РИТМИ ПОЛIТИКИ
Ефективне полiтичне i соцiальне прогнозування розвитку суспiльства є можливим завдяки тому, що народ - це не хаотичне збiговисько iндивiдiв, а здатна до самоорганiзацiї психоiнформацiйна система, колективна iстота, етносоцiальний органiзм. Його розвиток пiдпорядковується певним закономiрностям, зокрема "емпiричним узагальненням" або "системним принципам" - твердженням загального характеру, що грунтуються на вивченнi рiзноманiтних явищ та їх колективному осмисленнi.
У мистецтвi прогнозування полiтичних процесiв особливе мiсце належить "Принциповi чотирьох фаз". Вiн формулюється так:
У процесi наближення до своєї мети психоiнформацiйна система має тенденцiю проходити чотири фази розвитку:
1 - генерування i формулювання iдеї;
2 - створення дiючого прототипу (чорнового зразка);
3 - перевiрка життєздатностi прототипу (системна криза);
4 - вирiшення кризи i перехiд на вищий рiвень органiзацiї.
Цей принцип справджується для розвитку суспiльних органiзацiй i пiдприємств, держав i цивiлiзацiй, наукових i релiгiйних iдей. Наприклад, український кiбернетик Вiктор Глушков чверть столiття тому описав чотири фази прийняття оптимального рiшення: 1 - постановка задачi; 2 - створення моделi; 3 - перевiрка роботи моделi; 4 - оптимальне рiшення. Або вiзьмiмо процес народження нового автомобiля: спочатку з'являється креслення (фаза 1), потiм робиться експериментальний прототип (фаза 2), який випробовується в екстремальних умовах (фаза 3), допрацьовується i доводиться до досконалостi (фаза 4).
| ЕМПIРИЧНI УЗАГАЛЬНЕННЯ |
 |
Так називалась фундаментальна праця швейцарського психолога i фiлософа Карла Густава Юнга (1875-1961), в котрiй вiн заклав фундамент науки про 16-типну диференцiацiю людської психiки. На нинiшнiй день типологiя Юнга доведена до рiвня технологiї i використовується там, де необхiдне розумiння людської iндивiдуальностi. Найбiльшого поширення типологiя досягла в США, передусiм у сферi бiзнесу.
Типологiя Карла Юнга в американському виконаннi обмежується розпiзнаванням психологiчних типiв i прогнозуванням їхньої поведiнки в стандартних ситуацiях. На пострадянських теренах пiшли далi й почали розглядати типи особи як iнформацiйнi системи, якi мають чiтку структуру i взаємодiють одне з одним на основi об'єктивних законiв. Пiонером цього революцiйного напрямку пiд назвою "соцiонiка" стала литовська дослiдниця Аушра Аугустинавiчуте. Серед iншого, вона вiдкрила феномен квадри. Квадра - це четвiрка соцiонiчно сумiсних типiв, якi складають групу психологiчного комфорту, iдеальну для роботи i вiдпочинку. Кожен з 16-ти соцiотипiв належить до однiєї з чотирьох квадр i несе в собi вiдбиток її особливих "квадрових цiнностей", до яких належать свiтовiдчуття, гумор, манери спiлкування, органiзацiя дiяльностi тощо.
Для позначення кожного соцiотипу є канонiчна назва, яка вiдображає його
основнi ознаки, наприклад "сенсорно-етичний iнтроверт". Проте для зручностi
користування i у нас, i на Заходi застосовують систему псевдонiмiв.
Типологiчний псевдонiм вiдображає якусь суттєву рису, особливо характерну для
того чи iншого соцiотипу. Наприклад, логiко-iнтуїтивний екстраверт має
псевдонiм "Пiдприємець". Це пов'язано з тим, що для бiльшостi представникiв
цього соцiотипу властива своєрiдна "пiдприємливiсть", особливо в ситуацiях
невизначеностi, хаосу i швидких змiн. Вони добре вiдчувають поточну кон'юнктуру,
порiвняно легко вiдмовляються вiд загальноприйнятих норм та стереотипiв,
невимушено вигадують великi й малi "комбiнацiї", вмiють виходити "сухими з води".
При цьому завжди треба пам'ятати, що типологiя Юнга i соцiонiка розглядають людей лише в однiй "психологiчнiй площинi", абсолютно не звертаючи увагу на рiзницю мiж ними з погляду iнтелекту, культури, моралi, пасiонарностi, особистого досвiду тощо. Наприклад, до "Пiдприємцiв" вiдносять i Остапа Бендера, i Жана-Поля Бельмондо, i Джека Лондона. Тобто вiдмiнностi мiж людьми того ж самого соцiотипу можуть бути дуже значними. Проте iснує i щось глибинне, яке спонукає їх до подiбних (типових) дiй в подiбних життєвих обставинах.
Але до чого тут полiтика? Справа в тому, що iснує пряма залежнiсть мiж фазою суспiльного розвитку i домiнуючою квадрою. Це дозволяє не лише краще зрозумiти дiючих нинi лiдерiв, але й передбачити, якi лiдери прийдуть завтра.
| ПСИХОЛОГIЧНI ТИПИ |
Гiпотеза про взаємозв'язок мiж квадрами i еволюцiйними фазами розвитку суспiльства виникла в результатi вивчення нашого минулого. У ентузiастiв цього напрямку дослiджень особливе натхнення викликала iсторiя Росiйської Iмперiї та її генетичного спадкоємця - Радянського Союзу. Тут суспiльний розвиток завжди набував екстремальних форм, а полiтичними лiдерами ставали акцентуйованi особи - iнодi дещо моторошнi, але добре придатнi для психоiнформацiйного аналiзу. Iван Грозний, Петро I, Ленiн i Сталiн (всi -з 2-ї квадри), Горбачов i Єльцин (3-я квадра) стали хрестоматiйними прикладами полiтикiв, що приходять до влади на хвилi "своєї" фази суспiльного розвитку. Проте особливий iнтерес викликає новiтня iсторiя України, полiтичний пульс якої почав битися задовго до її формального народження з лона СРСР. Наукове вивчення ритмiв України стало можливим завдяки розвитку психоiнформатики - нового синтетичного напрямку дослiджень на стику типологiї Юнга, соцiонiки, соцiальної психологiї i загальної теорiї систем.
Початок першої фази нинiшнього циклу України датують 1984-м роком, що збiглось у часi зi смертю генерального секретаря ЦК КПРС Юрiя Андропова (1984), приходом до влади Михайла Горбачова (1985) i початком "перебудови". Вiдтодi iдея української незалежностi, яка ще вчора видавалася утопiчною й авантюрною, вже вийшла з пiдпiлля i почала все iнтенсивнiше циркулювати в певних колах українського суспiльства. Основними дiючими особами на цiй фазi були романтики, "вiчнi революцiонери", поети, дiячi культури. Передусiм їхнiми зусиллями отримав розвиток "Народний рух за перебудову" - тодi ще єдиний, авторитетний i сильний своїм ентузiазмом. Найбiльш помiтними дiячами стали люди, психологiчнi типи яких належать до першої квадри. Так, "Рух" очолював Iван Драч (логiко- iнтуїтивний iнтроверт, соцiонiчний псевдонiм - "Аналiтик"), захоплення i масове схвалення викликали смiливi атаки Степана Хмари ("Аналiтик"), Лариси Скорик та Iвана Макара (iнтуїтивно-логiчнi екстраверти, "Новатори"), дуже ефектно лунали емоцiйнi виступи Володимира Яворiвського (етико-сенсорниий екстраверт, "Популяризатор") i яскрава сатира Михайла Жванецького (сенсорно-етичний iнтроверт, "Художник").
| СОЦIОРИТМИ УКРАЇНИ |
Хоча, нiде правди дiти, її "новизна" i "незалежнiсть" були досить умовними. По сутi, поки що вiдбулося вiдокремлення вiд iмперiї одного з її уламкiв - зi всiма iмперiальними вадами, збоченою ментальнiстю, здегенерованою номенклатурою, архаїчними методами керування, атеїзмом, брехнею i пiдлiстю. Україна залишилася "совковою" за своєю суттю, хоча й стала псевдонацiональною за формою. Iншими словами, пiд час цiєї фази вiдбулася спроба реставрувати старi порядки "на окремо взятiй територiї", надати їм всевдоукраїнського шароварно-провiнцiйного забарвлення, а мiж тим зберегти статус-кво. Проте коли мертвятину намагаються загримувати пiд щось нове i здорове, то це в кращому разi виглядає як пародiя, а в гiршому - як гальванiзацiя трупа. Такий неприродний стан не мiг тривати надто довго.
|
Соцiально-економiчна ситуацiя в результатi бездарних "реформ" (точнiше, їх iмiтацiї) стала ще гiршою, нiж ранiше. Рiзко зросли зовнiшнi i внутрiшнi державнi борги, населення України скоротилося на пiвтора мiльйони, небачених розмiрiв досягло соцiальне розшарування на дуже багатих i дуже бiдних, а наша начебто рiдна держава все бiльше стала набувати рис полiцiйно-колонiальної марiонетки. Проте такий руйнiвний розвиток подiй має й позитивний бiк, оскiльки остаточно розвiяв багато псевдоринкових i псевдодемократичних iлюзiй, засвiдчив безперспективнiсть старих пiдходiв i безплiднiсть пострадянської номенклатури, переконав народ у необхiдностi думати власною головою i розраховувати лише на власнi сили. Хоча для переходу до нової епохи цього ще замало.
|
- А як же "золота доба", про яку говорилося на початку? Чому вона не розпочалася з 96-го року?
Передусiм треба збагнути, що реальне життя описується взаємодiєю циклiв рiзного iєрархiчного рiвня. Кожний цикл складається з менших циклiв. Тож якщо ми прагнемо зрозумiти логiку сьогоднiшньої - четвертої - фази розвитку українського етносоцiального органiзму, то маємо враховувати i те, що вiдбувається "нагорi" (в циклi вищого рiвня), i те, що "внизу"- на рiвнi пiдфаз.
Що стосується циклу вищого рiвня, то ми знаходимось у третiй -кризовiй - фазi iснування смертельно хворого росiйського iмперського органiзму, з яким Україна ще й досi не розiрвала економiчну i психологiчну "пуповину". Майже всi кроки, здiйснюванi владним режимом Росiї, українська влада по-мавп'ячи копiює з дивовижною бездумнiстю. Як добре висловився Олександр Шморгун, попри всю демагогiю про "ринок", "демократiю" i "курс реформ", насправдi на тлi вельми нерiшучих спроб утвердження власної економiчної i полiтичної незалежностi ось уже кiлька рокiв триває iснування уламкiв СРСР як формально незалежних країн i продовжуються всi тi процеси соцiально-економiчної деградацiї i розпаду, якi були ранiше "закладенi" в наше суспiльне життя. Так що нинiшня четверта фаза України перебiгає на тлi тотального гниття перестарiлої iмперської химери в усiх її аспектах - свiтоглядних, соцiально-органiзацiйних, економiчних та технологiчних. Крiм того, не будемо забувати i про планетарну кризу, пов'язану з вичерпанням людством iснуючої екологiчної нiшi. Вплив цiєї кризи на процеси в Українi стає дедалi вiдчутнiшим.
Iнша справа, що саме в таких умовах руйнування старого суспiльства i може розпочатись творення суспiльства якiсно нового - подiбно, як зi згнилого плоду проростає молодий, чистий i здоровий паросток.
- А коли можна буде реально вiдчути живий пульс цiєї нової соцiальної iстоти, болючi пологи якої ми всi нинi переживаємо?
Почнемо з того, що четверта фаза - це завжди народження чогось якiсно нового, яке вiдбувається в результатi подолання третьофазової кризи. Для України нинiшня четверта фаза означатиме остаточний вихiд з лона Росiйської iмперiї i початок самостiйного розвитку. Одночасно повиннi вiдбутися ще два взаємообумовленi процеси:
1 - самоорганiзацiя населення України в нову Українську нацiю;
2 - перехiд цiєї нацiї в нову екологiчну нiшу, що означає пiднесення на якiсно вищий рiвень стосункiв "Людина-Бог", "Людина-Людина", "Людина-Природа".
- Скiльки триватиме четверта фаза? I чи можна взагалi дати бодай приблизну вiдповiдь на це запитання?
Ця дата точно вiдома - до 28 червня 2004 року, плюс-мiнус кiлька днiв.
- Звiдки така точнiсть?
Можливо, ви зауважили, що перша фаза розвитку України продовжувалася 6 рокiв, друга - 4, а третя - всього два роки, тобто їхнi тривалостi точно спiввiдносяться як 3:2:1. Нiбито нiчого особливого, однак найдавнiшi джерела, розглядаючи чергування еволюцiйних фаз ("дiб", "вiкiв" або "юг"), дають, нагадаємо, ту ж саму пропорцiю - 3:2:1:4. Зрозумiло, що вона вiдображає не унiверсальний закон (як, наприклад, закон всесвiтнього тяжiння), а деяку тенденцiю, яка має ймовiрнiсний, хоча й досить фундаментальний i усталений, характер. Найцiкавiше те, що в Українi це спiввiдношення спрацьовує iдеально.
- Що б це могло означати?
Лише те, що полiтичний процес в Українi має надзвичайно вiдвертий, яскравий, чистий характер. Розвиток такого "чистого" процесу можна прораховувати з високою точнiстю. I якщо природний розвиток подiй не буде порушено якимось потужним зовнiшнiм збуренням, то, виходячи зi згаданої пропорцiї, Україна вступила у 8-рiчний перiод народження нового суспiльства, нової української нацiї.
| ЧИСТИЙ ПРОЦЕС |
| Знання деяких принципiв легко компенсує незнання деяких фактiв. Гельвецiй |
Отже, четверта фаза розвитку українського етносоцiального органiзму розпочалася 20 червня 1996 року i триватиме приблизно 8 рокiв. Вона складається з 4-х пiдфаз, тривалiсть яких також вiдповiдає "золотiй пропорцiї" 3:2:1:4.
Кожна пiдфаза має певне призначення у вiдповiдностi з уже вiдомою нам схемою "iдея - дiючий прототип - кризове випробування - повноцiнна реалiзацiя".
Пiдфаза 1 (з лiта 1996 до кiнця 1998 року): осмислення сутi нинiшнього етапу iсторичного процесу, формування бачення майбутньої України та її мiсця у свiтi.
Пiдфаза 2 (до лiта 2000 року): створення дiючої моделi нової української держави, спроможної перейти до нової екологiчної нiшi.
Пiдфаза 3 (до весни 2001 року): проведення комплексних i рiшучих реформ, зокрема здiйснення радикальної адмiнiстративно-територiальної реформи України.
Пiдфаза 4 (до 2004 року): формування повноцiнної нової Української нацiї, нової держави.
| СЦЕНАРIЙ ДО 2000-го РОКУ |
| Ти тiльки мене не питай "чому?", але хтось там, нагорi, добре до нас ставиться. Курт Воннегут, "Сирени Титана" |
Друга пiдфаза - це, як ми вже знаємо, час реалiзацiї iдей, напрацьованих у попереднiй перiод, i творення нових структур. Ця пiдфаза розпочалася 15 листопада 1998 року i закiнчиться 20 червня 2000 року. Її результатом має бути прихiд до влади i утвердження нової державотворчої елiти на змiну постiмперськiй номенклатурi. Прослiдкувати перебiг цiєї пiдфази нам допоможе ця ж сама "золота пропорцiя".
| N етапу | тривалiсть | сутнiсть етапу |
| 1 | 15.11.98-7.05.99 | Пошук надпартiйної платформи для формування "третьої сили", виникнення нових громадсько-полiтичних утворень, формування широкої мережi громадських органiзацiй в рамках єдиного громадянського блоку "Спiльна дiя" (назва умовна), посилене циркулювання iдей переходу до нової екологiчної нiшi, виявлення нових пасiонарних лiдерiв (передусiм з 4-ї квадри) i згуртування їх в єдинiй командi. |
| 2 | 7.05.99-2.09.99 | Гостра i жорстка полiтична боротьба, вiдкрите висування з середовища "команди нових лiдерiв" єдиного харизматичного кандидата в президенти, формування тiньового уряду та розробка його першочергових крокiв пiсля перемоги на президентських виборах. |
| 3 | 2.09.99-30.10.99 | Динамiчне перегрупування сил, корекцiя позицiй та iдеологем, суттєве посилення громадянського блоку "Спiльна дiя" за рахунок приєднання нових союзникiв i пiдтримки широких мас. |
| 4 | 30.10.99-20.06.2000 | Перемога кандидата вiд блоку "Спiльна дiя", формування уряду народної довiри, впорядкування державного життя, виведення на свiтло тiньової економiки, змiцнення довiри до нацiональної валюти, конвертацiя принаймнi десяти млрд. доларiв США (з тих, що перебувають в Українi в тiньовому обiгу) у гривнi i державнi цiннi папери, використання цих коштiв на оновлення i оживлення виробництва та соцiальної iнфраструктури (передусiм систем освiти та охорони здоров'я), виплату пенсiй i зарплат, створення сприятливого iнвестицiйного клiмату, залучення iноземних iнвестицiй. |
Ви, мабуть, звернули увагу, що президентськi вибори призначенi на 31 жовтня 1999 року - перший день пiсля "мiжфазового переходу 3-4", тобто на перший день "локальної Золотої доби". Можна не сумнiватися, що, призначаючи вибори на цей день, законодавцi й гадки не мали про її особливе значення в ритмi життя України, хоча вона була вiдома принаймнi два роки тому. Випадковий збiг? Хтозна... Може, й справдi там, нагорi, Вiн до нас добре ставиться...
|
Iз 20 червня 2000 до 8 квiтня 2001 року Україна переживатиме третю пiдфазу творення нової держави. Як ми вже знаємо, цей перiод завжди пов'язаний з кризами, перестановками i стрiмкими змiнами.
- Невже знову доведеться пережити нестримну iнфляцiю i тотальне руйнування - як це було пiд час третьої фази 94 - 96?
Третя фаза (пiдфаза) справдi несе калейдоскопiчнi змiни, але якими вони будуть - конструктивними чи руйнiвними - залежить вiд ширшого контексту. Криза 94 - 96 вiдбувалася на тлi подальшого розпаду уламкiв СРСР, тому несла в собi прискорену деградацiю i розвал. На вiдмiну вiд неї, криза 2000 - 2001 вiдбуватиметься пiд час четвертої фази, котра, як вiдомо, в цiлому несе позитивнi тенденцiї. Тому криза 2000 - 2001 нестиме не руйнування, а покаяння й очищення, без яких неможливо увiйти до "Золотої доби".
- А що, вона колись настане?
Трохи пiзнiше. А саме пiсля 8 квiтня 2001 року, коли позитивнi тенденцiї четвертої фази будуть суттєво посиленi позитивом четвертої пiдфази. Це щось на зразок резонансу. I тут саме час нарештi прояснити, що давнi мудрецi називали "Золотою добою", "Сатья-югою". Розгадку цiєї таємницi знаходимо в досить несподiваному мiсцi - в трансперсональнiй психологiї.
Всесвiтньовiдомий вчений, доктор медицини Станiслав Гроф понад 30 рокiв дослiджував застосування психоделiчних препаратiв i нефармакологiчних методiв глибинної психотерапiї, завдяки яким досягалися неординарнi стани свiдомостi. Особливий iнтерес викликають незвичайнi переживання-спогади, пов'язанi з власним розвитком у лонi матерi i народженням. Цю сферу людського безсвiдомого дослiдник називає перинатальною. Проаналiзувавши величезну кiлькiсть переживань перинатального рiвня безсвiдомого у рiзних людей, Гроф помiтив, що їх можна досить чiтко роздiлити на чотири групи - т. з. "базовi перинатальнi матрицi" (БПМ). Кожна з чотирьох БПМ вiдповiдає однiй з чотирьох фаз внутрiшньоутробного розвитку дитини:
фаза 1 (БПМ-I) - симбiотична єднiсть плоду з материнським органiзмом пiд час внутрiшньоматкового iснування, безтурботний стан, коли умови для плоду майже iдеальнi;
фаза 2 (БПМ-II) - початок процесу народження, коли починаються перiодичнi м'язовi скорочення, шийка матки закрита i виходу ще немає, комфортний стан плоду порушується все зростаючим зовнiшнiм тиском;
фаза 3 (БПМ-III) - скорочення матки продовжуються, але шийка матки вже розкрита i плiд поступово просувається по родовому каналу, що супроводжується вiдчайдушною боротьбою за виживання (мати i плiд створюють одне одному загрозу для життя), надзвичайно сильним i болючим механiчним стискуванням;
фаза 4 (БПМ-IV) - народження дитини, коли пiсля пiку болю i напруження наступає несподiване полегшення i релаксацiя, пiсля довгого перiоду темноти дитина потрапляє на свiтло.
Найцiкавiше те, що асоцiацiї, якi виникають у людини при повторному переживаннi свого народження пiд час психоделiчного сеансу, значною мiрою збiгаються зi свiтовiдчуванням вiдповiдної квадри i вiдповiдної фази суспiльного розвитку. Наприклад, в таблицi "Базовi перинатальнi матрицi" Гроф приводить такi асоцiативнi спогади з постнатального життя (тобто пiсля народження):
БПМ-I - ситуацiї, в яких задовольняються насущнi потреби, наприклад, щасливi днi дитинства (материнська турбота, гра з ровесниками, сiмейна згода i т.д.); взаємна любов i закоханiсть; подорожi i вiдпочинок серед гарної мiсцевостi; контакт з предметами мистецтва високої естетичної цiнностi; купання в океанi i чистих озерах i т.п.
БПМ-II - ситуацiї, загрозливi для життя i цiлiсностi тiла (вiйськовий досвiд, небезпечнi ситуацiї, нещаснi випадки, травми, операцiї, важкi хвороби, потопання, задушливiсть, тюремне ув'язнення, незаконнi допити, "промивання мiзкiв" тощо).
БПМ-III - збройнi сутички, битви i пригоди (атаки i штурми в битвах i революцiях, випробовування вiйськової служби, важкi повiтрянi бої, океанськi шторми, небезпечна їзда на автомобiлi, бiйки); чуттєвi спогади (карнавали, розважальнi заклади, замiськi прогулянки, сексуальнi оргiї i т.д.).
БПМ-IV - щасливе позбавлення вiд небезпеки (кiнець вiйни або революцiї, врятування пiсля нещасного випадку або операцiї); подолання складних перешкод рiшучими дiями; випадки напруження i впертої боротьби, що закiнчились видатними успiхами, картини природи (початок весни, закiнчення океанiчного шторму, схiд сонця) i т.д.
- Отже, "Золота доба" - це "не молочнi рiки i кисiльнi береги", а перiод пiсля успiшного подолання кризи?
Це пiсляшоковий перiод стабiлiзацiї, сповнений вiдчуття перемоги, впевненостi у власних силах i здатностi до рiшучих дiй, до працi та боротьби. Такий настрiй набуде значного поширення в Українi пiсля перемоги громадянського блоку на президентських виборах 1999 року. Проте особливої сили i яскравостi такий психологiчний стан набуде пiсля очищуючої кризи 2000 - 2001. А максимальної iнтенсивностi досягне пiсля подолання планетарної кризи (пiк якої прогнозується на 2015 рiк) i переходу людства до нової екологiчної нiшi. Це й буде кiнцем старого i народженням Нового свiту.
| ПРИНЦИП НАРОДЖЕННЯ |
Про те, що нинiшня планетарна криза має започаткувати новий тип цивiлiзацiї, свiдчить дуже багато явищ i процесiв, якi заторкують всi аспекти сучасного життя: екологiю, клiмат, демографiю, генофонд, психiку, сiм'ю, соцiальну органiзацiю, економiку, технологiї. В контекстi ж нашої розмови доцiльно подивитися на народження Нового свiту з позицiй трансперсональної психологiї. Як доводить згаданий вище Станiслав Гроф, народження нової цивiлiзацiї, як i народження дитини, пов'язане з переходом вiд третьої до четвертої еволюцiйної фази. Сьогоднi ми маємо всi ознаки початку такого переходу. На думку вченого, "навiть побiжний погляд на ситуацiю в свiтi показує, що ми привнесли в наше повсякденне життя всi суттєвi аспекти БПМ-III. Третя базова перинатальна матриця має ряд важливих сторiн - титанiчну, агресивну i садомазохiстичну, сексуальну, демонiчну, месiанську, скатологiчну i пiрокатарсичну.
Технiчний прогрес забезпечив нас засобами для ведення сучасної вiйни, руйнiвний потенцiал яких перевищує всяку уяву.
Агресивний iмпульс вивiльнюється по всьому свiтi у формi кривавих вiйн, революцiй, тоталiтарних режимiв, расових заворушень, концентрацiйних таборiв, полiцейського свавiлля i секретних служб, студентських хвилювань i зростаючої злочинностi.
Так само через наростання сексуального пресингу еротичнi спонуки виявляються рiзними прямими i збоченими шляхами. Сексуальна свобода пiдлiткiв, вiльнi подружжя, занадто сексуальнi спектаклi i фiльми, свобода гомосексуальних вiдносин, порнографiчна лiтература, садомазохiстськi салони, ринки сексуальних рабiв - ось кiлька прикладiв цiєї тенденцiї.
Демонiчний елемент виражається в пiдвищенiй зацiкавленостi до книг i фiльмiв оккультного змiсту, у вiдродженнi чорної магiї i сатанинських культiв.
Месiанський порив розквiтає у багатьох релiгiйних течiях та в культах, що чекають порятунку вiд НЛО або позаземного втручання.
Скатологiчний аспект виявляється в зростаннi промислового забруднення, швидкому погiршеннi якостi повiтря i води, накопиченнi смiття у глобальному масштабi, розвалi гiгiєнiчного стану великих мiст, а якщо говорити абстрактнiше i метафоричнiше - в шаленому зростаннi полiтичної, соцiальної i економiчної корупцiї.
Видiння термоядерних реакцiй, атомних вибухiв i запуску ракет типовi при переходi вiд БПМ-III до БПМ-IV".
| РЕПЕТИЦIЯ ПЕРЕД АПОКАЛIПСИСОМ |
Один з принципiв переходу до нового типу цивiлiзацiї полягає в тому, що не можна руйнувати старий дiм, не облаштувавши бодай кiмнату в новому домi. Тож коли всезагальний струс зачепить самi пiдвалини нинiшньої цивiлiзацiї i необхiднiсть переходу до нової органiзацiї життя стане очевидною, у свiтi вже має бути принаймнi одна держава, котра вiдповiдатиме потребам нової природно-iсторичної ситуацiї. Такою державою може стати Україна. Деякi проникливi аналiтики вже звернули увагу, що карколомнiсть нинiшньої кризи в Українi не вкладається в жодну логiку. Розрив мiж величезними можливостями i вбогою реальнiстю просто виходить за рамки здорового глузду. Якщо сторонньому спостерiгачу показати нашi показники депопуляцiї (вимирання), падiння виробничого потенцiалу, руйнування соцiальної iнфраструктури i поширення епiдемiй, то вiн скаже, що це стан країни, яка програла вiйну. Але ж вiйни не було!
- Тодi ж у чому причина цього парадоксу?
Ситуацiя виглядає парадоксальною лише на перший погляд. Ми вже знаємо, що, незважаючи на сумiш випадковостей, помилок i злочинiв, в Українi вiдбувається "чистий процес". Тобто в цiлому все йде неначе за розробленим нагорi планом.
- Якщо є план, то i є сенс поцiкавитись, ДЛЯ ЧОГО Українi потрiбна така всеосяжна криза?
Судячи з усього, Українi "призначено" не просто побудувати звичайну європейську державу, а започаткувати державу нової епохи. Тобто сформувати нову українську нацiю, здатну успiшно подолати планетарну кризу i освоїти нову екологiчну нiшу, внаслiдок чого стати центром чи одним iз центрiв кристалiзацiї нового свiтового порядку. Перед тим, як почне народжуватися Новий свiт (пiсля 2015 року), Україна вже має народитися як Нова нацiя (до 2004 року).
Розгадка нашої нинiшньої кризи полягає в тому, що вона є не постсоцiалiстичною, а постцивiлiзацiйною. Вона виявилася настiльки глибокою i всеохопною, що придатна не просто для системної модернiзацiї, але для мiжцивiлiзацiйного переходу. Адже чим далi має летiти стрiла, тим сильнiше треба напнути лук. Чим рiшучiше потрiбно змiнити людську поведiнку, тим сильнiшими повиннi бути для цього зовнiшнi стимули. Така вже наша натура, що людина стає спроможною до справжнiх вчинкiв лише тодi, коли обставини її добряче приперли до стiни. Погодьтеся, що якби вже зараз в Українi вiдбулося економiчне i соцiальне покращання, то ми б перестали так гостро ставити питання i про сенс цiєї кризи, i про шляхи порятунку.
Тож не треба дивуватися, що економiчна i психологiчна ситуацiя в країнi ставатиме все напруженiшою i досягне максимальної гостроти напередоднi президентських виборiв 1999 року. Це допоможе нашому народу вiдчути всю вiдповiдальнiсть iсторичного моменту i зробити вiрний вибiр мiж старим i новим, мертвим i живим. Тим бiльше, що пологовi муки нинiшньої кризи - це лише послаблена модель грядущої планетарної кризи. Справжнiй глобальний шок ще попереду, але Україна має щасливий шанс завчасно пiдготуватися до грядущих випробувань i пройти їх впевнено та спокiйно. Для цього у нас не бiльше 5 рокiв, тому результат наступних президентських виборiв стає питанням життя i смертi. На порозi глобального катаклiзму нацiя вже не може дозволити собi розкiш обрання некомпетентних лiдерiв.