 | | |
Встановлений для нас Богом недільний день і святкові дні, є необхідними для того, щоб пам’ятати не тільки про хліб щоденний, яким ми насичуємо своє тіло, але й про хліб духовний, що є поживою для душі. Без цього хліба немає життя для християнина. Шанування свят та недільних днів дає людині можливість заглянути у свою душу, вникнути в своє життя, пізнати самого себе. Щоденна суєта захоплює нас, занурюючи в глибину житейського моря. Господь дарує нам сьомий день та інші празники, щоб у ці дні ми могли спитати самого себе: для чого я існую на цьому світі?
Кожний день приносить нам щось нове, необхідне для розуму, душі й серця, для життя. Кожне свято насичує нас духовно, допомагає нашому вдосконаленню. Ось свято Різдва. Воно несе усім людям благу звістку, мир і Божественну ласку, являє Божественну любов, заради якої «Син Божий Сином Діви буває» і стає Сином Людським.
Свято Пасхи являє нам перемогу над гріхом та смертю, торжество безсмертя та вічного життя, відкриває нам шлях до загального воскресіння і наслідування вічної радості в невечірньому дні Пасхи Небесної. Вознесіння відкриває нам шлях до неба, вслід Христу Спасителю.
Кожне свято дає віруючим духовну поживу і радість у Бозі, дивному у святих своїх. Святкові дні зміцнюють нашу віру, дають можливість на прикладах святих Божих людей навчатися істині і творити своє спасіння. Життя Божої Матері, на честь Котрої Церква наша встановила багато свят, життя святих апостолів та всіх угодників Божих є свідченням живої віри, здатної здійснювати велике, славне й спасительне.
У святкові дні ми збираємося у святих храмах, щоб тут єдиними вустами і єдиним серцем славити Бога, відчути радість спілкування з Ним, з усіма небожителями, і одне з одним. У спільній молитві полум’яніють і просвічуються наші серця. Гарячою є молитва людини, яка стоїть поруч, вона здатна зігріти наше холодне серце, пом’якшити черствість наших душ.
Нещасні ті люди, які твердять, що необов’язково християнину ходити до церкви, що Господь, мовляв, на кожному місці і Йому можна молитися скрізь. Господь дійсно будь-де, хвалити і славити Його можна й потрібно завжди і скрізь. Але ми знаємо, як важко серед щоденних турбот віддати належне Богові, бути у молитовному єднанні з Ним, постійно мати Його у своєму серці. Господь для того й дає нам радість сьомого дня, щоб ми могли цього дня повністю самі себе й одне одного віддати Йому, насолодитися радістю спілкування з Ним.
У суботу Господь дав зір сліпому від народження. Цим він не порушив суботи, а освятив її, бо свято дається людині, щоб вона подумала не тільки про себе, але й про подібних собі. Святковий день повинен бути проявом нашої християнської любові до Бога і ближнього, любові діяльної та щирої, сердечної і співчутливої, яка допомагає носити тягарі один одного і так здійснювати закон Христовий (Гал. 6, 2).
Як це робили перші християни, будемо завжди єдиними вустами і єдиним серцем славити й оспівувати Господа, Котрий дав нам заповідь шість днів працювати, а сьомий день віддавати Йому. У всі дні свого життя будемо творити добрі діла, бо це приємне для Бога і спасительне для нас. |