
Котрому світ так промовля:
Воно усюди, наче вміння,
Котре породжує земля.
Пече, мов вогник, не згасає,
Бо ж вмить зійдуться небеса.
Багато світла та зоря має,
Й вона ніколи не згаса.
Світлана Кльось
2008.02.29
14:13
Вірш про дружбу
* * *
Що на шляху дорожчим є –
Найбільше ми його цінуєм,
Якщо в устах лиш правда промайне –
Ту цінність разом ми відчуєм.
Мов камені коштовні, все життя
Тим діамантом постає єдиним,
І Ти один в стихії правди та буття
Залишишся тим діамантом милим!
Що на шляху дорожчим є –
Найбільше ми його цінуєм,
Якщо в устах лиш правда промайне –
Ту цінність разом ми відчуєм.
Мов камені коштовні, все життя
Тим діамантом постає єдиним,
І Ти один в стихії правди та буття
Залишишся тим діамантом милим!
Світлана Кльось
2008.02.29
14:03
Школо, прощавай
Ось випускний востаннє
Летить, неначе білий дим, і, як
Еліта, може, як той неофіт,
Наш шкільний вирій полетить у світ,
Колись, мабуть і хтось згадає дорогі роки,
А будемо все пам’ятати назавжди.
1999
Летить, неначе білий дим, і, як
Еліта, може, як той неофіт,
Наш шкільний вирій полетить у світ,
Колись, мабуть і хтось згадає дорогі роки,
А будемо все пам’ятати назавжди.
1999
Світлана Кльось
2008.02.29
13:51
М. Рильський "Франко" (англ. переклад С. Кльось)
Максим Рильський
Франко
Син Яця-коваля, Іван рудоволосий,
Рибалка і мудрець, поет і каменяр,
Не надився на блиск і на позверхній чар,
На Чайльд Гарольдів плащ, на Лорелеї коси.
Заглиблений у книг нових і давніх стоси,
Він слухав голоси з низин і з-понад хмар,
І хоч хитався він, та мав високий дар
Гніт ненавидіти і люд любити босий.
Дорога у житті самотньому тяжка;
Навколо – ворогів закрадливість лукава,
Панки, що „люблять Русь” для ласого шматка...
Та ранив тяжко він беркута і удава,
І поміж нас живе ясна і чиста слава
Малого Мирона, великого Франка.
Maksym Ryl’s’kyi
Franko
The son of Yats’-the smith, red-haired Ivan,
A fisher and sage, a stone crusher and poet,
He grasped neither luster nor mirth,
Nor Childe Harold’s cloak and Lorelei’s plaits.
Deep in a pile of the new and old mates,
He heard the voices from the height and depth.
Though was he in two minds, but had a rare bent
To loath oppression, and love his brethren as the sun.
His solitary life was not pliant;
All ‘round was a roguish perfidy of all his foes
And landlords who liked Rus’ to get just more...
He wounded both the erne and then the boa,
And among us so brightly always goes
The fame of a little Myron, Franko the Great.
Франко
Син Яця-коваля, Іван рудоволосий,
Рибалка і мудрець, поет і каменяр,
Не надився на блиск і на позверхній чар,
На Чайльд Гарольдів плащ, на Лорелеї коси.
Заглиблений у книг нових і давніх стоси,
Він слухав голоси з низин і з-понад хмар,
І хоч хитався він, та мав високий дар
Гніт ненавидіти і люд любити босий.
Дорога у житті самотньому тяжка;
Навколо – ворогів закрадливість лукава,
Панки, що „люблять Русь” для ласого шматка...
Та ранив тяжко він беркута і удава,
І поміж нас живе ясна і чиста слава
Малого Мирона, великого Франка.
Maksym Ryl’s’kyi
Franko
The son of Yats’-the smith, red-haired Ivan,
A fisher and sage, a stone crusher and poet,
He grasped neither luster nor mirth,
Nor Childe Harold’s cloak and Lorelei’s plaits.
Deep in a pile of the new and old mates,
He heard the voices from the height and depth.
Though was he in two minds, but had a rare bent
To loath oppression, and love his brethren as the sun.
His solitary life was not pliant;
All ‘round was a roguish perfidy of all his foes
And landlords who liked Rus’ to get just more...
He wounded both the erne and then the boa,
And among us so brightly always goes
The fame of a little Myron, Franko the Great.
Світлана Кльось
2008.02.29
13:48
Павло Тичина "Голод" (англю переклад С. Кльось)
Голод
Хоч би світало... – Мамо, хліба!
Підвівся батько: замовчи!
Коло вогню в вагоні збились
і мруть голодні втікачі.
І дим їм очі виїдає.
Мороз проходить аж в кістки.
А за вагоном крик і гомін,
обмін, торгівля і свистки.
В лахмітті, скорбі, у болячках
зігнулась мати. В щось дитя
укутала, та все: ну спати –
навік заснуло б ти... Життя!
Прийшли сюди, а голод з нами.
Й нема людей поміж людей.
Ти чув!.. недавно десь тут жінка
зварила трьох своїх дітей...
Одскочив батько: божевільна!
Мовчи! Мовчи! До чого це? –
Схопилась мати й закричала,
а батько плюнув їй в лице...
Hunger
If the light would grow... – Mummy, bread!
And father rose: shut up!
Beside the fire in the carriage the tired
hungry runaways are breathing their last.
The smoke’s irritating their eyes.
The cold’s piercing their bones.
Behind the carriage peals out shout and noise,
some barter, trade and rows.
Dressed in the rags the mother bent
with grief and pain. She’s wrapping
her baby, that’s all. Then sleep –
if it would sleep for ever!.. My living!
We came, the hunger followed us.
No men among the men are now.
Heard you! A woman’s recently boiled
the three her children somehow.
And father went appalled: You mad!
Hush! Hush! For what is it, yes?
The mother leapt aside and yelled,
her husband spat into her face.
Хоч би світало... – Мамо, хліба!
Підвівся батько: замовчи!
Коло вогню в вагоні збились
і мруть голодні втікачі.
І дим їм очі виїдає.
Мороз проходить аж в кістки.
А за вагоном крик і гомін,
обмін, торгівля і свистки.
В лахмітті, скорбі, у болячках
зігнулась мати. В щось дитя
укутала, та все: ну спати –
навік заснуло б ти... Життя!
Прийшли сюди, а голод з нами.
Й нема людей поміж людей.
Ти чув!.. недавно десь тут жінка
зварила трьох своїх дітей...
Одскочив батько: божевільна!
Мовчи! Мовчи! До чого це? –
Схопилась мати й закричала,
а батько плюнув їй в лице...
Hunger
If the light would grow... – Mummy, bread!
And father rose: shut up!
Beside the fire in the carriage the tired
hungry runaways are breathing their last.
The smoke’s irritating their eyes.
The cold’s piercing their bones.
Behind the carriage peals out shout and noise,
some barter, trade and rows.
Dressed in the rags the mother bent
with grief and pain. She’s wrapping
her baby, that’s all. Then sleep –
if it would sleep for ever!.. My living!
We came, the hunger followed us.
No men among the men are now.
Heard you! A woman’s recently boiled
the three her children somehow.
And father went appalled: You mad!
Hush! Hush! For what is it, yes?
The mother leapt aside and yelled,
her husband spat into her face.
Світлана Кльось
2008.02.29
13:44
Павло Тичина "Ви знаєте, як липа шелестить..." (англ. переклад С. Кльось)
Павло Тичина
Ви знаєте, як липа шелестить...
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? –
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? –
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї...
„Я твій”, - десь чують дідугани.
А солов’ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
Pavlo Tychyna
Do You Know the Linden’s Rustling…
Do you know the linden’s rustling
On a white spring night? –
The dear’s resting, the dear’s resting,
Make her wake up, buss at sight,
The dear’s resting…
You’ve just known the linden’s rustling.
Do you know the dream of the old vales? –
They notice everything through the fogs.
Here’s the moon, the stars, the nightingales…
“I’m yours” – somewhere hear the old oaks.
And the nightingales!..
You’ve just known the dream of the vales!
Ви знаєте, як липа шелестить...
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? –
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? –
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї...
„Я твій”, - десь чують дідугани.
А солов’ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
Pavlo Tychyna
Do You Know the Linden’s Rustling…
Do you know the linden’s rustling
On a white spring night? –
The dear’s resting, the dear’s resting,
Make her wake up, buss at sight,
The dear’s resting…
You’ve just known the linden’s rustling.
Do you know the dream of the old vales? –
They notice everything through the fogs.
Here’s the moon, the stars, the nightingales…
“I’m yours” – somewhere hear the old oaks.
And the nightingales!..
You’ve just known the dream of the vales!
Останні надходження: 7 днів | 30 днів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

| Дата | |
|---|---|
|
Триває конкурс «Поетичні Майстерні - І півріччя 2008». І нехай радіють ті, які перемогли колись тихо і гладко, бо нині це зробити...
|
2008.01.19 |
Відкритий поетичний Античемпіонат «МАЙСТЕРЕНЬ» - проект
Пародії, Епіграми, Наслідування [2008-02-24 15:07:33] Перегл: 710 | Комент: 127 | Рейтинги: -- / --
Пародії, Епіграми, Наслідування [2008-02-24 15:07:33] Перегл: 710 | Комент: 127 | Рейтинги: -- / -- Останні надходження:30 днів | загалом
Користувачів:
855
Авторів: 742
Віршів: 12842
Редакторів: 18
Авторів: 742
Віршів: 12842
Редакторів: 18
Учасників конкурсу “Майстерень” :
530
Загалом рейтинг авторів
“Народний”: 3.96
“Майстерні”: 3.87
Загалом рейтинг авторів
“Народний”: 3.96
“Майстерні”: 3.87
Докладніше »
| Рецензія на | Автор і текст | Дата |
|---|---|---|
| Гужва Валерій | "Тарас Кремінь. Вертоград філософської лірики" | 2008.01.31 16:44 |
| Сорока Петро | "Т.Дігай. Перед незримим вівтарем. Денники 2007 року" | 2008.01.31 10:42 |
| Фішбейн Мойсей | "В.Ляшкевич. Пошуки геніальних цілей в поезії" | 2008.01.26 15:38 |
| Гужва Валерій | "Олександр ГИЖА. Житейський путівець та історичні візії Валерія Гужви" | 2008.01.23 14:24 |
| Плужник Євген | "Леонід ЧЕРЕВАТЕНКО. ВСЕ, ЧИМ ДУША БОЛІЛА" | 2008.01.17 11:04 |
| Засенко Петро | "Тетяна Дігай. Князівство трав" | 2007.10.09 18:02 |
| Дем'янова Ірина | "Тетяна Дігай. Ловитва вітру" | 2007.09.29 00:44 |
| Потій Іван | "Тетяна Дігай. Ловитва вітру" | 2007.09.28 22:35 |
| Герасим'юк Василь | "Іван Андрусяк. "Поет у повітрі"" | 2007.04.02 17:21 |
| Герасим'юк Василь | "Анатолій Дністровий. АРХЕОЛОГІЯ ЕТНІЧНОЇ ПАМ'ЯТІ" | 2007.04.02 14:36 |
| Слабошпицький Михайло | "Данило КУЛИНЯК. А СУДДІ ХТО?!" | 2007.03.13 14:31 |
| Слапчук Василь | "Євген Баран - Я ТОЙ, ЩО НАРОДИВСЯ — Я ТОЙ, ЩО ПОМРЕ" | 2007.02.08 22:14 |
| Кремінь Дмитро | "Валерій БОЙЧЕНКО - БЕНЕФІС НА ГОЛГОТІ" | 2007.01.12 12:22 |
| Павлюк Ігор | "Володимир БАЗИЛЕВСЬКИЙ - ПОЛІТ У ГЛИБИНУ" | 2007.01.12 11:48 |
| Павлюк Ігор | "Ярослав Голобородько - ХУДОЖНІ КЛЕЙНОДИ ІГОРЯ ПАВЛЮКА" | 2007.01.12 11:46 |
| Фішбейн Мойсей | "М.-Ф. Рубан - Етнокультурний код у поезії Мойсея Фішбейна" | 2006.12.22 17:33 |
| Фішбейн Мойсей | "Іван Дзюба - ВІРА В ПОКЛИКАНІСТЬ М.Коцюбинська «Не декорацій хочеться, а саду...»" | 2006.12.22 14:47 |
| Кавафіс Костянтин | "Йосиф Бродський. НА СТОРОНІ КАВАФІСА" | 2006.12.12 22:14 |
| Калинець Ігор | "Василь Терещук. Довершений світ Ігоря Калинця." | 2006.12.08 18:27 |
| Позаяк Юрко | "С. ЖАДАН "Позаяк навряд чи когось сьогодні шокує, втім..."" | 2006.12.07 23:07 |
| Бродський Йосиф | "ОЛЕКСАНДР СОЛЖЕНІЦИН "ИОСИФ БРОДСКИЙ - ИЗБРАННЫЕ СТИХИ"" | 2006.12.06 13:59 |
Черезова Варвара сказав(ла) про поезію, автор Осадко Ганна (
2008.02.29 16:44 )
Останнім часом у Вас трохи змінився стиль - більше граєте зі словами. Гарно і то дуже!
Черезова Варвара сказав(ла) про поезію, автор Черезова Варвара (
2008.02.29 16:40 )
Дякую)))
Нова Ванда сказав(ла) про поезію, автор Черезова Варвара (
2008.02.29 16:35 )
Нехай триває :) І весна, і кохання!!! Щиро, В.
Черезова Варвара сказав(ла) про поезію, автор Черезова Варвара (
2008.02.29 16:32 )
Хіх, то важко було не запідозрити, хоч ми й поводились пристойно. Дякую, Вандо)))
Гонта Іван сказав(ла) про поезію, автор Черезова Варвара (
2008.02.29 16:31 )
Вандо, так це ж майже місяць тому! Для Варвариних закоханостей це страшенно великий проміжок часу. :))
Нова Ванда сказав(ла) про поезію, автор Черезова Варвара (
2008.02.29 16:25 )
Радію щиро за тебе :) Щось одразу запідозрила, коли ми у Львові бачилися...;)))
Нова Ванда сказав(ла) про поезію, автор Мілян Антоніна (
2008.02.29 16:24 )
чому з ГУМи? і чоиу прикраси брутальні?
Бро Юля сказав(ла) про поезію, автор Бро Юля (
2008.02.29 16:24 )
Несторе, так іноді трапляється, що рима є не на кожне слово:) Хоча, якщо вже дуже бракує, то є дві файні рими: добро та Юля Бро. Користуйтеся будь-якою:)
Черезова Варвара сказав(ла) про поезію, автор Черезова Варвара (
2008.02.29 16:23 )
Дякую, люба, я замінила ті вени і коми-тире поставила)) А закохана я таки по самі вуха))
З любов"ю, Варця))
З любов"ю, Варця))
Отримати редакторську рецензію Останні надходження: За сьогодні | 7 днів