Всі ми пам’ятаємо твердження, що радянська система освіти є найкращою у світі. Так само згадуємо, як нам хотілося якнайшвидше закінчити школу. Радянського союзу вже давно немає, проте система «вдовбування» знань у голови школярів не змінилася, та й бажання ходити до школи у теперішніх дітей не спостерігається.

Звичайно, Міністерство освіти та науки запроваджувало нові шкільні програми навчання, вводило додаткові предмети ­на кшталт етики, основ християнства, другої іноземної мови. Не можна сказати, що в системі освіти нічого не змінилося, але чи зміни, що відбулися, були саме тими, яких потребувала школа?

Основне питання, на яке треба дати відповідь, - що дає навчання у школі? Відповідь напрошується одразу - базові знання. Тепер давайте спробуємо пригадати, яка кількість цих базових знань вам знадобилася в дорослому житті? Хто з вас використовує основи вищої математики у бізнесі, домогосподарстві, бухгалтерії чи в іншій сфері? Думаю, відсоток таких людей буде незначним.

Що потрібно знати людині?

Педагог, автор методики навчання дітей за допомогою асоціативного методу Олена Соміш пропонує таке: «Мене завжди дивував підхід, коли у школі діти вивчають дощового хробака чотири тижні, а, скажімо, якогось письменника - дві-три години? У нашій школі я би зробила дві речі. Найперше, це зібрала б 50 високоосвічених гуманітаріїв, типу нашого Яворівського чи росіянина Рязанова, і протестувала б їх із фізики, хімії, математики. Все, що вони знають із цих предметів, потрібно вивчати у школі, чого не знають - те й не потрібне. Якщо вони не знають формулу скороченого множення, то це не проблема. Такі знання потрібні тільки тим, хто бажає працювати у цій сфері, а не для загального рівня. І навпаки: зібрати 50 «технарів» і протестувати їх із гуманітарного циклу - це база. А вже з 7 класу необхідно вводити факультативи, спеціалізацію. Ефект від такого навчання буде кращим, ніж коли діти не розуміють, а переписують, як мавпи, з книжки. За цей час дитина зробила б щось інше - вишила суперову вишиванку, наприклад».

Дещо іншої думки дотримується влада. Начальник головного управління освіти і науки Львівської ОДА Павло Хобзей каже, що до цього питання слід підходи досить обережно, бо інколи ми самі не знаємо, що нам колись буде потрібно: «Над цим питанням працює не одна людина. Ці програми складають Академії педагогічних наук».

Чи справді повторення допомагає засвоїти знання?

Коли дитина йде до школи, важливо не лише оцінити те, що вона знає на момент вступу до школи, а й визначити її потенціал: що вона зможе вивчити; як швидко засвоюватиме матеріал; чи готова дитина психологічно сприймати знання. Школа повинна враховувати не лише вік дитини, а й зміни психіки, коли вона дорослішає. Вчитель має знаходити індивідуальний підхід до кожного учня, розуміти його потенціал і скеровувати у потрібному напрямку.

Серйозною проблемою нашої школи є те, що діти бояться вчителів, бояться помилитися. Не всі педагоги розуміють, що дитина має право на помилку, і саме за допомогою логіки може дійти правильного висновку.

Радянська система освіти базувалася на запам'ятовуванні, повторюванні, «зазубрюванні». Насправді ж завдання вчителя - не змусити дитину навчатися, а виховати прагнення до навчання, показати, як це банально не звучить, що розширювати горизонти - цікаво. Основне при цьому - навчити дитину не завчати на пам'ять, а розуміти, і далі з того, що вона розуміє, робити логічні висновки.

Що діти люблять найбільше? Правильно - бавитися. Діти легко вчаться, коли граються, тоді вони запам'ятовують не через те, що треба, не через загрозу покарання, а тому, що це цікаво. Отже, дітям необхідно все пояснювати їх мовою. «Звичайно, гра - це добре. І пояснення за допомогою асоціацій - також, але тут велика справа в людині, яка навчає дітей. Інколи одна людина дуже добре впроваджує на практиці той чи інший метод, а інша цього не зможе зробити. Можливо, тут справа в таланті конкретної людини і всі цього перейняти не зможуть. Викладання у формі гри є добрим, ми поступово запроваджуємо навчання через гру, але це результативно і добре лише для учнів початкових класів», - вважає П.Хобзей.

Олена Соміш стверджує, що наша школа отуплює дитину, примушує запам'ятовувати те, чого вона не розуміє. «Дітей вчать у школі, що таке прикметник. Прикметник - це частина мови, яка називає ознаку предмета. А скажіть мені, що таке частина мови? Дітям ніхто цього не говорить. Це слова. Йдемо далі - означає, що це таке? Коли я кажу - дайте мені зошит, то ви мені дасте саме те, що я хочу. Слова - це знаки. Означити - це дати знак, щоб відрізнити щось від чогось, у школі цього не пояснюють. Діти кажуть «слово означає», але зміст не розуміють. Діти вчать правило, майже не розуміючи його, як китайську мову. А це ознаки, на яких все будується, і це необхідно розуміти. Дітям потрібно пояснити просте, аби вони розуміли складне. Наприклад, коли дитина вчить вірш, вона повинна розуміти всі слова, побачити, уявити те, що написано. Вірші потрібно програвати, кожне слово можна намалювати і тоді легше вчиться. Таких ігор є багато. Чи  візьмемо слово «відношення», в хімії, фізиці воно часто застосовується. Я своїм дітям пояснюю, що коли люди сваряться, то вони з'ясовують відносини, відношення. А чому? Бо не можуть щось поділити.

Я би пропонувала вчителів, які мають цікаві ідеї щодо навчання, зібрати разом і напаювати ряд змін до нашої системи освіти. Я переконана, що ентузіасти знайдуться. Реформи потрібно проводити не зверху, а вислуховувати думки вчителів, які впроваджують процес у життя», - переконана педагог.

Для того, аби дитина захотіла вивчити хімію чи фізику, їй необхідно пояснити не лише формули, а й як ця наука впливає на її життя. Наприклад, пояснити, що хімія - це не лише формули, а знання, які допоможуть дізнатися, що входить до складу того чи іншого продукту, як він впливає на організм. Можна повести дітей на ту ж кафедру фізики чи фармацевтики і показати, як ці знання застосовуються на практиці. Якщо це історія чи література, то їх можна вивчати за допомогою рольових ігор.

Щодо співпраці шкіл з музеями, то у Львівській ОДА над цим почали задумуватися. «Ми зараз думаємо, як залучити наші музеї до освітніх процесів. На заході це давно практикується. Наші музеї пустують, у той час, як закордоном там повно дітей. Але існує інша проблема - наші музеї не розраховані на дітей. У них немає відділів освіти, дітей не можна закидати датами, їх необхідно зацікавлювати, необхідно написати спеціальні програми. Ми активно обговорювали це питання на підсумках мистецького проекту «реАнімація». Співпраця між освітою і музеями є доброю для обох сторін. Діти цікаво навчатимуться, виховуватиметься культура ходити до музею. Ми, наприклад, дуже хочемо, аби якнайшвидше наші діти мали змогу ходити до Природничого музею», - зазначив П.Хобзей.

Перші і найкращі вчителі - батьки

Відколи слід починати навчати дитину? Спеціалісти стверджують, що це необхідно робити з самого народження. З дитиною потрібно постійно говорити.

«Саме так. Дитину повинні навчати з самого народження. Мені інколи хочеться побити батьків, які, до прикладу, стоять на зупинці з дитиною і мовчать. Необхідно використовувати всі можливості. Здатність отримувати знання зворотно пропорційна віку. Дитині слід одразу пояснювати все. Якщо вона розуміє, що таке шафа чи стілець, то вона зрозуміє, що таке буква А чи Б. Необхідно постійно показувати і називати речі, явища. Можна застосовувати різноманітні ігри. Коли ви просите малечу назвати 10 видів машин чи дерев, вона, своєю чергою, ставить завдання перед вами. Це спонукає вчитись, бо завжди цікаво перевірити батьків. Щодо мови, то для того, аби дитина правильно писала, необхідно з нею кілька годин на добу говорити звуками. Це важко, але ви ж поставили перед собою певні цілі», - переконана О.Соміш.

На жаль, сучасні методи навчання у школі, особливо, коли мова йде про школу в невеликих містах і сільській місцевості, де з освітньої ланки почасти випадають садочки, не стають запорукою отримання саме тих знань, які нам потрібні. Те, що систему освіти потрібно змінювати, зрозуміли не лише в Україні, про це говорять у всьому світі, який стає все більш комп'ютеризованим і потрібну відповідь завжди можна знайти в Інтернеті. Спеціалісти наголошують: необхідно знайти середину між грою і навчанням, зрозуміти, як впливає комп'ютер на систему освіти. Треба вносити нові зміни, впроваджувати нові методики і не боятися, що ці нововведення зруйнують вибудовану десятиліттями систему навчання.

Фото з сайту www.gazeta.lviv.ua

Наталя Єфіменко  ZAXID.NET