Школа бухгалтера № 21 (12.11.2007)
Практика

Оформлення облікових регістрів за податковими різницями

Продовження. Початок див. у «ШБ» № 10, 11, 12, 13, 14-15, 16, 17, 18, 19, 20/2007 р.

Підприємство, організація Додаток 7 до Методичних рекомендацій про складання регістрів бухгалтерського обліку податкових різниць, валових доходів та валових витрат Розроблювальна таблиця 2. Розрахунок податкових різниць, сум амортизації необоротних активів (1), (2), (3), (4).

Розроблювальна таблиця 2 «Розрахунок податкових різниць, сума амортизації необоротних активів»

Ми переходимо до розгляду порядку відоб­раження податкових різниць, що виникають у зв’язку з відмінністю визначення витрат у бухгалтерському обліку та валових витрата в подат­ковому обліку. Першим обліковим регістром, що враховує такі різниці, з яким ми ознайоми­мося, буде Розроблювальна таблиця 2 «Розрахунок податкових різниць, сум амортизації необоротних активів» (далі — Розроблювальна таблиця 2).

Насамперед, для розуміння призначення Розроблювальної таблиці 2 необхідно визначитися з причинами виникнення податкових різниць з нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку.

Необхідно зазначити, що таких значних відмінностей, які спостерігаються в порядку відоб­раження в обліку основних засобів і основних фондів, не має ніякий інший об’єкт обліку. Навіть назва цих об’єктів обліку (у бухгалтерському обліку — основні засоби, а в податковому — основні фонди) різне, хоча здебільшого йдеться про ті самі активи підприємства. Визначення основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (далі — основні засоби), а також порядок нарахування їхньої амортизації дані в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (далі — П(С)БО 7), а визначення основних фондів і порядок нарахування їхньої амортизації дані в Законі «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі — Закон про оподаткування прибутку).

Відповідно до п. 4 П(С)БО 7:

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він дов­-ший за рік).

А відповідно до п. 8.2.1 Закону про оподаткування прибутку:

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних ціннос­тей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та врахо­вуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Як видно з визначень основних фондів і основних засобів, уже на стадії віднесення об’єкта до основних фондів або основних засобів можуть виникнути розбіжності. Наприклад, на підприєм­стві операційний цикл становить 24 місяців (два роки). У цьому випадку ті об’єкти, в яких строк експлуатації, припустимо, 18 місяців (півтора роки), не потраплять до складу основних засобів у бухгалтерському обліку, однак увійдуть до складу основних фондів у податковому та на них буде нараховуватися амортизація.

І це не єдина відмінність. Розглянемо інші, важливіші.

1. В податковому обліку амортизації підля­гають всі витрати, пов’язані з придбанням основних фондів або їхнім виготовленням, ремонтом, реконструкцією, модернізацією, та немає такого поняття, як «ліквідаційна вартість», а в бухгалтерському обліку ліквідаційна вартість придбаних або виготовлених основних засобів амортизації не підлягає.

Наприклад, підприємство придбало об’єкт основних засобів, витрати на придбання якого склали 8000,00 грн. Підприємство, відповідно до вимог П(С)БО 7, визначило ліквідаційну вартість об’єкта в сумі 400,00 грн. Вартість, яка амортизується, в бухгалтерському обліку складе 7600,00 грн, а в податковому амортизації будуть підлягати витрати в розмірі 8000,00 грн.

2. Відповідно до положення П()С)БО 7 підприємства можуть встановлювати вартісні ознаки предметів, які входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів і, відповідно, не відносяться до основних засобів.

У податковому обліку аналогічного права підприємствам не надано. Відповідно до п. 8.2.1 Закону про оподаткування прибутку (дивись вище цитату) мінімальна вартість об’єкта основних фондів жорстко визначена — більше 1000,00 грн. Отже, може виникнути ситуація, коли підприємство, установивши вартісну межу для основних засобів, наприклад, 2000,00 грн, купує об’єкт вартістю 1800,00 грн і відносить його в бухгалтерському обліку до малоцінних необоротних матеріальних активів. Амортизація за цими активами, відповідно до пункту 27 П(С)БО 7 може нараховуватися в особливому порядку, а в податковому обліку цей об’єкт буде віднесено до складу основних фондів і на нього буде нараховуватися амортизація в порядку, передбаченому в податковому законодавстві.

3. В податковому обліку не підлягають амортизації та здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів, тобто об’єктів, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

В бухгалтерському обліку такого поняття немає. Об’єкти, що не беруть участь в господарській діяльності підприємства, в податковому обліку не амортизуються, а в бухгалтерському амортизуються.

4. В бухгалтерському обліку період нарахування амортизації визначений і відповідає терміну корисного використання об’єкта основних засобів. В податковому обліку такий період не визначений. Відповідно до Закону про оподат­кування прибутку (пункти 8.3.7 і 8.3.8) амортизація окремого об’єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансової вартості такого об’єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 здійснюється до досягнення балансової вартості групи нульового значення. У цьому випадку виникає протиріччя більш глибокого характеру, ніж просте розходження у встановлених часових межах. Справа в тому, що використовуючи в бухгалтерському обліку податковий метод нарахування амортизації ми ніколи не зможемо протягом терміну корисного використання об’єкта нарахувати амортизацію в обсязі, що дорівнює його вартості, яка амортизується. А це одна з вимог П(С)БО 7. Ми не можемо в бухгалтерському обліку після закінчення терміну корисного використання об’єкта основних засобів і його списання продовжувати нараховувати амортизацію по цьому об’єкту на суму, що залишилася недоамортизованою. Саме так це і відбувається з об’єктами основних фондів, що входять до складу 2-ї, 3-ї та 4-ї групи в податковому обліку. Пункт 29 П(С)БО 7 вимагає припинення нарахування амортизації з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів.

Отже, в бухгалтерському обліку по закінченні терміну корисного використання об’єкта при його списанні з балансу ми повинні донарахувати амортизацію в тому обсязі, що разом з раніше нарахованою амортизацією в сумі дорівнюватиме вартості об’єкта, який амортизується.

В податковому обліку необхідності в здійсненні такої операції немає, отже, це ще одна причина виникнення різниці в сумах нарахованої амортизації в бухгалтерському та податковому обліку.

5. Різні витрати включаються до первісної вартості основних фондів і основних засобів. У зв’язку з чим виникає різниця між вартістю, що амортизується, в бухгалтерському обліку та витратами, які підлягають амортизації в податковому обліку. Наприклад, витрати у вигляді відсотків за користування кредитом, за рахунок якого повністю або частково придбавався або створювався об’єкт основних засобів, в бухгалтерському обліку (на відміну від податкового) не включаються до первісної вартості основних засобів.

6. В податковому та бухгалтерському обліку по-різному відображаються суми, пов’язані з ремонтом основних засобів (фондів). Так в бухгалтерському обліку витрати на ремонт основних засобів, які всього лише підтримують об’єкт у робочому стані, відносяться на поточні витрати і до вартості основних засобів не включаються. У той же час витрати, пов’язані з поліпшенням стану основних засобів, включаються до їхньої вартості та підлягають амортизації.

В податковому обліку критерієм для визначення напрямку віднесення витрат на ремонт основних фондів є їхній обсяг. Відповідно до вимог п. 8.7.1 Закону про оподаткування прибутку всі витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, відносяться до валових витрат такого звітного періоду. Такий різний підхід в остаточному підсумку може призвести до різної вартості, яка амортизується, та, відповідно, до різних сум нарахування амортизації.

Наприклад, витрати на ремонт об’єкта основних засобів, спрямовані на поліпшення стану цього об’єкта, в бухгалтерському обліку будуть спрямовані на збільшення первісної вартості об’єкта, а, отже, і вартості, яка амортизується.

А в податковому обліку ці витрати на ремонт будуть віднесені на поточні валові витрати підприємства. Оскільки, припустимо, їхня загальна сума не перевищила 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів.

7. У випадку безоплатного одержання на баланс підприємства об’єкта основних засобів у бухгалтерському обліку цей об’єкт оцінюється за справедливою вартістю на дату надходження на баланс з урахуванням понесених витрат і підлягає амортизації.

В податковому обліку цей об’єкт амортизації не підлягає.

8. При вилученні з експлуатації об’єктів основних засобів, які відносяться в податковому обліку до 2-ї, 3-ї або 4-ї групи, з будь-якої причини (крім їхнього продажу) (такою причиною може бути їхня ліквідація, передача на капітальний ремонт, модернізацію, реконструкцію, добудування і т.д.), балансова вартість таких груп, відповідно до вимог п. 8.4.6 Закону про оподаткування прибутку, не зменшується, а, отже, амортизація продовжує нараховуватися, на відміну від бухгалтерського обліку, де при ліквідації об’єкта та протягом періоду проведення реконструкції, модернізації, добудування, дообладнання та консервації амортизація не нараховується.

9. Відповідно до вимог пункту 16 і 17 П(С)БО 7 підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно від­- різняється від справедливої вартості на дату балансу. У випадку здійснення такої переоцінки вона повинна проводитися по всіх об’єктах групи, до якої відноситься переоцінюваний об’єкт. Що стосується поняття групи основних засобів у бухгалтерському обліку, то воно дане в

П(С)БО 7. Це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Порядок переоцінки передбачає здійснення переоцінки не тільки первісної вартості, але і суми нарахованого на момент переоцінки зносу переоцінюваних об’єктів основних засобів. Розрахунок суми переоцінки здійснюється шляхом множення первісної вартості та суми зносу на індекс переоцінки, що визначається діленням справедливої вартості об’єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Звертаємо вашу увагу на те, що індекс переоцінки визначається окремо для кожного конкретного об’єкта основних засобів. Отже, навіть при однаковій вартості та сумі зносу двох різних за своїм призначенням об’єктів основних засобів, які входять до однієї переоцінюваної групи, сума націнки або уцінки може вийти різною.

В податковому законодавстві такий порядок переоцінки не передбачений. На відміну від бухгалтерського обліку в податковому законодавстві передбачена індексація основних засобів, що здійснюється зовсім в іншому порядку та в інші терміни.

По-перше, індексація проводиться по закінченні року.

По-друге, індексація проводиться тільки в тому випадку, якщо індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація, перевищить 10 %.

По-третє, якщо проводиться індексація кожної з чотирьох груп, то це індексація в цілому групи, а не об’єктів основних фондів, що входять до неї, оскільки сума проведеної індексації не включається до балансової вартості кожного окремого об’єкта основних засобів, а відображається окремо в складі групи як капітальний дохід.

10. В бухгалтерському обліку розрахунок суми амортизації здійснюється щомісяця, на відміну від податкового обліку, який передбачає здійснення такого розрахунку поквартально.

У зв’язку з цим, за придбаними об’єктами основних засобів нарахування амортизації починається в бухгалтерському обліку з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного викорис­тання, а в податковому обліку — з кварталу, наступного за кварталом зарахування цього об’єкта на баланс. Припиняється нарахування амортизації в тому самому порядку: в бухгалтерському обліку — з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, а в податковому обліку — з кварталу, наступного за кварталом, в якому вибув об’єкт основних фондів.

Навіть деяких наведених вище відмінностей, наявних у нас, цілком достатньо для того, щоб зрозуміти, неможливо на основі даних бухгалтерського обліку про суми нарахованої амортизації, виключивши (додавши) якісь об’єкти або операції, одержати дані, необхідні для податкового обліку. Адже навіть класифікація основних засобів та основних фондів здійснена по-різному.

В податковому обліку основні фонди розподілені на чотири групи:

група 1 — будинки, споруди, їхні структурні компоненти та передаточні пристрої, у тому числі житлові будинки та їхні частини (квартири та місця спільного користування), вартість капітального поліпшення земель;

група 2 — автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;

група 3 — будь-які інші фонди, не включені до груп 1, 2 та 4.

група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

При цьому норми амортизації визначені у відсотках у цілому для групи та пооб’єктний облік амортизації здійснюється тільки по об’єктах основних фондів, які відносяться до 1-ї групи. Пооб’єктного обліку нарахування амортизації для об’єктів основних фондів 2-ї, 3-ї та 4-ї групи в податковому обліку не передбачено. В бухгалтерському обліку основні засоби розподілені на 16 груп, з яких 9 відносяться до основних засобів:

1. Земельні ділянки. 2. Капітальні витрати на поліпшення земель. 3. Будинки, споруди та передавальні пристрої. 4. Машини та обладнання.

5. Транспортні засоби. 6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі). 7. Тварини. 8. Багаторічні насадження. 9. Інші основні засоби.

А сім — до інших необоротних матеріальних активів:

1. Бібліотечні фонди. 2. Малоцінні необоротні матеріальні активи. 3. Тимчасові (нетитульні) споруди. 4. Природні ресурси. 5. Інвентарна тара. 6. Предмети прокату. 7. Інші необоротні матеріаль­ні активи.

Кожній групі основних засобів у бухгалтерському обліку відповідає окремий субрахунок. При цьому П(С)БО 7 вимагає здійснення розрахунку амортизації по кожному об’єкту окремо.

Про нематеріальні активи. Визначення, а також порядок нарахування амортизації нематеріальних активів дані в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242 (далі — П(С)БО 8).

По нематеріальних активах таких значних відмінностей у бухгалтерському та податковому обліку, як по основним засобам та основним фондам, не спостерігається, проте, вони є. Наприклад, відповідно до П(С)БО 8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється:

… протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

При цьому:

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

В податковому обліку, відповідно до вимоги п. 8.3.9 Закону про оподаткування прибутку:

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Крім цього, існують відмінності, викликані можливою наявністю ліквідаційної вартості нематеріальних активів у бухгалтерському обліку і її відсутністю в податковому обліку¹, різним порядком проведення переоцінки в бухгалтерському обліку й індексації в податковому тощо.

Висновок: бухгалтерський облік основних засобів і нематеріальних активів і податковий облік основних фондів і нематеріальних активів — це два зовсім різних обліки, несумісних між собою. Вони повинні здійснюватися окремо, навіть у тому випадку, коли в бухгалтерському та податковому обліку використовується той самий (податковий) метод нарахування амортизації. З цієї причини ми бачимо, що Розроб­лювальна таблиця 2, маючи дані, відображені в бухгалтерському обліку (рядок з 1 по 5), не використовує їх для цілей податкового обліку. Дані, у тому числі необхідні для нарахування амортизації в податковому обліку, відображені в Розроблювальній таблиці 2 окремо (рядки з 6 по 9.5).

Розглянемо детально будову та порядок заповнення Розроблювальної таблиці 2 (дивися с. 32-35). У рядках з 1 по 2.8 включно вказують­ся дані бухгалтерського обліку про залишки, надходження, нараховану амортизацію, переоцінку, поліпшення та вибуття основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. Причому по кожній з груп основних засобів та інших необоротних матеріальних активів відповідно до наведеної вище класифікації.

У рядку 3 відповідно до «Методичних рекомендацій зі складання регістрів бухгалтерського обліку податкових різниць, валових доходів і валових витрат» від 29.01.2007 р. № 45 (далі — Методрекомендації № 45) вказується:

… наводиться інформація про: рух необоротних матеріальних активів у розрізі необоротних матеріальних активів виробничого призначення, на які нараховується амортизація відповідно до податкового законодавства, та основних невиробничих засобів (споруди благо­устрою, житлові будинки, бібліотечні й архівні фонди тощо); безоплатно одержані основні засоби; основні засоби, які знаходяться на консервації; інші групи не­оборотних матеріальних активів, на які амортизація відповідно до податкового законодавства не нараховується. Сума, зазначена у рядку 3 «Усього необоротних матеріальних активів», має дорівнювати сумі рядків 1.10 та 2.8. Крім того, дані рядка 3 мають дорівнювати сумі рядків 3.1–3.14.

У графах з 4.1 по 4.6 вказуються дані бухгалтерського обліку про залишки, надходження, нараховану амортизацію, переоцінку й інші операції з нематеріальними активами. Загальний підсумок залишків та операцій з нематеріальними активами відображено в рядку 4.7.

Щодо даних податкового обліку, відображених в рядках 6–9.5 Розроблювальної таблиці 2, то відповідно до Методрекомендацій № 5:

У рядках 6, 7 наводяться дані про рух основних виробничих фондів у розрізі 4-х груп та дані про рух нематеріальних активів (відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У рядках 6, 7 графи 13 відображається сума витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп станом на початок такого звітного періоду.

У графах 15–17 відображається вибуття необоротних активів внаслідок: ліквідації об’єкта основних фондів 1 групи; ліквідації об’єкта основних фондів груп 2–4 (за рішенням підприємства; з не залежних від підприємства обставин, а саме зруйновані, викрадені, підлягають ліквідації та інших норм, визначених підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; здійснення внеску до статутного капіталу інших підприємств тощо.

Зразок заповнення Форми № 7 «Розрахунок податкових різниць за даними бухгалтерського обліку» (далі — Форма № 7) на основі даних зразка заповнення Розроблювальної таблиці 2, представленої на с. 32-35, наведено на наступній сторінці.

Відповідно до Методрекомендацій № 5:

Сума рядків 6.5 та 7 графи 22 Розроблювальної таблиці 2 переноситься до рядка 07 графи 6 Розрахунку.

Але при чому тут графа 22 Розроблювальної таблиці 2 «залишкова вартість активів» на кінець місяця, якщо йдеться про різницю в сумі амортизаційних відрахувань, яку включають до витрат в бухгалтерському обліку та яка зменшує оподат­ковуваний прибуток в податковому обліку?

Відповідно до Методрекомендацій № 45 ми повинні відобразити дані Розроблювальної таб­лиці № 2 в рядках 04.10 і 07 Форми № 7, а це податкові різниця по амортизації та поліпшенням основних фондів.

Відповідно, дані з амортизації та податкових різниць, що виникають щодо неї, відображають­ся так: дані рядка 3 (6050,00 грн) і рядка 4.7 (9060,00 грн) графи 9 Розроблювальної таблиці 2 вказуються в рядку 07 графі 4 Форми № 7. Дані рядка 9 (1800,00 грн) графи 9 Розроблювальної таблиці 2 вказуються у Формі № 7 у рядку 07 графи 5 зі знаком мінус. Дані рядка 8 (3075,00 грн) графи 9 Розроблювальної таблиці 2 вказуються у Формі № 7 у рядку 07 графи 6 зі знаком мінус. Дані рядка 6.5 (1175,00 грн) плюс дані рядка 7 (9060,00 грн) графи 9 Розроблювальної таблиці 2 вказуються у Формі № 7 у рядку 07 графи 7.

Дані з витрат на поліпшення об’єктів основних засобів (фондів) і податкові різниці, що вини­кають по них, відображаються так: у рядку 04.10 графи 4 Форми № 7 ставиться нуль, оскільки витрати на поліпшення основних засобів (фондів) у бухгалтерському обліку капіталізовані та до витрат не потрапили. Дані рядка 9 (35000,00 грн) графи 13 Розроблювальної таблиці 2 вказуються у Формі № 7 в рядку 04.10 графи 5. Оскільки такі різниці носять постійний характер у рядку 04.10 графи 6 Форми № 7 ставиться нуль. Відповідно, у рядку 04.10 графи 7 Форми № 7 виходить 35000,00 грн.

При заповненні Форми № 7 ми взяли за умову, що інших інших доходів (валових доходів) і витрат (валових витрат) за звітний період підприємство не одержувало. Крім цього нагадаємо, що відомості, у тому числі і Розроблювальна таб­лиця 2 заповнюються щомісяця, а Форма № 7 — річна. З огляду на неможливість розміщення на сторінках «ШБ» всіх Розроблювальних таб­лиць за кожний з дванадцяти місяців звітного року, приймемо за умову, що дані, зазначені в зразку Розроблювальної таблиці 2 на с. 32-35, є річними.

¹ В бухгалтерському обліку ліквідаційна вартість нематеріальних активів не підлягає амортизації.

Далі буде

Костянтин Дигало

версія для друку

відправити поштою

написати редактору

Наступна стаття:		На початок статті

Коротко про головне
А чи знаєте ви, що...
Після невеликого затишку в роботі, пов’язаного з подаванням звітності, знову необхідно включатися в щоденне розв’язання простих, і не дуже, бухгал­терських проблем. І компетентні органи «намагаються» нам у цьому допомогти. 1. ДПАУ відповіла на деякі...

В рубриці:

Повернення і допоставка імпортного товару
№ 03 (21.1.2008) :: Практика
Наприкінці минулого року («ШБ» №№ 20 - 23/2007) ми розглянули імпорт товару. Але залишили без уваги один, як виявилося, «цікавий» для наших читачів момент — повернення товару (або його частини) імпортерові-продавцеві або допоставку товару продавцем-імпо...

Оформлення облікових регістрів за податковими різницями
№ 03 (21.1.2008) :: Практика
Продовження. Початок див. у «ШБ» №№ 10 – 23/2007 р.Відомість 8-п аналітичного обліку витрат майбутніх періодів (рахунок 39)Причина виникнення податкових різниць за витратами майбутніх періодів така сама, що і за авансами виданими, а також за авансами...